Цього літа учасниками сайту було здійснено поїздку до літописного міста князів Коріатовичів - Червонограда. Звісно ж, якщо збиратись у таку далеку путь то екскурсія планувалась насичено і не обмежилась самим лише замком у місцині, де колись було місто. Отож одразу було сплановано крім червоноградського замку і джуринського водоспаду відвідати також і печеру "Вертебу" з її музеєм трипільської культури. Крім того, по дорозі було відвідано ще й Борщів і його цікавий центр, Більче-Золоте з його парком і усипальницею Сапєгів, Висічку з її усипальницею і замком, Товсте з його цікавими храмами - і майже скрізь неквапно обстежували пам'ятки, спілкувались, щось дізнавались... пишу і думаю - і як же ми усе це встигли за один світловий день ))Для візуального сприйняття того, де все це відбувалось додаю карту. 
А ТУТ можна роздивитись безпосередньо на Яндекс-сервісі
Збір команди А тепер по черзі. Наша подорож розпочалась у Кам'янці-Подільському, де і була точка збору. Всього нас зібралось 9 чоловік + водій Микола Іванович, який скрізь нас повозив у той день. Усі були в передчутті цікавості, адже подорож обіцяла бути на будь-який смак: тут і загальнопізнавальна складова, і для любителів замків та архітектури як мінімму один мав бути (було два), і спелеологічна частина (у печері "Вертеба") і навіть гідрологічна складова з запланованим купанням (водоспад на р.Джурин). Але виїхали рано і тому, мабуть, не дуже поспішали і першу зупинку зробили у Скалі-Подільській з бажанням віднайти 300-літню липу, про яку знав Олексій. Але по переду нас чекало ще багато чого і не ризикуючи витрачати на пошуки час ми вирушили далі. Потім була зупинка у Борщові, де ми підібрали нашого гіда по печері "Вертеба" рушили за першими враженнями (без провідників у розкопані печери зазвичай не пускають - природні пам'ятки)
Печера "Вертеба" Проїхавши біля Більча-Золотого з північного боку ми зупинились серед поля... Насправді тут серед поля був невеличкий ярок у якому і був вхід у печеру, так що незнаючи запросто можна пропустити. Короткий інструктаж від Олександра Володимировича і йдемо у світ штучного світла і постійної прохолоди (-9град.).  
Біля входу у печеру А в печері не так вже й не затишно завдяки наявності освітлення. І вже там доки очі звикали до нових умов ми почули кілька цікавих історій про відкриття печери. А одразу біля входу як виявилось нас зустрічав дуже цікавий камінь, який ми спочатку не сприйняли серйозно )), але потім... Виявилось що для того щоб туристам таким як ми було зручно ходити не згинаючись було вирішено розкопати дно печери на кілька десятків сантиметрів. Коли почали підкопувати цей камінь - помітили що він на трьох камінцях підпірках. Сам камінь вискожити на ці камінці ніяк не міг, тому фахівцями було зроблено висновок, що це міг бути жертовник, адже відомо, що цю печеру вже багато тисяч років тому облюбували люди. 
Ритуальний камінь Отак і зустрічає гостей печера - триногим каменем, який до речі уже став одним з символів печери, адже зустрічається на магнітах з нею. А далі - коридором в одну залу, потім в іншу, он археологічний розкоп, а тут були житла людей, а там захоронення. 
Вигляди у печері Було цікаво глянути на те який вигляд мають сліди праці археологів, що немов залишили все і пішли десь на обід. Тут на поверхні і кістки пратварин і шматки кераміки і кам'яні знаряддя.  
Археологічні розкопи трипільської культури Є у печері і місце де знайшли захоронення людей трипільської епохи. Причому тіла знайдені тут незважаючи на те що вже тисячі років минуло з часу їх ритуального поховання, однак зберегли за словами Олександра Володимировича 80% органічної речовини і це дуже чудовий показник, адже одразу після смерті людини у тілі є лише 90% органіки. Таким чином ті тіла є неоціненним експонатом для вивчення генотипу трипільців. Розповідалось, що навіть є вже такі роботи і місцеве населення чи то планується, чи то вже перевірялось на генетичну подібність з трипільськими тілами. Поряд з похованням знайшли багато предметів побуту, особливо - ручні зернотерки  
Місце одного з поховань та Олександр Володимирович демонструє роботу з зернотеркою Стіни печери в деяких місцях вже тут вражають своєю кристалічною структурою, в дечому вона подібна до присталічних стін кривчанської печери. Крім того тут також є свої повір'я. Так, наприклад, тут є вузький лаз, який хоч і легко обійти, проте, проізши через який, можна здійснити своє бажання  
Кристалічні поверхні у печери та лаз бажань Поблукавши печерними ходами-лабіринтами ми пройшли до головної зали де відтворено обстановку трипільців 
Музей трипільської культури у печері (при кліку, фото відкриється у вікні поряд) Білі фігури немов виринули з пітьми минулого і зараз стоять перед нами скам'янілими свідками не витримавши різниці епох. Он молодий чоловік, зовсім такий як сучасний, так і не скажеш що трипілець, а дві жінки пораються по господарству, а дитина грає на дудці, що в принципі не доведено для того часу, але ймовірність така є. Поряд горщики розписами типовими для трипільців. Що найбільш цікаве в усій цій сцені, це біноклевидний посуд, якого багато знайшли в печері і який начебто носить якийсь ритуальний характер, а також цікавою, чи навіть взагалі для пчери знаковою, є кістка у вигляді голови буйвола, копію якої помістили на груди фігури молодого чоловіка-трипільця. Одна з таких кісток знайдена раніше була відвезена до Кракова і зараз стала символом музею цього польського міста. Згодом археологи ще більше здивувались, коли знайшли точно таку ж кістку. Ця форма кістки, доречі є зараз знаком Борщівського музею, який проводить розкопки в печері.
 
Біноклевидний посуд та фігура трипільця з амулетом - кістяним буйволом Ось це і є музей і ці безмовні жителі музею завжди заворожують тутешніх відвідувачів загадками своєго існування під землею, коли відомо, що трипільці більш полюбляли наземний вид жител.
А ще виходячи з печери почали вдивлятись в стіни і наш гід повідомив що дійсно образи виділяють ті хто хоче їх бачити. Зокрема в цьому ж залі з трипільською сценою одразу над головою була велетенська черепаха, а один з виходів сторожувала сова. 
Кам'яна сова над одним з виходів 
Велетенська черепаха, що охороняє печеру Для нас це було все, але як говорив Олександр Володимирович тут є ще багато залів, за вхід до яких потрібно домовлятись окремо і мати бодай робочу форму, а не таку як у нас - парадну )). А так ще в печері є цілі ліси сталактитової соломки, розсипи чудових кристалів і напевно багато чого ще цікавого. На виході гід з торбинки достав кілька простих магнітиків, які кожен міг купити за 10 грн. А загалом екскурсія така як у нас обійшлась нам з группи 100грн. (літо 2013)
Більче-Золоте Печера "Вертеба" знаходиться на північній околиці села Більче-Золоте, отож зрозуміло що ми одразу поцікавились у нашого гіда з Борщова чи є щось у Більче. Виявляється там є старовинний парк у якому досі гарно збережена усипальниця власників цих земель - родини Сапєгів. Отож в'їжджаємо в парк і під'їжджаємо до пустуючого на той момент місцевого будинку культури, який охороняв лише один його житель  
Фасад будинку культури Але обернувши голову... Нічого собі... Оце да... Перед нами в метрах пятидесяти виринула прекрасна будівля чимось схожа на пізньосередньовічні костели - це і була усипальниця до якої ми прямували, отож тут краще розкажуть фото з різних боків   
Усипальниця Сапєгів з різних боків 
Загальний вид на усипальницю від дороги
(при кліку, фото відкриється у вікні поряд)
 
Передня площадка та вхід у підвали усипальниці 
Усипальниця спереду
(при кліку, фото відкриється у вікні поряд)
  
Елементи головного фасаду Ось такою була незапланована знахідка у Більче. Ще ми по дорозі вдивлялись у далечінь парку в пошуках велетнів дерев і на виїзді почули легенду про дівчину і скелю, від якої пішло джерело на виїзді 
Монастирок Проїхавши ще трохи на південь, ми добрались до загадкового села з не менш загадковою назвою - Монастирок. Тут і справді є монастир в якому, до речі, місцевий молодий батюшка - отець Феодосій (мій однолітка між іншим) займається екзорцизмом. Наш водій розповідав, що возив сюди людей для цієї місії і повідомив, що відбувається це серед ночі і о 3-4 ночі тут можна чути страшні крики, що аж страшно поряд бути - відбувається обряд. А люди, за його словами, які їдуть сюди, чи звідти нічим не відрізняються від загалу, але в середині деякі починають казитись. 
 
Церква де відбуваються сеанси екзорцизму ззовні і зсередини А трохи далі і справа від церкви впадають у вічі блискучі дзеркальні щити на якійсь будівлі. Виявляється це і є келії монастиря  
Келії монастиря з боку церкви і ззаду А поряд з келіями невеличка дзвіничка і джерело коло якого ми трохи постояли і прослухали гіда, як виявилось найцікавіше було попереду 
Джерело Вже від джерела було помітно дерев'яні хрести вздовж дороги, які з одного боку викликали інтерес, а з іншого створювали якесь неоднозначне відчуття пов'язані з спогадами про історію розп'ять, в першу чергу Ісуса чи придушених спартанців (там теж їх розпинали вздовж дороги). 
Хресна дорога Однак ця "хресна дорога", як її тут називають, має зовсім інший зміст і він навіть відмінний від загальноприйнятого поняття "хресна дорога" з стаціями і сценами розп'яття Ісуса Христа (див. напр. "Хресна дорога у кам'янецькому костьолі"). Тут ці 13 хрестів символізують начебто кількість родин у монастирку. За словами гіда можливо колись так і було, а зараз це лише символічно символізує родини, але на одне з літніх свят ці хрести перетворюються в предмети обряду - незаміжні дівчата починають прикрашати їх і це все зараз уже переростає в справжню церемонію, на яку навіть приїжджають подивитись звідусіль. Ці хрести виводять нас до найсмачнішого.
Попереду перед нами постала така панорама з чимось загадковим: 
Панорама жертовника і скельного монастиря в Монастирку
Спочатку перед нами постав величезний камінь і, що цікаво, на трьох каменях-підпорках (пригадуєте камінь при вході у печеру "Вертебу" в цій публікації).  
Язичницький жертовник Жертовник виявився дуже цікавим. Поперше ніхто не знає як він тут узявся, хоча на ньому і висічено напис типу "Сєй камєнь воздвиг...". Олександр Володимирович розповів як тут приносились жертви. Посеред каменю видно вузьку канавку яка закінчується розширеним жолобком. Саме на цьому жолобку відрізали голову жертовній тварині і кров стікала канавкою по нахилі.  
Висічений напис на камені і ритуальний жолобок на камені Впадає в вічі глибокий хрест з розширеними кінцями на камені, як підмітив наш провідник поверхня дна каменя має буроватий відтінок, що може свідчити про кров, яка там збиралась. А ще на камені є один цікавий елемент, про який ніде не зустрічав - це чіткі ямки розкидані по поверхні, але якщо їх упорядкувати то вийде... сузір'я "ведмедиці"... от-такої  
Хрест на жертовному камені і отвори "ведмедиці" на камені Але переміщаємось до цікавої споруди далі. Табличка сповіщає що це "давньослов'янський печерний храм IXст.", от так - це до заснування Києво-Печерської лаври, а відповідно і до приходу монашескої справи на територію Київської Русі. Досить сумнівно, хоча інтригуюче
Печерний храм Просуваємось далі і підходимо до печери, яка не така вже й велика   
Перед входом у печеру і обстановка поряд Сама печера видно добре відвідується - є свічечки, лампадки, іконки. 
Всередині печери З старовини збереглись вирізблені написи в вигляді якихось абревіатур, а також овіяне легендами зображення голови Ісуса Христа. За легендою його багато раз замальовували, а образ все одно з часом проявлявся. А ще є легенда, що раніше образ був прикрашений мальованими вишитими рушниками і начебто їх і зараз можна побачити але лише на фото 
Легендарний образ без рушників Ну от і майже все, хіба ще можна додати про дах храму, точніше те що відкривається зверху на каменях цього всього. А види там справді чудові. 
Вихід на верх храму 
Панорама зверху Ось таким цікавим виявився "подільський стоунхендж", як інколи називають це святилище
Повернувшись на трасу від Борщова ми розпрощались з нашим провідником з Борщова, Олександром Володимировичем, подякувавши йому за фаховий і цікавий супровід. А нас чекав попереду найголовніший об'єкт цієї подорожі - Червоноград, хоча вражень уже вистачало.
Підготував: Сергій Єрмаков Фото: Володимир Кроль, Олексій Янчук, Сергій Єрмаков
Початок. Продовження у "Подільське Тернопілля - Ч2. - Червоноград"
Дивіться також: | 
0
