| На прохання KamPodа публікую спогади-мемуари поїздки до Миньковецької держави на коляду. Отже-отже-отже, сорока на хвості принесла афішу і зібравши екіпаж ми вирушили колядувати.
Про Миньковецьку державу і її правителя графа Ігнатія Сцибора-Мархоцького зараз вже стільки написано, що мабуть тільки той, хто зовсім не цікавиться історією рідного краю нічого про нього не чув. Але пару слів треба сказати) _____________________
У 1788 році Мархоцький отримав у спадок кільканадцять сіл Ушицького
повіту і володів ними аж до смерті у 1827році. Граф був досить одіозною і
ексцентричною фігурою в очах інших поміщиків того часу. Він називав
себе патріархом, батьком своїх кріпаків, для яких друкував (у власній
друкарні !) особливі правила житейської моралі й господарських занять.
Хоч і був сумлінним католиком, але водночас пропагував язичницький культ
богині Церери і влаштовував на її честь пишні свята.
У його містечку в Миньківцях були свої, особливі. порядки: своя
пожежна команда, свій суд, граф виголошував перед селянами ним же
складені проповіді, сам карав провинних, використовував навіть у маєтку
своєму, як гроші, власні асигнації.
Історію із власною державою можна було б вважати більш-менш ризикованим жартом, якби цей "жарт" не тривав понад тридцять років.
Поділля увійшло до складу Росії у 1793 році. Саме тоді
з'явилися прикордонні стовпи і знаки, що відокремлювали землі
Миньковецької держави від навколишніх земель.
На прикордонних стовпах був напис: "Границя панства міньковецького від панства російського".
Мархоцький впровадив у життя Миньківців і сусідніх з ними поселень
чимало дивних з погляду здорового глузду звичаїв, проте, разом с тим, ще
більше в його "послужному списку" справ благодійних, на той час
прогресивних. Граф звільнив селян від кріпосної залежності, дарував їм
самоуправління, встановив у своїх володіннях суд присяжних, будував
храми і монументи, мав власну друкарню, де видавав свої укази, постанови
і навіть проповіді, які й сам проголошував у церквах та костьолах.
Ігнатій Мархоцький страждав манією будівництва. Він побудував храми: Богині миру, Телемаку, Вільгельму Телю і Жан - Жаку Руссо.
Урядові установи держави розміщувалися в будинку, що імітував,
не без успіху, афінський Акрополь. Він височив на вершині пагорба, який
здіймався над Миньківцями й мав назву Бальмонт. Арка великіх розмірів,
що зображала грецький портік, увінчаний великою кам'яною статуєю Феміди,
прикрашала вхід у двір. У Бальмонті для Ігнатія Мархоцького був
споруджений трон, оббитий червоним сукном.  Для себе і для власної родини миньковецький володар звелів спорудити
чотири резиденції — по одній для весни, літа, осені та зими. Самою
розкішною була літня резиденція в маєтку Отроків, серед дивовижної
красоти парку, прикрашенного гротами, колонами, статуями. І ще тут був
збудований язичницький храм, названий Ермітажем, де повелитель приймав
звіти управління. Ті, хто піднімався до Ермітажу, неодмінно зупинялися
перед крислатим усохлим дубом, на стовбурі якого білів людський череп і
виднівся помітний здалеку напис. Придуманий Мархоцьким текст мав
символізувати хуткоплинність та марність людського існування: "І я
колись була молода та вродлива". (за Б.Грищуком)
_____________________
Що ж, як бачимо фігура неординарна і цікава)
Поки починалися приготування до коляди,наша компанія,об'єднавшись з хмельницькими журналістами,пішла гуляти околицями Отрокова.
От власне колишній форум графа (за радянщини свинарник)
Прямуємо до тріумфальної арки,масивної і потужної споруди,я б сказав мінімалістичного стилю) Від неї ліском,униз до річки Ушиця,до літньої резиденції графа. Місцеві називають це гротом. Від цих миловидних руїн лісовими сходинкими піднімаємось до печери. Видно що ця печера була пристосована для прогулянок і відпочинку графа. Закінчується вона водоспадом,на дану пору року,крижаним) Тому печера виглядає хоромами Снігової королеви. Але нам пора повертатись на коляду. Ігор Скальський,ініціатор відновлення Миньковецької держави,меценат, дає інтерв'ю ICTV А ми пішли грітись у маєток графа. Впавши на хвіст акулам пера грілись вином і бутербродами для преси))
Одна з вцілілих веж замку. Потім всі дружно,хто на чому,поїхали у сусідні Кружківці колядувати.
Ми ж замість колядок пішли оглянути місцевий млин. Роль екскурсовода на себе взяв отакий козарлюга. Краєвиди Кружківців зимою. Потім кавалькада рушила до Притулівського млина. За розмірами дійсно вражаюча триповерхова споруда у якій свого часу були
млин,крупорушка,токарний та інші верстати та багато ще чого.І все це
приводилось у дію річкою Ушиця. На другому поверсі млина була фотовиставка присвячена,якщо не помиляюсь,занедбаним пам'яткам архітектури України. Коли вже стемніло почалось лазерне шоу на стінах млина. Ще був символічний пуск природнього газу.
Ця радісна подія для селян не відбулася б без участі того ж Ігоря Скальського. Були і вертепи,і дискотека в млині,чай і кава,бутери і глінтвейн,спілкування і враження.
Шкода що потрібно було повертатись додому.
З
нами була дівчина,яка вперше опинилась в Україні а тим паче на такому
святі.Росіянка щиро дивувалась гостинності і традиціям нашого краю.
Отож-Миньковецька держава чекає на своїх дослідників і мандрівників.
Дивіться також: | 
0
Й місцевість дуже гарна, виникло бажання відвідати....багато різностей там 
дякую!
