1978 рік. У Кам’янці-Подільському в міському Будинку культури знімалася телевізійна передача «Від усієї душі», яку вела Валентина Михайлівна Леонтьєва. Це був 25-й випуск, який вийшов в ефір 16 вересня 1978 року на першому каналі Центрального телебачення СРСР (ЦТ-1).
Валентина Михайлівна Леонтьєва
1986 рік. Трудівники цеху пластмас Кам’янець-Подільського електромеханічного заводу ухвалили звернення до всіх трудівників міста із закликом розгорнути соціалістичне змагання під девізом «70-літтю Великого Жовтня — 70 ударних трудових тижнів!» (70-ліття припадало на 7 листопада 1987 року). І в незалежній Україні теж не забули про магічну силу ювілейних цифр. Так, 2001 року Кам’янець-Подільська районна організація Народно-демократичної партії (голова Едуард Кульчицький) працювала за принципом: 10-річчю незалежності України — 10 масштабних загальнорайонних добрих справ.
1991 рік. Через Кам’янець-Подільський проліг маршрут легкоатлетичного пробігу «Шляхами гетьмана Сагайдачного», розпочатого 20 липня на батьківщині гетьмана — в селі Кульчинці біля Самбора.
1992 рік. Голова Верховної Ради України Іван Степанович Плющ, перебуваючи в Хмельницькій області, відвідав Кам’янець-Подільський, побував у Старій фортеці.
1993 рік. Ухвалою Кам’янець-Подільського міськвиконкому зареєстровано міськрайонну організацію Української республіканської партії.
1995 рік. Уночі в Кам’янці-Подільському в міському парку культури згоріло приміщення, в якому колись розміщувалася більярдна.
1996 рік. У Кам’янці-Подільського відкрилася перша персональна виставка 33-річного художника Олександра Ростиславовича Горбаня — автора герба міста Кам’янця-Подільського, затвердженого сесією міської ради 21 вересня 1995 року.
2004 рік. У Кам’янці-Подільському відкрито кафе-бар «Карфаген».
Цього дня народилися:
1870 рік. У селі Слобідка Балтського повіту Подільської губернії (нині селище міського типу Кодимського району Одеської області) народився Антон Юстинович Гриневич (церковне ім’я — Антоній) — церковний діяч Української автокефальної православної церкви (УАПЦ). За іншими даними народився 1875 року (без указування точної дати) в селі Білоусівка Гайсинського повіту Подільської губернії (нині Гайсинського району Вінницької області). Закінчив Подільську духовну семінарію в Кам’янці-Подільському та 1896 року Київську духовну академію. Друкувався в «Подольских епархиальных ведомостях» (видавалися в Кам’янці-Подільському), газетах «Подолия» (видавалася в Кам’янці-Подільському), «Рада» (видавалася в Києві) та інших виданнях. 1897 року прийняв священство. 1907 року був членом української фракції Державної Думи Росії. Подав законопроект про запровадження рідної мови в школі та церкві. Був ув’язнений 27 грудня 1921 року Балтською повітовою надзвичайною комісією. 24 березня 1922 року справу передано до революційного трибуналу. Був єпископом (від 29 серпня 1923 року до 1928 року), архієпископом (у 1928—1930 роках) Балтським і Першотравенським. 1924 року підписав «Меморандум пленуму Всеукраїнської православної церковної ради щодо єднання церков». Заарештовано в січні 1931 року. Помер у злиднях у лютому 1937 року в місті Свято-Троїцьке Одеської області.
1954 рік. У селі Кубачівка (нині в складі села Смотрич) Кам’янець-Подільського району народився Віктор Миколайович Чорнописький — інженер-будівельник. Закінчив 1969 року вісім класів середньої школи № 4 в Кам’янці-Подільському, 1973 року — Кам’янець-Подільський будівельний технікум, 1982 року — заочно факультет промислового та цивільного будівництва Київського інженерно-будівельного інституту, де здобув фах інженера-будівельника. Працював 1973 року майстром міжколгоспбуду в селищі міського типу Любешів Волинської області. Служив у 1973—1975 роках в армії. Працював 1975 року в проектному інституті «Укржитлоремпроект» (Кам’янець-Подільський), у 1975—1977 роках — інженером у міській архітектурі, займався підготовкою створення Кам’янець-Подільського державного історико-архітектурного заповідника. Після його створення (18 травня 1977 року) — завідувач відділу охорони та реставрації пам’яток архітектури (хранитель фондів) ДІАЗу, з січня 1988 року — головний інженер ЖЕО, потім УЖГ. Після створення 1997 року управління житлово-комунального господарства (УЖКГ) — начальник житлового відділу, згодом головний інженер (замість Анатолія Качуровського), заступник начальника УЖКГ. Нині на пенсії.
1954 рік. У селі Лосинівка Ніжинського району Чернігівської області народилася Алла Петрівна Кудлай — українська естрадна співачка, народна артистка України (1997). Освіту здобула у Ніжинському педагогічному інституті. Від 1978 року співала в народному хорі імені Григорія Верьовки, 1984 року стала солісткою естрадно-симфонічного оркестру Держтелерадіо України. 1987 року надано звання заслуженої артистки Української РСР. 28 серпня 1993 року виступала в Кам’янці-Подільському в концерті майстрів мистецтв на міському стадіоні.
1976 рік. У селі Черче Чемеровецького району Хмельницької області народився Володимир Віталійович Куровський — український релігійний діяч, відомий як Верховний Волхв Родового Вогнища Рідної Православної Віри. Здобув фах ветеринара в Подільському державному аграрно-технічному університеті (тоді це була академія). 11 лютого 1998 року, коли навчався на третьому курсі ПДАТА, був зареєстрований кандидатом у народні депутати України по Кам’янець-Подільському виборчому округу № 191. Був тоді членом Соціал-національної партії України (нині це Всеукраїнське об’єднання «Свобода»).
Цього дня відійшли у вічність:
1958 рік. У Києві помер Михайло Якович Рудинський — український археолог, етнограф, мистецтвознавець, доктор історичних наук (1949). Народився 14 жовтня 1887 року в місті Охтирка (тепер Сумської області). 1905 року вступив до Петербурзького історико-філологічного інституту, 1907 року перевівся на історико-філологічний факультет Харківського університету, який закінчив 1910 року. Викладав у Путивльській жіночій гімназії (у 1910—1912 роках), Київському (у 1912—1915 роках), Петербурзькому (у 1912—1917 роках) комерційних училищах. У 1917—1925 роках працював у музеях Полтави, Києва, у 1940—1944 роках — Вологди, у 1925—1933 та 1944—1958 роках — в Інституті археології Академії наук Української РСР. У березні 1934 року арештовано як «ворога народу» й заслано в табори на півночі СРСР. Здійснив археологічні розвідки на Поділлі та Середньому Подністров’ї 1926, 1927, 1928, 1931, 1932 і 1945 року. Серед публікацій: «Досліди на Кам’янеччині» (1927), «З матеріалів Дністровської експедиції 1945 року (Палеолітичні стоянки Сокіл, Китайгород, Калачківці)» (1949).
1970 рік. Помер Іван АнанійовичМотенко — кандидат філософських наук (1964), доцент. Народився 1921 року в селі Устинівка (нині селище міського типу, один із районних центрів Кіровоградської області). 1940 року закінчив із відзнакою середню школу та працював в Устинівському районному військкоматі. У серпні 1941 року добровольцем пішов в армію, брав участь в обороні Заполяр’я, Сталінграда, у боях за звільнення Будапешта, Праги. Закінчив 1951 року Одеський університет. Працював директором Устинівської середньої школи. 1956 року закінчив аспірантуру. Від 1956 року — старший викладач кафедри марксизму-ленінізму Кам’янець-Подільського педагогічного інституту. Від 1961 року працював у Кам’янець-Подільському сільськогосподарському інституті, від 1964 року — завідувач кафедри марксизму-ленінізму. Дружина Людмила Василівна Ковальчук працювала інспектором Кам’янець-Подільського міського відділу народної освіти.
У довіднику дослідників Поділля (1993) відмічено одну згадану вже тут дату: 1958р - дата смерті Михайла Рудинського. За довідником він "Здійснив археолог. розвідки на Поділлі та Середн. подністров'ї в 1926, 1927, 1928, 1931, 1932, 1945."
0
