Напевно найближчий з замків в околицях Кам'янця лежить у мальовничому селі Панівці. Щоб туди попасти, не потрібно сильно готуватись і затрачатись на добирання. От і в нас вийшло - вечором закинули ідею, в обід наступного дня ми вже п'ємо пиво з таранькою у середньовічних краєвидах що дихають історією. 

Добратись до Панівців досить просто і можна навіть пішки прогулятись, але найзручніше, звичайно почати подорож від поворота на Панівці з дороги на Устя, що ми і зробили. Отож сівши на рейсовий приміський автобус і заплативши 2,75гр, ми вже за кільканадцять хвилин були біля зупинки з написом "Панівці". Саме від неї розпочався наш маршрут, який позначено на карті з відзначенням основних визначних місць.

деталі можна роздивитись ТУТ

Отож виходимо на зупинці з облущеним написом "ПАНІВЦІ", від якої простягається пряма дорога до села, на початку якої встановлено хрест (схоже модною стає така тенденція до капличок і хрестів при дорозі)

Заблудитись там практично неможливо адже дорога там фактично одна і ще здаля помітно де йде русло Смотрича в каньйоні, а значить - курс до річки і вже скоро дорога пішла на спуск на якому відкривається чудовий краєвид і села 

і замку на протилежному високому березі.

На спуску до містка нас зустрів місцевий конячка, що мирно пасся на фоні скель, нагадуючи про підкорення Дикого Заходу :)) 

І от переходимо міст, який своїм станом і дзюрами дуже нагадує більшість доріг на Україні після останньої зими.

Пригадуємо сумнозвісний міст на Чернівці і от уже дорога плавною дугою повертає праворуч на схоже головну вулицю села Панівці на якій розміщені стратегічні об'єкти населенного пункту, як от крамниця, пошта...

А ще церква. До речі, церква досить симпатично скопмонована з проходом коридорчиком до неї, стінами якого служать височенькі туї.

Церква видалась дивною тим, що ззовні на ній не було жодної ікони, лише однотонний блакитний колір і невеличкі хрести над входом і по бокам по одному над вікнами.

На території знайшли два кам'яних хреста, один з яких за формою схожий на козацький, а інший з старовинними написами схоже старослов'янською.

Але йдемо далі і вже дуже скоро перед нами основна точка маршруту - замок.

Хоча складається враження, що замок - це лише руїни над скелею, то це не так. 

Історичні плани і описи (зокрема Ю.Сіцінського) свідчать що замок був сформований з двох частин і ті руїни - лише десь третя частина усього замку, а є дещо що збереглось набагато краще - це ті будівлі де колись був сільський будинок культури (зараз сільська рада) і приміщення що примикають до неї, серед яких і колишня в'їзна брама, проїзд в якій і досі проглядається. Зараз будівля пофарбована в яскравий оранжевий колір і її важко сплутати

Коло сільради майорять два прапори - один державний і прапор села Панівці

А ще із того чого раніше тут не було - пам'ятник жертвам голодомору

Що цікаво в замку, так це те, що там завжди відкриті підвали частини замку що в руїнах і звісно ми не могли втриматись щоб там не побувати, тим більше ліхтарик був при нас

А ще там поряд гарний лісок біля якого лавочка на якій можна добре відпочити з видом на історію.

Але йдемо далі і от майже зразу меморіал загиблим під час ВВв, з переліком прізвищ і вказівкою - "3 невідомих солдати".

Далі потрібно тримати курс вздовж річки, щоб не схибити і скоро ми вийшли до недобудованого мосту, який будувався на початку 20 століття, але плани змінились і місток залишився пам'ятником марно витраченої гарної праці, адже на колонах мосту і зараз ніяких слідів руйнування не помітно, а їм уже 100 років.

Звідси є кілька шляхів як рухатись, можна було повернутись тією ж дорогою, можна було спуститись і кладочкою під мостом перейти річку помандрувавши далі. А ми вирішили йти верхом через "Панівецьку дачу". 

Повітря там чисте і надзвичайно ароматне. Обходячи ярки натрапляємо на якісь земляні об'єкти - схоже на землянки бо для пасток замілкі

А ще надзвичайно мальовничий потічок який тече низом яра.

Потічок то розширяється, то петляє вузькою змійкою

І врешті решт ми пройшли цю "дачу" і дорогою вийшли до "Чумацького шляху". Всього небагато, але прогулянка вийшла пізнавальна і цікава