9 березня
Цього дня колись:
1865 рік. У Кам’янці-Подільському офіційно закрито (25 лютого за старим стилем) Товариство подільських лікарів (діяло з 1859 року).
1919 рік. У засіданні Кам’янець-Подільської організації Української партії соціалістів-революціонерів узяв участь Михайло Сергійович Грушевський.
1935 рік. Рада народних комісарів СРСР видала постанову № 379 «Про відкриття спеціалізованих магазинів «Гастроном» у Шепетівці, Кам’янці-Подільську та Новоград-Волинську (Українська Соціалістична Радянська Республіка) й Таганрозі».
1935 рік. Політбюро ЦК КП(б)У ухвалило заснувати шість округ прикордонної смуги: Шепетівську, Проскурівську, Кам’янець-Подільську, Могилів-Подільську, Коростенську та Новоград-Волинську. Кам’янець-Подільську округу утворено 4 травня 1935 року в складі Вінницької області. Її центром став Кам’янець-Подільський. Округа налічувала вісім районів, одне місто, два селища міського типу, 261 сільську раду. Кам’янець-Подільську округу ліквідовано 22 вересня 1937 року у зв’язку з утворенням Кам’янець-Подільської області (від 1954 року це Хмельницька область) .
1992 рік. У Старому місті на корпусі історичного факультету Кам’янець-Подільського педагогічного інституту урочисто відкрито меморіальну дошку: «У цьому будинку 1846 року перебував великий український поет, художник, революційний демократ Т. Г. Шевченко».
2001 рік. У Кам’янці-Подільському започатковано традицію в день народження Тараса Шевченка читати вірші біля його пам’ятника.
Цього дня народилися:
1814 рік. У селі Моринці (тепер Звенигородського району Черкаської області) народився (25 лютого за старим стилем) Тарас Григорович Шевченко — український поет, художник, мислитель. 1846 року за завданням Київської археографічної комісії здійснив наукову подорож по Київщині, Волині, Поділлю. За даними краєзнавця Євгена Назаренка, Шевченко перебував у Кам’янці-Подільському з вечора 30 вересня (12 жовтня) до ранку 7 (19) жовтня 1846 року. Ознайомився з історією, архітектурою Кам’янця-Подільського та його околиць. Від Петра Чуйкевича 3(15) жовтня 1846 року записав українські народні пісні «Зійшла зоря ізвечора...», «Пливе щука з Кременчука...», «Ой Кармалюче, по світу ходиш...». Помер 26 лютого (10 березня) 1861 року в Санкт-Петербурзі, перепоховано 10 (22) травня 1861 року на Чернечій горі поблизу Канева. У Кам’янці-Подільському іменем Шевченка названо вулицю, йому відкрито пам’ятник.
Погруддя Тараса Шевченка в Кам’янці-Подільському
1892 рік. У селі Стрільче Городенківського повіту (нині Городенківського району Івано-Франківської області) в сім’ї священика народився Нестор Теодорович Гаморак — український ботанік. Після смерті батька сім’я переїхала в Коломию. Закінчив у Коломиї українську класичну гімназію. 1910 року вступив на природничий відділ філософського факультету Віденського університету. 1915 року з відзнакою закінчив університет; працював в українській гімназії Відня. У листопаді 1916 року мобілізовано до австрійської армії. Від січня до липня 1919 року працював у державному секретаріаті ЗУНР. Від 2 серпня 1919 року — приват-доцент Кам’янець-Подільського державного українського університету. Потім працював у Кам’янець-Подільському сільськогосподарському інституті, був директором ботанічного саду при ньому. Делегат від Кам’янця-Подільського (з Володимиром Гериновичем) першої Всеукраїнської конференції краєзнавства (Харків, 28—31 травня 1925 року). Досліджував анатомію та фізіологію рослин. Уклав «Порадник по збору лікарських рослин» (1927). 1932 року незаконно заарештовано. Був у засланні. За постановою трійки УНКВС Омської області розстріляний 1 вересня 1937 року.
1895 рік. У селі Каланчак (тепер селище міського типу Херсонської області) народився Іван Данилович Шевченко — український письменник, перекладач, який увійшов у літературу як Іван Дніпровський. Закінчив 1923 року Кам’янець-Подільський інститут народної освіти. Тоді ж одружився з письменницею-кам’янчанкою Марією Пилинською, восени 1923 року виїхав до Харкова. Помер 1 грудня 1934 року в Ялті, поховано в Харкові.
1905 рік. У Кам’янці-Подільському народився Вадим Олександрович Дорошенко — український мовознавець і перекладач, кандидат філологічних наук. Його батько — колезький регістратор Олександр Семенович Дрочинський — працював бухгалтером у Подільській казенній палаті. 1911 року батько вже був колезьким секретарем, мав власний будинок на вулиці Московській (нині Огієнка). Через батька, що опинився в політичній еміграції, Вадим мусив узяти собі прізвище Дорошенка, котрогось із предків по лінії матері. 1929 року закінчив Кам’янець-Подільський інститут народної освіти (нині Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка). Від 1936 року завідував кафедрою загального мовознавства Ніжинського педагогічного інституту. У червні 1938 року арештований як «учасник української контрреволюційної націоналістичної повстанської організації», підозрюваний у зв’язках з «ворогом народу» Володимиром Затонським. Ухвалою Верховного Суду УРСР від 3 травня 1939 року Дорошенко виправданий, після тортур звільнений. У січні 1941 року знову заарештований. Ухвалою Дніпропетровського обласного суду від 21—28 квітня 1941 року засуджений до розстрілу, який замінено на 10 років таборів. Помер 30 грудня 1944 року в концентраційному таборі Усольський Пермської області. Реабілітовано 1956 року. Життя Дорошенка склало основу сюжету книги його дружини Ольги Мак «З часів єжовщини. Спогади», виданої 1954 року в Мюнхені.
1930 рік. У селі Мотрунки Красилівського району народився Роман Іванович Болюх — український поет. Закінчив 1959 року філологічний факультет Львівського університету. Працював завпедом Теребовлянського дитячого будинку, директором середніх шкіл у Тернопольській і Хмельницькій областях. Член Спілки письменників України від 1993 року. Видав збірки сатири й гумору «Персональні ляпаси» (1990), «Сміх без утіх» (1991), «Несучий півень» (1993), «Вибране» (1995), збірка лірики «Одсвіти» (1993), збірку лірики і сатири «Буковий ряст» (1996). Лауреат обласної літературної премії імені Микити Годованця (1993). 25 вересня 1993 року був учасником вечора в Кам’янці-Подільському, присвяченого 100-річчю з дня народження Микити Годованця. 27—28 вересня 1997 року брав участь у святі «Подільські вечорниці» в Кам’янці-Подільському.
1947 рік. У селі Сорокодуби Красилівського району Хмельницької області народився Володимир Назарович Павлович — художник, педагог. Працював у Кам’янець-Подільській дитячій художній школі (був її директором). Помер 14 травня 2014 року.
1951 рік. У місті Сторожинець Чернівецької області народився Валерій Іванович Цибух — український партійний і державний діяч, дипломат, кандидат філософських наук. Закінчив 1974 року Київський інженерно-будівельний інститут і 1984 року Вищу партійну школу при ЦК Компартії України. Як голова Державного комітету України з туризму був у вересні 1998 року гостем свята «Козацькі забави» в Кам’янці-Подільському.
1954 рік. У селі Коханівка Полонського району Хмельницької області народився Іван Кирилович Адамець — голова Шепетівської районної державної адміністрації у 1998—2005 і 2010—2014 роках. 1973 року закінчив Новоушицький технікум механізації сільського господарства. Працював майстром із ремонту сільськогосподарської техніки в колгоспі імені Петровського Полонського району. Далі закінчив Кам’янець-Подільський сільськогосподарський інститут (нині Подільський державний аграрно-технічний університет), навчався у 1975—1980 роках, здобув фах інженера-механіка. 27 квітня 2015 року ухвалою Наглядової ради обрано на три роки членом правління публічного акціонерного товариства «Шепетівкагаз».
Цього дня відійшли у вічність:
1980 рік. У Москві помер Микола Іванович Боголюбов — російський актор театру й кіно, народний артист РРФСР (1945), лауреат шести Сталінських премій (1941, 1942, 1946, 1947, 1949, 1950). Народився 22 жовтня (10 жовтня за старим стилем) 1899 року в селі Івановське (нині Липецької області). У 1938—1958 роках був актором Московського художнього академічного театру імені Максима Горького. Від 1931 року знімався в кіно. Прославився роллю більшовика Шахова у довоєнному фільмі «Великий громадянин». 9 липня 1949 року разом із групою акторів МХАТу показував у Кам’янці-Подільському сцени із спектаклів.
1986 рік. Помер Костянтин Степанович Константинов — кандидат філософських наук. Народився 29 грудня 1924 року в селі Печеніги (нині селище міського типу, один із районних центрів Харківської області). У 1946—1951 роках навчався на філософському факультеті Київського університету, далі там же ще рік вчився на курсах підготовки викладачів суспільних наук. Закінчивши курси, за призначенням у вересні 1952 року прибув на роботу на посаду старшого викладача до Кам’янець-Подільського педагогічного інституту, де залишився на все життя. Викладав філософію, логіку, етику, основи атеїзму. 1966 року захистив кандидатську дисертацію «Етичні погляди Максима Горького». Через два роки став доцентом.
© Олег Будзей
Дивіться також: | 
