Наша багата своїми природними і рукотворними принадами земля у різні часи
приваблювала увагу своїх мешканців. Найбільш допитливі захоплювались пошуком
нерозкритих таємниць краю і робили цю справу своїм хобі. Так народжувались
справжні краєзнавці – науковці, що свою розумову діяльність спрямовували на
осмислення природних і рукотворних скарбів краю і оформлення своїх знахідок у нетлінних працях, завдяки яким ми
зараз володіємо досить багатим багажем знань про нашу землю. І до цих пір
знаходяться люди, для яких краєзнавство є кредо життя і однією з таких людей
безумовно є Тетяна Володимирівна Недря, яку і Вікіпедія означає так –
український краєзнавець. Зараз Тетяна Володимирівна працює співробітником Кам'янець-Подільської станції
юних туристів (керівник туристичних гуртків по напрямку краєзнавство). Вона є
автором кількох туристичних путівників, кількох десятків туристичних маршрутів,
низки публікацій на сайтах з туристичною тематикою. Така людина не могла не зацікавити наш сайт і ми завітали до Тетяни
Володимирівни. Одразу відзначимо, що прийом однодумців-краєзнавців був
дуже теплим і ми почули вичерпні і відверті відповіді на свої запитання, а ще безліч
цікавих фактів про наш край і багато матеріалів від Тетяни Володимирівни. Отже нас цікавило як же відбувалось формування і зростання такого потужного
краєзнавця на сьогодні з простої дівчинки із звичайної школи.
Біографічні дані
Вдалось довідатись, що Тетяна Володимирівна – кам’янчанка, закінчила школу і
здобула вищу технічну освіту. Займатись туризмом вона почала в глибокій юності.
Коли їй було 18 років дізналась, що в Кам’янці діє туристичний клуб «Горизонт»,
познайомилась з його представниками і зрозуміла, що це близьке по її духу.
Ілюстрація з путівника "Печери Поділля"
(Т.Недря посередині) | Перша
мандрівка була організована у 1973 році в Карпати. Тоді, у кількаденному поході
з доланням найвищої вершини, Тетяна отримала перше справжнє бойове туристичне хрещення.
Тоді туристичне захоплення молода дівчина поєднувала з роботою на заводі «Електроприлад»,
проте завод не чинив опору і навіть допомагав в організації деяких мандрівок. Тому
поїздки в Карпати мали продовження і туристичний досвід юної шукачки пригод розігрівав
все нові і нові туристичні апетити. Так відбувались зачатки туризму в житті
Т.Недрі, а краєзнавство розвинулось на місці. Воно відкрило свою привабливість
коли Тетяна Володимирівна з друзями в кінці робочого тижня збиралась з друзями у невеличкі
походи з наметами по ближнім селам, по Дністру, в інші місця, якими багатий наш
край. До речі у клубі «Горизонт» Тетяна Володимирівна познайомилась з своїм
чоловіком Миколою Васильовичем. Спочатку молоді люди займались своєю справою і не могли розгледіти
один в одному свою половину. І тривало це біля п’яти років, зате зараз у них повна
гармонія і взаєморозуміння з спільними інтересами і уподобаннями. Спільні
походи і зараз не є рідкісним явищем адже обом це цікаво.
Ілюстрація з путівника "Печери Поділля"
(Т.Недря крайня справа) |
Першим серйозним випробуванням, про який з теплотою згадує Т.Недря, був
категорійний похід на Кавказ, який організував той же клуб «Горизонт», що міцно
вкарбувався в пам’яті дівчини і став однією з знакових подій на шляху
туристичного зростання Тетяни. А ще були змагання з туризму і інші походи. Усе
це вилилось в те, що Тетяна Володимирівна знайшла своє покликання в туризмі і
краєзнавстві і коли в 90-х роках у нашій країні була дуже складна ситуація,
Тетяна зробила напевно доленосний вибір у своєму житті – вона сама пішла з
заводу і прийшла на Станцію юних туристів і з тих пір працює тут і
реалізовує свій багатий досвід і великий потенціал у роботі з дітьми. На
станції можна виділити два основних напрямки – спортивний і краєзнавчий. Тетяна
Володимирівна займається краєзнавчими гуртками і це є дійсно робота за
покликанням, що приносить багаті плоди, про які свідчить велика кількість звітів
про маршрути пройдені з дітьми кам'янецьких шкіл у різні куточки краю.
|
Далі пропонуємо вашій увазі невеличке інтерв’ю з Тетяною Володимирівною Ви безумовно
турист з великим досвідом, а скажіть будь ласка, який похід залишив найбільший
слід? Було багато
різних походів, змагань з туризму, але мені найбільше запам’ятались Кавказ і, як не
дивно, невеличкі походи в різні куточки нашого подільського краю
Цікаво, а що
ви шукали в подільських селах в першу чергу? Навіть не
знаю. Все робилось тільки тому, що цікаво було – нас тягнуло походити по
невідомих місцях, подолати гори, ріки. Це було несвідомо і конкретних цілей ми
не ставили. А зараз? Зараз все
цікавить. В першу чергу звичайно архітектурні пам’ятники, культові споруди,
природні пам’ятники. А цікавитись чимось одним, якщо у селі є всі три - нелогічно. А що більш цікаво?
Напевно фортифікаційні споруди, цікаві костели і церкви. Останнім часом дедалі
більше стикаюсь і цікавлюсь дерев'янною архітектурою. Ці походи
породили інтерес до краєзнавства? Такі походи
лише прилучали до краєзнавства, а в основному інтерес до цієї справи розвинувся,
коли я прийшла на станцію юних туристів і це стало частиною моєї професії. Хоча
зачатки краєзнавства і база для його розвитку вже були. Коли я ще працювала на
заводі, то збирала «Прапор Жовтня» і вирізала звідти все по археології, по
історії і т.ін. У мене і зараз вдома ціла шухляда вирізок із газет.
Тоді
путівників небуло? Були, але зі
своєю ідеологією. І маршрути були розроблені: «По следам Ленинськой славы» «По
следам партизанской славы»… Але ні монастирів, ні церков ми нічого такого не
знали і навіть майже не чули про це. Релігія не вписувалась в ідеологію КПРС і тому все що з нею пов'язане не популяризувалось. За час
роботи на заводі Вам запам’ятався Кавказ і невеликі походи по селах. А за більш
ніж 25 років в СЮТурі? Ось ці походи, які
ви можете бачити у звітах у мене . (а звітів цих у
Тетяни Володимирівни вистачає і по кожному їй є що розповісти)
До вас
складали такі туристичні маршрути по нашому краю, по нашим селах? В наших міських
школах працюють туристичні гуртки, але наскільки мені відомо, у них більш
примітивні маршрути. В кращому випадку передбачено відвідати один-два об’єкти,
а часто весь туризм зводиться до звичайного походу в ліс. Ваші
маршрути оформлені дуже зрозуміло. Їх легко можна повторити. Так, ми
намагаємось описувати технічну частину маршруту, щоб люди, які захочуть їх
повторити, дійсно могли це здійснити При пошуку
маршрутів я наткнувся на ваш маршрут «У подорож за легендами». Так, в принципі,
я і вперше почув про Вас. Це ваш найпоширеніший маршрут? Я б не
сказала що це найпоширеніший маршрут, тому що в село Княгинин і Нагоряни не так
часто їздять. А те, що це маршрут, який найчастіше наводять пошукові системи, то
можливо тому, що він перший, який опублікований в мережі Інтернет. Як часто
доводиться складати нові маршрути? Кожен рік
складається по два-три маршрути. Деякі, при їх впровадженні, виходять надзвичайно
цікавими. Наприклад, в деяких звітах є багато записів почутих від місцевих
жителів, або були цікаві знахідки, наприклад, в Китайгороді ми знайшли перевернуту п’ятикутну зірку на
одному з підвалів. В звіті по Великозаліссю є вірші місцевої поетеси, які діти
записали у поході. Ще цікавий матеріал «Доля розділена навпіл», де ми обходили
села з однойменними назвами на правому і лівому берегах Збруча і робили
порівняння.
Є якісь правила
складання туристично-краєзнавчих звітів? Наші звіти мають
умовну структуру. Спочатку йде технічний опис маршруту, а потім краєзнавча
робота. Тобто детальні матеріали про об’єкти, історичні пам’ятники, які
зустрічались. А пробували
підрахувати скільки у вас таких маршрутів? Ні не пробувала.
Ви знаєте, просто мало хто цим цікавиться. Це обмежене коло людей, яким це
цікаво. І на
останок. Чи є у вас ще які-небудь глобальні задуми? Є ще що-небудь таке, що ви
хочете здійснити, але ще не здійснили? Глобальних
задумів немає. Я вже поїздила по Україні, була і за кордоном, але краєзнавчі
походи по нашому краю продовжують відкривати все нові і нові таємниці – це невичерпне
джерело досліджень. Тому я хочу продовжувати цю діяльність і надалі. І, тим не
менше, якщо багато бачиш і є якийсь досвід, то хочеш побачити ще, ще і ще. Тому
що кожне село у нас недалеко від Кам’янця – це окрема історія. Можна їздити по
Україні, можна їздити за кордон – це також потрібно, але не знати те, що поруч з
нами… І проїжджаючи село «N»
не знати, що там церква цікава, чи
млин старовинний, чи залишки замку, чи міст арковий… А у нас практично кожне
село містить свої принади Слова справжнього патріота Поділля, яким безумовно ви, Тетяно Володимирівна являєтесь. Ваша справа потрібна хоч можливо і не завжди відповідно помічається і оцінюється. Дякуємо за щирість і інформативність.
Підготував: Сергій Єрмаков Допомога у репортажі і редакція: Володимир Кроль
Фото з путівника "Печери Поділля" (2010) і з матеріалів Тетяни Недрі
Дивіться також: |