6 січня
Цього дня колись:
1919 рік. Ректор Кам’янець-Подільського державного українського університету Іван Іванович Огієнко, який напередодні став одночасно ще й міністром освіти, видав перший наказ по міністерству про те, що «міністр освіти Огієнко зрікається від належного йому утримання й передає його на створення студентських стипендій у Кам’янець-Подільському державному українському університеті».
1950 рік. У Кам’янці-Подільському Тихін Сидорович Стефанов змінив Миколу Федоровича Мамічева на посаді голови міськвиконкому. Тихон Сидорович очолював виконавчу владу близько трьох років — до листопада 1952 року.
1972 рік. На посаді першого секретаря Кам’янець-Подільського міськкому ЛКСМУ Петро Леонтійович Буря (народився 1942 року) змінив Аллу Ананіївну Городецьку (народилася 10 жовтня 1938 року). Невдовзі Петро Леонтійович став першим секретарем Хмельницького обкому ЛКСМУ.
1990 рік. Місцеві рухівці вперше провели мітинг на свіжому повітрі «Через демократичні вибори — до правової держави». Мітинг відбувся на вулиці Шевченка біля дитячої спортивної школи.
1991 рік. В інтерв’ю газеті «Прапор Жовтня» перший секретар Кам’янець-Подільського міськкому Компартії України Іван Григорович Гермаківський констатував, що в місті «не вдалося суттєво поліпшити забезпечення населення продовольчими товарами. Перед новорічними святами мали місце перебої у постачанні хлібом. По три і більше днів не прибиралося місто. Були і залишаються проблеми у забезпеченні житлом».
1993 рік. Кам’янець-Подільський районний відділ статистики очолила Клавдія Євгенівна Ординець (народилася 13 лютого 1947 року в Кам’янці-Подільському). 16 грудня 2003 року була відзначена медаллю «За працю і звитягу». Нині управління статистики в Кам’янець-Подільському району (такою тепер є офіційна назва організації) уже десять років очолює Валентина Володимирівна Когунь. Як раніше районний відділ, так і тепер районне управління обслуговують одночасно і місто Кам’янець-Подільський, і Кам’янець-Подільський район.
2001 рік. Кам’янець-Подільський уперше відвідав голова правління Укрсоцбанку Василь Олександрович Случ.
Цього дня народилися:
1596 рік. Найімовірніше, що саме цього дня (27 грудня 1595 року за старим стилем) народився (вочевидь, у Суботові) Богдан (Зиновій-Богдан) Михайлович Хмельницький — український політик, полководець і дипломат, провідник національно-визвольних змагань 1648—1657 років, творець Української козацької держави та її перший гетьман. Неодноразові спроби Богдана Хмельницького під час національно-визвольних змагань здобути Кам’янець-Подільський, який належав Польщі, успіху не мали. Помер 6 серпня (27 липня за старим стилем) 1657 року. Поховано Богдана Хмельницького в Суботові в Іллінській церкві.
1834 рік. У селі Хомутинці Вінницького повіту Подільської губернії (тепер Калинівського району Вінницької області) народився (25 грудня 1833 року за старим стилем) Степан Васильович Руданський — український поет. Навчався у 1841—1849 роках у Шаргородському духовному училищі, у 1849—1855 роках у Подільській духовній семінарії в Кам’янці-Подільському (атестат про закінчення від 23 липня 1855 року), у 1855—1861 роках — у Петербурзькій медико-хірургічній академії. У Петербурзі захворів на сухоти; на його прохання отримав призначення лікарем в Ялту, де й помер 21 квітня (3 травня) 1873 року. У Кам’янці-Подільському у 1851—1854 роках написав балади (небилиці) «Два трупи», «Вечорниці», «Упир», «Хрест на горі», «Розмай», «Люба», пісні «Сиротина я безродний...», «Ти не моя», «Мене забудь!», «Пісня» («Не дивуйтесь, добрі люди...»), переклав із польської «Чорний кольор». Див. про нього статтю: «На Різдво народжений».
1898 рік. На станції Дебальцеве (нині Донецької області) народився (25 грудня 1897 року за старим стилем) Володимир Миколайович Сосюра — український поет. Цілковито поділяючи ідею незалежності України, Сосюра став козаком армії Української Народної Республіки. У романі «Третя рота» він розповів про своє перебування в Кам’янці-Подільському восени 1919 року:
«Нас розмістили в духовній семінарії.
Ми ходили на варту до «високої Директорії». Юнаки дуже любили козиряти, віддавати честь. Вони робили навіть так. Рідко ж зустрічаються на вулиці старшини, яким треба козиряти. Так вони в неділю підуть у парк і групами ходять і козиряють один одному. Наче вони зустрічаються випадково.
Мене, як не дисциплінованого, не ставили біля кабінету Петлюри, а все в його садку. Була осінь, і я «добре» стеріг Петлюру: полізу в сусідній садок та й їм собі груші. Вони холодні, гарні. Я дійшов майже до божевілля і хотів заколоти «українського Гарібальді», як писали про нього італійські газети. Петлюра у профіль дуже скидався на Раковського.
Коли ми йшли по місту, українська інтелігенція кричала нам «слава» і обсипала квітками наші стрункі, наче вилиті з міді, ряди».
Помер поет 8 січня 1965 року в Києві.
1907 рік. У станиці Облівська (нині Ростовської області) народився Клавдій Сафонович Веліканов — хірург, заслужений лікар Української РСР. Є розбіжності в даті народження Клавдія Сафоновича: за даними архіву міської лікарні він народився 11 серпня 1906 року, ще за одними джерелами — 6 січня 1906 року. Від січня 1946 року Клавдій Веліканов — провідний хірург Кам’янець-Подільського шпиталю для інвалідів Великої Вітчизняної війни (розміщувався в приміщенні нинішнього коледжу будівництва, архітектури й дизайну). Працював завідувачем хірургічного (у 1962—1968 роках) і ортопедо-травматологічного (у 1968—1978 роках) відділень Кам’янець-Подільської міської лікарні. Упродовж 14 років викладав хірургію в Кам’янець-Подільському медичному училищі. 1958 року зробив першу в області операцію на серці. Нагороджено орденами Червоної Зірки, Трудового Червоного Прапора, медалями. Помер Клавдій Сафонович 24 березня 1981 року. Через 12 років, 15 липня 1993 року, в Кам’янці-Подільському вулицю Калініна, на якій жив хірург, перейменовано на вулицю Веліканова.
1945 рік. У селі Кізя Кам’янець-Подільського району народився Василь Васильович Бугерчук — заступник голови Кам’янець-Подільської районної ради (обрано 6 березня 2014 року). У 1964—1991 роках служив у Збройних силах СРСР. 1978 року закінчив Всесоюзний юридичний заочний інститут у Москві.
1940 рік. У селі Велика Мукша (нині Велика Слобідка Кам’янець-Подільського району) народився Володимир Григорович Мар’янін — український гуморист, драматург. Закінчивши середню школу в Баговиці, навчався в Кам’янець-Подільському медичному училищі. Закінчив факультет журналістики Львівського університету. Працював у пресі Чернівецької і Рівненської областей, у місті Кузнецовську. Був заступником редактора Сокирянської районної газети, редактором газети «Молодий буковинець» (Чернівці). Автор збірок сатири й гумору «Двостволка» (1971), «Гіркі пілюлі» (1980), «Гроші — на бочку!» (1993). Автор п’єс для дітей і юнацтва «Ілько» (про юного підпільника Ілька Головчука) та «Суворі едельвейси». Твори йшли на сценах кількох театрів юного глядача. Також автор п’єси «Ранковий вибух», повістей «Дністрові світанки» і «Юганька». 1975 року за п’єсу «Ілько» став лауреатом премії імені Героя Радянського Союзу Кузьми Галкіна в галузі літератури і мистецтва. Чернівецький журналіст Леонід Ісаченко зазначив про Мар’яніна: „Чоловік трагічної долі. Який у світлий період свого життя любив, розказують, театр, писав для нього п’єси, пив залюбки чарку, цілував актрис і написав такий чотирирядок: «А хто смокче горілочку, На келишок дише, Той погані матеріали До газети пише»“. Помер Мар’янін 20 січня 2000 року в рідному селі
1941 рік. У селі Іванів Калинівського району Вінницької області народився Анатолій Казимирович Лубчинський — кандидат філософських наук (1987), доцент (1991). 1968 року закінчив історичний факультет Одеського університету (брав участь у дослідженні стану релігійності та атеїзму в Одесі й Одеській області), 1982 року — аспірантуру при кафедрі історії та теорії атеїзму Київського університету (спеціальність — науковий атеїзм, історія релігії та атеїзму). 1969 року переїхав у Кам’янець-Подільський. Працював в історичному музеї-заповіднику науковим співробітником, згодом завідувачем відділу атеїзму. Від 1973 року працював у Кам’янець-Подільському педагогічному інституті (нині — Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка): асистент кафедри марксизму-ленінізму; від 1981 року — старший викладач, від 1989 року — доцент кафедри філософії та наукового комунізму; далі — доцент кафедри філософських наук. 1987 року був обраний головою профкому працівників інституту. 2000 року відзначено нагрудним знаком Федерації професійних спілок України «Профспілкова відзнака».
1941 рік. У селі Плоске Муровано-Куриловецького району Вінницької області народилася Ганна Танасівна Чубач — українська поетеса. Закінчила Український поліграфічний інститут, Вищі літературні курси при Літературному інституті імені Горького. Працювала в редакціях газети «Літературна Україна» та журналу «Дніпро». 27—28 вересня 1997 була учасницею свята «Подільські вечорниці» в Кам’янці-Подільському.
1946 рік. У місті Дунаївці народився Юхим Семенович Латер — кандидат економічних наук (1982), доцент (1983). 1948 року сім’я Латерів перебралася в Деражню, 1955 року — у Кам’янець-Подільський. 1960 року Юхим закінчив 8 класів Кам’янець-Подільської середньої школи № 9 і вступив на електротехнічний відділ Кам’янець-Подільського індустріального технікуму. Три роки паралельно з навчанням працював електриком першого розряду на Кам’янець-Подільському приладобудівному заводі. Закінчив технікум у березні 1965 року. За направленням півтора року працював у Казахстані на підприємстві «Поштова скринька 12»: електрик п’ятого розряду, майстер. Закінчив історичний факультет Кам’янець-Подільського педагогічного інституту (навчався у 1966—1970 роках). На III—IV курсах працював над дипломною роботою «Юхим Сіцінський — видатний історіограф Поділля» (не допущено до захисту через формальні причини, насправді ж — із політичних мотивів). У вересні — листопаді 1970 року працював учителем історії та суспільствознавства Староушицької середньої школи. Від листопада 1970 до жовтня 1971 року служив у армії. Від жовтня 1971 року — викладач Кам’янець-Подільського вищого військово-інженерного училища: читав лекції та проводив семінарські заняття з політичної економії. Від вересня 1974 до жовтня 1978 року працював у Кам’янець-Подільському сільськогосподарському інституті на кафедрі історії КПРС і політекономії. У жовтні 1978 року вступив до аспірантури Московського педагогічного інституту імені Леніна (денна форма навчання). Кандидатську дисертацію «Проблеми удосконалення виробничої та соціально-побутової інфраструктури агропромислових формувань» захистив у січні 1982 року; серед опонентів був Леонід Абалкін — один із найвідоміших радянських економістів періоду перебудови. Від 1 жовтня 1981 року працював у Кам’янець-Подільському педагогічному інституті (нині — Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка) як старший викладач, доцент, у 1987—1996 роках — завідувач кафедри.
1949 рік. У селі Куманівці Хмільницького району Вінницької області народився Микола Володимирович Луків — український поет, на чиї вірші написано чимало відомих пісень (серед них чи не найпопулярніша — «Росте черешня в мами на городі»). 1986 року був учасником зустрічі у Кам’янець-Подільському міському Будинку культури письменників і майстрів мистецтв України з трудівниками міста та Кам’янець-Подільського району, організованої Українським телебаченням. 1998 року в Кам’янець-Подільському училищі культури відбулася зустріч Луківа зі студентами. Був гостем другого Всеукраїнського дитячого фестивалю мистецтв «Стара фортеця», що відбувся 1—3 червня в Кам’янці-Подільському.
1962 рік. У Тирасполі народився Олександр Петрович Петров — український футболіст і тренер, заслужений тренер України. Закінчив Кам’янець-Подільський педагогічний інститут. Завідував кафедрою спорту та спортивних ігор факультету фізичної культури Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. 7 жовтня 2008 року «за досягнення високих спортивних результатів на XIII літніх Паралімпійських іграх в Пекіні (Китайська Народна Республіка), виявлені мужність, самовідданість та волю до перемоги, піднесення міжнародного авторитету України» Олександрові Петрову — тренерові чемпіонів Паралімпійських ігор з футболу Володимира Антонюка, Олександра Девлиша та Віталія Трушева — надано звання «Заслужений працівник фізичної культури і спорту України». Помер 19 грудня 2014 року.
1962 рік. Народилася Інна Григорівна Абдулкадирова — сільський голова Гуменецької територіальної громади (від 1998 року). 4 грудня 2007 року за вагомий особистий внесок у розвиток місцевого самоврядування, багаторічну сумлінну працю і високий професіоналізм відзначено орденом княгині Ольги третього ступеня.
1965 рік. У Кам’янці-Подільському народилася Олена Віталіївна Чубайко — кандидат економічних наук, депутат Кам’янець-Подільської міської ради. У 1982—1987 роках навчалась у Кам’янець-Подільському сільськогосподарському інституті. У 1987—1990 роках працювала економістом колгоспу імені Калініна села Руда Кам’янець-Подільського району. 1993 року закінчила аспірантуру, захистила кандидатську дисертацію та стала працювати в Подільському державному аграрно-технічного університеті на кафедрі економіки підприємств та соціально-трудових відносин як асистент, а з 1998 року як доцент.
Цього дня відійшли у вічність:
1945 рік. У Москві помер Володимир Іванович Вернадський — видатний учений-природознавець. Народився 28 лютого (12 березня) 1863 року в Санкт-Петербурзі. Син Івана Васильовича Вернадського, який у 1841—1842 роках був викладачем Кам’янець-Подільської чоловічої гімназії. Володимир Вернадський — один із засновників і перший президент (у 1918—1919 роках) Всеукраїнської академії наук. 1918 року в Києві очолював комісію із заснування наукових і вищих навчальних закладів України, сприяв відкриттю Кам’янець-Подільського державного українського університету. Вернадського було запрошено на відкриття університету (22 жовтня 1918 року). «Спокуса для мене була дуже велика, — писав пізніше Вернадський, — адже я ніколи не бував на Поділлі... Але перемогла розсудливість: я відчував неміцність становища і не зважився поїхати в зовсім не відоме мені місто». Сьогодні в головному корпусі Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка в галереї портретів діячів, що приклали руку до заснування закладу, є портрет і Володимира Вернадського.
1957 рік. У Києві помер Амвросій Максиміліанович (Максимович) Бучма — український актор, режисер, педагог, народний артист СРСР (1944). Народився 14 березня 1891 року у Львові. На сцені з 1906 року. Працював у театрах Львова, Києва, Черкас, Херсона, Житомира, у 1922—1936 роках (із перервою) — в театрі «Березіль» (з 1935 року — Харківський український драматичний театр), у 1936—1957 роках — у Київському українському драматичному театрі імені Івана Франка. Під час гастролей неодноразово грав на сцені в Кам’янці-Подільському. Іван Громик, який у 1921—1925 роках навчався в Кам’янець-Подільському сільськогосподарському інституті, згадував про одні з таких гастролей: «Ми всі були зачаровані грою акторів і «заочно» закохані в молодих акторок — в Ужвій, Блакитну та інших; студентки в більшості закохалися в Бучму».
1982 рік. У Лос-Анджелесі (США) помер Василь Ємець — український кобзар. Народився 15 (27) грудня 1890 року в селі Жаборівці (тепер селище міського типу Шарівка Богодухівського району Харківської області). 1918 року став організатором Першої київської капели кобзарів, був її диригентом. 24 серпня 1919 року в Літньому театрі Кам’янця-Подільського відбувся другий концерт Ємця. Він виконав на бандурі кілька народних дум, пісню гайдамаків «Тарасова ніч», народну пісню про отамана Петлюру, кілька народних і запорізьких танців.
© Олег Будзей
Дивіться також: | 
0
