1974 рік. До Кам’янця-Подільського приїхала для викладання в педагогічному інституті (нині — Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка) Євгенія Іванівна Сохацька — згодом декан філологічного факультету, лауреат премії імені Огієнка (1998).
1995 рік. У Кам’янці-Подільському в міському Будинку культури урочисто вшановано команду «Імпульс» — чемпіона, володаря кубка та суперкубка області з футболу.
2003 рік. За вагомий особистий внесок у підготовку, проведення та оброблення результатів першого Всеукраїнського перепису населення, успішне здійснення загальнодержавного заходу медаллю «За працю і звитягу» відзначено Клавдію Євгенівну Ординець — начальника Кам’янець-Подільського районного відділу Хмельницького обласного управління статистики.
2004 рік. У Кам’янці-Подільському на вулиці Гагаріна розпочав роботу супермаркет «Фуршет» — оптово-роздрібна крамниця сімейної покупки. Урочисто відкрито 18 грудня 2004 року.
Цього дня народилися:
1886 рік. У селі Бобрин Сумського повіту Харківської губернії народився (4 грудня за старим стилем) Микола Миколайович Баєр — фахівець у галузі сільського господарства, поет. Закінчив 1904 року Катеринославську реальну школу, 1910 року — Московський землемірний інститут (фах — економіка й техніка землевпорядкування). До 1918 року працював інженером, техніком-землеміром у Полтавській і Київській губерніях, а від початку 1918 року — у різних установах Києва. У червні 1919 року — листопаді 1920 року — завідувач кафедри геодезії Кам’янець-Подільського державного українського університету; влаштував геодезичну станцію. Активний учасник українського національно-визвольного руху на Поділлі, у 1919—1920 роках — один із керівників Української народної партії (хліборобів-власників), член УПСР (есерів). Від 1921 року професор, ректор (до 1926 року), у 1926—1927 роках — професор, учений секретар науково-дослідної кафедри природи, сільського господарства та культури Поділля Кам’янець-Подільського сільськогосподарського інституту. Викладав геодезію, аграрні дисципліни, сільськогосподарське законодавство. Від 1927 року — професор Харківського геодезичного інституту. 1933 року репресовано. Подальша доля невідома. Друкувався від 1906 року у виданнях «Рідний край», «Селянське слово», «Українська хата». Переклав твори Ернеста Сетона «Лобо» та «Наші приятелі», Вільгельма Гауфа «Альманзарові пригоди» (усі — Полтава, 1918 рік).
1918 рік. У Києві народилася Ніна УлянівнаАлісова — російська кіноактриса, заслужена артистка РРФСР (1950), мати актриси Лариси Кадочникової. Навчалася в Київському музичному технікумі в 1932—1934 роках. 1938 року закінчила Всесоюзний державний інститут кінематографії. Акторську кар’єру розпочала, виступаючи на сцені Київського театру для дітей (у 1927—1932 роках). 1934 року дебютувала в ліричній комедії Якова Протазанова «Про дивацтва любові» (з ідеологічних причин фільм на екрани не вийшов). Наступну спільну роботу — фільм «Безприданниця» (1937, за однойменною драмою Олександра Островського) — одразу визнано шедевром. Роль головної героїні Лариси Алісова виконала з майстерністю великої трагедійної актриси. Отримала дві Сталінські премії (1941, 1946) за ролі у фільмах «Дурсун» (1940) і «Райдуга» (1944). Від 1945 року працювала в Театрі-студії кіноактора. 29 червня 1969 року на міському стадіоні в Кам’янці-Подільському брала участь у великому святі мистецтв, присвяченому Дню радянської молоді (о 12.00 розпочалися виступи для передовиків сільського господарства, о 18.00 — для трудівників Кам’янця-Подільського). Виступаючи, Алісова сказала: «Мені сьогодні особливо приємно бути серед вас, дорогі кам’янчани. Хоч і живу я в Москві, але моя батьківщина — Україна, тут моя рідна земля. З сімнадцяти років я прийшла в кіно й відтоді брала участь у багатьох фільмах». Потім Алісова виконала кілька популярних циганських романсів. Разом з Алісовою в святі, зокрема, взяли участь Микола Кондратюк, Лариса Руденко, Валентина Сєрова, Надія Чередниченко, Діана Петриненко, Михайло Водяной, Маргарита Дьоміна, вокально-інструментальний ансамбль «Мрія», вокальний квартет «Явір». Померла 12 жовтня 1996 року в Москві.
1939 рік. У селі Дорошевичі Петриковського району Поліської області (нині Гомельської області Білорусі) народився Анатолій ПавловичМілка — доктор мистецтвознавства (1984). Під час війни сім’я перебувала в евакуації на Уралі. Після її закінчення Мілки переїхали на постійне проживання до Кам’янця-Подільського. Тут Анатолій 1955 року закінчив міську дитячу музичну школу (класи фортепіано та теоретичних дисциплін). Далі Мілка навчався в Харківському музичному училищі (клас теоретичних дисциплін і теорії музики). 1962 року він вступив до Ленінградської консерваторії. 1967 року Мілка закінчив теоретико-композиторський факультет Ленінградської консерваторії, 1970 року — аспірантуру при ній. Від 1970 року — викладач Ленінградської консерваторії (нині Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова).
Анатолій ПавловичМілка
1958 рік. У селі Бучали Городоцького району Львівської області народився отець Ігор Цар — священик Української греко-католицької церкви, лауреат Премії імені Героя України Степана Бандери у номінації «Громадська діяльність» (2013). У 1977—1979 роках служив у радянській армії у Забайкальському військовому окрузі. 1980 року був на заробітках у Казахстані. 14 жовтня 1991 року Патріарх Мирослав-Іван у Соборі святого Юра висвятив Ігоря Царя на священика. До 1996 року перебував на службі Божій у Кам’янці-Подільському (церква святого Йосафата). 20 травня 1997 року вперше сповідав ув'язнених. Від 1997 року — душпастир Львівської виправної колонії № 48.
отець Ігор Цар
1963 рік. Народилася Наталія Василівна Співачук — заступник директора департаменту містобудування й архітектури Кам’янець-Подільської міської ради.
1967 рік. У місті Свердловськ Луганської області народилася Ірина БорисівнаАлексійчук — українська піаністка, композитор, член Національної спілки композиторів України (1998), дружина піаніста Юрія Кота. 1983 року вступила на фортепіанне відділення Хмельницького музичного училища, а 1985 року екстерном, за три роки, закінчила повний чотирирічний курс цього навчального закладу, отримавши диплом з відзнакою. Закінчила фортепіанний (1991 року) і композиторський (1993 року) факультети Національної музичної академії. Від 1994 року працює викладачем композиції, інструментування, хорового аранжування та читання партитур на кафедрі композиції Національної музичної академії. Від 1983 року концертує в Україні й за кордоном, виступала і в Кам’янці-Подільському.
Цього дня відійшли у вічність:
1672 рік. У Невері (Франція) помер Ян II Казимир Ваза — польський король (1648—1668). Народився 22 березня 1609 року у Кракові. 1658 року підтвердив права руських мешканців Кам’янця-Подільського на самоврядування, призначив для руської ратуші кам’яний Кирячинський будинок, що здавна належав руській юрисдикції. Водночас звільнив цей будинок від усіх громадських податків і повинностей. Також дозволив збудувати млин на річці Смотрич із зобов’язанням давати мірку (частину помелу) до королівської скарбниці або старостам. 16 вересня 1668 зрікся престолу.
1976 рік. У Харкові померла Марія МихайлівнаПилинська — український перекладач, мовознавець. Народилася 17 жовтня 1898 року в Кам’янці-Подільському. Закінчила 1913 року Кам’янець-Подільську жіночу гімназію, 1917 року — Київську жіночу учительську семінарію імені Ушинського. Вчителювала у селі Тарасівка (1921 року), завідувала Кам’янець-Подільським дитячим будинком № 2. У жовтні 1923 року переїхала до Харкова. Працювала перекладачкою РАТАУ. У 1943—1946 роках — літературний редактор газети «Соціалістична Харківщина», у 1956—1965 роках — відповідальний секретар журналу «Прапор». Перекладала з російської українською мовою твори Максима Горького, Бориса Горбатова, Іллі Ільфа та Євгена Петрова, Олександра Серафимовича, Дмитра Фурманова та ін. З Іваном Вирганом уклала російсько-український фразеологічний словник.
1985 рік. В Афганістані загинув Василь Борисович Клюцук — молодший сержант. Народився 6 січня 1965 року в селі Верхні Панівці (нині в складі села Панівці) Кам’янець-Подільського району Хмельницької області. Закінчивши 1983 року медичне училище, працював амбулаторним фельдшером у селі Велика Слобідка Кам’янець-Подільського району. У Збройних Силах СРСР перебував із 13 квітня 1984 року. У жовтні 1984 року був направлений в Афганістан. Проходив службу санітарним інструктором у мотострілецькій роті. Його рота 16 грудня 1985 року, висуваючись у район бойових дій, потрапила під обстріл противника в ущелині Панджшер. У бою пострілом з гранатомета був підбитий БТР, внаслідок чого 3 солдати отримали поранення. Клюцук, проявивши сміливість та холоднокровність, під вогнем противника зумів підібратися до БТР, допомогти пораненим і евакуювати їх у безпечне місце. В цьому бою він загинув. За мужність і відвагу нагороджений орденом Червоної Зірки (посмертно). Поховано в рідному селі.
1986 рік. У Кам’янці-Подільському помер Петро Флорович Лаптін — професор кафедри загальної історії Кам’янець-Подільського педагогічного інституту. Народився 24 грудня 1912 року в селі Івча (тепер Літинського району Вінницької області). Закінчив 1937 року історичний факультет Київського університету. У 1951—1986 роках — доцент, професор кафедри загальної історії Кам’янець-Подільського педагогічного інституту (нині Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка).
1995 рік. У Києві помер Михайло Андрійович Жовтобрюх — український мовознавець, доктор філологічних наук (1964), професор (1965). Народився 17 листопада (4 листопада за старим стилем) 1905 року в селі Ручки (нині Гадяцького району Полтавської області). Закінчив Дніпропетровський інститут народної освіти (1929 року — мовно-літературне, 1930 року — соціально-економічне відділення). Співавтор посібників, підручників для університетів і педагогічних інститутів, зокрема «Історична граматика української мови» (1957), «Курс сучасної української літературної мови» (четверте видання, 1972), «Порівняльна граматика української і російської мови» (1978), «Історична граматика української мови» (1980). 11 жовтня 1979 року в Кам’янець-Подільському педагогічному інституті (нині Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка) брав участь у науковому симпозіумі, присвяченому 400-річчю з дня народження Мелетія Смотрицького та 360-річчю виходу в світ його «Граматики».
Коли я поступила в КПДУ то Євгенія Іванівна якраз була деканом філологічного факультету. Виходить сьогодні уже 41 рік вона працює в цьому закладі. Цікаво звідки вона приїхала до Кам'янця у 1974р?
0
