У наш час інформаційних технологій, коли, здається, усі про все що навколо знають, складається враження, що уже немає недосліджених місць, особливо з явними слідами колишнього перебування поселення. Одну з таких білих плям спробуєм привідкрити у цій публікації. Мова піде про таку місцину, що знаходиться десь на приграниччі сучасного Кам'янця, як Роївка. Що не чули? Так от. Почнемо з далеку.

«Роївка» на Яндекс.Картах

Як все розпочиналось:

Вперше таку назву як "Роївка" я почув від корінного жителя Смірнова Сергія Валентиновича Базіцкого, чий прадід колись особисто купував землю у пана Дембіцького (селище Смірнова раніше називалось хутором Дембіцького). Так от він цим словом називав джерело, яке знаходилось десь за учгоспом ПДАТУ біля теперішньої Лисогірки. "Розповідали, що пан який жив там де зараз учгосп, запрягав воза з бочкою і їздив набирати туди воду. Вода та ніби то володіє цілющими властивостями і пан навіть возив цю воду у місто продавати як лікувальну. Говорили, що по воду пан їхав на Роївку" - розповідав Сергій Валентинович. Що цікаво, що в метрах 100...200 за залізницею знаходиться зараз дачне селище с.Лисогірка і Сергій Валентинович говорив, що "там уже небуло такої доброї води,  лише недавно говорили, що хтось дорився в себе на подвір'ї до такої самої води, а так вода була іншої якості". Пошуки джерела видались нелегкими, але побачене компенсувало усі пройдені шляхи. Перед нами постає не якась там невеличка криничка з якої сочиться водичка, а справжня криниця (мурований каменем резервуар) діаметром біля 2 м, з якої досить потужним потоком витікає вода 

і несе свої води спочатку до смердючого потоку з заводу, а потім, розбавляючи цю бурду, тече тунелем в бік Лисогірки і десь там за нею впадає у річку Мукшу.

Цю криничку шукали також і учасники вікторини "Хто знає де?" на нашому сайті. І хто-хто, а вони то точно переконались, що ще є не всіма звідані місця у нашому місті. Проте успішне знаходження місцярозташування дозволило відкрити завісу таємничості над цією криницею і оприлюднити свої пошуки.

Опис джерела:

Так от зараз криничка дещо закинута, циліндр резервуара обмурований каменем з подекуди надщербленою верхівкою, а зверху кинуто будівельну плиту, через яку проходить стежка, що йде десь з хащів.  У криниці досі досить багато води і вода судячи з того що я вам зараз ще пишу придатна до вживання :), хоча в самому резервуарі вона не дуже апетитна.  

Але набирають водичку трохи подалі, під ще однією плитою і тут уже ніякого натяку на цвіль

Доречі проруч краще вечором не прогулюватись, так як там можна попасти в такі провалля-колодязі,

які схоже несуть ту ж воду по незрозумілим підземним комунікаціям.

Пошуки за назвою:

Отож криниця знайдена і напевно перше ж питання яке всіх цікавить - чому ж така цікава назва - Роївка. Відповідь шукаємо у відомого поділького краєзнавця Юхима Сіцінського у його праці "Історичні відомості про приходи і церкви Подільської єпархії", знаходимо наступну  інформацію у моїй інтерпритації:

У той же час коли поблизу теперішнього старого міста  почали виділятись Польські і Руські фільварки в інших місцях на міських землях почали з'являтись і інші поселення - такі собі хуторки. Що цікаво, то Ю.Сіцінський повідомляє, що багато таких поселень виникло на місцях пасік. Перші такі поселення за Сіцінським були ще у ХVI-XVII ст. тобто ще перед нападом турків (1672р), але тоді вони були так би мовити кочовими. А з XVIII ст. такі пасічні поселення вже стали більш стаціонарними і навколо них почали з'являтись маєтки де жили заможні люди, які, як я зрозумів, подекуди навіть мали у своему підпорядкуванні кріпаків - тобто це вже було не лише бджільничі гасподарства, а судячи з усього почали освоюватись ближні землі і почало культивуватись землеробство. 

Оригінал тексту дивіться ТУТ

Гугл на запит "Роївка Камянець" приводить на інформацію у "Паспорті територіальної громади Кам’янської сільської (селищної) ради Кам’янець-Подільського району", де знаходимо такі історичні відомості: 

Село Кам’янка (Мукша –Боришковецька) виникло в кінці ХУ111 століття,як поселення , висілок міщан м. Кам’янця. Спочатку це було тимчасове житло пасічників, які доглядали пасіки міщан. Крім бджільництва вони почали займатися землеробством. Так виник хутір Роївка ( вул. Зої Космодем’янської). Звідси можна сказати і почало своє існування с. Кам’янка. 

Ну що, здається поки що все зв'язується: хутір Роївка носить назву від слова "рій" який в свою чергу був невід'ємним атрибутом вищеописаних пасічних заселень. Але ж Кам'янка знаходиться дещо в стороні від нашого колодязя. Але повернемось до зацитованого раніше Ю.Сіцінського. Краєзнавець вказує що "на 1891р на міській землі м.Кам'янця знаходився 41 хутір, власниками яких були не лише міщани, а й особи різних положень і станів". Чотири десятка - це зовсім не мало і враховуючи попередню інформацію можна сказати, що таких Роївок могло бути багато. А можливо просто наша Роївка з колодязем була давніша і потім перекочувала трохи на північ де зараз с.Кам'янка. Як би там не було, але думаю можна з впевненністю стверджувати, що місцина біля криниці - це колишня пасіка, біля якої згодом виросло ціле поселення, яке носило назву Роївка. Підтвердженням цього є і карта 1940р. Де місцина в районі криниці зветься "Raiwka". 

Доречі, якщо карту накласти на сучасну, то видно що і вулиця з будівлями колишнього хутора збереглась і по густоті будинків також можна було дати таку назву, особливо південна сторона - точно рій будинків. 

А зараз колишня Роївка - це частина дачного містечка і вона гарно проглядається з залізниці.

панорама 180градусів. справа і зліва та ж залізниця

Так от підсумовуючи спробуємо відтворити картинку:

Гіпотеза історії кринички

Отже, ще до турецького панування поблизу теперішнього старого міста люди займались різними промислами, серед яких не останнє місце займало пасічне виробництво. Після турків, а ще більше з приходом у наш край Російської імперії, коли ситуація стабілізувалась, ці виробництва стали стаціонарні і обростали поселеннями. В районі шуканої криниці і далі на схід було одне таке поселення і називалось воно Роївка. Звісно поселення краще споруджувати біля води, а так як у шуканому місці знайшли дуже смачну воду, яка можливо здобула славу лікувальної через якісь випадки зцілення, то і не дивно, що поселення виникло саме тут, адже бджолам все одно куди летіти на полі. Криничка можливо зцілила пана чи когось з його родини, як це часто буває - дружину або сина, і він облагородив криничку обмурувавши її каменем і прославив на всю округу. На початку ХХ століття криницю від поселення відрізала залізниця, можливо біля неї були ще деякі хати, можливо навіть панський маєток, але відрізаність від основної "комуни", в часи "колективізації" зумовили швидкий занепад цих будівель і переселення до "гурту". А криниця жила і користувалась бувшою славою зцілення. До криниці був відкритий доступ і паничі, які жили поблизу приїжджали сюди зцілитись і поділитись зціленням з іншими тим паче, що на цьому можна було і підзаробити. Приблизно таке життя було до війни, точніше року до 1938, після якого всіх панів, які не встигли втекти у нашій місцевості, приговорювали до розстрілу. Після війни схоже місцина перебувала у занепаді доки через колію не почало споруджуватись дачне селище. У селищі старожили на місцях передавали з уст в уста відомості про чудову криницю і вона продовжувала жити і давати людям воду. Зараз, коли скрізь уже прокладені водопроводи або власні криниці на подвір'ях, криничка поступово занепала. Пошуки води з підземного озера з якого живиться криниця свідчать, що все ж таки криничка не зникала з памяті людей і можливо декому таки пощастило натрапити на золоту цілющу жилу.

От така історія. Хочете вірте, а хочете перевірте. Думаю, ще немало незвіданих сторінок можуть повідати місцеві жителі. А поки що все що вдалось розвідати. Дякую за увагу

Текст: Сергій Єрмаков

Фото: Сергій Єрмаков та Олена (lapa)