А тут здається і відповідь що це все значить: В данной работе, следуя стратегии стрит-арта, мы вдохновлялись образом, данным нам окружающей средой. Таким объектом послужил торец разрушенного дома, имеющий некую историческую ценность, но разрушенный временем и отсутствием внимания со стороны своих создателей. Это естественное пренебрежение к архитектуре и в частности к дому, со всеми смыслам которые вкладывает в это понятие человечество (дом, как Земля) -- очень показательный процесс, характеризующий сущность нашего отношения к среде. Наверное, не самую приятную для нас, которую мы пытаемся завуалировать и ухватиться за своё прошлое, словно доказывая самим себе, что способны к заботе и сохранению всего наследия, оставленного прошлыми поколениями. Но, как известно, память - избирательна. Также избирательны и памятники архитектуры прошлого, которое мы пытаемся сохранить. Этот процесс следует воспринимать с точки зрения развития, органического продолжения обновления и достижения новых результатов. Такой угол зрения позволяет взглянуть на этот объект как на манифест сущности человека. Как его внутренняя, постоянная борьба со своими желаниями и страстями, из которой рождаются поразительные вещи и где, как в природе, на смену одному приходит другое, использующее прошлое как отправную точку для нового развития.
Зеркало являет отражение нашей действительности и во многих смыслах может восприниматься ею же. Сюжет изображения рассказывает об "исчезающей реальности" нашего времени. Руки пытаются ухватить улетающие осколки зеркал. Но так как каждая рука принадлежит только своему собственному фрагменту, их попытки остаются только во внешнем проявлении стремления и мнимой успешности действий.
Автор эскиза и описания: Степан Лещенко Фото: Алексей KISLOV
Цікаво) перечитала раз пять Дуже глобальні думки вклав автор у свій витвір. Тільки я не розумію для чого хапатись за "зникаючу реальність" нашого часу. Не можлива і не потрібна справа скільки рук би не хапалось за неї. Реальність ще нікому не вдалось зупинити чи повернути назад.Сьогодні вона одна, а завтра інша. Це ж швидкоплинне і невловиме - зараз, яке через мить стає минулим. (Напевне саме це і хоче розповісти малюнок своїми символічними значеннями)
В першому абзаці я подумала, що ці руки намагаються втримати і зберегти історичні памятки і взагалі всю Землю (як пише автор) судячи з усього це не можливо.
Я також перечитував кілка разів намагаючись зрозуміти цілісне бачення автора. Але ніяк цілісний логічний образ не вимальовується хоча деякі філософські думки таки простежуються. Наприклад запам'ятались вислови - "память - избирательна... как избирательны и памятники ... прошлого" - так дійсно безліч цінних пам'яток руйнуються і заростають бур'яном. Кам'янцю в цьому плані більше повезло; - "развития - органического продолжения, обновления и достижения новых результатов" - одразу пригадалась істина що будь-який розвиток у світі відбувається по спіралі; - "в природе, на смену одному приходит другое, использующее прошлое как отправную точку для нового развития" - знову ж таки розвиток безперервний і невідворотній процес; - "заброшенный универмаг как манифест сущности человека" - якщо оцінювати в контексті всього повідомлення то напевно слід розуміти не конкретної людини, а всього людства, його байдужості до навколишнього світу. А останній абзац уже безпосередньо про зображення - руки хапають уламки розбитого дзеркала, що символізує "зникаючу реальність" нашого часу. Процес невідворотний ще й тому, руки (люди) не діють злагодженно і заповзято, а лише зовні показують прагнення щось робити для досягнення якісних змін.
0
Дуже глобальні думки вклав автор у свій витвір. Тільки я не розумію для чого хапатись за "зникаючу реальність" нашого часу. Не можлива і не потрібна справа скільки рук би не хапалось за неї. Реальність ще нікому не вдалось зупинити чи повернути назад.Сьогодні вона одна, а завтра інша. Це ж швидкоплинне і невловиме - зараз, яке через мить стає минулим. (Напевне саме це і хоче розповісти малюнок своїми символічними значеннями) 
