 Мандруючи каньйоном мабуть кожен задумувався над тим, що якби його всього заповнити водою, то утворилося б таке глибоке русло, що ним цілком могли б плисти човни і навіть не малі а досить великі по мірках старих часів. Часто також доводиться чути здивоване запитання туристів: "І що, це все було заповнене водою?". Звісно що відповісти що це довготривалий процес прорізання водного потоку крізь мякі осадові породи Подільских товтр було б найсправедливішим розвінченням міфу про судноплавство в Кам'янці, однак враховуючи те, що в давнину Смотрич брав початок з великого озеру в районі теперішнього Хмельницького, то при такому потужному живленні рівень води цілком міг покривати весь каньйон і навіть підніматись на деяку висоту.
Ще один факт, на користь цієї гіпотези полягає у тому що в середньовіччя відомі оборонні гідротехнічні споруди - Польска і Руська брами створювали такий же ефект. Перекриваючи всю ширину каньйону можна було заповнити усе дно водою. А чи не піддивились цей ефект середньовічні архітектори у природи і коли річка почала міліти і самі штучно почали створювати таку оборонну ілюзію? Можливо і я не надав би вагомого значенню цій інформації, якби одного разу мандруючи каньйоном не натрапив на велетенський кам'яний гриб, що стояв біля скелі. Однразу згадав, що десь уже читав про нього, що нібито до нього причалювали човни коли Смотрич був судноплавним і інтерес до цього питання різко зріс. Ось ця стаття яка пригадалась мені при вигляді того гриба припона.
___________________________________________________
У 1968 році під час міжнародного геологічного симпозіуму у Кам'янці-Подільському один геолог з Ленінграда доводив, що долина річки Смотрич, яка оточує Старе місто на острові, існує близько мільйона років. А яка ж глибина долини і як швидко її поглиблювала річка? Починаючи зверху, від парку і до дзеркала води глибина долини дорівнює 37 метрів, а вода і кам'яна галька (алювій) покривають нижню частину долини на висоту до 20 метрів. Таким чином вся глибина долини навкруг міста тепер дорівнює близько 57-60 метрів. Вода Смотрича не стирає кам'яне дно річки, а розмочує, розтискує його і змішує кам'яний намул з іншими алювіальними покладами річки. У IV-III тис. до н. е., в епоху неоліту, на території сучасного міста розміщалось велике трипільське місто - "протогород". Воно проіснувало близько 2 тисяч років. По річці жителі "протогорода" сплавляли ліс з північних районів нашого краю. Трипільці використовували Смотрич як водну магістраль у своїх господарських та оборонних потребах. У VIII-X ст. ст. н. е. на великих човнах з Дністра до Кам'янця-Подільського приплили древні слов'янські племена тиверців. Вони поселилися на високому скелястому острові (Старе місто). Виявлена науковцем Є.М. Пламеницькою у 1969 році на території фортеці кераміка тиверців дає нам підставу стверджувати, що першими будівельниками дерев'яно-земляних укріплень на території фортеці у VIII-X ст. ст. були саме вони. У XI-XII ст. ст. проплисти навкруги острова було вже неможливо. На річці тоді були побудовані дві міцні кам'яні брами. Подорожні купці-вірмени, араби та європейці, які пливли на човнах до міста, допливали тільки до Руської брами, де і зупинялися. Тут, під фортецею, для подорожніх та іноземних купців був побудований Караван-Сарай (тепер це місце зветься Карвасари). Львівський історик Я. Р. Дашкевич - відомий перекладач вірменських хронік - виявив німецьку гравюру XVIII ст. На ній зображено Кам'янець-Подільський та річка Смотрич біля Руських воріт. Видно, як по річці пливе галера під парусами. В човні сидять чотири гребці, а п'ятий - командир - дивиться на Старе місто в підзорну трубу. Отже, річка була судноплавною ще у XVIII ст. А в межах Старого міста з кожним роком плавати ставало все гірше і гірше. По-перше, річку заносило мулом та щебенем. По-друге, у XVI ст. на річці було побудовано один за одним три млини: польський біля самої порохівні, вірменський - трохи нижче, руський- навпроти водопаду (де 8-а школа). Тоді плавати можна було тільки від водопаду до Руських воріт. У травні 1956 року наша геологічна експедиція, де я (автор статті з газети - прим. Єрмаков С.) працював геологом, бурила дно річки Смотрич навпроти човнової станції (біля будинку Л.С. Стариченко - вчительки 8-ї школи). Для цього ми відкрили шлюзи і спустили воду в нижній б'єф. Коли вода зійшла, ми побачили 1,5-метровий кам'яний стовп. Він мав вигляд гриба-підосинника. Під його шляпою була вироблена ланцюгами та канатами канавка шириною близько 80 мм. Виходить, що до цього гриба-кнехта причалювали великі човни.
___________________________________________________ Не знаю чи мова йде про той самий гриб, але по опису цілком співпадає - і біля човнової станції, і десь 1,5 метрів, однак не зрозуміло для чого було спускати воду, адже гриб знаходиться на березі біля скелі.
Тим не менше розмірковувати про цей причал я запросив своїх знайомих - Валерія Свереду і Вадима Новацького. Разом ми зійшлись на думці що досить не розумно робити причал на скельну частину каньйону, а якби причал був, то він був би з боку більш похилої острівної частини, однак політ фантазії і уже вимальовуються деревяні сходи що ведуть по ущелині нагору і деревяний поміст вздовж скель куди могли б виходити люди і вивантажувати вантажі. Ось так з малоймовірних і скупих відомостей завдяки художнику Валерію було втілено бачення цього причалу 
Ось такий виявився причал. На рисунку зображено верхівку гриба, що стирчить з води, навколо якої півколом простягається деревяний поміст. Звідти сходи петляючи по скелях (а так і справді на тих скелях можна прокласти маршрут) і виходять нагору де зараз дендропарк. Для пісилення ефекту показано човен схожий на козацьку чайку що причалив до цієї пристані.
Дивіться також: | 
0
