Напевно немає в нашому місті людини що нічого б не чула про Кармалюкову гору. Навіть не дуже схильні до туристичних вилазок люди напевно не раз чули, що є в нашому районі таке село Привороття у якому можна добре провести час скупнувшись в ставку та оглянувши навколишню природу, родзинкою якої є найвідоміша товтра - Кармалюкова гора. Плануючи похід ми довідались, що не Кармалюковою єдиною... багатий той товтровий край. Чого лише вартує товтра "Чотири кавалери", яку всі мають змогу споглядати мандруючи потягом. А штольні в одній з товтр?, а спецкар'єр? Подорож обіцяла бути цікавою і тому на 09 червня 2012року було заплановано її здійснити. Маршрут прокладали з врахуванням всіх можливих цікавостей, в приорітет чого було покладено відвідування крім Кармалюкової гори ще й товтри "Чотири кавалери". Саме тому початкові плани було скориговано і старт маршруту було покладено з боку траси на Нігин.

Уже близько залізничний переїзд, за яким уже і очікувана товтра. І вже на підступах нас привітав потяг подарувавши кілька чудових видів для зйомки

А далі трохи по рейсах, трохи по шпалах, трохи вздовж залізниці...

і наш загін зібраний з учасників сайту в повному складі готовий покоряти перші горизонти

Зліва на право: Саша (Slash), Сергій (KamPod), Оксана (Oxa), Вадим (novvm), Володимир (rabbit), Діма (Dimboy)

 

Слід зауважити, що і на самій товтрі і на підступах до неї ми витрачали досить багато часу на споглядання різноманітних представників флори і фауни Поділля. Досить багато пояснень зміг дати нам Володимир Олександрович. З його слів ми взнали, що побачили таку цікаву пташку як удод, опізнали таку рослину як королицю, що дуже схожу на ромашку, взнали який чебрець, побачили кам'яну розу... інші представники живої природи. 

На вершині першого кавалеру ми зробили невеличкий привал оглянувши краєвид з залишившимися кавалєрами, що, як писала Ірина Пустиннікова, дійсно дуже схоже було на хребет дракона.

Із неочікуваного можна відмітити, що на одній з товтр Саша і Вадим натрапили на цікаву печеру. Саша ж і зробив гарні фото, які я тут представлю

У печері були сліди людської діяльності у вигляді, наприклад, свастики над входом, але загалом печера була досить закинутою. Відгалуження ходів можливо колись кудись і вели, а зараз це була проста кімнатка, де цілком можна було б при біді і сховатись від дощу і навіть заночувати невеликій компанії

Залишаючи "кавалерів" ми пішли попри поле з однієї сторони пшеничного, з іншого соєвого. Останній кадр на кавалерів з боку Вербки і вперед до наступних товтр

Далі пройшовши через село Вербку і поповнивши запаси води наступною нас вітала відносно невелика товтра "Вербецька гора", за якою одразу починались розробки спецкар'єру

Пройшовши повз цю гору ми познайомились з місцевим неконтрольованим звалищем, але все ж таки пройшовши через нього до краю скелі таки оглянули краєвиди каменерозробок кар'єру, що створили досить гарний штучно-природний вид

Приблизно звідси ми направились через лісок шукати галявину з видом на Кармалюкову гору яку знав Діма. Трохи поблукавши по товтрі Збучевиця ми нарешті знайшли то чарівне місце, де вирішили зробити привал на обід. А вигляд там дійсно вражав

Пообідавши ми обійшли місцеві скелі і в кількох десятках метрів від місця нашої стоянки знайшли ще одну печерку, а ще один наш Джекі Чан вискочив на височезну сосну на галявині :)

Товтра "Збручевиця" обіцяла нам ще показати старі штольні тож ми вирушили в дорогу далі. Дорога до штолень була не досить рівною і місцями зарослою. Перший вхід до штолень був якраз відкритим і біля нього сиділо два хлопця. Ми попросились всередину, але вони відповіли нам що вони самі там чужі і чекають коли приїде власник. Однак ми вирішили не чекати його і пішли оглядати штольні подалі

 

Решта шахт штолень були закриті і з них віяло вологою прохолодою. Минувши штольні ми вийшли на дорогу і нарешті підійшли до Кармалюкової гори. Млин біля її підніжжя з кожним роком все марніє і марніє, однак його руїни ще сьогодні приваблюють погляди. Подумавши про запас води ми вирішили піти до джерела і тому наш шлях на гору був не по пологому підйомі біля млина, а з іншого боку. Гора хоч і не дуже висока, але щоб подолати її потрібно було трохи напружитись, оглядаючи по дорозі "загублені" шматки товтр. Не затримуючись довго на вершині ми одразу пішли шукати печеру, дорогу до якої знав Діма. Кілька кроків і ми коло славетної печери. Печера відкрила перед нами свою пащу притрушену землею. За словами Dimboя, колись в цю печеру легко поміщалась група дітей і фотографувались вільно з входу, а зараз хід видавався досить вузеньким. Хоча в середині було досить просторо і, якщо включити фантазію до засипаних відгалужень печери, то вона могла бути цілком просторою раніше. 

Slash в цій прогулянці продемонстрував себе справжнім фахівцем зйомок в умовах поганої освітленності тому далі його фотка

Товтра "Кармалюкова гора" приберега для нас ще один об'єкт - це староруське городище, на місці якого встановлено зараз знак і збережені високі насипи-вали

Ну і прощаючись з горою ми ще раз сфотографувались усі на згадку коло відповідної стели, що говорить, що ми поблизу Кармалюкової гори і помандрували до траси в бік Шатави.

Ось так приблизно відбувалась наша подорож у край Кармалюка. Загалом ми відвідали п'ять товтр з реєстру НПП "Подільські товтри", побачили штольні, спецкар'єр, стави Привороття 2, вигляд на санаторій "Лісова пісня", обстежили три печери, оглянули староруське городище, ознаймились з квітучими в даний час рослинами, побачили цікавих пташок, попили і вмились гліцериновими водами поблизу Шатави і скупнулись у Шатавському ставі розлякавши рибу рибакам. І все це за один день.

 

А репортаж для вас підготував Сергій Єрмаков, 

фото Сергій Єрмаков та Олександр Няньчук.

Велика подяка Олександру Няньчуку за надані фото.