Туристський Маршрут 1
Вулицями, площами і парками Хмельницького
___________________
Частина перша:
Хмельницький
Хмельницький (до 16 січня 1954 р.— Проскурів) в історичних документах вперше згадується під 1493 р. З 1795 р. він — центр повіту Подільської губернії, з 1923 — округу, з вересня 1930 — району, з 1935 — прикордонного округу. В травні 1941 р. він стає центром Кам'янець-Подільської, з січня 1954 — Хмельницької області.
Місто розкинулося на мальовничих берегах верхів'я Південного Бугу. Його площа 51 квадратний кілометр, населення близько 200 тисяч чоловік.
Подорож по Хмельницькому розпочнемо з вулиці, що носить ім'я В.М.Примакова, командира 8-ї дивізії Червоного козацтва, частини якої в липні 1920 р. визволили місто від білопольських інтервентів. З кінця XV до середини XVIIст. ця вулиця була головною міською артерією. На її початку, де зараз знаходиться середня школа № 1, у XV столітті височіла сторожова дерев'яно-земляна фортеця. Поряд з фортецею виникло поселення — Плоскирів, згодом Проскурів (від назви річки Плоска і слова «рів»), яке започаткувало місто.
Старе місто розташувалося між річкою Плоскою та її притокою. З новим містом, яке починалося від вулиці Кам'янецької (нині ім. Фрунзе), воно з'єднувалося містком. На початку XX століття східна притока річки Плоскої була засипана і згодом зовсім зникла, а вали, які оточували фортецю і місто з боку річки Плоскої (Завалля), розрівняли.
Панорама міста (фото з путівника)
У вересні 1648 р. військо Максима Кривоноса, йдучи з-під Кам'янця-Подільського на Пиляву, оволоділо Проскурівською фортецею і визволило місто від польської шляхти.
З вулиці В.М.Примакова відкривається мальовнича панорама парку ім. 50-річчя Жовтня — улюбленого місця відпочинку хмельничан. Він закладений у 1948 р. за ініціативою комсомольців. Площа парку — 50 га. Його територію прорізають штучні канали, озера. Тут велика кількість різноманітних порід дерев, кущів. У парку є літній театр, музична естрада, танцювальна площадка, павільйони, атракціони, спортивні і дитячі майданчики. Поруч з парком на Південному Бузі в 1949—1950 рр. споруджено водоймище.
Парк ім.50-річчя Жовтня у Хмельницькому (фото з путівника)
Виходимо на вулицю Фрунзе (зараз вул.Кам'янецька - прим.Є.С.), названу на честь прославленого полководця, який перебував у місті восени 1921 р. Перед нами корпуси кооперативного технікуму, споруджені у 1959—1960рр. На місці учбового корпусу у XVIII ст. стояв невеличкий дерев'яний будиночок. У ньому в 1711 р. зупинявся Петро І, а в листопаді 1769 — командуючий 1-ю російською Армією фельдмаршал П.О.Румянцев.
У будинку № 46 у 1870 р. активні учасники народницької «Кам'янець-Подільської комуни» брати Іван та Володимир Мокрієвичі організували конспіративну квартиру. В ній у 1873р. кілька разів побувала відома народниця О.І.Розумовська, у 1874 р. народник В.Є.Малавський. З вересня 1901р. до листопада 1902р. тут діяла одна із явок агентів ленінської газети «Искра». В цьому будинку були М.М.Литвинов, И.Б.Басовський (Дементьєв), Ф.В.Ленгнік — організатори нелегального транспортування іскрівських видань через австро-російський кордон.
Вулиця Гагаріна. Перед нами будинок обласної філармонії, заснованої в 1938 р.; приміщення її побудовано в 1960р. Тут працюють ансамбль пісні і танцю «Подолянка», вокально-інструментальний ансамбль «Товтри», естрадний цирковий колектив «Молодість» та інші.
Філармонія широко пропагує серед трудящих області кращі твори класичної і радянської музики. На її сцені виступало багато провідних творчих колективів країни, такі відомі митці, як народні артисти СРСР Є.М.Бєляєв, М.Л.Бієшу, Д.М.Гнатюк, М.М.Магомаєв, Є.С.Мірошниченко, Б.А.Руденко та інші.
За високу виконавську майстерність художньому керівникові ансамблю пісні і танцю «Подолянка» М.П.Балемі, балетмейстеру В.М.Глушанкову, солістці балету Р.П.Фідько, солістам хору І.А.Голиняку та М.В.Николайчуку присвоєно звання заслужених артистів УРСР.
Вулицею Гагаріна прямуємо на центральну площу, яка носить ім'я В.І.Леніна (зараз Майдан Незалежності - прим. за коментарем Жені хм.) , На ній у 1970 р. встановлено пам'ятник засновнику і організатору нашої партії і держави В.І.Леніну на честь 100-річчя з дня його народження (скульптор Є.М.Кунцевич, архітектори А.М.Ігнащенко, Є.Я.Перехрест). На площі відбуваються багатолюдні мітинги і святкові демонстрації трудящих.
Хмельницький. Пам'ятник В.І.Леніну (фото з путівника)
Свідком багатьох історичних подій є будинок міського комітету партії. У липні 1905 р. біля нього страйкували робітники, які працювали на спорудженні Проскурівського реального училища і гімназії. 10 березня 1917 р. в цьому будинку відбулося перше засідання Проскурівської Ради робітничих і солдатських депутатів, яка одностайно схвалила повалення у країні царизму і проголошення буржуазно-демократичної республіки, а також вимогу більшовиків про запровадження восьмигодинного робочого дня і негайне звільнення з тюрем політичних в'язнів. Рішення Ради знайшли широку підтримку серед робітників міста і солдатів гарнізону. На другий день після засідання Ради відбулася багатолюдна демонстрація трудящих, організована Проскурівським комітетом більшовиків.
20 листопада 1917 р. було проголошено встановлення у місті Радянської влади.
Біля будинку облвиконкому на вулиці Кірова, 103, (зараз вул.Володимирська - прим. за коментарем Жені хм.) — одноповерховий особняк. Тут у 1920 р. була одна із явок Проскурівської підпільної організації, яка діяла в тилу польських інтервентів і петлюрівців. Тепер в цьому приміщенні знаходиться обласний ляльковий театр.
Недалеко від площі ім. В.І.Леніна (Пушкінський пров., 11) стоїть невеликий одноповерховий будинок. У ньому на початку 1919р. знаходився Проскурівський підпільний повітовий ревком, який очолював боротьбу трудящих міста і повіту проти військово-терористичного режиму Директорії. Ревком підготував і підняв у ніч з 14 на 15 лютого 1919р. загальноміське повстання. Повстанці захопили пошту, телеграф, в'язницю, адміністративні установи, заарештували міських і повітових чиновників Директорії, Влада перейшла до рук Ради робітничих 1 солдатських депутатів. Однак утримати її до підходу радянських частин, що наступали з Києва, не вдалося. Директорія спішно зняла з фронту і кинула на повсталий Проскурів козачу бригаду, гайдамацький полк і батальйон залізничної охорони. Повстанцям довелося залишити місто. Хоча план повстання не був повністю реалізований, воно відіграло значну роль в послабленні фронту і тилу Директорії.
Ми знову на вул.Гагаріна. У красивому двоповерховому будинку, де зараз міська дитяча лікарня, у 1914 р. деякий час жив командуючий 8-ю російською армією генерал О.О.Брусилов, що у 1916 р., очолюючи війська Південно-Західного фронту, здійснив знаменитий прорив австро-німецьких укріплених позицій. У 1920 р., як відомо, генерал Брусилов перейшов на службу до Червоної Армії.
У перші роки Радянської влади у цьому ж будинку жив герой громадянської війни, командир легендарної 1-ї дивізії Червоного козацтва М.О.Дьомичев, зупинялися відомі воєначальники С.М.Будьонний, К.Є.Ворошилов, В.М.Примаков, И.Е.Якір. У 1928р. тут перебував член виконкому Комінтерну, один з керівників французької компартії і світового комуністичного руху Марсель Кашен, який приїжджав у Проскурів для зустрічі з бійцями підшефної дивізії Червоного козацтва.
Багато відбувалося подій на вулиці, що носить ім'я Рози Люксембург (зараз вул.Грушевського - прим. за коментарем Жені хм.) . Біля будинку № 95 на початку липня 1920 р. відбувся короткий, але запеклий бій кіннотників 3-ї бригади 8-ї дивізії Червоного козацтва з петлюрівцями і білопольськими інтервентами, які охороняли штаб польської армії. Червоні козаки навальною атакою зломили опір противника, прорвалися до штабу, полонили частину штабних чинів, захопили цінні оперативні документи, дві гармати і багато військового майна. У вересні 1920 р. в цьому будинку розміщувався штаб 8-ї дивізії Червоного козацтва України, якою командував В.М.Примаков.
Поруч, на вул.Червоноармійській, 5, — музей радянського графіка, народного художника РРФСР, дійсного члена Академії мистецтв СРСР Г.С.Верейського. Тут експонується багато цінних, оригінальних робіт. Привертає увагу серія літографій «Портрети російських художників», «Російські письменники», портрети діячів радянської держави, культури, льотчиків, робітників. У будинку № 64 в квітні 1919 р. знаходився штаб Проскурівського робітничого полку, який вписав ряд славних сторінок в історію збройної боротьби подолян проти іноземних загарбників і внутрішньої контрреволюції.
Хмельницький. Художньо-меморіальний музей Г.С.Верейського (фото з путівника)
На розі вулиць Рози Люксембург та В. І. Леніна — обласна наукова бібліотека ім. М. Островського. Вона заснована в 1901 р., її фонди доводилося двічі відновлювати. В 1918—1920 рр. їх пограбували австро-німецькі окупанти і білопольські інтервенти, а в 1941—1944 рр.— німецько-фашистські загарбники. Тепер у бібліотеці налічується понад 800 тисяч книг.
Вулиця Карла Лібкнехта. В 1970 р. тут було споруджено Будинок профспілок, перед фасадом якого встановлено пам'ятник державному і партійному діячеві Української РСР, академіку АН УРСР В.П.Затонському (скульптор — народний художник СРСР М. Г. Лисенко, архітектор — А. Ф. Ігнащенко).
Пам'ятник В.П.Затонському в Хмельницькому (фото з путівника)
На протилежній стороні вулиці — обласний театр ім. Г. І. Петровського, будівництво його приміщення завершено в 1982 р. Вперше театр на Поділлі заснований у 1831 р. На його сцені ставилися п'єси російських, українських і польських драматургів. Після громадянської війни створюється пересувний робітничо-селянський театр, а з 1937р.— обласний український музично-драматичний театр ім. Г. І. Петровського.
Театр ім.Г.І.Петровського. Сцена з п'єси В.Розова "В день весілля" (фото з путівника)
Творчий колектив театру виступав перед глядачами Москви, у столицях майже всіх союзних і автономних республік, в багатьох областях країни. Його вистави транслюються по всесоюзному і республіканському телебаченню.
У театрі творчо зросли народний артист УРСР І.С.Жулкевський, заслужені артисти республіки Н.П.Балабан, Ф.К.Главацький, В.М.Калініна, Н.І.Колесникова, С.Г.Кольчинський, Л.Н.Палійська, Г.О.Плоскін, М.І.Радзієвський, М.Д.Станіславський, І.П.Стрельников, Г.К.Фігурський, Д.С.Чайковський, Є.М. Чернявська та багато інших.
На місці п'ятиповерхового житлового будинку № 43 стояла глиняна хата. У ній, про що свідчить меморіальна дошка, з 1941 р. до весни 1943 р. жив керівник Проскурівського підпілля М. А. Храновський. У вересні 1941 р. з дев'яти патріотичних підпільних груп міста він створив одну організацію. До неї приєдналися підпільники станції Гречани, Чорноострівського, Гвардійського, Ярмолинецького, Меджибізького, Михайлівського, Волочиського і Городоцького районів. Патріоти міста завдавали відчутних ударів по гітлерівських загарбниках, сприяли посиленню народного опору.
У червні 1943р. загинув М.А.Храновський. Потрапили до рук фашистських катів і були по-звірячому вбиті П.М.Семенюк, П.А.Вітанов, О.А.Кшевінська, К.К.Кошарський, М.І.Трембовецька, М.О.Запалацький, І.А.Степаненко, С.П.Сазонов та інші. Пам'ять про них вічно житиме в серцях вдячних хмельничан.
У будинку № 33 розташована обласна юнацька бібліотека ім. Ленінського комсомолу.
На цій же вулиці споруджується нове приміщення обласного краєзнавчого музею, заснованого у 1909 р. До Великої Вітчизняної війни в його фондах було чимало рідкісних експонатів, а в бібліотеці — унікальних книг і рукописів. Під час окупації гітлерівці пограбували і знищили всі музейні цінності.
Вулиця Котовського (зараз вул.Проскурівського підпілля - прим. за коментарем Жені хм.) . Тут, у будинку № 50, протягом 1905—1907 рр. була конспіративна квартира Проскурівської організації РСДРП, з липня по жовтень 1917 р. приміщення використовувалось більшовицькою організацією. У липні 1917 р. вона остаточно розмежувалася з меншовиками, а на початку серпня була затверджена Південно-Західним обласним комітетом РСДРП(б). На той час в її рядах активно діяло понад 200 чоловік.
 
(фото з путівника)
На вулиці 25 Жовтня (зараз вул.Проскурівська - прим. за коментарем Жені хм.) , в будинку № 33, 25 березня 1919 р. відбулося засідання Проскурівського повітового ревному, очолюваного комуністом П.X.Ричком, на якому було прийнято рішення про загальноміське повстання проти Директорії.
28 березня робітники і партизани захопили місто, але петлюрівці кинули проти них великі сили. Повстанці організовано відступили в Бахматівські ліси, продовжуючи бої з жовтоблакитниками. У ніч з 5 на 6 квітня частини 2-ї Української радянської дивізії, якою командував активний учасник боротьби за владу Рад на Поділлі О.М.Ленговський, за допомогою проскурівських загонів визволили місто від буржуазно-націоналістичної контрреволюції.
________________________
Початок. Продовження у частині 2 - Маршрут 1. Вулицями, площами і парками Хмельницького (1983) - продовження
Дивіться також: | 
0
