Уже котрий рік на Водохреща, коли водичка у всіх водних джерелах вважається свяченою, серед багатьох "паломників" до Маріїнського джерела зібралась і наша компанія. Маріїнське джерело незважаючи на свою не зовсім легкодоступність, адже знаходиться воно внизу, під Підзамчем у долині річечки-струмочка Дібрухи, що несе свої не завжди чисті води у Смотрич. І тут джерело... та ще й з іменем матері Ісуса Христа... Принаймні так раніше думалось, а у цій подорожі з'явилась іще одна версія, але про це пізніше.
Отже 19 січня 2015 року оголошення на сайті кликало усіх зібратись і сходити за водичкою. Зустріч була біля Новопланівського мосту і шлях традиційно пройшов через Старе місто, спуск сходами Замкового мосту, слабкоосвітленою дорогою попри Хрестовоздвиженську церкву... і ось воно.
Біля джерела нас уже чекав Олег Васильвоич Будзей, який поділився своїми дитячими і юнацькими спогадами про джерело і пригадав часи, коли воно за відсутності централізованого водогону було головним джерелом води для жителів Підзамча і Карвасар. На скільки пригадує Олег Васильович це джерело завжди було у вигляді гроту, як і зараз. Взагалі думаю тут мало що змінилось за останні років 50 якщо не більше. Тож прийшовши сюди ми немов зробили стрибок у часі до легендарного місця.
А легенда тут справді є, однак переказуючи її з року в рік вона поступово починає втрачати свої деталі. Загалом вона зводиться до того, що у однієї місцевої мешканки була дитина (здається син), яка осліпла і жінка довго молилась діві Марії заступниці, допомогти її дитяті. І одного разу їй було знамення - у ві сні з'явилась Діва Марія і сказала вдосвіта піти і водою з джерела вмити дитині очі. Жінка так і зробила і сталось чудо - прозріння.
Відтоді джерело вважається не просто цілющим, а й корисним саме для очей. Тож кілька сеансів вмивань також увійшли вже в нашу традицію.
 
Доки ми були там під джерело під'їхало два автомобілі. У першому була мешканка Карвасар Людмила, яка розповіла нам ще одну розповідь про джерело, яку вона почула вже давно від пані Тетяни, теж з Карвасар. Поділюсь по пам'яті нею і з читачами:
Жив колись пан у цих краях і мав він доньку Марію. Батько дуже любив доньку і коли вона в дитячому віці померла, то дуже сумував. Чи то щось йому підказало, чи ним керували якісь інши пориви, але він почав копати в цьому місці, де зараз ручай. Незабаром з під лопати пішла вода і забило джерело звільнене з-під землі. Чоловік порахував це знаком і вирішив облагородити його, а на знак пам'яті про доньку назвав це джерело "Маріїнський ручай". Відтоді і водиться така назва за цим джерелом
Як там було насправді і звідки був той пан: чи то з Карвасар як припустила пані Людмила чи все ж таки з Підзамча, наразі мабуть ніхто не знає, Але маємо джерело і маємо легенду.
Наша компанія з пані Людмилою
Усі водохресники ще гарно поспілкувались і понесли додому джерельної води. І доки подібні традиції живуть, доти і будуть розвиватись цікаві повір'я про сторінки міста, які ще мало хто досліджував.
Дивіться також: | 
0
