Напевно немає такого кам'янчанина, який би не був у головному римо-католицькому храмі міста - костьолі св. Петра і Павла, що був визнаний одним із чудес міста. Чого-чого, а от цікавинок храм приховує стільки, хоч відбавляй, тільки треба вміти їх помічати. От і я разом з товаришем Олександром Няньчуком у 2007 році якось забрели у цю колиску релігії і історії і розглядаючи різні цікаві речі звернули увагу на пронумеровані ікони на стінах костьолу. Мені спало на думку їх сфотографувати для архіву і до цих пір вони чекали розгадки - що то за сценки на них зображені? чи випадкова послідовність ікон? чому саме такі ікони адже видно що вони як то кажуть із "однієї серії"?
Розгадка відкрилась випадково в цьому році коли ми з дружиною відвідали Бучач і славна бучачанка Світлана запросила нас до греко-католицького монастиря у Зарваниці. Монастир відомий не тільки на тернопіллі, а й по всій Україні і навіть за її межами. Гарно "причесаний" і декорований скульптурними і архітектурними композиціями. Однією з родзинок монастиря є Хресна дорога - гарно вимощена звивиста дорога вздовж якої встановлені спеціальні постаменти з зображенням сценок з Біблії про те як Христос притерпів розп'яття на хресті. Такі стелли тут називають стаціями, біля них люди зупиняються, запалюють свічку (напевно, бо є підсвічники) і моляться. Таких стацій там 14 з сценками від винесення вироку до вкладання до гробу тіла Ісуса. Що цікаво, що ще тоді я пригадав оці кам'янецькі пронумеровані ікони, але Світлана вказала що можливо так, а можливо і ні, бо на території монастиря дійсно багато таких стел-стацій з зображенням і інших сцен Євангелій. Тому я і не спішив перевіряти. Але от сьогодні нарешті добрався до фотографій і був вражений. Номери ікон в кам'янецькому кафедральному костьолі і номери стацій у Зарваниці висвітлюють абсолютно ідентичні події. Думаю сумнівів мало може бути що ці номери взаємопов'язані. Ось вони:
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
Костьол Петра і Павла у Кам'янці
Монастир у Зарваниці
Одразу помітно що в камянецькому варіанті відсутні ікони №8 і №10. Думаю наврят чи я їх пропустив, а просто їх не виставлено в костьолі. Зате тепер відомо, що там мало б бути зображено.
Що це за Хресна дорога і чи часто зустрічаються аналоги цих 14 сцен я не знаю, однак висновок напрошується один - це типове принаймні для католицької церкви. Хто знає більше про ці зображення, чи зустрічав їх ще десь будь-ласка відписуйтесь. Цікаво взнати.
Дякую. То не фрески, а гранітні плити, тіпа як меморіальні дошки роблять і на них вибиті сценки, ну на фотках зліва видно які вони. А в Зарваниці вони пронумеровані також від початку Хресної дороги і до її кінця. На фотках до речі видно написи "ПЕРША СТАЦІЯ" і т.д. Нумерація повністю співпадає чому я був дуже вражений коли співставив.
Цікаво, а що православна церква не шанує ось цей вчинок Ісуса - піти на смерть заради прощення гріхів людям??? Біблія одна ж. Як я зрозумів з повідомлення то для католиків притаманно внутрішньо співпереживати і викликати сівчуття за страждання і муки Ісуса на Хресті, правильно? А що ж тоді притаманно православним? Як на мене вся християнська релігія побудована на цій події.
Трішки не те. Православна церква не вітає змальовування уявних образів. Молитва має бути без образна, тобто коли молишся, в уяві не мають вимальовуватись образи. Католицька церква ж навпаки ставить за мету змальовування образів, отримання відчуттів тощо. Вибач, може я якось не зовсім коректно, чи неточно висловлююсь, але то по памяті і навести зараз цитати не можу. Хоча, якщо потрібно, можу пошукати.
Quote (KamPod)
А стігмата це також лише католицька філософія?
Так, стігмата це теж з католицизму. Це як результат внутрішніх переживань відкриваються рани, які потім і залікувати важко, бо організм не хоче їх лікувати.
Ай-да матеріал, ай-да дякую, Леонід. Друга стаття http://www.erusalim.ru/viadolorosa.html дає дуже гарне і образне поняття що являє собою оригінальний Хресний шлях або Via Dolorosa, який розміщується в Єрусалимі. З задоволенням почитав і всім рекомендую!
А перша стаття є фактично роз'ясненням того про що запитувалось із статті. Матеріал звідти може яскраво доповнити написане вище тому зацитую те що впало в ввічі мені. Именно из ... евангельских текстов возникло само понятие Крестный путь, обозначающее восхождение Христа Спасителя на Голгофу.
Как отмечается в католической литературе, этот Путь «воссоздает в памяти верующих основные моменты страданий Спасителя. Молящиеся в единении со скорбящей Богородицей мысленно сопровождают Спасителя на Голгофу, совершая 14 стояний, размышляя о Его крестных муках и прославляя Его искупительный подвиг». Появление Скорбного пути в его нынешнем виде исторически восходит не ранее чем к XV столетию, и целиком сложилось под влиянием католической традиции, привнесенной орденом францисканцев. С конца XIII века монахи этого ордена, основанного знаменитым католическим мистиком Франциском Ассизским, оставались хранителями христианских святынь захваченного арабами Иерусалима. Именно их духовная практика наложила отпечаток на нынешний облик Скорбного пути, выделив на нем уже упоминавшиеся «станции».
Еженедельно, по пятницам члены ордена святого Франциска совершают крестный ход по Виа Долороза, в память Страстной Пятницы. Еще в 1835 году наш знаменитый соотечественник А.С. Норов, очевидец одного из таких шествий писал, как неприятно поразило увиденное его религиозное чувство. Францисканцы, пройдя все «станции», водружали на Голгофе, принесенный с собой крест с распятым на нем «искусственным изображением» Христа, которое затем торжественно снималось, с вытаскиванием гвоздей и обвиванием «тела» плащаницей. «По окончании этого обряда, пишет Норов, изображение Иисуса переносится к католическому алтарю Голгофы…Толпа, забывши внезапно страшное место, на котором она находится, стремится с шумом за зрелищем. Нельзя было воздержаться от негодования на некоторых из зрителей, которые осмелились взойти на алтарный амвон самого места распятия Иисуса, чтобы лучше видеть происходивший обряд». С Виа Долороза связано возникновение обычая, характерного для католического благочестия. Поскольку далеко не все желающие могли посетить Святую Землю, еще в Средневековье эпизоды Kрестного Пути в виде 14 картин или рельефов стали изображать в католических храмах. Около каждого такого изображения, последовательно расположенного вдоль внутренней стены церкви проходит соответствующее стояние Kрестного Пути. Верующие перемещаются от одного изображения к другому, останавливаясь перед каждым для молитвы и размышлений об изображенном событии. В XVII веке одним из римских пап было окончательно зафиксировано число «остановок» и содержание изображаемых сцен
Запам'яталось з цих двох посилань те, що в євангеліях дуже мало згадок про сам цей шлях Ісуса Христа, а більшість подій з Хресної дороги взято з апокрифів От що написано в http://palomnic.org/heritages/ot/1/ У четырех Евангелистов мы встречаем описание того, как шел к месту казни Господь, осужденный на смерть синедрионом: «И повели Его на распятие. Выходя, они встретили одного Киринеянина, по имени Симона; сего заставили нести крест Его. И, придя на место, называемое Голгофа, что значит «Лобное место» дали Ему пить уксуса, смешанного с желчью; и, отведав, не хотел пить» (Мф., 27, 31-34); «И повели Его, чтобы распять Его. И заставили проходящего некоего Киринеянина Симона, отца Александрова и Руфова, идущего с поля, нести крест Его. И привели Его на место Голгофу, что значит: «Лобное место» (Мк. 15, 20-22); «И, когда повели Его, то захватив некоего Симона Киринеянина, шедшего с поля, возложили на него крест, чтобы нес за Иисусом… И когда пришли на место, называемое Лобное, там распяли Его» (Лк. 23, 26,32-33); «И взяли Иисуса и повели. И, неся крест Свой, Он вышел на место, называемое Лобное, по-еврейски Голгофа» (Ин. 19, 16-17).
Пять «станций» находятся внутри Храма Гроба Господня, остальные на протяжении Виа Долорозы. Ими, в частности, отмечены апокрифические места, где Иисус трижды падал под тяжестью Креста. І от з http://www.erusalim.ru/viadolorosa.html мы подходим к четвертой остановке - встреча с Матерью. Это событие, как и предыдущее (падіння під хрестом*), не описано ни в одном Евангелие, но увековечено традицией. Отсюда Дева Мария, обогнав процессию, наблюдала за страданиями своего сына. Место отмечено армянской католической церковью Богоматери Великомученницы.
Шестая станция Скорбного пути - встреча с Вероникой. Когда Иисус проходил здесь, она вышла ему навстречу и отерла его лицо своим платком, смоченным в холодной воде. В связи с этим церковь причислила ее к лику святых. На платке отпечатался лик Христа, Спас Нерукотворный, который впоследствии творил чудеса
Традиция определяет, что выходя из города, Иисус споткнулся о порог Судных врат (друге падіння під хрестом *). Як же так, що церква так часто використовує апокрифи які, на скільки я знаю, офіційно не являються святим письмом.
0
