Маленькі річки мають свій шарм: з-за кожного повороту визирає новий чудовий пейзаж, над головою змикається гілля дерев, у якому пурхають золотисті іволги і блискавкою проносяться різнобарвні зимородки, прибережні кущі дурманять ароматом квітів, співає вода на перекатах… Але часом хочеться простору, розгулявшись на якому вітер туго надимає вітрило і човен летить як чайка, ледь торкаючись поверхні води.
Лише якийсь місяць тому були посвячені у туристи-водники Дмитро і Павло, а тут уже надійшла заявка: «А давай на велику річку махнемо!». Які проблеми, якщо Дністер буквально за горОдом?
Місцем старту було обрано Велику Слободу. Півгодини у автобусі, година на складання плавзасобу, і ми вирушаємо від «Дністровської Рив’єри» вниз за течією. Наша мета – Врублівці. Катамаран сьогодні виглядає нарядно, бо з приводу свого 30-літнього ювілею він одержав у подарунок нові балони.
І ви тільки погляньте, сидять на ньому справжні «морські вовки».
Одна проблема: замість очікуваного попутного вітру силою 3м/с – повний штиль. Природа допомагати нам не хоче, але як гарно віддзеркалюються у водах Дністра навколишні пейзажі!
Кидаємо прощальний погляд на «Рив’єру» і, втративши надію на вітер,
махаємо веслами, лякаючи високим вітрилом птахів.
Техніка веслування, засвоєна минулого разу, дає результат і скоро ми бачимо по лівому борту «Замчище», товтру, яка здаля нагадує руїни старовинного замку. Інша її назва – «Козяча церква». Постійним відвідувачам сайту вона вже відома з минулорічної сухопутної подорожі, але з води вигляд просто грандіозний.
Кіномани напевне упізнають місце, де за сценарієм спалювали Тараса Бульбу у фільмі Володимира Бортко. А нагорі, зліва, під деревами стояла Бульбина хата.
Правий, Чернівецький берег пологий і зручний для відпочинку.
Трохи далі, за вигином річки, з’являється Лука Врублівецька,
а справа між скелями вливають свої води у Дністер оспівані Kobzar-ем (ні, не Тарасом Григоровичем!) Сара Лунга і Сурша.
Причалюємо до Буковинського берега, з задоволенням розминаємо ноги, купаємось. Водна прогулянка сприяє покращенню апетиту, тому від молодих людей одразу ж надходить пропозиція перекусити.
Ну що ж, підкріпились, пора вирушати далі! Колись на скелях правого берега були вивірення, що нагадували велетенські обличчя негроїдного і європеоїдного типів, але зараз вони глибоко під водою, як і село та стійбище первісної людини на лівому березі.
Попереду товтра «Дід, баба та онуки». Нажаль, чому її так називають, вияснити не вдалося. Порівнюючи з минулим роком, помітні зміни: крім хреста і прапора з’явилась недобудована капличка.
Подув вітер, але зустрічний, тому прийшлося сильніше налягати на весла.
І лише з цього місця вдалося пройти близько кілометра галсами, лавіруючи проти вітру.
А за наступним поворотом нас знову чекав повний штиль.
Пам’ятаючи про струмок, йдемо ближче до правого берега. Ось це місце! Просто із тріщин у скелі сочиться вода, стікаючи цівками по моху. Трохи далі, за деревами шумить невеличкий водоспад.
Дивно, але не дивлячись на сніжну зиму і літні зливи, він став менш повноводним. Ми розраховували напитися холодної води, але скелі розжарились на сонці і з них стікає майже чай.
Робимо пару фото на пам'ять, купаємось у прозорій дністровській воді і настроюємось на останній ривок до нашої цілі.
Над нами нависають вивітрені скелі, деякі з них мають цікаву форму, тому включаємо фантазію і наввипередки описуємо те, що нам привиділось у камені.
Ось за цими скелями впадає в Дністер Тернавка. Остання з них чимось нагадує нам гору Рашмор, на якій вибиті портрети американських президентів. Придивіться уважно і ви теж побачите обличчя. Річка, очевидно, не хоче прощатися з нами, тому зустрічний вітер знову гальмує наше просування. І лише увійшовши у Тернавку ми ловимо хоч і не сильний, але справжній попутний вітер! На заздрість всім екіпажам водних велосипедів, ми пропливаємо останній кілометр без жодних зусиль, розслаблено відпочиваючи на палубі. Справа нас зустрічає живописна скеля заказника «Чапля».
Швартуємось біля причалу «Ксенії». Пройдено 20 км, з яких лише два при допомозі вітру, зате у м’язах відчувається приємна втома.
Наостанок маємо цікаву бесіду з персоналом фірми: - Сюди не швартуйтесь, тут стоїть корабель! - Ну то й що? Він тільки що вирушив до Бакоти. - Але ж він повернеться! - Нехай повертається, ми поїдемо автобусом о 18-00. - А це кому лишите?! (мається на увазі катамаран) - Зараз складемо його у пакет і повеземо з собою.
Товариш недовірливо спостерігав за нами близько години, поки не переконався, що судно розмірами 5х2 метри, та ще й з 5-метровою щоглою, таки можна скласти у пакет людського зросту і на колесах від дитячого велосипеда потягнути як звичайну «кравчучку».
Підготував: Володимир Кроль Фото: Володимир Кроль, Дмитро Бойко
Вода ще не скоро замерзне, запрошуємо всіх бажаючих! Можна, зібравшись в Усті, влаштувати свято водоплаваючих. Зважаючи на розміщення Дністра і Смотрича, вітер підходящого напрямку гарантований, так що під вітрилом можна прокататись при будь-якій погоді. Для тих, хто любить розпашні весла, знайдеться надувний човен. Поспілкуємось, зваримо юшку. Через одну суботу обіцяють до +28 градусів. Чекаю на пропозиції!
0
