Якось спонтанно завівши розмову про мандрівки промайнула фраза, а чи не організувати мандрівку половини дня десь серед тижня? Одразу з'явились ідеї - Совий яр або Маків-Михайлівка. Але враховуючи гарне транспортне сполучення хмельницького напрямку було обрано таки другий варіант. Саме такою екстренною вийшла організація мандрівки Дунаєвеччиною, яку здійснили учасники нашого сайту уже на наступний день - в четвер 25.07.2013 Маршрут почав вивчатись і коли прийшло до діла то вже на автобусній зупинці було вирішено їхати не до Макова, а до Рахнівки, щоб звідти обігнувши ближні села повернутись до Макова. Так і зробили в 10.30 автобус від кам'янецького автовокзалу відчалив в бік Хмельницького і вже без чогось одинадцять ми були біля зупинки з написом "Рахнівка" 
Хоча до с.Рахнівка нам потрібно було ще пройти шматочок і перед нами простелилась пряма дорога, з берізками, соняшниками і зрідка проїжджаючим транспортом  
Учасники подорожі по дорозі до Рахнівки: Володимир Кроль, Андрій Задворний та Антон Задворний, Сергій Єрмаков
РАХНІВКА _________________________
Церква с.Рахнівка Пряма дорога, що відходила від траси на Хмельницький, привела нас прямо в село і перше що ми побачили - церкву, до якої, здавалось, і вела ця дорога. 
Церква виглядає досить не звично як для сільських церков, спереду на ній величезні фрески-ікони. Пригадалось одразу церкви в Зарваниці, в Києві (в Києво-Печерській лаврі і в Михайлівському золотоверхому), в Почаєві здається теж такоготипу вхід.  
Люди біля церкви дізнавшись про нашу краєзнавчу місію, радо нам допомагали. від них ми почули, що церква у селі, незважаючи на зовнішній вигляд, дуже стара і має міцні кам'яні стіни. А шуба зверху - так це через невеликі матеріальні ресурси церкви, тому доводиться економити. Одна жіночка, потираючи око від укусу бджоли, запросила нас у середину і навіть дозволила зняти вівтарну частину з дверей іконостасу.
Що видалось не зовсім звичним так це плоский дах всередині церкви обшитий якимись дерев'яними щитами. Але і такий дах тут розмальований і Ісус з нього усіх повчає "Любити один одного"
 Ось такі були враження на місці, але звернемось до Ю.Сіцінського і подивимось, що він про цю церкву пише у своїх "Приходах..." До 1807 г. в Рахновке была деревянная церковь в честь Рождества Пресв. Богородицы; в этом году она сгорела. В 1813г. на средства прихожан построена нынешняя церковь, каменная в честь Боголюбской иконы Божьей Матери. От места прежнего храма, где теперь поставлен деревяный крест, нынешний храм отстоит на 200саж. Сначала при храме не было колокольни, но в 1859г. старанием бывшего здесь священника Феодора Курчинского и прихожан к нему пристроена каменная колокольня. Храм представляет небольшое в виде корабля здание, покрытое частью железом, частью гонтою, выбеленное; с правой стороны алтаря пристроена пономарня с ходом из нее в алтарь. Иконостас устроен в 1871-1872гг.; он четырехярусный, окрашеный зеленою краскою под мрамор. В храме есть икона Божьей Матери, почитаемая чудотворною.
Труды Подольскаго єпархiальнаго историко-статистическаго комитета. Выпускъ девятый. Приходы и церкви Подольской епархии. Каменецъ-Подольскъ, 1901. - с.954 |
А між іншим, на питання на честь якого свята освячена церква жіночка трошки оторопівши, проте без вагань відповіла: "на честь св.Петра" (так, саме одного Петра, без Павла), от тепер думай кому вірити - рахнівчанці чи Сіцінському ))). Хоча можливий ще якийсь варіант з третьою церквою. Тим не менше в зацитованому впало ввічі те, що в церкві чотирьохярусний іконостас і чудотворна ікона. На рахунок ікони - дуже сумніваюсь, що вона пережила у церкві часи тоталітаризму, як, в принципі, і іконостас, але і теперішній іконостас думаю заслуговує увагу 
_________________________
Палац пані Корф Ось така церква у Рахнівці, але наша ціль - палац в якому зараз знаходиться школа. Від церкви йдемо поміж будинки і стежками виходимо до шкільного стадіону. Як влучно підмітив Андрій - це мабуть єдине поле в якому лінія йде по діагоналі, ось воно: 
І от уже сам палац, біля якого припарковано оранжевий ПАЗік - шкільний автобус, який возить дітей з навколишніх сіл. Як розповідали жіночки біля церкви в школі навчається 100 дітей.  
Дивіться також фото ТУТ
Взагалі про Рахнівку в інтернеті інформації не так багато. От що пише про палац Блека:
Те, що в старій школі в Рахнівці колись жив пан, в селі знають. Відомо, що садибний будинок родина Горф звела тут в 1910 р. Довгий, одноповреховий, мінімум декору - але все ж не сільська хата. 30 червня 2010 року з підвалів будинку відкачували воду - внаслідок двохмісячних дощів чимало населених пунктів на Дунаївеччині затопило.
Садиба розташована майже в центрі села, за магазинчиком на площі з меморіалом загиблим в Другу світову. Біля палацику стоїть пам'ятник Тарасу Шевченку, підозріло молодому. Про нього виходець з цих місць розповів от що: раніше це був пам'ятник Іллічу, а вже за незалежності Леніну відпиляли голову, щоб приладнати голову Кобзаря. Маємо тепер Тараса Григоровича Леніна. Є ще бюст Леніна - куди ж без нього на Хмельниччині.
http://www.castles.com.ua/rachnowka.html |
І усе... Хоча і цього досить, щоб почати розкручувати клубок. От ми і розпочали розслідування прочитаних фактів. Що стосується палацу то рахнівчани розповіли, що в ньому був не пан, а пані і ще додали, що біля палацу був парк, дуби якого й досі ростуть як іти до футбольного поля, про яке вже згадувалось. Як пізніше вдалось вияснити у списку землевласників Подільської губернії 1914 року знайдено наступний запис "Корф Елисавета-София Людвиковна 516 дес. с. Рахновка". Отже факти більш-менш зв'язуються у єдину сюжетну лінію. Палац і справді, як написано у Блеки, досить просто декорований, хоча і не без оздоблення. А якщо зайти ззаду, то взагалі вигляд не панський, а скоріше якийсь барачний 
_________________________
Ленін і Кобзар З прочитаного у Блеки нас зацікавив пам'ятник Шевченку, який і справді стоїть напроти школи-палацу. 
Приглядаємся до ознак колишнього вандалізму... Здається немає традиційного ленінського галстуку і жилетки, а світиться вишиванка - не логічно, щоб відпилювали голову та щей решту переробляли, хоча все можливо. Запитуємо хлопців поряд - не чули про Леніна, знають лише Кобзаря тут. Запитуємо місцевих неподалік 
І тут жвава бесіда. Почались спогади, що ж там було: - Ні... Ніхто нікому голову не відпилював, Шевченко як був так і є - А так... був там Ленін біля школи... але в іншому місці - не перед нею, а за школою. Це було те погруддя, яке зараз коло клубу поставили. А Шевченка сюди перенесли з того місця, де зараз нова школа. - Шевченка поставили ще при Союзі... - Ні пізніше, це було при голові (прізвища не пам'ятаю)... - Все вірно, так він же при Союзі ще головою був. Ось такі пристрасті вирували коло Леніна. Одне усі одноголосно і беззаперечно стверджували - Кобзаря не переробляли, а лише переставили на те місце, де він зараз. Показали вони нам і те погруддя Леніна, яке згадувалось. Воно справді знаходиться зараз коло клубу.  
До речі і постаменти в обох пам'ятників однотипні
_________________________
Сільський клуб, пам'ятник загиблим у ВВв односельчанам Сам клуб у Рахнівці, біля якого розташований Ленін, досить цікавий і теж носить ознаки не нової архітектури та заносить совдепіщеною - той же Ленін, а також герб УРСР над входом - не вистачає хіба червоного прапору і був би ефект повернення у соціалізм.
Як і палац Корфів, ця будівля теж досить довга, а крім цього вона огороджена заборчиком 
А поряд пам'ятник загиблим односельчанам у вигляді солдата з опущеною головою і, звісно ж, як зараз уже стало звичним, пам'ятник жертвам голодомору і репресій. Правда цей другий пам'ятник тут м'яко кажучи бідненький порівняно з тим, що можна побачити у інших селах (скажімо в Панівцях, Зіньківцях), де подібні пам'ятники поставлені капітальні з чорного каменю.  
Цей пам'ятник теж огорджено вибіленим дерев'яним заборчиком.
_________________________
Дорогами Рахнівки
Взагалі, Рахнівка досить розвинене село - нічогенька церква, школа де зараз вчаться діти з навколишніх сіл, не закинутий клуб, пам'ятники в кінці-кінців. Цивілізація тут явно присутня. Крім того впали в вічі барельєфні зображення на будинках поруч з місцем нашої розмови з місцевими, що на фото. А ще хатки, як ми обговорювали "типові для Поділля", де вхід посередині і від входу в обидва боки відходять вікна.  
А ще ось така споруда - водонапірна башта типу Рожновського БР-50 з відрізаним верхом і написом "пристосована до цілей пожежогасіння". Мабуть пристосуванням є півлітрова банка що стоїть на основі біля напису )))))  
Ось такою, несподіваною цікавою і багатою на відкриття стала для нас Рахнівка. По дорозі до виходу з села нас ще привітали лелеки шумним клекотінням своїми дзьобами і кілька колодязів при дорозі, з одного з яких ми і відвідали водички.  І от вже виїзд з Рахнівки, а це означає, що нас чекають нові відкриття. Попереду чекає Кривчик, який так заховався у залісених ярках, що його ще довго не було видно. Саме Кривчик обіцяв найбільше вражень для нас, адже не дарма хлопці з Рахнівки біля школи говорили, що якщо хочете щось побачити то йдіть в Кривчик, бо тут нічого нема. Нічого собі нічого, але чекаємо, що скаже Кривчик і подальший наш шлях.
Підготував: Сергій Єрмаков Фото: Володимир Кроль, Сергій Єрмаков ______________
Початок. Продовження дивіться ТУТ
Дивіться також: | 
2
.
. Дуже приємно, що наша інформація для Вас згодилась, і також дякуємо за посилання на нас.
