Вже майже ми під Китайгородом, вже ось-ось побачим той масив прадавніх скам'янілостей про які так багато сказано. Навіть вже тут, на розлогій галявині товтра по лівому боці Тернавки уже має схожі риси як китайгородська стінка яку я перед тим оглянув на фото. Скелі лівого берегу вже набули більш коричневого кольору і стали більш "полосатішими" ніж, наприклад, звичні сірі скелі того ж смотрицького каньйону в Кам'янці. Принаймні у мене було таке враження. Вочевидь це вже було відгалуженням того славнозвісного відслонення, хоча до заповідної зони ми ще не дійшли
Пройшовши повз міст через Тернавку, буквально за кількасот метрів ми підійшли до відслонення, але вже тут нам зустрівся дуже цікавий об'єкт. Стінка метрів 3-5 висотою що була схожа на слойоний пиріг. Здавалось, що стінка складається з невеличких кам'яних пластинок товщиною 2-5мм і що навіть при легкому поштовху все завалиться. В принципі та стінка дійсно була такою що з неї легко можна було видерти шмат "слойоної" маси і роздавити її на безліч пластинок. Принаймні мені це з легкістю вдавалось.
А от вже і початки славнозвісної стінки. Скеля не така вже й прямовисна як на мене, хоча можливо до справжньої стінки ми поки не дійшли, а зараз бачимо лише її початки.
Ну все, ще кілька метрів і можна вирушати вгору на пошуки трилобітів. Стінка заворожувала. Тут справді камінці якісь як шматки рифів з нірками-ходами і з відростками-відгалуженнями. І ще одне вони як мені видалось дуже легкі як для каменю і дуже швидко кришаться.
Одна зрушена мною каменюка створила невеликий каменепад покотившись далеко до річки. Потрібно бути обережнішим... А скільки всього цікавого тут на "стінці". Крім викопної скам'янілої природи тут і сучасна природа живе. Лише тут ми зустріли галявинку біленьких квіточок вітряниці (назву встановила lapa), ті ж невловимі метелики подалірії, майстри маскування жаби та ящірки, безліч різних комашок та інших рослин.
Саме в цьому царстві дикої природи на підвищенні ми зробили ще одну зупинку, щоб обговорити подальші плани. А навколо - чудові краєвиди розлившоїся Тернавки.
Насамкінець уже вирішивши йти далі нас привітав лелека, що зробивши кілька кіл над нами подався собі вздовж річки
І так повернувшись назад до містка через Тернавку, який, як розповів нам Володимир Олександрувич споруджувався у 1939 (?) році і відіграв значну роль у переправці війск під час другої світової війни, ми знову усі сфотографувались на фоні відслонення і оглянули чудову панораму усього цього уже здаля, так що погляд уже міг охопити весь маштаб прадавнього рифу вцілому
Піднімаючись уже вздовж правого берега одразу кинулись в очі старий костел Китайгорода і панський маєток, які ніби нависли над самою скелею. Одразу згадалась легенда про дивовижне врятування пана з панею у кінній упряжці що і стало легендарним наслідком будівництва костелу і церкви поряд.
Потім розвиваючи тему пригадали і про Олену Глинську - матір Івана Грозного, що ніби то мала звязок з Китайгородом. Тай про походження назви згадали. На це в нас було два варіанта який хтось з нас десь чув чи читав. Перший пов'язаний з обнесенням середньовічних міст стіною, щось на зразок міні-китайської стіни. Другий пов'язували з виробництвом чи торгівлею китайкою.
Наша мандрівка наближалась до завершення і нам залишився лише перехід до Врубловець. Тут ми вже вирішили не йти берегом, а трохи зрізати через лісок. І не даремно. Коли на шляху нам став величезний ярок, ми спочатку вирішили його обійти, але Віталій захотів розвідати його і спустився до низу. "Яка краса!!!" - цей його вигук звісно не міг залишити нас байдужими. Вміє ж зацікавити :). І от ми уже всі на дні ярка, а там... Чесно кажучи не очікував такого.
Монолітне кам'яне дно відшліфоване за багато тисяч років водою, створювало враження якоїсь штучної дивовижності серед глухої природи. Хоча вода там ледве струменіла, однак під час весняних повенів цілком можливо що і зараз діє цей природній канал як притока Тернавки. Так от враження - величезний жолоб шириною по низу біля 3-5 метрів встелений гладенькими обробленими зверху монолітами з обох боків огороджений земляними стінами порослими височенними деревами. Чудово, особливо з огляду на те що цього ми ніяк не розраховували знайти
Ось така знахідка, пройшовши вздовж якої ми вибрались на болотистий берег Тернавки і далі вже йшли берегом. Річка тут , поблизу Врублівців уже не така вузька і зовсім не схожа на гірську, а розлилась широкою долиною по якій то тут то там видніються поплавки від браконьєрських сіток. Доречі зелений рибнадзор пропливаючи там навіть не помічав їх чомусь. Напевно з води не було видно.
Одразу потягнуло скупнутись у річці, адже вода ніби не була дуже холодною та й на дворі було тепло. Але в пошуках кам'янистого беріжка ми знову занурились в ліс і там нас чекав ще один сюрприз. Дикий голуб сполохано слідкував за нашими переміщеннями. Але сфотографувати більш-менш мені його таки вдалось
Ну і вийшовши фінішну пряму на дорозі до Врублівців ми знайшли беріжок і гарно скупались там та пообідали. Піднімаючись у село, ще оглянули цікаву і надзвичайно глибоку ущелину.
На горі ми вже у доброї бабусі набрали з неглибокої кринички води і рушили на автобус на 16.00, який як виявилось якраз відходив з села. Пройшовшись ще до Станіславівки ми вирішили чекати наступного автобуса або попуток і досить швидко нас підібрали. Так завершилась наша подорож.
0
