Подано за виданням:Матеріали ІІІ науково-краєзнавчої конференції "Місто Хмельницький в контексті історії України".: Хмельницький, 2011.

Джерело: http://proskurov.info

---

Певну зацікавленість в історичній науці викликають замки та фортифікації, що існували у минулому, але не збереглися до наших днів. За рідкісним винятком історія таких об'єктів малодосліджена. Одним із міст, що в XVI - XVII ст. мало замок та міські укріплення був Плоскирів (нині м. Хмельницький). На сьогодні згадки про плоскирівські фортифікації носять лише фрагментарний характер та не дають повного уявлення про них. У нашій розвідці зробимо спробу систематизувати відомості з історії побудови та існування замку та міських укріплень Плоскирова.

На середину XVI ст. село Плоскирів, широкі терени над Плоскою га Бугом, разом із Голишином та Лезневим були королівщинами , котрі утворювали Плоскирівське староство та віддавались у власність королівським привілеєм на певних умовах.

Королівщина - землі королівського домену в Речі Посполитій, підпорядковані без­посередньо польському королю; складали близько шостої частини території держави. Прибутки з них ішли на утримання двору і кварцяного (тобто найманого) війська, оплачуваного з кварти четвертої частини прибутків від королівщин. Управління королівицинами здійснювалося через староства - судово-адміністративні округи, підпорядковані королів­ським намісникам старостам.

Сигізмунд Август ІІ (1520-1572) - великий князь литовський і король польський

 У згаданий час відбулись чергові власницькі зміни - 26 березня 1547 р. польський король Сигізмунд Август II (1548-1572) пожиттево віддав Плоскирів у володіння кам'янецькому старості Матвію Влодеку [19]. У королівському привілею було зазначено, що король відзначає службу та хоробрість Матвія Влодека із Германова, хорунжого та кам'янецького старосту за охорону кордонів від вторгнення ворогів, і надає йому в спадкове володіння «Плоскирів, Леснів і Голишин із прилеглостями, над Богом в повіті Кам'янецькім лежачими» 19, с. 183]. Магнатські володіння кам'янецького старости М. Влодека (і до того були чималі: у Кам’янецькому повіті йому належало село Біла, а у Теребовельському аж 12 поселень [6, с. 195; 12, с. 19-20]. До того ж, він був одружений з Анною Свірчовою, донькою Андрія з Новодвору, яка у якості посагу принесла Чорно-Острівську волость [20].

Матвій Влодек приділяв значну увагу зміцненню існуючих та побудові нових фортифікацій у підвласних йому землях. Плоскирів був визначений їм як важливий стратегічний пункт. Про це свідчить зростання поселення, розбудова у ньому замку та надання міських прав.

Про людність Плоскирова тих часів можна дізнатись лише з податкових реєстрів, з яких стає очевидним, що упродовж 50-х - 60-х рр. XVI ст. насалення зростало. Так, згідно із свідченнями податкових документів 1542 р. із села було взято податок від 8 плугів, а у 1565 р. від 19 плугів [10, с. 421], а у поборовому реєстрі Подільського воєводства 1569 р.- від 22,5 плугів |23; 8.228]. Прийнято вважати, що одиниця цієї податкової площі дорівнювала 21,36 га, а підрахунок чисельності населення для 1 плуга складав н середньому 12 осіб. Таким чином, населення Плоскирова у 1542 р. було близько 100 селян, а у 1569 р. майже до 300.

Вдале географічне розташування Плоскирова мало неабияке значення для його подальшого розвитку і зведенню у ньому замкових укріплень, які у ті часи виступало першоосновою для виживання населення під час нападів татар. Конкретних писемних свідчень про час зведення у Плоскирові замку поки не виявлено, однак відомо що на 1565 р. він вже існував. Підтвердженням цьому є люстрація кам'янецького староства 1565 р., у якій підмічається, що мешканці села Тріхівці, що знаходилось у Кам’янецькому повіті, виконуючи гужову повинність, у випадку необхідності зобов'язані були обслуговувати замки кам'янецький, летичівський, меджибізький і плоскирівський [6, с. 170].

Наявність замкових укріплень сприяло перетворенню Плоскирова у 60-80-х pp. XVI ст. на міське поселення. У 1566 р. стараннями Матвія Влодека Плоскирову було надане магдебурзьке право [22]. З документів наступних років можна зробити висновок, що Плоскирів отримав неповне магдебурзьке право - він одночасно мав ратушне управління та залишався під владою старости. Міський статус сприяв розвитку торгівлі та ремесел, зумовив формування міських станів населення. У тарифі Подільського воєводства 1578 р. зазначено що в Плоскирові був один православний священик, декілька десятків ремісників, купців та представників інших станів. Того ж 1578 р. король Стефан Баторій надав Плоскирову привілей на проведення щорічних ярмарок на Новий Рік, Св. Віта та Різдво, а також щотижневих торгів по вівторках [21]. Але, до цієї події відбулась зміна власника міста. У 1570 р. по смерті Матвія Влодека розвитком міста став опікуватися його син Станіслав, до якого перейшли маєтності батька.

Белзький воєвода та галицький староста Станіслав Влодек був у шлюбі з Ельжбетою Замойською, сестрою канцлера і коронного гетьмана Яна Замойського. Він зумів скористатись родинними зв'язками з одним із впливовіших діячів Речі Посполитої для розбудови міських укріплень Плоскирова та залучити до цієї справи відомого італійського містобудівника Бернардо Морандо .

Бернардо Морандо (бл. 1540-1600) - італійський зодчий, фортифікатор. Народився у Падуї, з 1578 р. був на службі в канцлера Яна Замойського, будував оборонні та цивільні споруди у Польщі. Найбільшим стало будівництво міста Замостя родового маєтку Замойських, де уперше в Польщі місто будувалося за чітким плануванням. Деякі роботи виконав й в Україні - у Львові, Плоскирові, Кам'янці-Подільському, Шаргороді.

У липні 1578 р. Морандо приїхав у Львів, де між ним і канцлером Яном Замойським був укладений контракт на спорудження магнатської резиденції у Скоківці [17]. У 1589 р. Морандо вдруге приїхав до Львова - міське правління звернулося до канцлера з проханням прислати зодчого для виготовлення плану шанців, які мали будувати під Високим Замком. Спорудження шанців розпочалося у перших числах вересня 1589 р. й тривало два місяці. Після того Морандо виконав планування оборони всього міста та став першим відомим на ім'я фортифікатором Львова. Проект львівських укріплень зодчий виконав з урахуванням новітніх досягнень тогочасного фортифікаційного мистецтва, зокрема застосував в них нову бастіонну систему. Перебування Морандо у Львові було доволі тривалим й йому приписують будівництво декількох цивільних споруд міста, зокрема Успенської церкви, замойської колегіати, костьолу бернардинів та ін. [2].

Під час роботи у Львові Бернардо Морандо разом із львівським ратманом Станіславом Шембеком виїхав до Плоскирова, де в той час у гостях в сестри перебував канцлер Ян Замойський. Станіслав Влодек, будучи поріднений родинними зв'язками з канцлером і знаючи, що той будує нове місто, вирішив скористатись приїздом могутнього родича і попросив в нього допомоги у спорудженні плоскирівських міських укріплень. І тим більше, що Ян Замойський у цій справі був людиною досвідченою і, до того ж, мав здібного будівничого. Італієць на вимогу С. Влодека та при сприянні канцлера Яна Замойського повністю перебудував Плоскирівський замок та запроектував систему міських укріплень [2].

Якими були плоскирівські фортифікації ми можемо лише припустити. У кожного зодчого того часу був свій «фірмовий» стиль, який об'єднував його роботи. Був такий стиль й у Морандо. Отже, розглядаючи фортифікації, наприклад польського Замостя, які збереглися до наших днів, можна уявити й плоскирівські. Звичайно, наші були не такими масштабними, але те, що це була «фірмова» морандівська бастіонна фортеця - сумнівів не має. Підтвердження тому вдалося знайти на картах середини XVII ст. Гійома Левассера де Боплана (1595-1685). На Спеціальному і докладному плані України 1650 р. та виданих на його основі карт Поділля, Боплан означив Плоскирів як «Urbs Munita» - місто з укріпленнями [15]. Картограф, який був ще й відомим інженером та фортифікатором, на згаданих картах наніс укріплення населених пунктів доволі докладно та ретельно, зі збереженням розміру та характеру контурів фортець [8, с. 56]. Зокрема, Плоскирів на картах Боплана має чітке зображення озера з островом на місці впадіння Плоскої до Буга, міст, що вів на острів, а також доволі докладно (як для карти такого масштабу) позначені п'ятикутні бастіонні міські фортифікації.

Будувати плоскирівські фортифікації розпочали у 1589 р. й завершили імовірно лише на початку XVII ст. Тому, наприклад посол австрійського імператора Еріх Лясота, який під час своєї подорожі 1594 р. українськими землями, відвідав Плоскирів, але у своєму коротенькому описі міста про фортифікації не згадує [7]. Проте, відомо, що у перші десятиріччя XVII ст. місто досить активно розбудовувалось. Після смерті у 1615 р. Станіслава Влодека плоскирівське староство повернулось до володінь королівських.

У 1616 р. посесором Плоскирова та навколишніх земель став подільський воєвода Станіслав Лянцкоронський, а по його смерті (1617 р.)- польний гетьман Станіслав Конецпольський [4, с. 17]. Згідно з «квітою» про сплату податків гетьманом у 1621 р., з'ясовуємо, що місту було підпорядковано 53 лани землі, а також села Голишин, Мацківці, Шаравчинці, Іванківці і Глезньов [13]. Згідно з «Декларацією розподілу суми податків 1629 р. у Плоскирові числилося вже 260 будинків, в яких проживало близько 1300 осіб [5]. Ця кількість населення визначена без врахування кількості замкової залоги. Але, якою була залога, яким був замок на початку XVII ст. відомостей не виявлено. На середину XVII ст. плоскирівські фортифікації, як вже згадувалось вище, схематично зображено на карті Боплана. Лише у 1671 р. знаходимо коротенький опис плоскирівського замку в щоденнику фризького мандрівника Ульріха фон Вердума. Він зокрема пише про те, що у Плоскирові серед озера був «чотирикутний острів, на якому, оточений валами й частоколами, стоїть місцевий замок». Додамо, що на час відвідання Ульріхом фон Вердумом Плоскирова, місто перебувало у напівспустошеному стані після багаторічних протистоянь козаків та польської шляхти. Мандрівник зазначив, що колись місто тяглося по обидва боки озера і було досить великим, а на 1671 р. тут було лише близько 30 будинків і православний храм [1, с, 35].

Дійсно, фактично весь період 50-60-х рр. XVII ст. Плоскирів перебував у стані руїни. Про цей факт красномовно засвідчує «Реєстр димів Летичівського повіту 1661 р.» [10, с. 424], за даними якого місто було повністю розорене. Люстрація Подільського воєводства 1665 р. також інформує про руїну в Плоскирові - тут існувало лише 12 садиб, жителі яких податків не сплачували, «оскільки недавно тут осіли». Плоскирів продовжував залишатися адміністративним осередком староства, новим власником якої у люстрації названо Мартина Замойського, львівського підчашого, полковника королівського війська. До Плоскирівської «держави» в ті часи належали села Голишин, Лезнів, Мацківці, Волиця та Заріччя. Правда села, як і місто, теж були зруйновані. Люстратори того року відмічали, що «пан державця не може осаджати ті села через неприятеля коронного, опришків та левенців. З Плоскирівської держави було зібрано лише 5 золотих «старої» кварти» [9, с. 183; 13, с. 12]. Не крашу ситуацію стану Плоскирова подано й в «обліку димів у Летичівському повіті за 1668 р.». Джерело засвідчує, що Плоскирів у 1667 р, був зруйнований в період «Браїловщини» татарами і козаками - його вщент спалили, а чоловіків з жінками, з дітьми та з усіма пожитками забрали до татарського полону [14, с. 220]. На 1668 р. у Плоскирові виявляємо лише 2 халупи, а податки було зібрано лише з 1 диму [3].

Браїловщина - організований П. Дорошенком з метою «вигнати всіх ляхів із України до Польщі» військовий похід козацьких загонів разом з татарами у грудні 1666р. на польський загін полковника Маховського, що знаходився біля м. Браїлів.

У 1672 р. Подільське воєводство потрапило у 27-річну окупацію Османської імперії. Плоскирів хоча й став центром нахії Меджибізького санджаку , але із напівспустошеного стану місто так не вийшло. В усій нахії на 1681 р. числилось 35 поселень, із яких лише 17 були заселеними. В нахії зафіксовано 252 християнських та 5 єврейських домогосподарств, всього мешканців 1542 [18].

Нахія - турецька адміністративно-територіальна одиниця, яка відповідала волості. Санджак відповідав повіту.

Таким чином, руїна в період Національної революції українського народу та козацьких воєн другої половини XVII ст., а також в роки турецької окупації (1672-1699) призвели не лише до занепаду міста, а й привели до руйнацій місцевого замку та міських фортифікацій. По відновленню польського адміністрування над Поділлям (1699 р.), Замойські, як власники Плоскирівського староства доклали чимало зусиль для відродження життя населених пунктів «держави», але відновлювати замок та міські укріплення Плоскирова - не стали.

На жаль, плоскирівські фортифікації, які збудував Морандо, не збереглися, а вже наприкінці XVIII ст. від них залишились лише незначні фрагменти. На найдавнішому із відомих нині планів міста 1800 р., копія якого зберігається у фондах Хмельницького обласного краєзнавчою музею [116], будь-яких замкових споруд не позначено взагалі, а від міських укріплень залишились лише земляні вали. У історичному описі міста 1863 р. їх автор, М. Орловський, зазначає: «Теперь не осталось и следов от замка, исключая земляных насыпей... Теперь на этом месте стоит каменный римско-католический костел...» [9]. В «Указателе историко-археологических достопримечательностей Подолии» 1884 р. подане наступне: «Город Проскуров... В «старом местечке» есть земляные валы: это остатки древних городских укреплений. По преданию на том месте, где ныне стоит костел, существовал некогда укрепленный замок...» [11]. Так було вже у XIX ст. На сьогодні про існування у минулому міських фортифікацій нагадує лише назва історичної частини міста Хмельницького - Завалля.

Таким чином, описів чи інших документів про плоскирівські фортиікації поки не виявлено. Маємо лише коротку згадку 70-х років XVII ст. Ульріха фон Вердума та картографічні матеріали середини XVII - початку XIX ст. Проаналізувавши згадані документи, а також творчий доробок будівничого плоскирівських укріплень Морандо, була зроблена спроба гіпотетичної графічної реконструкції фортифікацій Плоскирова на середину XVII ст. Її виконав Хмельницький художник, геральдист Юрій Адамчук. Взявши за основу зображення укріплень Плоскирова на карті Боплана (мал.1), зробивши їх проекцію на план 1800 р. (мал.2), вдалося отримати уявне зображення міських фортифікацій (мал. 3). Зробити реконструкцію більш достовірною можуть допомогти археологічні дослідження, але проведення їх на сьогодні можливо лише фрагментарно під час будівельних робіт у центральній частині міста.

ПРИМІТКИ:
1. Вердум фон Ульріх. Щоденник подорожі, яку я здійснив у роки 1670, 1671, 1672 рр.//Жовтень, 1983. №10. С. 35.
2. Вуйцик В. Архівні джерела про перебування архітектора Бсрнардо Морандо у Львові//ЗНТШ. Праці Секції мистецтвознавства. Львів, 1994. – Т. ССХХVІІ. С. 367-371.
3. Исчисление дымов в Летичевском повете по поводу взымания подымной подати 1668 г. //Архив Юго-Западной России. Т. 2. К., 1890. - С. 521
4. Єсюнін С. Місто Хмельницький: історія, події, факти. Хмельницький, 2008, 126 с.
5. Крикун М. Населення Подільською воеводства в першій половині XVII ст.// Український історико-гсографічний збірник. - К., 1971.- С. 122
6. Люстрация каменецкого староства 1565 г. //Архив Юго-Западной России. Ч. VII. — К , 1890.-С. 170, 195;
7. Назаренко Є. Давній Плоскирів//Плоскирів. Проскурів. Хмельницький.- Хмельницький, 1993. С. 18.
8. Олейников А. А. Картографическое наследие Гийома Левассера-де-Боплана в Украине.- К.: Радуга, 2006. 120 с., ил.
9. Орловський М. Историческое описание уездного г. Проскурова Подольской губернии.//Подольские Епархиальные Ведомости, 1863. № 5. С. 181-187.
10. Петров М. Б. Яков'юк О. П. Плоскирів - старовинне містечко Поділля XVI-XVIII ст.//Матеріали XVI Подільської історико-краєзнавчої конференції. Кам'янець-Подільський, 2004. С 419-430.
11. Сборник сведений о Подольской губернии. Вып. ІІІ. Каменец-Подольск, 1884. С. 8.
12. Скочиляс І. Маєтковий поділ Теребовельського повіту Галицької землі в другій половині XVI ст.//Україна в минулому. - Вип.1.- К.; Львів., 1992. С. 19- 20.
13. Трубчанінов С. В. ГТлоскирівське староство в другій половині XVII XVIII ст.// Культура Поділля: історія і сучасність. - Хмельницький, 1993.-С. 11-12.
14. Трубчанінов С. Поділля в останній третині XVII ст.//Наукові праці Кам'янець- Подільського державного педагогічного університету. Історичні науки. Т. І (3).- К.-П.,І997. - С. 220-221.
15. Специальный и подробный план Украины с принадлежащими ей воеводствами, округами и провинциями. Для общего блага составленный Гийомом Левассером-де-Бопланом, военным архитектором и капитаном Е. В. К. Польши и Швеции.- Гданьск, 1650// Олейников А. А. Атлас карт Украины XVII ст. французского инженера Гийома Левассера-де-Боплана. К.: Радуга, 2006. - С. 15; Спеціальний і докладний план УКРАЇНИ з належними до неї воєводствами, округами і провінціями для загального добра зроблений Ґійомом Лсвасссром де Бопланом, військовим архітектором і капітаном Й. В. К. Польщі і Швеції. Ґданськ, 1650//http:litopys.org.ua; UKRAINAE PARS, quae PODOLIA PALATINATUS. Vulgo dicitur/Per Guil. le Vasscur de Beauplan S. R. M. - Amsterdam, 1662// http: mapa.od.ua/IMG/bigMap/Ukraine_Podolia 1662.jpg.
16. Хмельницький обласний краєзнавчий музей.- Дк.7453.
17. Adamczyk J. L. Bernardo Morando//Slownik Biograficzny Technikow Polskich/red. nauk. Jozcf Pitotowicz. Z. 10. Warszawa: FSNT, 1999. s.13-15.
18. Kolodziejczyk D. Podole pod panowanien turcckim. Ejalet Kamieniecki 1672-1699. Warszawa, 1994.
19. Matricularum regni Poloniac summaria, excussis codicibus, qui in Chartophylacio Maximo Varsoviensi asservantur, contcxuit indiccsque adieeit T. Wicrzbowski. Varsoviae, MCMXV. Pars IV. Vol. 3,- P. 285. Принагідно автор висловлює Тарасові Вихованцю подяку за надання деяких використаних у цій статті друкованих праць.
20. Putaski К.. Szkice і poszukiwania historyczne.- Scr. III. S. 62 63.
21. Slownik gcograficzny Krolewstwa Polskiego і innych krajow slowianskich. Warszawa, 1888. Т. VIII. S.54.
22. Wiraszka M. Rozwoj przestrzenny і zabudowa miast. guberni podolskicj w czasach Impcrium Rosyjskiego.- Warszawa: Neriton, 2008. S.254.
23. Zrodla dziejowe. Warszawa, 1889. S. 196, 228.