Зараз Тетяна Володимирівна працює співробітником Кам'янець-Подільської станції юних туристів (керівник туристичних гуртків по напрямку краєзнавство). Вона є автором кількох туристичних путівників, кількох десятків туристичних маршрутів, низки публікацій на сайтах з туристичною тематикою. 

Така людина не могла не зацікавити наш сайт і ми завітали до Тетяни Володимирівни. Одразу відзначимо, що прийом однодумців-краєзнавців був дуже теплим і ми почули вичерпні і відверті відповіді на свої запитання, а ще безліч цікавих фактів про наш край і багато матеріалів від Тетяни Володимирівни.

Отже нас цікавило як же відбувалось формування і зростання такого потужного краєзнавця на сьогодні з простої дівчинки із звичайної школи.

Далі пропонуємо вашій увазі невеличке інтерв’ю з Тетяною Володимирівною

Ви безумовно турист з великим досвідом, а скажіть будь ласка, який похід залишив найбільший слід?

Було багато різних походів, змагань з туризму, але мені найбільше запам’ятались Кавказ і, як не дивно, невеличкі походи в різні куточки нашого подільського краю

Цікаво, а що ви шукали в подільських селах в першу чергу?

Навіть не знаю. Все робилось тільки тому, що цікаво було – нас тягнуло походити по невідомих місцях, подолати гори, ріки. Це було несвідомо і конкретних цілей ми не ставили.

А зараз?

Зараз все цікавить. В першу чергу звичайно архітектурні пам’ятники, культові споруди, природні пам’ятники. А цікавитись чимось одним, якщо у селі є всі три - нелогічно. 

А що більш цікаво? Напевно фортифікаційні споруди, цікаві костели і церкви. Останнім часом дедалі більше стикаюсь і цікавлюсь дерев'янною архітектурою.

Ці походи породили інтерес до краєзнавства?

Такі походи лише прилучали до краєзнавства, а в основному інтерес до цієї справи розвинувся, коли я прийшла на станцію юних туристів і це стало частиною моєї професії. Хоча зачатки краєзнавства і база для його розвитку вже були. Коли я ще працювала на заводі, то збирала «Прапор Жовтня» і вирізала звідти все по археології, по історії і т.ін. У мене і зараз вдома ціла шухляда вирізок із газет.

Тоді путівників небуло?

Були, але зі своєю ідеологією. І маршрути були розроблені: «По следам Ленинськой славы» «По следам партизанской славы»… Але ні монастирів, ні церков ми нічого такого не знали і навіть майже не чули про це. Релігія не вписувалась в ідеологію КПРС і тому все що з нею пов'язане не популяризувалось.

За час роботи на заводі Вам запам’ятався Кавказ і невеликі походи по селах. А за більш ніж 25 років в СЮТурі?

Ось ці походи, які ви можете бачити у звітах у мене .

(а звітів цих у Тетяни Володимирівни вистачає і по кожному їй є що розповісти)

До вас складали такі туристичні маршрути по нашому краю, по нашим селах?

В наших міських школах працюють туристичні гуртки, але наскільки мені відомо, у них більш примітивні маршрути. В кращому випадку передбачено відвідати один-два об’єкти, а часто весь туризм зводиться до звичайного походу в ліс.

Ваші маршрути оформлені дуже зрозуміло. Їх легко можна повторити.

Так, ми намагаємось описувати технічну частину маршруту, щоб люди, які захочуть їх повторити, дійсно могли це здійснити

При пошуку маршрутів я наткнувся на ваш маршрут «У подорож за легендами». Так, в принципі, я і вперше почув про Вас. Це ваш найпоширеніший маршрут?

Я б не сказала що це найпоширеніший маршрут, тому що в село Княгинин і Нагоряни не так часто їздять. А те, що це маршрут, який найчастіше наводять пошукові системи, то можливо тому, що він перший, який опублікований в мережі Інтернет.

Як часто доводиться складати нові маршрути?

Кожен рік складається по два-три маршрути. Деякі, при їх впровадженні, виходять надзвичайно цікавими. Наприклад, в деяких звітах є багато записів почутих від місцевих жителів, або були цікаві знахідки, наприклад, в Китайгороді ми  знайшли перевернуту п’ятикутну зірку на одному з підвалів. В звіті по Великозаліссю є вірші місцевої поетеси, які діти записали у поході. Ще цікавий матеріал «Доля розділена навпіл», де ми обходили села з однойменними назвами на правому і лівому берегах Збруча і робили порівняння. 

Є якісь правила складання туристично-краєзнавчих звітів?

Наші звіти мають умовну структуру. Спочатку йде технічний опис маршруту, а потім краєзнавча робота. Тобто детальні матеріали про об’єкти, історичні пам’ятники, які зустрічались.

А пробували підрахувати скільки у вас таких маршрутів?

Ні не пробувала. Ви знаєте, просто мало хто цим цікавиться. Це обмежене коло людей, яким це цікаво. 

І на останок. Чи є у вас ще які-небудь глобальні задуми? Є ще що-небудь таке, що ви хочете здійснити, але ще не здійснили?

Глобальних задумів немає. Я вже поїздила по Україні, була і за кордоном, але краєзнавчі походи по нашому краю продовжують відкривати все нові і нові таємниці – це невичерпне джерело досліджень. Тому я хочу продовжувати цю діяльність і надалі. І, тим не менше, якщо багато бачиш і є якийсь досвід, то хочеш побачити ще, ще і ще. Тому що кожне село у нас недалеко від Кам’янця – це окрема історія. Можна їздити по Україні, можна їздити за кордон – це також потрібно, але не знати те, що поруч з нами… І проїжджаючи село «N» не знати, що там церква цікава, чи млин старовинний, чи залишки замку, чи міст арковий… А у нас практично кожне село містить свої принади  

Слова справжнього патріота Поділля, яким безумовно ви, Тетяно Володимирівна являєтесь. Ваша справа потрібна хоч можливо і не завжди відповідно помічається і оцінюється. Дякуємо за щирість і інформативність.

Підготував: Сергій Єрмаков

Допомога у репортажі і редакція: Володимир Кроль

Фото з путівника "Печери Поділля" (2010) і з матеріалів Тетяни Недрі