За виданням: Гуменюк С.К., Морський М.Д. Туристські маршрути Хмельниччини: Путівник. - Львів, Каменяр, 1983. - 120с., 23 іл. 

___________________

 

У сусідньому будинку у квітні-травні 1919 р. перебував штаб Гусятинсько-Волочиської бойової дільниці радянських військ, а в липні і листопаді 1920 р.— польовий штаб 14-ї армії, якою командував І. П. Уборевич.

 

Поряд — міський Будинок культури, побудований у 1892 р. Тут, на базі колишнього приватного театру, виступали приїжджі трупи.

 

У цьому приміщенні перед трудящими міста у різні часи виступали В.П.Затонський, В.О.Антонов-Овсієнко, В.М.Фрунзе, Д.3.Мануїльський, М.І.Калінін, Г.І.Петровський.

 

У листопаді 1929 р. відбулося спільне засідання Проскурівського окружного і міського комітетів КП(б)У, окружної і міської Рад робітничих, селянських і червоноармійських депутатів разом з воїнами гарнізону з нагоди десятиріччя Червоного козацтва і нагородження 1-ї дивізії Червоного козацтва орденом Червоного Прапора. В цих зборах брали участь К.Є.Ворошилов, С.М.Будьонний, В.М.Примаков, В.П.Затонський та інші.

 

У 50-х роках у цьому приміщенні неодноразово виступав перед інтелігенцією міста директор Інституту мовознавства ім.О.О.Потебні АН УРСР, член-кореспондент АН СРСР Л.А.Булаховський. У 1962 р. тут на великому літературному вечорі читав свої вірші Герой Соціалістичної Праці, поет-академік П.Г.Тичина.

 

На протилежному боці вулиці — кінотеатр ім.Чкалова, побудований у 1940р. До нього примикає парк ім.М.М.Коцюбинського — один з перших, закладених у місті. Тут колись росли могутні дуби, згодом їх знищили і влаштували на цьому місці ярмарок. У 1887 р. на базарній площі в ярмаркових лавках і складах розташовується 46-й Дніпровський піхотний полк, в якому служив відомий російський письменник О. І. Купрін. Проскурів кінця XIX ст. і життя офіцерів Дніпровського піхотного полку описано в його повісті «Поєдинок». У 1892 р. Дніпровський полк перейшов у новозбудовані казарми, а на місці розташування частини висаджуються декоративні дерева і кущі, що започаткували теперішній парк.

 

Поруч з парком, у будинку, де зараз редакції обласних газет «Радянське Поділля» і «Корчагінець», у 1918 р. була явочна квартира Проскурівської міської підпільної організації. В липні 1919 р. після успішного завершення Старокостянтинівсько-Проскурівської операції радянських військ тут розташувався штаб прославленої 1-ї Української радянської дивізії, командиром якої був М.О.Щорс.

 

У 1968 р. газета «Радянське Поділля» за плідну роботу в галузі комуністичного виховання трудящих, мобілізації їх на виконання завдань господарського і культурного будівництва і в зв'язку з 50-річчям від дня заснування нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора.

 

Тут працюють також обласна організація Спілки журналістів та Хмельницька організація Спілки письменників. Твори місцевих авторів В.М.Баженова, Б.А.Грищука, П.П.Карася, А.Ф.Мацевича, А.И.Ненцінського, М.Ф.Сумишина, М.Ф.Федунця та ін. здобули широку читацьку аудиторію.

 

Недалеко, в приміщенні теперішньої школи № 3, розміщувалися штаб і госпіталь Богунської бригади, яка особливо відзначилася в боях за визволення Проскурова.

 

У школі створено музей, експозиція якого відображає діяльність Проскурівського підпілля в роки Великої Вітчизняної війни.

 

Поруч, у будинку № 1 на вулиці Жданова (зараз вул.Шевченка - прим. за коментарем Жені хм.) , у вересні 1918 р. відбулося засідання Проскурівського повітового підпільного комітету КП(б)У, на якому було прийнято рішення про підготовку збройного повстання проти австро-німецьких окупантів і гетьманщини.

 

Зупиняємося перед Палацом піонерів, що на вулиці 25 Жовтня.

 

Меморіальна дошка засвідчує, що у цьому приміщенні з 30 травня по 1 червня 1919 р. проходив 1-й Проскурівський повітовий з'їзд Рад робітничих, селянських і червоноармійських депутатів. У листопаді 1920 р. у цьому будинку розташовувався штаб Кавалерійської бригади Г.І.Котовського, яка визволила місто від буржуазно-націоналістичної контрреволюції. На честь цієї події одна з центральних вулиць міста названа іменем легендарного комбрига.

 

Навпроти — гарнізонний Будинок офіцерів. У ньому влітку 1940 р. перед представниками трудящих міста і особового складу гарнізону виступав радянський військовий діяч, Маршал Радянського Союзу Г.К.Жуков. Наприкінці червня — на початку липня 1941 р. тут перебував командний пункт Південно-Західного фронту на чолі з генерал-полковником М.П.Кирпоносом. Навесні 1953 р. виступав командуючий військами Прикарпатського військового округу Маршал Радянського Союзу І.С.Конєв.

 

У 1967 р. поруч з Будинком офіцерів встановлено пам'ятник на честь воїнів-визволителів міста від німецько-фашистських загарбників. На його меморіальній плиті викарбувані назви частин і з'єднань, яким було присвоєно звання «Проскурівських».

 

На перехресті вулиць 25 Жовтня та ім.Дзержинського знаходиться обласна бібліотека для дітей ім. А.О.Жданова. За активну роботу по комуністичному вихованню підростаючого покоління вона нагороджена Почесною Грамотою Президії Верховної Ради УРСР.

 

Недалеко від бібліотеки, на вулиці Правди — корпуси заводу ковальсько-пресового устаткування ім. В.В.Куйбишева. У 1876 р. тут діяла механічна майстерня. Згодом на її базі у 1898 р. виникають чавуноливарний і механічний заводи. Робітники цих підприємств брали активну участь у революції 1905—1907 рр., боротьбі за встановлення Радянської влади.

 

У конторі чавуноливарного заводу в листопаді 1917 р. розташовувався військово-революційний комітет 7-ї армії, який відіграв значну роль у боротьбі проти Центральної ради за встановлення Радянської влади на Поділлі.

 

З березня по травень 1919 р. тут працював Проскурівський підпільний військово-революційний комітет. 70 процентів робітників заводу стали бійцями Проскурівського робітничого полку.

 

Знову повертаємося на вулицю 25 Жовтня. Меморіальна дошка на будинку № 69 свідчить, що з жовтня 1917 по лютий 1918-го у ньому знаходився комітет Проскурівської організації РСДРП(б), з березня 1917 по лютий 1918 р.— Проскурівська Рада робітничих і солдатських депутатів. 20 листопада 1917 р. біля цього будинку відбувся багатолюдний мітинг трудящих міста і солдатів 6-го фінляндського полку, на якому було проголошено перехід влади в місті до Ради робітничих і солдатських депутатів. На честь Великого Жовтня виконком Проскурівської Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів у 1921 р. перейменував центральну вулицю на вулицю 25 Жовтня.

 

У сквері на розі вулиць 25 Жовтня та ім.Франка споруджено меморіал воїнам, що загинули в боях за визволення міста від гітлерівських загарбників. Його увінчує бронзова скульптура пораненого бійця, який, зібравшись з останніми силами, високо підняв прапор. У центрі Вічний вогонь — символ безсмертної слави тим, хто віддав своє життя за честь і свободу Вітчизни. Автори меморіалу — скульптори М. Я. Грицюк, Ю. Л. Сінькевич.

 

Навпроти скверу — музичне училище. На його фасаді встановлена меморіальна дошка, яка свідчить про те, що тут у 1923—1927 рр. розташовувався штаб 1-го кінного корпусу Червоного козацтва, яким командував відомий воєначальник О. І. Городовиков.

 

За музичним училищем — стадіон «Поділля» на 10 тисяч місць. Крім футбольного поля тут є бігові доріжки, добре обладнані легкоатлетичні сектори. Поряд знаходиться база добровільного спортивного товариства «Авангард» зі спортивними залами, волейбольними і баскетбольними, городошними та іншими майданчиками.

 

На вулиці 25 Жовтня, 83, розташована обласна станція юних техніків. 16—17 листопада 1917р. у цьому приміщенні відбувався II армійський з'їзд санітарних частин 7-ї армії, на якому виступив з промовою делегат II Всеросійського з'їзду Рад, комісар 7-ї армії І.П.Васянін. Після його виступу армійці вітали рішення II Всеросійського з'їзду Рад та утворення Радянського Уряду, Ради Народних Комісарів на чолі з В.І.Леніним. З'їзд обрав армійський комітет санітарних частин.

 

Вулицею 25 Жовтня виходимо на Привокзальну площу. На відзнаку 300-річчя возз'єднання України з Росією тут у 1954 р. споруджено пам'ятник видатному політичному діячеві і полководцю Богдану Хмельницькому.

 

Вперше вокзал був побудований у 1870 р., коли здали в експлуатацію залізницю Жмеринка—Проскурів—Волочиськ. Під час Великої Вітчизняної війни гітлерівці зруйнували будівлю. У 1954 р. на його місці піднялася новобудова. Зараз її реконструюють.

 

Хмельницькі залізничники брали активну участь у класових битвах з ворогами революції. Вони були ініціаторами створення комісії по проведенню виборів у березні 1917 р. до Проскурівської Ради робітничих і солдатських депутатів. 18 липня 1918 р. робітники і службовці станції включилися у всеукраїнський страйк залізничників. У період громадянської і Великої Вітчизняної воєн тут активно діяли підпільні групи і організації.

 

Від вокзалу виходимо на вулицю Індустріальну, де розкинулися корпуси ордена Трудового Червоного Прапора Заводу трансформаторних підстанцій імені 50-річчя СРСР. 4 травня 1957 р. завод дав першу продукцію. Підстанції з маркою «ХЗТП» працюють на Красноярській, Іркутській, Усть-Ілімській, Серебрянській, Усть-Хатанській та інших ГЕС. За дострокове виконання замовлень Нурекської ГЕС підприємство у 1974 р. було відзначено Почесною Грамотою Президії Верховної Ради Таджицької РСР. Три срібних і одинадцять бронзових медалей ВДНГ одержали фахівці заводу за розробку і освоєння серійного випуску важливих електротехнічних виробів.

 

Поруч вулиця Заводська, де знаходиться цукровий завод, що став до ладу в 1891 р. У вересні 1905 р. цукровики Проскурова застрайкували, вимагаючи збільшення заробітної плати, встановлення восьмигодинного робочого дня, поліпшення умов праці. У березні 1918 р. на заводі відбувся мітинг протесту проти грабіжницького вивезення австро-німецькими окупантами цукру. Наступного дня ешелон, в якому відправлялося 30 тисяч пудів цукру, зазнав аварії між станціями Гречани і Чорний Острів. У 1918 — на початку 1919 р., в період інтервенції, на заводі активно діяв осередок Проскурівського підпілля.

 

Через вулицю Шевченка Старокостянтинівським шосе прямуємо до Зарічанського району міста, утвореного протягом останніх двадцяти років на місці невеличкого поселення Заріччя.

 

Швидко забудовується новий мікрорайон Південно-західний. Увагу привертають корпуси технологічного інституту побутового обслуговування, створеного у 1967 р. На чотирьох його факультетах — механічному, технологічному, інженерно-економічному і загальнотехнічному навчається понад шість тисяч студентів.

 

Ось і закінчилася наша коротка подорож по Хмельницькому. Ми пройшли його вулицями, площами і парками, познайомилися з історичними пам'ятками, місцями революційної, бойової і трудової слави, переконалися, шо найяскравіші сторінки історії міста над Бугом пишуться сьогодні.

 

Закінчення. Початок у частині 1 - Маршрут 1. Вулицями, площами і парками Хмельницького (1983)