2 березня
Цього дня колись:
1884 рік. Засновано (19 лютого за старим стилем) Кам’янець-Подільську комісію імператорського людинолюбного товариства.
1991 рік. Висвячено Яна Ольшанського в єпископи-ординарії Кам’янець-Подільської дієцезії. Очолював її до 4 травня 2002 року.
1999 рік. Начальником лінійного відділення міліції станції Кам’янець-Подільський призначено майора міліції Валерія Смицького, його заступником — капітана міліції Вадима Бобровського.
1999 рік. У Кам’янці-Подільському в молодіжному центрі «Юність» відновлено роботу малого кінозалу.
2000 рік. Розпочалися перші заняття на факультеті муніципального управління при «Партії відродження Кам’янця-Подільського».
2001 рік. У Кам’янці-Подільському відкрилася виставка творів місцевих фотохудожників «Мить, ти прекрасна».
2002 рік. У Кам’янці-Подільському в міському Будинку культури в конкурсі «Міні-міс Поділля — 2002» перемогу здобула 11-річна кам’янчанка Катя Брушневська.
Цього дня народилися:
1876 рік. У селі Острів (нині Тернопільського району Тернопільської області) народився Мирон Михайлович Кордуба — український історик, бібліограф, публіцист, письменник. У жовтні 1920 року призначено екстраординарним професором Кам’янець-Подільського державного українського університету, проте більшовицька окупація міста унеможливила реалізацію цього призначення. Помер 2 травня 1947 року у Львові.
1917 рік. У селі Бабино (тепер Єлацького району Волгоградської області) народився Василь Михайлович Голєв — український історик, краєзнавець, кандидат історичних наук (1963), доцент (1963). 1939 року закінчив Саратовський інститут механізації сільського господарства. Був учасником Великої Вітчизняної війни. Від 1953 року працював старшим викладачем кафедри суспільних наук Кам’янець-Подільського педагогічного інституту (нині Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка). 1963 року перейшов на роботу доцентом у Кишинівський університет. У 1964—1985 роках завідував кафедрою суспільних наук Кам’янець-Подільського сільськогосподарського інституту (нині Подільський державний аграрно-технічний університет). 1957 року видав у Кам’янці-Подільському 70-сторінкову брошуру «Боротьба за здійснення ленінського плану соціалістичної перебудови сільського господарства Поділля (1928—1933 рр.)». Автор нарису про Гриців, співавтор нарисів про Полонне, Понінку та Шепетівку в томі «Історія міст і сіл Української РСР. Хмельницька область», що побачив світ 1971 року. Помер 15 квітня 1985 року в Кам’янці-Подільському.
1954 рік. У селище Гуково (тепер місто) Звєрєвського району Ростовської області Росії народився Віктор Олександрович Гончарук — поет, журналіст, член Національної спілки письменників України (1999). Дитинство пройшло в селищі Сахкамінь. Закінчив 1969 року Сахкамінську восьмирічну школу, 1973 року — маркшейдерське відділення Кам’янець-Подільського індустріального технікуму, 1982 року — заочно факультет журналістики Київського університету. Служив у армії. Працював інженером-маркшейдером на Новгородському цегельному заводі, кореспондентом міської газети «Дзержинский шахтёр» на Донеччині, у 1978—1982 роках — редактором багатотиражки Кам’янець-Подільського педагогічного інституту «Радянський студент». Від 1982 року живе в Чемірівцях, працює в районній газеті «Нове життя» (був заступником редактора, відповідальним секретарем). Почав віршувати у сьомому класі. У листопаді 1984 року дебютував добіркою віршів у журналі «Жовтень». 1991 року видав першу збірку поезій «Літо спілих суниць». Нині автор численних збірок віршів, плідно співпрацює з видавцем Дмитром Зволейком із Кам’янця-Подільського.
1961 рік. У селі Зубрівка Кам’янець-Подільського району народився Борис Володимирович Чорний — начальник Кам’янець-Подільського міського району електромереж (призначено 29 травня 1998 року). Закінчив 1976 року Пановецьку восьмирічну школу, 1980 року — Кам’янець-Подільський індустріальний технікум, 1998 року — Подільську державну аграрно-технічну академію. Від 1982 року (після служби в армії) працює в системі електромереж (інспектор, майстер, інженер, головний інженер).
1968 рік. У селі Зіньківці Кам’янець-Подільського району народився Олег Анатолійович Федоров — сільський голова села Зіньківці у 1997—1998 роках. Закінчив 1995 року історичний факультет Кам’янець-Подільського педагогічного інституту (нині Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка). Двічі був кандидатом у народні депутати України (1994, 1998).
Цього дня відійшли у вічність:
1855 рік. У Санкт-Петербурзі помер (18 лютого за старим стилем) Микола I (Микола Павлович Романов) — російський імператор від 1825 року. Народився 6 липня (25 червня за старим стилем) 1796 року в Царському Селі (тепер місто Пушкін). Відвідав Кам’янець-Подільський 5—6 жовтня (23—24 вересня за старим стилем) 1842 року.
1975 рік. У Чикаго (США) помер Олесь Йосипович Бабій — український поет, літературознавець, автор гімну Організації українських націоналістів «Зродились ми великої години». Народився 17 березня 1897 року в селі Середнє (нині Калуського району Івано-Франківської області). Середню освіту здобув у Львові. Служив у австрійській армії, потім в Українській галицькій армії. Навесні та восени 1920 року перебував у Кам’янці-Подільському. Про це, зокрема, йде мова в спогадах «Мої стрічі з Павлом Ковжуном», які починаються так: «То було в Кам’янці-Подільськім весною 1920 року після роззброєння Української Галицької Армії. Мені вдалося втечи з польського полону в Проскурові, і я опинився вдруге серед старшин та військових урядовців армії У. Н. Р. Після короткого побуту у Винниці, звідки ми готовились їхати до Києва, довелося відступати до Кам’янця-Подільського, тому що армія Будьонного з блискавичною скорістю посувалася на захід». У тих же спогадах читаємо: «Осінню 1920 р. був я другий раз з українським військом у Кам’янці-Подільськім». Вищу освіту здобув у 1924—1929 роках у Празі. Учасник установчих зборів ОУН. Засуджено польським судом на чотири роки в’язниці. 1922 року з Василем Бобинським, Романом Купчинським, Юрком Шкрумеляком організував групу поетів-символістів «Митуса». Автор збірок поезій «Ненависть і любов» (1921), «Поезії» (1923), «Перехрестя» (1930), «За щастя оманою» (1930), «Пожнив’я» (1939), «Світ і людина» (1947), «Вибране з творів» (1969), поем «Жнива» (1946), «Повстанці» (1956), повістей «Перші стежки» (1937), «Дві сестри» (1938), «Останні» (1938).
Олесь Бабій
© Олег Будзей
Дивіться також: | 
0
