Щороку в Подільській духовній семінарії на день Івана Богослова (26 вересня за старим стилем) та на масляну (останній тиждень перед Великим постом) відбувався великий бал.
1814 рік. У Вінниці школу, яка з 1804 року діяла на правах Подільської гімназії, реорганізовано (27 вересня за старим стилем) в Подільську губернську гімназію (польську). У зв’язку з польським повстанням 1830—1831 років закрито та 13(25) жовтня 1832 року ухвалено перевести до Кам’янця-Подільського, де й відкрито 1(13) січня 1833 року.
1947 рік. У Кам’янець-Подільському учительському інституті, який невдовзі став педагогічним інститутом (нині Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка) почав працювати 30-річний Віктор Іванович Тищенко. Був асистентом, старшим викладачем, доцентом кафедри російської мови та літератури, деканом історико-філологічного факультету (від січня 1962 року), проректором з навчальної та наукової роботи (у 1967—1975 роках), завідувачем кафедри російської та зарубіжної літератури (від 1974 року). Захистив 1951 року кандидатську дисертацію («Образ Івана Грозного в російській усній народній творчості»), а 1976 року — докторську («Проблеми літературної кармалюкіани. Життєва і художня правда характеру»). Від 1979 року — професор. Помер 23 грудня 1987 року в Кам’янці-Подільському.
1962 рік. Кам’янець-Подільський міськвиконком ухвалив відкрити платну госпрозрахункову міську водолікарню. Стала до ладу 21 грудня 1962 року — на розі вулиць Ленінградської (нині Лесі Українки) та Червоноармійської. У місті до війни діяла водолікарня, але під час німецької окупації її приміщення було повністю зруйноване. Першим головним лікарем нової водолікарні був Іван Семенович Плескун (помер 16 травня 1982 року). У липні 1982 року водолікарню очолив Іван Карлович Чорнобай. 22 квітня 1992 року обласне управління охорони здоров’я ухвалило відкрити на базі водолікарні міський Центр здоров’я та фізіотерапевтичне відділення міської лікарні.
1970 рік. Українське телебачення в 40-хвилинній передачі, що почалася о 22.40, розповіло про народний самодіяльний ансамбль пісні й танцю «Дністрянська хвиля» Кам’янець-Подільського цукрового заводу (художній керівник — Василь Дмитрович Доронюк). Глядачі побачили у виконанні ансамблю вокально-хореографічні картини «Степом-степом», «Вишеньки», «Ой, ти, зимонько», «Ми з Кам’янеччини». Прозвучали пісні про Леніна, Устима Кармалюка, військово-патріотичні, українські народні, жартівливі, а також створена в колективі пісня «Гей, на Поділлі». 1992 рік. Команда «Поділля» з Кам’янця-Подільського стала першим чемпіоном України з мотоболу.
1994 рік. Програвши «Митнику» (Кельменці), «Поділля» (Кам’янець-Подільський) стало тільки бронзовим призером третього чемпіонату України з мотоболу.
1998 рік. Кам’янець-Подільський міськвиконком зареєстрував приватне підприємство «Медобори-Фарм». Наприкінці лютого 1999 року воно розпочало діяльність із роздрібної реалізації лікарських засобів. 2001 рік. До Кам’янця-Подільського прибули верблюди Тішка, Тарзан і Васька разом з учасниками міжнародної експедиції «Алтай — Дунай».
2001 рік. На ІІІ Міжнародному фестивалі-конкурсі «Веспремські ігри» в Угорщині кам’янчанка Ілона Рипневська стала лауреатом другої премії в молодшій категорії.
2003 рік. На зборах трудового колективу Кам’янець-Подільського будівельного технікуму (нині коледж будівництва, архітектури та дизайну) директором обрано Надію Антонівну Сільченко. Змінила на цьому посту Анатолія Дмитровича Ониськова, який очолював навчальний заклад від квітня 1980 року.
2003 рік. Кам’янець-Подільська районна рада ухвалила надати звання «Почесний громадянин Кам’янець-Подільського району» Семенові Юхимовичу Латеру, який був депутатом десяти скликань Кам’янець-Подільської районної ради.
2013 рік. На історичному факультеті Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка відбулася зустріч студентів і викладачів із Володимиром Білінським — автором популярних книг: тритомника «Країна Моксель, або Московія» та двотомника «Москва ординська». Тепер же Володимир Броніславович презентував першу книгу «Споконвічна земля» з багатотомника «Україна-Русь». Цього дня він також побував у Подільському державному аграрно-технічному університеті.
Володимир Білінський у Подільському державному аграрно-технічному університеті
2015 рік. У Кам’янці-Подільському в районному центрі культури та мистецтв «Розмай» відбувся концерт українського композитора й співака Павла Дворського разом із синами — старшим Павлом і молодшим В’ячеславом.
Під час концерту Павла Дворського
Цього дня народилися:
1866 рік. У селі Дмитрово Полоцького повіту Вітебської губернії народився Йосип Донатович Білевич — військовий діяч, генерал-хорунжий Армії Української Народної Республіки. Закінчив 1885 року Перший Михайлівський кадетський корпус, 1886 року — Третє Олександрівське військове училище. Під час Першої світової війни — заступник командира, від 1916 року — командир піхотного полку, генерал-майор. Під час війни був нагороджений орденом Святого Георгія четвертого ступеня (за бій 28 травня 1916 року), Георгіївською зброєю (за бій 26 листопада — 2 грудня 1914 року), усіма орденами до Святого Володимира третього ступеня з мечами та биндою, Сербською зіркою Кара-Георгієвича четвертого ступеня. Учасник українських визвольних змагань 1917—1920 років. З утворенням Центральної Ради — активний учасник національного руху. Восени 1917 року вступив до українського війська. За Гетьманату — помічник командира дивізії на Поділлі. Підтримував Директорію, в складі Третьої Залізної дивізії брав участь у боях на денікінському та більшовицькому фронтах, у першому Зимовому поході Армії УНР. Від 1 липня 1919 року був начальником штабу залоги Кам’янця-Подільського. Від 16 листопада 1919 року перебував у резерві старшин Дієвої армії УНР. Від листопада 1920 року — в таборах інтернованих частин у Польщі. Після їх ліквідації, від 1924 року, мешкав у Кракові, працював із ветеранськими організаціями українського війська. Помер 16 жовтня 1942 року в Кракові.
1904 рік. У Кам’янці-Подільському народився (26 вересня за старим стилем) Микола Платонович Бажан — український поет, критик, перекладач, публіцист, державний і громадський діяч, дійсний член Академії наук Української РСР (1951), заслужений діяч мистецтв Грузинської РСР (1964), народний поет Узбецької РСР (1968), Герой Соціалістичної Праці (1974). Навчався у 1920—1921 роках у драматичній студії «Кийдрамте», у 1921—1923 роках — у Київському кооперативному інституті, у 1923—1925 роках — у Київському інституті зовнішніх зносин. У 1943—1948 роках був заступником голови Ради Міністрів Української РСР, у 1953—1959 роках — головою правління Спілки письменників України, у 1958—1983 роках — головним редактором Головної редакції Української радянської енциклопедії. Обирався депутатом Верховної Ради СРСР другого — п’ятого скликань, депутатом Верховної Ради Української РСР шостого — одинадцятого скликань. Друкувався від 1923 року. Перша збірка віршів «17-ий патруль» побачила світ 1926 року. Лауреат Державної премії Грузинської РСР (1937), Сталінських премій (1946, 1949), Державної премії Української РСР імені Тараса Шевченка (1965) — за поему «Політ крізь бурю», Державної премії Української РСР в галузі науки й техніки (1971), Ленінської премії (1982). Помер 23 листопада 1983 року в Києві. 25 жовтня 1988 року в Кам’янці-Подільському на будинку № 26-А на вулиці Ленінградській (нині Лесі Українки), де він народився, відкрито меморіальну дошку Бажану.
Микола Платонович Бажан
Цього дня відійшли у вічність:
1913 рік. У селі Могильне (нині Гайсинського району Вінницької області) помер (26 вересня за старим стилем) Сергій ОлександровичВенгрженовський — український етнограф, фольклорист, історик. Народився 19 жовтня (7 жовтня за старим стилем) 1844 року в селі Нове Поріччя Кам’янецького повіту Подільської губернії (нині Городоцького району Хмельницької області). Закінчив 1869 року Подільську духовну семінарію в Кам’янці-Подільському, був вільним слухачем історико-філологічного факультету Новоросійського університету в Одесі. Від 1887 року працював у Подільському акцизному відомстві у Гайсині (від 1903 року — в Могильному). Досліджував побут, звичаї, вірування, народну медицину, фольклор та історію Поділля, зокрема одним із перших звернув увагу на виявлення національних традицій у вишивках, ткацтві та писанках подолян. У 1880–1890–х роках співпрацював у журналі «Київська старовина». Протягом 1890—1910 років подарував велике зібрання старожитностей, книг, колекцію фольклорно-етнографічних матеріалів Кам’янець-Подільському давньосховищу (нині історичний музей-заповідник).
1981 рік. У Києві померла Алла Григорівна Бондар — фахівець у галузі кібернетики хіміко-технологічних процесів, доктор технічних наук (1977), професор (1978). Народилася 12 травня 1921 року в селі Цибулеве (нині селище міського типу Цибулів Монастирищенського району Черкаської області). 1947 року закінчила Київський політехнічний інститут, працювала в ньому. 22 травня 1962 року Аллу Григорівну призначили міністром освіти Української РСР. Як міністр була в Кам’янці-Подільському при прийманні державною комісією нового корпусу восьмирічної школи на 520 учнівських місць у селищі Смирнова (розпочала роботу 1 вересня 1962 року). 1967 року повернулася на викладацьку роботу в Київський політехнічний інститут.
Могила Алли Григорівни Бондар на Байковому кладовищі Києва
Цікаво було почитати про трьох верблюдів що завітали до нашого міста у 2001 році. Про цю експедицію знайшов цілий збірник розповідей (див. ТУТ). Шкода тільки фоток там немає. Зате знайшов ось таку коротеньку згадку про проходження експедицією через нашу область і візит до нашого міста ____________________________
В последующие несколько дней караван экспедиции “Алтай-Дунай” преодолел еще около сотни километров пути через населенные пункты: Ивашковцы, Лучинец, Высшеольчедаев, Перекоринцы, Раздоловка, Мурованые Куриловцы, Виноградное, Мациорск, Ольховец, Куча – и перед поселком Песец пересек границу Хмельницкой области. Дорога вела нас то через луга и поля по ровной местности, то через густые заросли по извилистым серпантинам глубоких каньонов с протекающими по дну речушками. Иногда подъемы были настолько крутыми, что приходилось спрыгивать на землю и тащить часто останавливающихся верблюдов вверх на поводу. Изредка караван “притормаживал” в центре какого-нибудь села для короткого митинга. Через поселки Бучая, Соколец, Великий Жванчик, Яцковцы, Супрунковцы и Шатава, двигаясь по извилистому шоссе, которое здесь в народе зовется “тещин язык”, к полудню девятого октября мы были уже в центре крупного города Каменец-Подольского. После красочного митинга в центральном парке со студентами и школьниками в присутствии представителей администрации и местных журналистов алтайдунайцы провели караван по старому городу через узкий мост над глубоким каньоном и сделали остановку во дворе старой крепости XV века. Эта крепость знаменита, в частности, тем, что в одной из башен находился в заточении один из борцов за свободу крестьян Кармелюк, и что здесь снимался известный фильм “Старая крепость”. Во время экскурсии нас познакомили и с историей самой крепости, и с историей древнего города, испытавшего на себе и власть турецких янычар, и власть польских панов, литовских князей и русских царей.
На подходе к Тернопольской области дневной привал был устроен возле разбитого шоссе, ведущего строго на запад. По обеим сторонам дороги оказались два огромных, размерами с 2-х этажный дом, разрушенных дота времен Великой Отечественной войны. В середине 30-х годов они были построены на самых западных (в то время) рубежах Советского Союза. В июне 41-го, ведя огонь из пушек, они, видимо, оказали упорное сопротивление наступающим немецким войском и были уничтожены мощными фугасами.
Граница между Хмельницкой и Тернопольской областями проходит по реке Збруч. Переходить ее караваном было решено вброд ниже плотины ГЭС между деревнями Ниверка и Нивра. Брод оказался широким и довольно-таки глубоким. Вода доходила чуть ли не до самых коржунов. Быстрое течение так и норовило сбить с ног верблюдов, и нам стоило большого труда удержаться от соблазна развернуться и отправиться по берегу в обход через мост, намотав пару десятков лишних километров. Но караван, ведомый Сериком и Бахтияром, преодолел и это препятствие. ___________________________
От ще про експедицію з верблюдами із хроніки-повісті за 2001 рік (див. ТУТ):
Цитата
Путешественники намерены пройти по Украине через Днепродзержинск, Кировоград, Камень-Подольск. Если позволит погода, то завершат экспедицию в Венгрии, где заканчивается Великая Степь.
0
