Ну сидить у мені такий хробачок матеріалізму! І буде він мене гризти зсередини, поки не помацаю все своїми руками. Отож, ще раз подякувавши Леоніду Васильовичу за цікаву розповідь про маєток у Кривчику, знаючи особливості людської пам’яті і взявши за девіз древній латинський вислів Errare humanum est (Людині властиво помилятися), почнемо розтин, препаруючи кожен пункт.
1. Хто ж володів Кривчиком?
Першу відповідь знаходимо у Гульдмана:
7. Кривчикъ - Владельческое, принадлежитъ землевладѣльцу Марку Рафаловичу. Въ 40 верстахъ къ западу отъ уѣзднаго города, при рч. Тарнавѣ. Исторія поселенія неизвестна. Ныне въ Кривчикѣ жителей 1.122 д. об. пола, въ томъ числѣ 157 душъ евреевъ. Дворовъ 181, изъ нихъ 160 собственныхъ и 21—на чиншевомъ правѣ Церковь 1 (1811 г.); евр. молитв, домъ 1. Винокуренный заводъ 1 (не дѣйствуетъ); водяныхъ мельницъ 5; лавокъ нѣтъ; ремесленниковъ 10. Церковно-приходская школа (основ. въ 1885 г.), въ ней учащихъ 1 и учащихся 26 (20+6). Гульдман В.К. Справочная книжка Подольской губернии, 1888, с.568
Той же Гульдман через 10 років повідомляє:
— Залѣсцы, с. (часть), принадл. наслѣд. дворян. Бессар, губ. Николая Матвѣевича Крупенскаго (пр.) Предс.имѣнія—Георгій Николаевичъ Крупенскій. жит. въ с. Ларгѣ, Бес. губ., поч. Адр.— м. Липканы. Всей земли въ имѣніи 2261 д. 2007 1/2 с., въ томъ числѣ усад.— 57 д. 1432 с., пахот.-1129 д, 1930 1/2 с.,- лѣса—948 д. 2003 с., выгон.—17 д. 1956 с. И неудоб.—20 д. 529 саж. Имѣніе находится въ управленіи Льва Станиславовича Добровольскаго. В.К.Гульдман. Помѣстное землевладѣніе въ Подольской губерніи. Каменецъ-Подольскій, типографія Подольскаго губернскаго правленія, 1898.
Кривчик у книзі відсутній! У Крупенських лише Залісці. Може це черговий приклад неуважності Гульдмана?
А от Крилов у 1905 році пише:
Кривчикъ, м., (принадлеж. М. Е. Крупенскому). Дворовъ 240. Жителей 1.467 д. об. п. Состоитъ въ 1 станѣ, 2 урядн. уч., 2 уч. мирового посредника, 4 уч. судебн.-мирового округа и 2 уч. судебнаго слѣдователя. Разстояніе отъ уѣзднаго города — 40 вер. и мѣстонахожденія волостного правленія — 3 вер.; ближайшая почтовая станція (куда адресуется корреспонденція) — м. Дунаевцы (10 вер.), ближайшая земская станція — м. Дунаевцы (10 вер.), ближайшая железнодорожная станція —„Проскуровъ” (70 вер.). Въ означенномъ мѣстечкѣ находятся: 1 православная церковь, 1 еврейская молит. школа; церковно-приходская школа; урядническій пунктъ; винокуренный и кирпичный заводы. Крылов А. Населенныя мѣста Подольской губерніи, 1905.
Отже Крупенський придбав це землеволодіння на стику ХІХ і ХХ століть.
Погортавши списки землевласників Подільської губернії знаходимо уточнені дані: «Список Землевладельцев Ушицкого уезда на 1914 год … Крупенский Михаил Егорович 6545 дес. сс. Требуховка, Куражин, Рудковцы, мм. Жванчик, Калюс, Кривчик … Список Землевладельцев Каменецкого уезда на 1914 год … • Крупенский Анатолий Николаевич 542 дес. д. Залесцы Балинской вол. • Крупенский Владислав Николаевич 542 дес. д. Залесцы Балинской вол. • Крупенский Георгий Николаевич 542 дес. д. Залесцы Балинской вол. • Крупенский Николай Михайлович 542 дес. д. Залесцы Балинской вол. …»
Зауважимо, що у тогочасній Росії часто вживали однозначне за смислом ім’я Єгор замість Георгій (це нам може знадобитися у подальших пошуках коріння Крупенських).
+ Отож, наш герой дійсно мав понад 1000 десятин землі (точніше 6545), серед яких було і землеволодіння у Кривчику. Винокурня і цегляний завод теж запрацювали при ньому, як і млини, залишки яких збереглися до цих пір.
2. Чи граф, чи генерал?
Відповідь на це питання дає «Родословная книга Подольской губернии». Читаємо:
« Крупенские В 6-ую часть перечислены из Бессарабских дворян Определениями собрания от 26 апреля и 7 мая 1885 года. Николай Матвеев с сыновьями: Анатолием, Михаилом, Владимиром, Георгием, Александром, Павлом и Василием. Михаилсын Георгия Матвеева». (Нагадаємо, що Георгій = Егор).
Що ж означав запис у 6-у частину родової книги? Туди заносили дворянські роди, які мали «стаж» понад 100 років, але титуловані дворяни (князі, графи, барони) заносились у 5-у частину. Одночасно ми одержали відповідь на питання, коли з’явилися Крупенські на Поділлі.
- Отже не граф…
Рід Крупенських, що походить від Бесарабських дворян, як ми вже переконались, досить древній. Князь Д. С. Урусов, який був 1903-1905 роках бесарабським губернатором і добре знав багатьох із них, писав у своїй книзі «Записки губернатора»: «Несомненным особняком среди бессарабского дворянства стояла огромная семья Крупенских, имевшая, как говорили, в дворянском собрании 52 голоса, считая женские доверенности». В ній дійсно були і дипломати, і генерали, і два депутати Державної думи, і навіть управляючий конторою Петербурзьких імператорських театрів, але це були лише родичі власника маєтку у Кривчику, який, хоч і був багатим поміщиком, сліду в історії не залишив.
- і не депутат Державної думи.
3. Коли був збудований палац
Історики архітектури стверджують, що неоготика зародилася в Англії у 40-і роки ХVIII ст., але мода на цей стиль на Поділля прийшла у ХIХст. На мій непрофесійний погляд і башта і сам палац збудовані в одному стилі, тому я не припускаю думки, що це прибудова до споруди ХVIII століття. Цілком можливо, що маєток був збудований при М. Є. Крупенському, а не до 1793 р.
4. Про сина і невістку
Тут зразу ж виникають чергові запитання. Чи могли навчатися в одному закладі молодший Крупенський та його обраниця? Чи міг цей заклад бути у Проскурові? Версія здається малоймовірною, так я на той час це було провінційне містечко і скільки-небудь серйозні освітні заклади у ньому були відсутні. І для чого їхати у Проскурів, якщо губернське місто втричі ближче? На той час у всій губернії не було жодного університету, тому освіту здобували у гімназіях, які служили трампліном для вступу у вищі навчальні заклади, розміщені у великих містах. Але ж у гімназіях було роздільне навчання, окремо існували чоловіча і жіночі гімназії. Далі, університет – це перспектива для чоловіків, а жінки могли підвищити освітній рівень лише на вищих жіночих курсах, тобто навчатися разом вони, знову таки, не могли. Може мова йде не про вищу освіту? Пошуки дали цікавий результат. Дійсно, у Проскурові було міське двокласне училище, що мало чоловіче та жіноче відділення. Воно відкрилося у 1869 р. Повний курс навчання в училищі продовжувався 5 років. Але подальші розкопки розсіяли всі сумніви: в тогочасній системі освіти двокласні училища навчали дітей 8 – 13 років. Боюсь, що батькам було б важко повірити в серйозні стосунки дітей, зважаючи на їх вік.
А от перевіривши список випускників Кам’янець - Подільської чоловічої гімназії, вдалось виявити двох Крупенських, які закінчили цей заклад у 1875 (Георгій) і 1886 (Василь) роках. Так як дітей до гімназії приймали у 10-літньому віці (плюс-мінус рік) і навчання відбувалося протягом 8 років, відкинувши 18 років від дати закінчення одержимо вірогідний рік народження гімназиста: для випускника 1875 року – 1857, а для випускника 1886 року – 1868 (точніше, 1867 – 1869). Ці роки чудово співпадають з роками народження синів Миколи Матвійовича Крупенського, власника с. Залісці, Георгія (1857) і Василя (22.08.1869р).
Зважаючи на те, що Михайло Георгійович народився у 1858 році, про його нащадків, спадкоємців помістя у Кривчику, не може бути і мови.
? Отже конкретної відповіді немає, хоча, може так і повинно бути з романтичною легендою.
PS Дане дослідження стосується дореволюційного періоду, але деякі розбіжності зустрічаються і в описі подій Великої вітчизняної війни. Знаючи про те, що в KamPodа є книга "Поділля у Великій Вітчизняній війні", хочу попросити його опублікувати копії документів, які стосуються Кривчика.
Отже по Крилову (1905) і по списку землевласників Ушицького уєзду (1914) є співпадіння - Кривчиком володів Крупенський М (Михаил). Е. (Егорович). А от раніше згідно з Гульдманом (1888) Кривчик належав якомусь Рафаловичу. Цікаво як відбулась передача землеволодіння.
По Залісцях теж трохи плутано: по Гульдману (1898) Кривчик належав нащадкам Николая Матвеевича Крупенского, очевидно один з його синів там був головою тоді - Георгий Николаевич Якщо я правильно зрозумів - це батько згаданого Егоровича
А от в 1914 році вже маємо чотирьох рівноподілених Крупенських, причому три з них мають по-батькові Николаевич (крім Анатолія і Владислава серед них і попередній Георгий) і один Николай Михайлович. Спочатку подумав, що останній батько перших трьох, але по Гульдману (1898р.) батько Георгія був Николаем Матвеевичем, тому напевно це якийсь приблуда ))) ____________ А тепер Родословна книга (1885): Батько: згадки ведуть початок від того ж Николая Матвеевича. | сини:Анатолий, Михаил, Владимир, Георгий, Александр, Павел и Василий. | внук: - Михаил, сын Георгия
Мабуть це можна покласти в основу їх родовідного дерева. ____________ Фух, здається все потрохи вимальовується, але все одно є неувязочки: 1. по лінії дітей Николая Матвеевича серед дітей в Родословній книзі (1885) не згадуеться співвласник Залісців Владислва Николаевич, який є у списку землевласників (1914) і по логіці мав бути братом двох інших Николаевичей. 2. не зрозуміло також згадане ім'я Николая Михайловича, який згадується поряд з трьома Николаевичами в списку землевласників (1914). Можна припусти ти що це син власника Кривчика, але ж тоді з першими трьома буде перескок на одне покоління - дід Георгій і внук Николай - що малоймовірно.
Якщо цікаво розібратися у родоводі Крупенських, то ось їх спільний предок, Матвій Георгійович, синами якого були Микола і Георгій + 4 дочки. Так, можна припустити, що Микола Михайлович син Михайла Єгоровича, власника Кривчика, якому родичі продали частину землі в Залісцях, але немає даних про його вік. Серед випускників Олександрівського ліцею 1900 року числиться людина з таким ім'ям, але рік народження (1877) викликає сумніви щодо того, чи міг він бути сином батька 1858 р.н., хоча і не виключено. Коротше, потрібні додаткові розкопки.
0
