5 жовтня
Цього дня колись:
1842 рік. Близько дев’ятої години вечора до Кам’янця-Подільського прибув (23 вересня за старим стилем) російський імператор Микола I. У місті все було ілюміновано — фортеця, скелі, бастіони, вежі, бані храмів і мінарет, а також нижня тераса Старого бульвару. У супроводі імператора був відомий французький батальний живописець Еміль Жан Орас Верне. Його, як і царя, приємно вразило пишно ілюміноване місто. Усе побачене художник швидко переніс на папір, щоб потім утілити у фарбах. Домініканською вулицею Микола I проїхав на Губернаторський майдан (нині Вірменський ринок). Там біля гауптвахти (на її місці тепер стоїть будинок районної ради) цар забажав покинути екіпаж і пройтися майданом до палацу губернатора (на цьому місці тепер стоїть будинок пожежної частини). Там його зустрів подільський губернатор Афанасій Олександрович Радищев, після чого Микола I, втомлений довгою дорогою, відразу відправився відпочивати, тож архієпископ із духовенством у святковому облаченні даремно чекали на імператора в соборі святого Іоанна Предтечі (нині від нього залишився тільки фундамент у дворі за Картинною галереєю).
1865 рік. У Кам’янці-Подільському відкрито (23 вересня за старим стилем) відділення Державного банку. Його першим керівником був Василь Іванович Добролюбов — рідний дядько російського літературного критика Миколи Олександровича Добролюбова.
Об открытии в Каменец-Подольске отделения Государственного банка. От Каменец-Подольского отделения Государственного банка: Объявления // Подольские епархиальные ведомости. — 1865. — № 21. — 1 ноября. — Отдел первый. Официальный. — С. 470—476.
Конторы и отделения Государственного банка // Русские банки: Справочные и статистические сведения о всех действующих в России государственных, частных и общественных кредитных учреждениях. — Санкт-Петербург, 1908. — С. 5.
Данілов Ігор Васильович. Це респектабельне слово — БАНК: До історії Кам’янець-Подільського відділення Державного банку. — Кам’янець-Подільський: Абетка, 1998. — 110 с. — Про Василя Івановича Добролюбова: с. 14—15.
1892 рік. Подільським губернатором став (23 вересня за старим стилем) 52-річний дійсний статський радник Олександр Олексійович Наришкін. Змінив на цій посаді дійсного статського радника Василя Матвійовича Глинку. Наришкін пропрацював губернатором всього рік і чотири місяці — до 12 лютого (31 січня за старим стилем) 1894 року. Далі, у 1894—1898 роках, він був товаришем (заступником) міністра землеробства та державних маєтностей, а 1906 року був обраний членом Державної ради Російської імперії.
Олександр Олексійович Наришкін
1978 рік. Заслуженим працівником сільського господарства Української РСР став Леонід Юрійович Скринчук, який народився 18 квітня 1938 року в селі Залуччя (нині Подоляни Кам’янець-Подільського району Хмельницької області), а працював головою правління колгоспу в Чемерівцях.
Леонід Юрійович Скринчук
1994 рік. У Кам’янці-Подільському в педагогічному інституті та Будинку офіцерів виступив бард Тризубий Стас (справжні ім’я, по батькові та прізвище — Станіслав Іванович Щербатих).
1995 рік. Заслуженим працівником народної освіти України «за вагомий особистий внесок у вирішення проблем соціального захисту населення» став Віктор Григорович Цопа — директор Кам’янець-Подільського планово-економічного технікуму-інтернату.
1996 рік. У місті Піран (Словенія) завершився ІІІ Міжнародний табірний фестиваль шкіл ЮНЕСКО (розпочався 29 вересня), в якому вперше було представлено Україну. Ця честь випала загальноосвітній школі № 1 із Кам’янця-Подільського (вчитель Михайло Микитович Пустовіт, учні Максим Кислий і Олена Рудько). Представлення школи відбулося 3 жовтня.
1996 рік. Газета міської ради «Кам’янець-Подільський вісник» опублікувала статтю журналістки Тетяни Матусяк «Тіні забутих предків витають над Замковим мостом», в якій уперше ознайомила широкі кола кам’янчан з основними тезами дако-римської версії заснування Кам’янця-Подільського, запропонованої київськими архітекторами-реставраторами Євгенією та Ольгою Пламеницькими. Найґрунтовніший виклад версії («Кам’янець-Подільський — місто на периферії Римської імперії») з’явився 1999 року в четвертому номері журналу «Пам’ятки України».
2000 рік. Кам’янець-Подільський відвідав голова Адміністрації Президента України Володимир Михайлович Литвин.
2010 рік. На посаду директора Кам’янець-Подільської міської виконавчої дирекції Хмельницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності призначено Ніну Сергіївну Березницьку (народилася 5 липня 1961 року в селі Маків Дунаєвецького району).
Цього дня народилися:
1802 рік. У містечку Фрампіль (тепер село Косогірка Ярмолинецького району Хмельницької області) народився Маурицій Гославський — польський поет, представник «української школи» в польській літературі, автор поеми «Поділля» (1826). Дитячі роки провів у селі Нігин (нині Кам’янець-Подільського району), початкову освіту здобув у 1812—1816 роках у повітовій школі в Кам’янці-Подільському (жив у будинку Дверницького на вулиці Конторській, тепер вулиця Троїцька). У 1821—1824 роках навчався в Кременецькому ліцеї. Працював домашнім учителем (переважно в Кам’янецькому повіті). Жив з 1827 року у Варшаві. Учасник польського повстання 1830—1831 років. Переховувався у селах галицького Поділля. Восени 1834 року заарештовано австрійською жандармерією. Помер у тюрмі від тифу 17 листопада 1834 року в місті Станіслав (тепер Івано-Франківськ).
Маурицій Гославський
1891 рік. У селі Стріхівці Ушицького повіту Подільської губернії (нині Дунаєвецького району Хмельницької області) в сім’ї священика народився (23 вересня за старим стилем) Микола Михайлович Любинський — український мовознавець, політичний діяч періоду Української національної революції 1917—1920 років. 1910 року закінчив Кам’янець-Подільську гімназію з особливою відзнакою у словесних науках. Упродовж року в селі Рахни Лісові (нині Шаргородського району Вінницької області), куди переїхала сім’я, готувався до вступу в університет: виписував і студіював літературу, очікував довідку з канцелярії губернатора про політичну благонадійність. Також давав приватні уроки, організував бібліотеку з трьох тисяч книг, залучив сільську молодь до читання. 1911 року вступив на філологічний факультет Київського університету, який закінчив 1916 року. 1917 року вступив до Української партії соціалістів-революціонерів, 1919 року ввійшов до її Центрального комітету. На Всеукраїнському національному конгресі 5 квітня 1917 року Любинського обрали до Української Центральної Ради, у вересні — делегатом Всеросійського з’їзду народів у Києві (секретар Ради народів), а в листопаді — представником від Поділля на Всеросійських установчих зборах. Був членом української делегації на переговорах у Бресті, а в березні — квітні 1918 року — міністром закордонних справ Української Народної Республіки. У радянський час репресовано. Розстріляно 8 січня 1938 року в урочищі Сандармох (Карелія). Реабілітовано 15 вересня 1989 року.
Гімназист Микола Любинський
1914 рік. У селі Васьківчики (тепер Ізяславського району Хмельницької області) народився Іон Юхимович Яков’юк — партійний і господарський працівник. У 1932—1941 роках перебував на педагогічній роботі в селі Пузирки Антонінського району, у 1941—1944 роках — у Радянській армії, учасник війни з німцями (комісар батальйону). У 1944—1951 роках — інструктор, завідувач сектору відділу кадрів, інструктор відділу партійних, профспілкових, комсомольських органів Кам’янець-Подільського обкому Комуністичної партії (більшовиків) України. На заклик партії в числі тридцятитисячників очолив колгосп. У 1951—1955 роках — перший секретар Орининського райкому КПУ. У 1956—1975 роках працював у Кам’янці-Подільському: директор пивзаводу, міськпромкомбінату, металоштампувального заводу, від 1967 року — завідувач промислового відділу міськвиконкому. Помер 27 жовтня 1986 року.
1928 рік. У селі Вишневе (нині Шепетівського району Хмельницької області) народився Петро Костянтинович Краснолуцький — будівельник, почесний громадянин Кам’янця-Подільського (від 4 травня 2005 року). Упорядник книг «Перемога» (2004), «Олександр Лєсовой» (2005), «Спогади ветеранів» (2005), «Кам’янець-подільські мости» (2006). Писав вірші. Помер 23 серпня 2006 року в Кам’янці-Подільському.
1940 рік. У селі Браїлів (тепер селище міського типу Жмеринського району Вінницької області) народився Володимир Омелянович Забаштанський — український поет, перекладач. Закінчив семирічку, 1957 року — будівельну школу в місті Макіївка Донецької області, працював каменярем у кар’єрах, підручним кочегара на цукровому заводі, робітником у радгоспі. Внаслідок нещасного випадку 24 серпня 1958 року втратив очі й руки. Після лікування в Київському ортопедичному інституті працював на Київських навчально-виробничих підприємствах № 1 та № 3 УТОС і одночасно навчався в школі робітничої молоді Києва. Закінчив 1969 року філологічний факультет Київського університету (з відзнакою). Друкувався з 1960 року. Член Спілки письменників України з 1967 року. Видав збірки «Наказ каменярів» (1967), «Віра в людину» (1971), «Моя вузькоколійка» (1973), «Гранітні краплі» (1975), «Крицею рядка» (1977), «Вага слова» (1981), «Запах далини» (1982), «Треба стояти» (1986), «Жага життя» (1987), «Мужністю завдячую тобі» (1988), «Древо роду» (1990). Лауреат Республіканської комсомольської премії імені Миколи Островського (1974) за збірку «Моя вузькоколійка», Державної премії Української РСР імені Тараса Шевченка (1986) за збірку поезій «Запах далини» та нові вірші в періодичній пресі. Не раз відвідував Кам’янець-Подільський. 1973 року з Миколою Щербаком виступав на заводі залізобетонних конструкцій. 1986 року був учасником зустрічі у міському Будинку культури письменників і майстрів мистецтв України з трудівниками міста Кам’янця-Подільського та Кам’янець-Подільського району, організованої Українським телебаченням. 1990 року з Костем Гнатенком виступав у колективах дільниці БУ «Спецбудмеханізація», управлінь «Промжитлобуд-3», «Промбуд-4», швацької фабрики, міської друкарні, педагогічного інституту, індустріального технікуму, технікуму харчової промисловості, Гуменецької середньої школи. Під впливом давнього знайомства з Кам’янцем-Подільським написав вірш «Відповідь Устима Кармелюка». Вірш «Дружині» Забаштанський розпочинає такими рядками: «Ген Міцівці твої позаду, і Кам’янець-Подільський твій. Прасують шини автостраду, журби розмотують сувій». Помер у грудні 2001 року в Києві.
Володимир Омелянович Забаштанський
1958 рік. У селі Слобідка-Смотрицька Чемеровецького району Хмельницької області народився Віталій Петрович Маслянко — сільський голова Зіньковецької територіальної громади Кам’янець-Подільського району (входить єдине село — Зіньківці). 1992 року закінчив Кам’янець-Подільський сільськогосподарський інститут (нині Подільський державний аграрно-технічний університет), за спеціальністю — інженер-механік. Сільським головою обирався 1998, 2002, 2006, 2010 року.
1958 рік. Народився Володимир Іванович Михайлов. Працював директором державного підприємства «Довжоцький спиртовий завод» (з листопада 2002 року) в селі Довжок Кам’янець-Подільського району.
1958 рік. У селі Краснопілка Уманського району Черкаської області народився Віктор Іванович Мельник — український письменник, журналіст. 1984 року закінчив філологічний факультет Вінницького педагогічного інституту. 1991 року побачила світ перша поетична збірка Віктора Мельника «Просто вірші». 25 листопада 2015 року відвідав Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, провів зустріч зі студентами факультету української філології та журналістики.
Віктор Іванович Мельник
1959 рік. У селі Іванківці Дунаєвецького району Хмельницької області народився Іван Леонідович Романов — державний радник податкової служби третього рангу (2000), заслужений економіст України (від липня 2008 року). Від липня 1977 року до листопада 1978 року працював інструктором зі спорту, секретарем комсомольської організації колгоспу «Ленінський шлях» Дунаєвецького району. 1983 року закінчив Кам’янець-Подільський сільськогосподарський інститут, за фахом — економіст із бухгалтерського обліку в сільському господарстві. Працював: від липня 1982 року до жовтня 1984 року — інструктором Кам’янець-Подільського районного комітету ЛКСМУ, від жовтня 1984 року до вересня 1986 року — заступником голови колгоспу «Ленінська іскра» Кам’янець-Подільського району, від вересня 1986 року до січня 1988 року — інструктором сільськогосподарського відділу Кам’янець-Подільського районного комітету Комуністичної партії України, від січня 1988 року до травня 1990 року — керівником Кам’янець-Подільського районного відділення Ощадбанку, від червня 1990 року до березня 1997 року — начальником Державної податкової інспекції в Кам’янець-Подільському районі, від березня 1997 року до лютого 1998 року — першим заступником голови Кам’янець-Подільської об’єднаної державної податкової адміністрації, від лютого 1998 року до квітня 1999 року — першим заступником начальника, а від квітня 1999 року до червня 2000 року — начальником Кам’янець-Подільської об’єднаної державної податкової інспекції, від червня 2000 року до квітня 2005 року — першим заступником голови, а від квітня 2005 року до серпня 2007 року — головою Державної податкової адміністрації у Хмельницькій області, у серпні — вересні 2007 року — заступником директора Юридичного департаменту — начальником відділу організації юридичних підрозділів та узагальнення юридичної практики, а з вересня 2007 року — директором Інформаційно-довідкового департаменту Державної податкової адміністрації України. Від квітня 2013 року — директор Інформаційно-довідкового департаменту Міністерства доходів і зборів України.
Іван Леонідович Романов
1963 рік. У селі Доброгостів Дрогобицького району Львівської області народився Микола Степанович Васьків — український літературознавець, педагог, доктор філологічних наук, професор. 1981 року закінчив Дрогобицький державний педагогічний інститут імені Івана Франка. 1997 року захистив дисертацію на здобуття ступеня кандидата філологічних наук, 2010 року — на здобуття ступеня доктора філологічних наук. Працював у Запорізькому національному університеті, Кам’янець-Подільському національному університеті імені Івана Огієнка. Від 2012 року працює в Київському університеті імені Бориса Грінченка. Професор кафедри української літератури, компаративістики та соціальних комунікацій. Викладає теорію літератури, теорію поетичної мови, теорію журналістики. Видав у Кам’янці-Подільському монографії: «Романні форми в українській літературі 1920—1930-х років» (2009), «Український еміграційний роман 1930—1950-х років» (2011).
Микола Степанович Васьків
1973 рік. У селі Караєвичі Рівненського району Рівненської області в сім’ї робітників народився Олександр Борисович Жильчук — підприємець, депутат Кам’янець-Подільської міської ради. Трудову діяльність розпочав 1990 року слюсарем із ремонту автотранспорту на Рівненському заводі тракторних агрегатів. У 1991—1993 роках проходив строкову військову службу в Збройних Силах України. 1993 року був зарахований курсантом військово-інженерного факультету при Подільській державній аграрно-технічній академії (нині — університет) у Кам’янці-Подільському. 1997 року закінчив цей факультет за освітньо-професійною програмою з професійним спрямуванням «Інженерна механіка». У 1997—2002 роках проходив військову службу в Збройних Силах України на різних посадах офіцерського складу: командир взводу, командир роти, старший помічник начальника технічної частини, помічник начальника відділу обліку та мобілізації. У 2003—2008 роках був приватним підприємцем у місті Рівне. 2008 році закінчив Волинський державний університет імені Лесі Українки за спеціальністю «Правознавство» та здобув кваліфікацію юриста. У 2009—2010 роках працював інженером із транспорту на державному підприємстві «Довжоцький спиртовий завод» Кам’янець-Подільського району. Від 2006 року є членом партії Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина», від 2015 року — голова фракції цієї політичної сили у Кам’янець-Подільській міській раді.
Олександр Борисович Жильчук
© Олег Будзей
Дивіться також: |
0
