Підготував Дмитро Бойко, студент магістратури, біотехнологічного факультету
Подільська Духовна семінарія
Навчаючись у Подільському Державному аграрно-технічному університеті студентам не раз доводилось бувати у 1-му корпусі своєї alma-mater. А чи всі задумувались, яку історію за собою несуть ці високі та міцні, гарно оздоблені чудовими розписами стіни, найстарішої будівлі всього університету. Що залишили нам наші пращури, яка атмосфера панує тут, чим займалися вони раніше...
Семінарія (від лат. seminarium — «розсадник») — навчальний заклад для підготовки християнського духівництва.
Як зароджувались семінарії у Російській імперії. У 2-ій чверті 18 ст. архієрейські школи з 8-річною програмою вчення стали називатися семінаріями (1740). Така програма, або повний курс, що був далеко не скрізь, включав такі ступені («класи») фара (або аналогія), інфіма, граматика, синтаксима, піїтика, риторика, філософія, богослов'я.
Одна з перших семінарій заснована Феофаном Прокоповичем в Петербурзі (1725), потім семінарії відкрилися в Москві, Новгороді, Ростові, Чернігові і Тобольську. До початку 19 ст. в Росії було 37 семінарій.
Однією із таких була і Подільська Духовна семінарія. Православна. Відкрита 1797 в Шаргороді, 1805 (за іншими даними 1808) переведена до Кам'янця-Подільського. Розміщувалася в Старому місті, 1865 перенесена на Новий план.
Потреба у новій будівлі. Через певний ряд причини та з розвитком міста у середині 19 ст. було прийнято рішення Подільською губернською ци¬вільною та релігійною владою про будівництво но¬вого будинку семінарії, яка стала першою 3-поверховою великою будівлею, у так званому «Новому плані» і довгий час залишалась однією із найвищих у місті. Урочисте відкриття семінарії відбулось 26 вересня 1865 р. – удень релігійного свята Іонна Бо¬гослова, в честь якого була названа і семінарська церква.
За визначенням статуту 1884, семінарії представляли собою «навчально-виховні заклади для приготування юнацтва до служіння православній церкві», знаходилися під загальним управлінням Святішого Синоду. У семінарії приймали молодих людей православного віросповідання з усіх станів. Окрім богословських наук, в значному обсязі викладалися і науки загальноосвітні, що входили в курс класичних гімназій.
Навчання в семінаріях було безкоштовним, причому сиріт та дітей бідних батьків приймали на казенне утримання. Кращі вихованці семінарій по закінченні курсу вступали до духовних академій; велика частина вихованців призначалася єпархіальним начальством на місця священно- та церковнослужителів або на посади вчителів і наглядачів в духовно-навчальні заклади.
Подільська семінарія підготувала багатьох відо¬мих українських патріотів, громадських діячів, священослужителів, педагогів, краєзнавців, поетів та письменників. Зокрема, що навчалися у новозведеному корпусі були:
Сіцінський Юхим Йосипович - історик, археолог і культурно-громадський діяч Поділля, православний священик, член Історичного товариства Нестора Літописця (від 1896);
Голоскевич Григорій Костянтинович - український мовознавець, громадський діяч, член Української Центральної Ради;
Сулковський Борис Йосипович - полковник Армії УНР;
Бодянський Павло Миколайович - український і російський шашкіст, історик і педагог. (До речі, на честь його у місті вже традиційно щороку відбуваються на початку листопада Всеукраїнські змагання з шашок, ідею запропонував та втілив, колишній викладач ПДАТУ В. К. Погрібний.
Приходько Олекса Кіндратович - український диригент, педагог, його брат Віктор Приходько - правник з фаху - відомий зі своєї активної громадсько-культурної і державницької діяльності не тільки на Поділлі, де в добу Визвольних Змагань 1917-1920 років він був губернським комісаром і головою губернського земства, а й у всеукраїнському масштабі - як міністр юстиції за Директорії і товариш (заступник) міністра фінансів в екзильному уряді УНР (1922-1923). З його слів можна дізнатися, що Подільська Духовна Семінарія, висловлюючись фігурально, була річкою, яка приймала в себе чотири струмочки, що текли до неї з Тульчина, Тиврова, Привороття і Кам'янця. В цих чотирьох пунктах Поділля були духовні школи і з них прибувало щороку до семінарії загалом коло сотні нових питомців. Семінарія мала шість кляс, отже була дуже поважною установою, що виховувала в своїх стінах до 500 душ молоді. В цім будинку містились кляси і там же мешкали так звані "казьоннокоштні" вихованці, себто ті, що утримувались в семінарії на кошт єпархії. Таких було коло півтораста. Нижче "казьонного корпусу", як його називали, був значно менший будинок, що називався "общежитієм" (бурса). (3-ій корпус). Тут також мешкало коло півтораста вихованців, що оплачували самі своє утримання. Решта учнів семінарії мешкали в місті, на приватних мешканнях. Посередині, між цими двома будинками, було помешкання ректора та інспектора, а позаду, за будинками, простягався цілий великий квартал, загороджений високим муром, де містились різні служби та досить великий гай. Ось це й була Подільська Духовна Семінарія.
Леонтович Микола Дмитрович - український композитор, хоровий диригент, громадський діяч, педагог. Автор широковідомих обробок українських народних пісень для хору «Щедрик», «Дударик», «Козака несуть». Його обробка «Щедрика» відома у всьому світі як різдвяна колядка «Carol of the Bells».
Лотоцький Олександр Гнатович – це знаний історик церкви і церковного права, економіст, письменник і публіцист, визначний український громадський і державний діяч визвольного руху кін. 19 – І пол. 20 ст.
Так описує умови проживання учнів семінарії: в обох корпусах була встановлена ретельна система догляду за учнями – зокрема, раз на місяць проводилися ревізії майна учнів «під претекстом пошукування «огнєстрєльного оружія», з яким, начеб то, семинарист, не вміючи поводитися, міг необережно чинити собі та іншим шкоду…». Водночас, не можна було привозити книги з дому, вони одразу ж вилучалися. Але не зважаючи на усі ці ревізійні щомісячні перепитії, семінаристу Лотоцькому успішно вдававлося переховувати «контрабандні» книги: «переховував їх у табуреті, на якому сидів.
Навчалися, але не закінчили: Никанор Крижанівський – революціонер; Володимир Свідзінський - поет, Михайло Коцюбинський – письменник.
Подільска Духовна семінарія. Кін. 19 ст.
Висновок. Отже за період існування Подільської духовної семінарії, що припинила свою діяльність після утвердження радянської влади наприкінці 1920 р., з її лав вийшло багато відомих людей, які займалися у різних галузях та зробили свій вагомий вклад в розвиток суспільства. Трішки проникнувшись даною темою кожний сам для себе може зробити певні висновки, а також збагнути, чи є для нього важливим мешкати у тій атмосфері, де творилась певна історія, і чи відома вона нам. Тому саме для цього було піднято тему, щоб з повагою ставитись до минулого і краще творити своє майбутнє! (Ознайомитись із повною статею можна на сайті btf-pdatu.at.ua)
Діма, інформація дуже смачна і цікава але сервіровка якась не дуже приваблива. Відкриваєш і купа букв. Майже впевнений, що багато людей полінуються це читати. Приклад хочаб ТУТ (див. коментар novvm, якому здавалось би першому мало б бути цікаво почитати, а не подивитись фоти які він ітак бачив). Як на мене не вистачає іллюстрацій хоча б тих діячів про яких писалось. Можна зробити в вигляді таблички - фотка - додатковий матеріал. Єдина фотка у статті і то трохи не в тому місті де її чекали. Вона була б дуже доречна після абзацу де написано про 3-поверхову споруду на Новому плані.
Прочитав з цікавістю, захотілося ще. Але знайти повну версію на btf-pdatu.at.ua, нажаль, не вийшло. Дещо про цю будівлю є в публікації ВІ.Пустиннікової http://iloveukraine.com.ua/pathes/post/75
0
