Одним з найбільших підприємств Кам'янця-Подільського є цементний завод, споруджений в роки післявоєнної розбудови Радянського Союзу в період так званої "гігантоманії". Завод гігант був і є одним з провідних підприємств по виробництву цементу не лише регіону, а й країни загалом. Подейкують навіть, що його діяльність багато в чому змінила клімат нашого міста і району. Але мова тут піде не про те, а про власне історію підприємства, яка гарно розписана на сайті ПАТ"Подільський цемент". Нижче подаємо цю інформацію практично без змін та з невеличкими доповненнями і на нашому сайті.
С.Єрмаков
Історія
Питання про необхідність будівництва Кам'янець-Подільського цементного заводу виникло ще в 60-х роках минулого століття. В той час виробництво цементу в Україні було зосереджено в основному в Донецькій, Дніпропетровській та в західних областях України. В цих регіонах був надлишок цементу, тоді як всі інші райони мали великий його дефіцит. Для задоволення потреб ринку східних, західних і центральних районів була прийнята Постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР № 132 від 15 лютого 1961р. про будівництво Кам'янець-Подільського цементного заводу для забезпечення потреб ринку в основному центральної частини України (Київська, Вінницька та Черкаська обл.), де дефіцит цементу становив близько 2 млн. т/рік.
Основним споживачем цементу в Центральному регіоні був Київський економіко-адміністративний район, який забезпечувався цементом, що завозився. Дальність перевезень досягала 600—800 км, що було економічно невигідно, тому для створення бездефіцитного балансу споживання виникає необхідність у будівництві в Центральному регіоні України потужного підприємства з виробництва цементу. Згідно з вищезазначеною Постановою Харківський інститут „Південгіпроцемент" розробив проектне завдання на будівництво Кам'янець-Подільського цементного заводу потужністю 2,4 млн. т.
На той час сировинна база, яка знаходилась недалеко від м. Кам'янця-Подільського, була єдиним з усіх поглядів відповідним родовищем, здатним забезпечувати цементною сировиною майбутній завод у центрі України.
При виборі способу виробництва (сухого чи мокрого) основними критеріями були висока продуктивність праці на одного працюючого, порівняно низькі капітальні вкладення. Собівартість продукції за проектом була практично однакова в обох варіантах. На жаль, не можна було передбачити, що через 30—40 років у країні значно подорожчають енергоносії.
Суттєвим фактором на користь будівництва заводу було те, що Поділля - це сільськогосподарський регіон з високим рівнем трудових ресурсів. Цементний завод, розташований у густонаселеному районі, комплектувався робочою силою з місцевого населення
Важливим було й те, що поруч знаходився залізничний роз'їзд Гуменці, а будівництво під'їзних шляхів завдовжки 0,5 км до майданчика підприємства давало заводу змогу мати залізничний зв'язок з його потенційними клієнтами.
Першочерговою за проектом передбачалася робота підприємства з випуску бездоба-вочних цементів. Собівартість 1 т цементу на той час була б крб. 65 коп. за питомих витрат умовного палива 221 кг на 1 т клінкеру, 119 кВт/год на 1 т цементу.
Кількість працюючих передбачалась близько 850 осіб, у тому числі робітників 678 осіб. Продуктивність праці працюючих мала становити 28 223 т на 1 особу.
19 березня 1963 р. Рада Міністрів СРСР затвердила проектне завдання на виконання проектно-пошукових робіт для потужності 2,4 млн. т цементу та 0,8 млн. т дробленого вапняку для цукрових заводів. Проектування та розрахунки щодо будівництва підприємства виконували установи:
- „Південгіпроцемент" (Харків);
- Харківський „Водоканалпроект";
- Харківський „ПромбудНДІпроект";
- „Укргіпроенерго";
- „Укргіпрокомунбуд";
- „Гіпрогаз".
21 грудня 1965 р. Міністерство будівельних матеріалів України своїм наказом створило дирекцію будівництва заводу, яка незабаром, у будівельному вагончику, у відкритому полі, розпочала свою роботу. На той час ще не було дороги, а на місці майбутнього заводу росли буряки. В основному, всі будівельні роботи розпочалися в 1966 р.
Липень 1966. Будівництво дороги до пром-майданчика
Червень 1968р.Будівництво димової труби
Грудень 1968р.Фундамент печі №1
Грудень 1968р. Фундамент силосів
8 січня 1966 р. було організовано будівельно-монтажне управління „Цембуд", зусиллями якого було виконано обсяг робіт, який дав можливість здати в експлуатацію першу технологічну лінію.
Травень 1970р. Монтажні роботи зі спорудження корпусу печі 5Х185.
29—30 грудня 1970 р. відбулася історична подія розпалювання першої обертової печі, а Державна комісія під керівництвом Юрія Івановича Чопа прийняла в експлуатацію першу технологічну лінію потужністю 600 000 т/рік цементу.
Грудень 1970р. Преша технологічна лінія
До пуску заводу підготовку спеціалістів для роботи на першій технологічній лінії проводили на базі Хмельницького навчального комбінату. Стажувалися робітники на діючих на той час цементних підприємствах м. Миколаєва Львівської обл., м. Здолбунова Рівненської обл., м. Дніпродзержинська Дніпропетровської обл. та ін.
У три етапи 30 серпня 1971 р., 30 серпня 1972 р. та 25 серпня 1973 р. були здані в експлуатацію аналогічно першій друга, третя та четверта технологічні лінії.
Крім змін, здійснених проектним інститутом, вносило свої корективи й життя, наприклад, була замінена подача сировини з кар'єрів на завод. Вапняк почали подавати конвеєрним транспортером, глину - шламопроводом, що набагато економніше від раніше запропонованого традиційного перевезення автомобільним транспортом.
Для успішної роботи на підприємство були запрошені робітники провідних професій та спеціалісти з інших цементних підприємств колишнього СРСР, які спільно зі службою технічного навчання допомагали новоприбулим робітникам оволодіти відповідними професіями та передавали свій досвід і уміння. В подальшому навчання робітників з потрібних професій проводилось уже на базі самого підприємства. Це питання вирішувала служба технічного навчання, очолювана фахівцем своєї справи, досвідченим педагогом-виробничником Т. В. Кудрявцевою.
Сформувався висококваліфікований кадровий потенціал, якому вже під силу було вирішувати всі питання, які виникали в процесі роботи заводу. На підприємстві працювали і нині працюють досвідчені фахівці, спеціалісти своєї справи, справжні віртуози-цементники, які люблять свій завод, гордяться ним, які переживали за нього в часи його простою та спаду виробництва, віддавали йому свої знання, енергію, розум. Саме завдяки їм за високі досягнення в праці підприємство неодноразово було відзначено високими державними нагородами:
- Перехідним Червоним прапором Міністерства промисловості будівельних матеріалів УРСР 5 разів;
- Перехідним Червоним прапором Міністерства промбудматеріалів СРСР 5 разів;
- Перехідним Червоним прапором Кабінету Міністрів УРСР у 1975 р.;
- Перехідним Червоним прапором ЦК КПРС і ВЦСПС, Кабінету Міністрів, ЦК ВЛКСМ у 1989 р. із занесенням на Всесоюзну Дошку пошани ВДНГ СРСР.
У 1987 р. рішенням Ради Міністрів УРСР № 120 від 13.03.1987 р. заводу було присвоєно почесне звання „Підприємство високої якості продукції".
В 1988 р. завод отримав Диплом за досягнення високих результатів у ході республіканського громадського огляду підвищення якості продукції і послуг населенню.
У тому самому році Республіканський комітет захисту миру нагородив завод Почесною грамотою і пам'ятною медаллю за зміцнення миру.
Підприємство було занесено у Книгу трудових здобутків республіки та області, на Дошку пошани міста та області понад 10 разів, тричі займало передові місця за результатами Всесоюзного соціалістичного змагання.
За високу якість цементу колектив ВАТ „Подільський цемент" був відзначений міжнародними нагородами „За якість та досконалість продукції" (Мадрид), „За високий імідж торгової марки" (Рим).
За значний внесок в економіку України у серпні 2002 р. Міжнародна кадрова академія нагородила колектив цементників орденом Пошани.
Можливо, в когось виникне думка проте, що це нагороди держави, якої нині вже немає на карті світу, але це наша історія, це все те, що здобуто героїчними зусиллями колективу нашого підприємства, усіх, хто з гордістю носили і тепер носять ім'я працівника Кам'янець-Подільського цементного заводу, і це справді наша гордість. Адже головним багатством підприємства були і залишаються люди, які працювали на ньому колись і працюють нині, продовжуючи його славні трудові традиції.
У 1972 р. було прийнято рішення і розроблено проектне завдання на виконання проектних робіт на розширення заводу до шести технологічних ліній і збільшення його потужності з 2,4 млн. до 3,7 млн. т цементу за рік. 19 липня 1972 р. колектив відвантажив перший мільйон тонн цементу.
Виконані в 1974—1975 рр. будівельно-монтажні роботи дали змогу своєчасно здати в експлуатацію п'яту та шосту технологічні лінії.
У серпні 1976 р. було відвантажено першу 10-мільйонну тонну цементу, а 13 січня 1978 р. здано комплекс об'єктів, які полегшили освоєння проектної потужності. Нелегким був шлях цементників. Очолював підприємство в той відповідальний час Іван Федорович Кащеєв, висококваліфікований спеціаліст, колишній міністр цементної промисловості Киргизії, досвідчений керівник і організатор.
У 1987 р. колектив заводу досягнув виробництва 3 703 600 т цементу. Цей рік знаменний і тим, що в грудні відбулася перша конференція трудового колективу, на якій було затверджено Статут і обрано Раду трудового колективу.
В 1988 р. завод випустив 3 786 000 т цементу. Це був рекордний випуск.
З 1 січня 1988 р. набрав чинності „Закон СРСР про державне підприємство", який підприємствам нових умов господарювання надав право вибору форм господарського розрахунку. Кам'янець-Подільський цементний завод став підприємством I моделі господарювання.
Перехід підприємства на повне самофінансування, першого серед міністерств галузі, потребував великої роботи. Слід було економічно обґрунтувати ефективність переходу, провести роз'яснювальну роботу в колективах цехів, підготувати систему економічної освіти працівників. Було введено нові планові показники роботи та методи обліку підсумків роботи підприємства. Кількість показників, які доводяться підприємству, зменшилася з 32 до 12. Нормативно розподіляється прибуток. З прибутку проводяться розрахунки з бюджетом, відсотки за кредит, плата за трудові ресурси.
Залишок надходить у розпорядження підприємства. За його рахунок за нормативом формуються фонди економічного стимулювання.
Працюючи в умовах повного самофінансування, з 1989 р. завод самостійно заробляє кошти, велику частину прибутку передає фонду розвитку підприємства та на соціальну сферу. На той час на балансі підприємства перебували 2 дитячі садки, поліклініка, база відпочинку на Чорному морі в Одесі, профілакторій „Лісова пісня", 5 гуртожитків, 15 житлових будинків, готель.
3 1983 по 1994 р. директором, у подальшому головою правління підприємства був В.Я. Рязанцев, керівник з високими організаційними здібностями, реформатор. Саме він започаткував нові форми господарювання, активізував науково-дослідну та конструкторську роботу і сам брав у ній безпосередню участь.
23 грудня 1989 р. відбулася конференція організації орендарів, на якій були затверджені доповнення до положення про організацію орендарів підприємства. Було укладено договір з Фондом держмайна про оренду виробничих потужностей підприємства.
Через рік цей договір було переукладено на умовах оренди з викупом. Працюючи на оренді з викупом, колектив підприємства зумів сплатити майже 70% вартості майна, яке на той час орендували у держави. Залишок майна в 30% було викуплено за майнові приватизаційні сертифікати (ваучери). Отже, у викупі майже 30 % майна взяли участь близько 12 000 громадян України, які відразу стали акціонерами підприємства.
24 березня 1994 р. на конференції уповноважених представників організацій орендного підприємства „Кам'янець-Подільський цементний завод" і холдингового інвестиційного товариства „Хіт-Фонд" було прийнято рішення про створення закритого акціонерного товариства „Подільський цемент".
А вже 24-25 жовтня 1994 р. було обрано наглядову раду в кількості 13 осіб. В основному це працівники заводу (10 осіб) і 3 члени від "Хіт-Фонду". Головою Ради таємним голосуванням члени наглядової ради обрали Володимира Івановича Лимаря, який на той час представляв інтереси в наглядовій раді від "Хіт-Фонду".
25 жовтня 1994 р. наглядова рада призначила виконавчу дирекцію. Генеральним директором тимчасово було призначено С. І. Дарчука.
Завдяки своєчасному переходу на самофінансування і оренду з викупом придбання, ремонт, будівництво основних засобів було проведено за рахунок власних коштів, що в подальшому дало змогу колективу орендарів, працівникам підприємства заволодіти контрольним пакетом акцій.
У період економічної депресії в країні, яка почалася на початку 1992 р. і коли в 1994 р. майже вся промисловість не працювала, процвітав бартер, споживання цементу в Україні знизилося майже в 6 разів, важкі часи настали і для ЗАТ "Подільський цемент".
Найнижчий рівень виробництва було зафіксовано у 1998 р. — 524,5 тис. т, тобто в 7 разів менше, ніж у 1988 р. Існувала велика заборгованість перед бюджетом і робітниками. Продуктивність праці на 1 працюючого знизилась до 307 т.
Проте завдяки зусиллям колективу та впровадженню наукових досягнень підприємство знизило енергоємність і підвищило якість продукції, що сприяло затребуванню кам'янець-подільського цементу на вітчизняному і зарубіжному ринках. У 1990-х роках перед дирекцією і колективом було одне завдання: вистояти, зберегти підприємство від розкрадання, утримати висококваліфікованих спеціалістів, дати можливість вижити 1708 працюючим. Той період був найскладнішим у житті підприємства.
У 1997 р. ЗАТ „Подільський цемент" було реорганізовано у відкрите акціонерне товариство (ВАТ). Протягом 1997-1998 рр. Київське інвестиційне товариство „КІНТО" проводило скупку акцій в акціонерів підприємства. У травні 1999 р. ірландська компанія „СRН" викупила в „КІНТО" понад 76 % акцій ВАТ „Подільський цемент" і стала основним власником підприємства.
Компанія „СRН" виробляє та продає будівельні матеріали і відома в усьому світі. На її підприємствах працює 47 600 осіб. Збут продукції за рік становить приблизно 10,4 млрд. дол. США, прибуток до оподаткування — 803 млн. дол. США.
Основні ринки компанії знаходяться у Сполучених Штатах Америки, які більш прибуткові і сприятливі, ніж ринки в Європі.
Починаючи з 2000 р. підприємство стало лідером будівельної галузі, одним з найбільших постачальників цементу на ринку України. Було погашено повністю заборгованість перед Державним бюджетом та цільовими фондами. Своєчасно проводяться розрахунки з працівниками підприємства. Постійною турботою дирекції є добробут працівників, тому рівень зарплати на підприємстві один з найвищих у галузі. Проте, на жаль, до повного використання потужностей, як і на інших підприємствах, ще дуже далеко.
Результати роботи за 2003 р. дають право стверджувати, що ВАТ „Подільський цемент" зміцнило свої позиції серед підприємств-конкурентів: з початку року було випущено 1 млн. 370 тис. т цементу, темпи росту щодо 2001 р. становили 126 %. Продуктивність праці збільшилась до 938 т на одного працюючого, темпи росту щодо 2001 р. дорівнюють 167 %. Адміністрація заводу вишукує резерви для проведення доплат тим працівникам, які, згідно з проведеною атестацією на підприємстві, працюють у шкідливих, важких умовах праці. Багато зусиль докладається для поліпшення на підприємстві умов праці всіх працюючих.
Про підприємство
 Найбільшим промисловим підприємством Хмельниччини і цементної галузі України є публічне акціонерне товариство «Подільський цемент». Кожну шосту тонну українського цементу виробляють подоляни, а проектна потужність цього гіганту дає право називати його в числі найбільших в Європі. Всі види цементу, що виробляє підприємство, сертифіковані на відповідність національним і європейським стандартам.
Цемент підприємства з успіхом використовувався при спорудженні Запорізької і Хмельницької АЕС, Дністровського каскаду ГЕС, об'єкту «Саркофаг» Чорнобильської АЕС та інших відповідальних об'єктів державного значення. Використовується при виробництві бетонних сумішей, збірних залізобетонних, конструкцій та будівельних розчинів, спеціальних цементів для будівництва транспортних, морських, річкових та гідромеліоративних споруд, для тампонажних розчинів, які застосовуються на нафто-газових свердловинах на Україні, Крайній Півночі та в Сибіру в Росії.
Продукцію кам'янець-подільських цементників добре знають в Іспанії, Чехії, Німеччині, Угорщині, Польщі, Турції, Азербайджані, Румунії, Молдові та інших країнах світу
Підтвердженням цього є чисельні нагороди.
 
«За якість та досконалість продукції» Мадрид 2002 р.
«International Quality Crown Award» (Корона за якість) Лондон 2008 р. Конвенція B.I.D.
 
«За високий імідж торгової марки» Рим 2002 р.
«100 кращих товарів України» Всеукраїнський конкурс якості продукції
За високий професіоналізм Міжнародна кадрова академія нагородила колектив підприємства «Орденом Пошани».
За вагомий внесок в соціально-економічний розвиток області, трудовий колектив ПАТ був неодноразово занесений на обласну Дошку пошани, нагороджувався Дипломами та Почесними грамотами Хмельницької облдержадміністрації, Кам'янець-Подільської райдержадміністрації та райради. Підприємство є одним із найбільших «донорів» Хмельницької області щодо поповнення державного та місцевих бюджетів і цільових фондів.
Податки сплачуються своєчасно, заборгованість відсутня. Тому в останні роки за результатами всеукраїнського конкурсу підприємство було визнано «Кращим платником податків».
Дивіться також: | 
0
