жвава торгівля "з рук" на вул.Кам'янецькій
ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ СОБОР
І от перед нами перша цікавинка - арка в будинку над якою ікона Божої Матері. Один турист у 2008 побачиши це писав "
Чого тільки нема в Хмельницькому! Навіть на “хрущовках” ікони висять" (див.
ТУТ). Насправді, це прохід не куди небудь, а до Свято-Покровського кафедрального собору і хоча юридично він знаходиться на вул.Володимирській, проте вже в арці він проглядається в усій красі, так наче саме звідси, з Кам'янецької починається комплекс споруд цього духовного місця.
Підхід до Свято-Покровського кафедрального собору
Собор досить великий і всередині досить просторий, хоча якоюсь помпезністю від нього не віяло. Хоча й не дивно, адже це зараз це великий за розмірами храм, який справді можна назвати собором, а до кінця 20-го століття, тут була лише цвинтарна капличка. Чому ж зараз собор? Можливо тому що в радянські часи це був єдиний діючий православний храм.
Свято-Покровський собор
Всередині велике просторе приміщення з плоскою стелею на якій зображена Свята Трійця, оздоблення ззовні нічим не примітне, висока стрімка дзвіниця з гарними дзвонами, передзвони яких аж хотілося почути, на території лише невеличкий сарайчик з банею, та хрест з дуже важкочитаємим написом ніби зубилом хтось пробував шкрабати "тут був Вася", хоча роки там здається з 19 століття.
Ще одне чудове фото з цієї мандрівки можна побачити на нашому сайті за посиланням
тут
ФІЛАРМОНІЯ І ТЕ ЩО НА ГАГАРІНА + МАЙДАН НЕЗАЛЕЖНОСТІ
Але залишаємо цю головну обитель православ'я Хмельницького (недарма ж носить назву "собор") і вирушаємо до вул.Гагаріна там де розпростерлась площа перед філармонією. Сама вулиця колись була складовою частиною довгого бульвару, але зараз вона носить звання першопроходця космосу і містить ряд цікавих речей. Перш за все це сама філармонія, будівлю якої споруджено у 1960-му. Як розказазав путівник у філармонії є зал на 750 місць, а також концертні зали органної!!! і камерної музики.
Загальний вигляд на філармонію з Кам'янецької
Будівля філармонії цікава своїм плануванням, за колонадою масивних колон є невеличке подвір'я, за яким уже безпосередньо вхід під дах. Над колонами в цей час висить плакат, що повідомляє про концерт Ані Лорак 18 вересня, мабуть це лише одна з багатьох зірок які мають відношення до філармонії. Відомо, наприклад, що тут рік працював Валерій Леонтьєв. Ось так.
Та незабуває філармонія і про свою візитівку і гордість - Академічний козачий ансамбль пісні і танцю "Козаки Поділля" і зараз закликаючи дітей у студію.
Філармонія у Хмельницькому
Ще один цікавий об'єкт тут же, на площі перед філармонією - пам'ятник Богдану Хмельницькому, який має свою історію і зібрав куменді історії. Згаданий вище турист у 2008 так писав про нього: "
Маю підозру, що скульптор в житті не бачив живого коня. Вимагати, щоб він бачив Хмельницького — взагалі безглуздо. Тому пам’ятник вийшов на славу. До речі, в народі носить назву Яйцеслав. Вгадайте чому?" (див.
ТУТ). Не чув як насправді звали коня Богдана Хмельницького, але цей скульптурний кінь дійсно, як то кажуть, з причандалами, причому сам апарат якийсь дефектний (ніби надламаний). А ще якщо придивитись то кінь зображений завислим у повітрі і ніжки у нього досить апетитні і нагадали окорочка "Нашої Ряби" ))
Пам'ятник Богдану Хмельницькому
Табличка на постаменті повідомляє, що пам'ятник "споруджено на честь 500-річчя м.Хмельницького, скульптор Борисенко В.Н., архітектор Копил М.Л."
Просуваючись вулицею Гагаріна далі виходимо до адміністративного центру міста - Майдану Незалежності на якому зосередились різноманітні обласні і місті адміністративні будівлі
Панорама Майдану Незалежності. Фото: Володимир Кроль
(клік на фото виведе на сторінку на сайті де зареєстровані користувачі зможуть подивитись його у кращій якості (4000*864px))
Центральною будівлею майдану є Будинок Рад, де розміщена Хмельницька облдержадміністрація. Зліва від неї куточок почесних громадян області, серед яких є і кілька кам'янчан, а перед будівлею привертає увагу скульптурна композиція, якою прикрасили постамент демонтованого пам'ятника Леніну (у Кам'янці теж є схожий постамент, але поки що до такого не дійшли руки). Як розповідав наш компаньйон Дмитро цей пам'ятник в народі називають "чотири відьмарки", але насправді за задумом, коли його встановлювали у 2011р, то то мали бути ніякі не відьмарки, а "Віра, Надія і Любов".
Скульптурна композиція "Віра, Надія і Любов"
Під пам'ятником зараз розгорнута "стіна плачу" (прямо як у Кам'янці біля постаменту перед Міськвиконкомом), на якій повішені портрети "Небесної сотні" і лампадками викладені слова "НЕБЕСНА СОТНЯ" (у Кам'янці викладено "СЛАВА ГЕРОЯМ"). Сумують у цьому місці і за недавно загиблими під час катастрофи літака Боїнг 777, малайзійських авіаліній
Місце пам'яті Небесної Сотні
Поряд у палатці збирали кошти для потреб військових на сході України.
Майдан повністю відповідає соєму призначенню бути адміністративним центром, в один з кабінетів і нам довелось завернути, щоб поспілкуватись з начальником відділу молоді і спорту області. Цю посаду нещодавно зайняла олімпійська чемпіонка і гордість області Ірина Мерлені. Нас цікавило розвиток
бадмінтону у області, але бесіда видалась досить дружньою (про інтерв'ю з пані Іриною мова піде окремо).
В гостях у І.Мерлені та загальний вигляд на майдан
Залишаючи майдан йдемо до "алеї закоханих", але перед нею привертає увагу будиночок з гербом Хмельницького. У путівнику він відзначений як окремий об'єкт (Гагаріна,3) у якому на початку 20-го століття функціонувало Олексіївське реальне училище, а зараз тут Хмельницький міськвиконком.
Колись реальне училище, зараз міськвиконком
Трохи далі (Гагаріна, 6) за затишним двориком проглядається ще одна цікава і гарнооздоблена споруда - Палац урочистих подій. На початку 20ст. це був звичайний приватний особняк (нічого так собі особнячок), під час Першої світової війни тут був штаб 8-ї армії Пд.-Зх.фронту під командуванням О.Брусилова (і знову згадуєм бібліотеку по Лесі Українки у Кам'янці, де теж перебував цей генерал), після Другої світової війни тут були квартири партійних високопосадовців, потім - міська лікарня. І лише у 21-му столітті тут провели реставрацію і зробили те що є, та ще й алею вздовж вулиці по якій розміщено будівлю зробили відповідну.
Палац урочистих подій
Алея закоханих як така з'явилась теж не так давно, у 2008р. коли скверик вздовж дороги почали прикрашати оригінальними кованими лавочками з різними сюжетними композиціями. Очевидно зараз є одним з улюблених місць відпочинку городян і туристів. Коли ми проходили то практично усі лавочки були зайняті
Алея закоханих і її лавочки в ділі
ВУЛИЦЯ ГРУШЕВСЬКОГО
Алея виходить прямо до перехрестя з вулицею Грушевського. Тут за путівником 2010р. виділяється лише два об'єкти - будинки під №85 і 68, проте одразу видно, що старовинна архітектура цієї вулиці далеко не вичерпується цими двома адресами. Зокрема на перехресті одразу кілька гарних будиночків
Будинки за адресою вул.Грушевського, 97, 95 і 93
Будинок під №95 виділявся особливою оригінальністю і як виявилось недарма. На будинку є таблиця вміщена у 1968 році, на якій написано: "
в этом здании в 1920 году размещался штаб 8-й кавалерийской дивизии ЧЕРВОНОГО КАЗАЧЕСТВА". Червоним козацтвом як відомо командував Віталій Примаков, але вулицю на честь нього вирішили робити не тут. До неї ми ще дійдемо.
Далі по ходу вулиці будинок з №85, який путівник подає як будинок актора, у інших джерелах можна знайти також назву "будинок артистів", але то мало міняє суть, адже за поясненням "будинок побудований у 1930-х рр. для працівників культурно-освітніх установ. Путівник згадує про меморіальну дошку артисту М.Радзієвському, але зараз поряд з'явилась ще одна дошка - лікарю-неврологу Світлані Шубіній-Бойченко, яка з 1940 по 2009р проживала у цьому будинку.
Будинок артистів по вул.Грушевського, 87
Випадково потрапив до наших фотокамер і ще один цікавий будинок. Це синенький будиночок за адресою Грушевського 84, який колись належав одному з найбагатших промисловців Проскурова Михайлові Шильману, який свого часу побудував у місті солодовий завод, фабрику столярних виробів, одну з кращих у місті друкарню "Порядок"... і все це на початку 20-го століття.
Колишній особняк Шильмана (Грушевського, 84)
На розі вулиць Грушевського і Театральної зустрічаємо один з оригінальніших пам'ятників міста - пам'ятник подолянам, які загинули в Афганістані, та інших локальних війнах. Найчастіше композицію трактують як те, що людьми переставляють як пішаками у шахах у найгарячіші точки. До цього веде і напис: "Помиляються правителі - страждає народ". Поряд висаджені берізки поміж яких на час наших відвідин був стенд встановлений до 25 років виведення військ з Афганістану з написом:
Вічна пам'ять полеглим!
Честь тим, хто вижив!
Віват, всім вам,
Дорогі мої шураві!
Пам'ятник загиблим в Афганістані
Рухаючись далі по Гагаріна до будівлі літературного музею означеного у путівнику, натрапляємо ще на один цікавий будиночок - це триповерхівка з написами на фасаді про "роковини Жовтня" (Грушевського, 74). Як виявляється ця соціалістично-пропагуюча будова є одним з перших будинків побудованих після встановлення Радянської влади.
Ну а будівля літературного музею (Грушевського, 68), до якої ми прямували, уже зовсім іншого стилю - все ті ж особнякові будівлі 1900-1910-рр., як написано у "прогулянках..." С.Єсюніна - вона належить до класичних зразків міської садибної забудови кінця 19 - початку 20 століття.
Будинок 10-річчя Жовтня, та літературного музею
СКВЕР ШЕВЧЕНКА І ВУЛ.ТЕАТРАЛЬНА
Перетнувши дорогу потрапляємо в парк ім.Шевченка. Звісно ж там є пам'ятник Тарасу Шевченку є і фонтан у бризках якого саме освіжались діти. Із нетрадиційного - це алея сакур, про яку свідчить своєрідна скульптурна композиція у вигляді відкритої книги на п'єдесталі з записаними іменами меценатів, та чудернацькі металеві скульптури Мазура (або й обох мазурів Миколи і Богдана), який багато подібного зробив у місті.
Вийшовши з парку на вул.Театральну бачимо будівлю з №38, на якій помічаєм звичну для кам'янчан табличку "Пам'ятник" тільки тут не архітектури, а "пам'ятник містобудування і архітектури". Отже ця будівля - це колишній міський банк 1914р, під охоронним №240051. От так все серйозно
Колись міський банк, зараз бібліотека ХУУП
Поряд з цим пам'ятником старовини ошатний і досить сучасний будинок укртелекому, а ще далі - ще один пам'ятник сучасності - підсмалена будівля прокуратури, яка ще досі не відійшла від подій майдану
Укртелком і СБУ
Але найбільш цікавим об'єктом з історичної і естетичної точки зору на вул.Театральній є таки будинок, де зараз розміщений обласний військовий комісаріат (Театральна, 68). Двоповерхова будівля одразу кидається в очі своєю барвистістю. Якось аж занадто яскраво пофарбували цю понадстолітню споруду
Панорама будівлі колишньої поштово-телеграфної контори (поч.20ст.) Фото: Володимир Кроль
(клік на фото виведе на сторінку на сайті де зареєстровані користувачі зможуть подивитись його у кращій якості (2138x900px))
А от льовики при вході виглядають дуже навіть доречно, в одного на щиті герб Хмельницького обласного військкомату, в іншого - герб Західного оперативного командування ЗСУ
Леви під військкоматом
Далі Театральна закінчується промисловим підприємством з протилежного боку вулиці. На цьому завершимо і першу частину нашої розповіді про подорож Хмельницьким. Далі ще багато цікавого.
Початок. Продовження у Ч.2. та Ч.3.
Текст: Сергій Єрмаков
Фото: Сергій Єрмаков і Володимир Кроль