16 березня
Цього дня колись:
1670 рік. Польський король (у 1669—1673 роках) Міхал (Михайло) Вишневецький видав грамоту про приєднання до Кам’янця-Подільського передмістя Підзамча (Підгроддя). Проте справжнє приєднання цього передмістя до міста відбулося тільки 30 березня 1957 року.
1957 рік. У Кам’янці-Подільському в Державному архіві Хмельницької області почав працювати Броніслав Йосипович Станішевський, згодом довголітній старший охоронець фондів архіву.
1999 рік. Кам’янець-Подільський відвідали Олександр Бригінець і Анжеліка Рудницька з «Території «А», під егідою якої в молодіжному центрі «Юність» відбувся концерт Марини Одольської та гурту «Льомі-Льом».
2001 рік. У Кам’янці-Подільському відбулося перше засідання міського тендерного комітету.
2002 рік. У Кам’янці-Подільському біля молодіжного центру «Юність» відбулася велелюдна зустріч виборців із головою партії «Батьківщина» Юлією Тимошенко.
2002 рік. У Кам’янці-Подільському в молодіжному центрі «Юність» у концерті на підтримку кандидата на посаду міського голови Станіслава Герука взяли участь Астрая (Олена Петрова), Роман Копов, Олександр Василенко, Олег Фіалко.
2004 рік. Завершився візит до Кам’янця-Подільського офіційної делегації з китайського міста Сучжоу (провінція Цзянсу), що тривав із 13 березня. У ході візиту підписано протокол намірів про співпрацю між двома містами. За даними на 2004 рік, населення Сучжоу — 1,15 мільйона мешканців.
Цього дня народилися:
1871 рік. У Летичеві народився (4 березня за старим стилем) Микола Григорович Бурачек — український живописець, письменник, мистецтвознавець, заслужений діяч мистецтв УРСР (1941). Навчався в Кам’янець-Подільській чоловічій гімназії (малювання йому викладав Іван Васьков), у 1905—1910 роках — у Краківській академії образотворчих мистецтв (у класі Яна Станіславського), у 1910—1912 роках — у Парижі. Один із засновників і викладачів (1917—1921) Української академії мистецтв. У 1918—1921 роках — викладач Київського інституту театрального мистецтва, від 1925 року — директор Харківського художнього технікуму, від 1927 року — професор Харківського художнього інституту. Помер 12 серпня 1942 року в Харкові.
Микола Бурачек. Нова електростанція в Кам’янці
1883 рік. У селі Купин Кам’янецького повіту Подільської губернії (нині Городоцького району Хмельницької області) народився (4 березня за старим стилем) Павло Олександрович Богацький — український журналіст, літературознавець, літературно-театральний критик, бібліограф, письменник, політичний і військовий діяч. Навчався в Кам’янці-Подільському в духовному училищі (до 1900 року), в Подільській духовній семінарії (до 1903 року). Закінчив 1906 року офіцерську юнацьку школу у Вільно (нині Вільнюс). Навчався на агрономічному відділі Київського політехнічного інституту в 1907—1908 роках. Був архіваріусом у Кам’янець-Подільському державному українському університеті. 1920 року емігрував до Польщі, де співпрацював у газеті «Українська трибуна» (Варшава, 1920), а звідти — до Чехо-Словаччини, де редагував журнали «Нова Україна» (в 1922—1923 роках), «Трудова Україна»; брав участь у роботі Українського громадського комітету, був одним з організаторів «Селянської спілки». З утворенням Українського соціологічного інституту керував Кабінетом шевченкознавства. У 1926—1929 роках був головою Українського громадського видавничого фонду. 1940 року виїхав до Німеччини. Працював в «Українському віснику» (Берлін, 1943—1945), викладав історію української літератури в гімназії й учительській семінарії в таборі Міттенвальд (Баварія, 1945—1949 роки). До Австралії приїхав 1949 року, оселився біля Сіднея в місті Тірул, де працював на сталеварні й продовжував літературну діяльність, публікуючись у газеті «Вільна думка» (Сідней), заснував Українську громаду в місті Вуллонґонґ. Помер в Тірулі 22 грудня 1962 року.
Павло Олександрович Богацький
1894 рік. В Єлисаветграді (нині Кіровоград) у сім’ї українця та грузинки народився Юрій Юрійович Дараган — український поет. Під час Першої світової війни був підпоручиком російської армії. В армії Української Народної Республіки — командир кулеметної сотні в Житомирській військовій школі, курсовий старшина юнацької школи в Кам’янці-Подільському. На полях визвольних боїв захворів на сухоти. Після поразки УНР перебував у таборах інтернованих у Каліші й Шеп’юрному (Польща). У таборовому журналі «Веселка» розпочинав літературну діяльність (у 1922—1923 роках). У червні 1922 року переїхав до Праги, де навчався в Українському вищому педагогічному інституті (не закінчив через тяжку хворобу). Автор збірки віршів «Сагайдак» (Прага, 1925; перевидана 1965 року в США). Помер 17 березня 1926 року в санаторії в селі Плешов під Прагою, поховано в Празі.
1917 рік. У селі Хмельовик (нині Баришівського району Київської області) народився Віктор Іванович Тищенко — український літературознавець, педагог. Закінчив 1935 року середню школу в Чернігові, 1940 року — літературний факультет Ніжинського педагогічного інституту (з відзнакою). Працював завідувачем музею, вступив до аспірантури. Учасник Великої Вітчизняної війни (активний член підпільної організації, зв’язаної з партизанським загоном «За Родину»). У1943—1947 роках — викладач Ніжинського педагогічного інституту. Від 9 жовтня 1947 року працював у Кам’янець-Подільському педагогічному інституті: асистент, старший викладач, доцент кафедри російської мови і літератури, декан історико-філологічного факультету (від 1962 року), проректор з навчальної та наукової роботи (від 1967 року), завідувач кафедри російської і зарубіжної літератури. Захистив 1951 року кандидатську дисертацію, 1976 року — докторську дисертацію «Проблеми літературної кармалюкіани. Життєва і художня правда характеру». Від 1979 року — професор. Помер 23 грудня 1987 року в Кам’янці-Подільському.
1936 рік. У селі Бацмани Роменського району Сумської області народився Олексій Федорович Головко — кандидат медичних наук (1974), доцент (1989). Закінчив 1960 року Харківський медичний інститут. Від 1982 року живе й працює в Кам’янці-Подільському. Був головним лікарем Кам’янець-Подільської міської дитячої лікарні. Викладав у Кам’янець-Подільському педагогічному інституті (нині Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка). У травні 2008 року на засіданні вченої ради університету Олексія Федоровича обрали професором кафедри анатомії, фізіології та валеології.
Цього дня відійшли у вічність:
1967 рік. Помер Роман Михайлович Мулярчук — директор Кам’янець-Подільської швейної фабрики (від березня 1962 року). Народився 1912 року в селі Ластівці (нині Кам’янець-Подільського району).
1983 рік. У місті Могилів-Подільський Вінницької області помер Іван Володимирович Глинський — український письменник, літературознавець, перекладач. Народився 7 листопада 1923 року в селі Потуші (тепер Тиврівського району Вінницької області). Навчався у Лучанській середній школі. На початку війни Глинського контузило, після окупації Вінниччини фашисти кинули його до концтабору. Після визволення перебував на газетній і культурній роботі на Вінниччині та Буковині. Закінчив 1957 року філологічний факультет Чернівецького університету. Працював на педагогічній роботі, в редакції обласної газети. Автор збірки гумору й сатири «Передбачливий гість» (1983), популярного дослідження історії українських імен і прізвищ «Твоє ім’я — твій друг» (1970, 1985), п’єс «Коли квіти стріляють» (1966), «Вас чекають матері» (1973). Восени 1971 року зустрічався зі студентами Кам’янець-Подільського педагогічного інституту.
1994 рік. У Києві померла Євгенія Михайлівна Пламеницька (дівоче прізвище — Філоненко) — український архітектор-реставратор. Народилася 26 грудня 1927 року в Харкові. Закінчила 1952 року Київський художній інститут. Досліджувала й реставрувала пам’ятки архітектури Кам’янця-Подільського. Один із співавторів (разом із донькою Ольгою Анатоліївною Пламеницькою) дако-римської гіпотези про заснування Кам’янця-Подільського.
1995 рік. У місті Хотин Чернівецької області помер Степан Олексійович Снігур — український письменник, педагог. Народився 25 листопада 1915 року в село Ріпинці (нині Кам’янець-Подільського району Хмельницької області). Закінчив до війни педагогічний технікум у Кам’янці-Подільському, учительський інститут у Бердичеві, 1948 року — філологічний факультет Чернівецького університету. Учасник Великої Вітчизняної війни. Викладав українську мову та літературу на Поділлі (зокрема, до війни — у селі Гуменці Кам’янець-Подільського району) та Буковині. Жив у Хотині. Автор п’єс «Полум’яні серця» (1959), «Полум’я» (1963), книги нарисів «Юнь іде в життя» (1961), повістей «Альпійська троянда» (1973), «Буревій» (1976), «Татів наган» (1992), збірки оповідань і новел «Коли приходить любов» (1993). Роман-есе «Сповідь» залишився в рукопису.
1997 рік. У Кам’янці-Подільському помер Іван Іванович Ясінський — завідувач Кам’янець-Подільського районного відділу освіти (з вересня 1985 року). Народився 6 липня 1944 року в селі Слобідка-Гуменецька Кам’янець-Подільського району. Закінчив Слобідсько-Гуменецьку початкову школу, 1961 року — Голосківську середню школу, 1972 року — історичний факультет Кам’янець-Подільського педагогічного інституту. У 1963—1966 роках служив у армії. Працював у 1961—1963 роках на Кам’янець-Подільському заводі холодного асфальтобетону, у 1966—1968 роках — у Кам’янець-Подільському районному дорожньому відділі. Учитель історії (у 1972—1981 роках), директор (від 1981 року до лютого 1985 року) Голосківської середньої школи, інструктор Кам’янець-Подільського райкому Комуністичної партії України (від лютого до вересня 1985 року).
© Олег Будзей
Дивіться також: | 
