Коли мова заходить про визволення міста Кам’янця-Подільського та Кам’янець-Подільського району від нацистських загарбників навесні 1944 року, ніяк не обійтися без згадки про двох тодішніх героїчних лейтенантів — Петра Барабанова та Михайла Радугіна. Обох за мужність, проявлену в ті дні, відзначили найвищою нагородою — званням Героя Радянського Союзу. Обоє були почесними громадянами міста Кам’янця-Подільського та села Студениця Кам’янець-Подільського району. Детальніше розповімо про одного з них — Петра Барабанова.

«Ну, що я — адмірал? Ось брат мій, професор, — оце так!», — таку  фразу, яка запам’яталася багатьом, одного разу промовив адмірал флоту Радянського Союзу, двічі Герой Радянського Союзу Сергій Горшков. Так високо він оцінив свого двоюрідного брата Георгія Горшкова — доктора геолого-мінералогічних наук, професора Московського університету.

Серед випускників, якими має повне право пишатися Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, є і доктор біологічних наук, професор, лауреат премії імені Данила Заболотного Академії наук Української РСР Клавдія Бельтюкова (1900—1971). Правда, вчилася вона у виші надто давно: вступила до нього 1918 року, коли ректором працював сам Огієнко, а закінчила 1923 року, коли це вже був інститут народної освіти. Та й фігурувала тоді в документах під дівочим прізвищем Повстянко. Напевно, тому й випала з поля зору дослідників історії навчального закладу й не потрапила до тритомника «Університет в особах».

Кам’янець-Подільський може пишатися тим, що в ньому сеанси одночасної гри проводили аж два шахісти зі світовою славою: у листопаді 1956 року — Саломон Флор, у грудні 1985 року — Юхим Геллер. Розповімо докладніше про другого з них.

Із Кам’янцем на Поділлі, який у 1919—1920 роках був важливим центром боротьби за незалежну Україну, пов’язано чимало славних імен. Серед них — український письменник, лікар, громадсько-політичний і державний діяч Іван Липа, 150-річчя з дня народження якого припадає на 24 лютого 2015 року.

Ще зі шкільної лави в наші голови міцно засіли початкові рядки зі знаменитого вірша Лермонтова «Бородіно»: «Скажи-ка, дядя, ведь не даром Москва, спаленная пожаром, французу отдана?». До речі, в перекладі українського поета Івана Цитовича (1895—1980) ці рядки звучать так: «Скажи-бо, дядю, таж недаром Москва, спустошена пожаром, залишена була?». Пам’ятаємо ми і те, що Лев Толстой назвав вірш «Бородіно» зерном, з якого проросла його чотиритомна «Війна і мир». Але чи задумувались ми: хто той дядя, до якого на початку вірша звертається поет?

Чарівній уродженці Кам’янця-Подільського Фанні Зільбергман (Збарській) Борис Пастернак присвятив декілька віршів, один з яких — «На пароплаві» — належить до найкращих зразків лірики майбутнього лауреата Нобелівської премії

Серед численних очільників Подільської губернії зовсім небагато було таких, що запам’яталися конкретними яскравими справами. До таких нечисленних винятків належить Карл Фліге, який очолював губернію всього рік. Але укладений ним ще 1842 року «Атлас Подільської губернії» не втратив свого значення і сьогодні. Так, досі розповіді про перебування Петра Першого в Сатанові обов’язково ілюструються картинками, запозиченими у Фліге. Бо інших просто немає!

Зі спогадів сучасників Володимира Кириловича — Віктора Приходька й Андрія Жука — відомо, що Винниченко щонайменше двічі відвідував у різних справах головне місто Подільської губернії — влітку 1906 та восени 1907 року. Можливо, таких короткочасних побачень із Кам’янцем було більше, але про них ми поки що не знаємо.