Як відомо з неписаної істини - "хто шукає той завжди знайде". От і ми після довгих пошуків з другого разу підготувавшись і озброївшись картою так і знайшли те що шукали - легендарну печеру с.Залучча. Усі попередні наші мандрівки відображає знайдена в мережі карта, яку радимо взяти зсобою усім хто бажає повторити наші звитяги без лишніх пошуків. Отож, ось ця карта

Згідно картиперед печерою мав бути "нижній грот" який наприкінці XIX ст. пристосували під місце спомину задушених татарами односельчан, облаштувавши двері і поставивши ікони. Зараз грот виднівся звичайною невисокою щілиною і це було перше на що ми натрапили отож частина нашої команди принялась обстежувати грот. Грот всередині мав кілька відгалужень, одне з яких було досить цікавим і багатообіцяючим. Справа в тому, що незважаючи на те що воно звужувалось, проте наприкінці чітко видно було розширення з подальшим ходом. Тобто це відгалуження вело в якусь печеру.

Остаточно відмовились від спроби пролізти в цей вузький лаз ми з Вадимом лише тоді коли побачили що інші члени нашої команди Ірина і Володимир спокійнісінько просувались через той прохід що відкривався. Отже сумнівів не було - це ще один лаз до основної печери, проте з головного входу пройти сюди було набагато простіше і комфортніше. 

Проте ми не поспішали проходити в головний вхід, адже потрібно було ще з Жидівської печери дістати загублені минулого разу акумулятори, які випадково потрапили в обєктив відеокамери телефона. Зараз вони потрібні були для додаткового ліхтарика. І от ми знову в печері яка на нашій карті названа "Нігинська-2"

Акумулятори знайшли швидко, та ще й полазили по ній знову. Цей раз незважаючи що ця печера надзвичайно тісна ми почувалися в ній як вдома і зняли ще одне відео

І от Жидівська і Кінська уже позаду. Кілька десятків метрів і ми вже біля головної печери "Нігинська-1", коло входу якої уже були раніше. Саме зараз з печери вилазили наші першопрохідці - Ірина і Володимир.

А от і карта майбутньої подорожі

Володимир Олександрович повідав нам нюанси печеролазіння у цій печері і дав настанови, які думаю буде цікаво подивитись і вам

Взагалі весь маршрут по новій для нас печері ми знімали на мій телефон, проте важко там щось розібрати в темряві тому можливо вам і не буде цікаво дивитись ті чотири відеофрагменти, але для наочності я позначив маршрути чотирьох шматків відео кольорами на карті

Отже перший фрагмент присвячений проходу до першого залу з летючими мишками на стелі

За два проходи ми трохи сполохали їх і одна почала намотувати круги, щоправда з зала так і не вилетіла. А ми обстежували ходи. Згідно карти щоб пройти в наступний зал потрібно було пройти одним з двох ходів. Спочатку спробували пройти лівішим, але наткнулись на перешкоду в вигляді крутого завороту за камінь.

З першого погляду хід дуже просторий але це оманливо. На фото справа де я в середині цього ходу я не міг розвернутись і довелось задкувати.

Звісно можна було б спробувати і там пролізти, але у нас ще був один хід прозапас і схоже він вів у туж точку. От ці хвилина на відео.

відео 1

Другий хід виявився набагато просторішим і ми ним легко пробрались у другий зал

У цьому залі було надзвичайно багато відгалужень. Як уже зазначалось - два проходи з попереднього залу з мишами, одразу за ними ліворуч повертав хід який ми назвали "палати падішаха" через цікаву куполоподібну у профілі верхушку прохода. По формі вона нагадувала баню Тадж Махала. Зал перерізаний по діагоналі сходинкою підвищенням вилізши на який відкривався ще хід десь вперед (по карті він глухий) і ще один хід в наступний зал який мав сходитись ще з одним, нижнім лазом який починався прямо біля ходу з якого ми прийшли і йшов вниз на продовження мандрівки печерою.

Зал був досить просторий і ми вільно в ньому розміщувались і провели в ньому досить багато часу фотографуючи і обстежуючи відгалуження які були прямо як "на купі".

а ще комин вверх і стеля закопчена сажою. Навряд це закопчення з легенд, скоріш за все тут хтосьпробував палити вогнище і обідати не гребуючи зловживанням спиртними напоями (пляшку від горілки і пива бачили це точно)

Відео 2

Але ліземо далі. Вадим поліз верхнім лазом я нижнім і досить швидко ми зустрілись. Обидва ходи і дійсно сходились

далі зорієнтувавшись по карті вирішили йти дальнім ходом а хід який відкривався справа залишити на потім.

 Далі було просування в основному вузькими холодними і вологими ходами, про які розкаже наступне відео. Тут з гідно карти в нас на шляху мало бути довгеньке відгалуження яке мало закінчитись величезним розширенням де можна було б встати в повний зріст. До розширення ми долізли але перед ним було таке звуження що ми побоялись крізь нього пролазити тим паче що далі по карті був тупик. Десь у цих печерах я зчесав собі спину, але то були дрібниці в порівнянні з спогадами тепер.

Відео 3

Бачимо що вже близько але далі хід дуже вузький, щось на зразок входу до лазу внутрі Жидівської печери, але повертатись не дуже хочеться то ж ми озброєні одним ліхтариком ліземо у нього надіючись на карту. І дійсно пролізши надзвичайно вузьким проходом стало просторіше і перед нами відкрився ще один зал. Тут уже ми почули голоси наших. Вхід уже був близько. 

Але зліва був ще один хід. Згідно з картою він мав вивести нас у той прохід який ми раніше пропустили, отож для заспокоєння совісті вирішили спробувати просунутись. Але незмогли. Камінь посередині ділив хід на два надзвичайно вузьких проходи в які ми вже лізти не ризикнули і пішли до виходу.

Відео 4

 

Нарешті очікуване світло. Легені почали дихати на повну а дихання почало  особливо відчувати яке в печері вологе повітря до якого ми звикли за майже годину перебування під землею.

Останні погляди і прогулянка по місцях слави 

І все прощавайте скелі що подарували нам чудові враження від печери

Репортаж підготував Сергій Єрмаков

Фото Сергій Єрмаков та Володимир Кроль