1962 рік. Молдавський театр опери та балету завершив триденні гастролі в Кам’янці-Подільському великим концертом з участю, зокрема, Марії Бієшу.
1967 рік. Кам’янець-Подільський міськвиконком затвердив радянський герб Кам’янця-Подільського (автор — Дмитро Іванович Брик). Цій події передував цілий рік, адже конкурс на створення герба-емблеми міста міськвиконком оголосив ще у вересні 1966 року. 18 лютого 1967 року відбулося засідання журі конкурсу, яке першої і другої премій не присудило й продовжило конкурс до 30 квітня 1967 року. Ескіз герба художника Дмитра Брика журі конкурсу схвалило 14 серпня 1967 року. У верхній частині щита радянського герба міста було розміщено червоно-блакитний прапор Української РСР із золотими серпом і молотом та золотою зіркою. У центрі щита на темно-синьому тлі золоте усміхнене сонце в шістнадцяти променях — давня емблема Поділля. Нижче — золоте зображення Старої фортеці — пам’ятки архітектури XII—XVIII століть і символу давньої історії міста. У нижній частині щита зображення розгорнутої книги — символ освіти, що репрезентує місто як культурно-освітній центр, та частина шестерні, що характеризує місто як промислове. Всі зображення та облямівка — золотистого кольору.
Радянський герб-емблема Кам’янця-Подільського, 1967 рік
1975 рік. У Кам’янці-Подільському на базі експлуатаційної контори зрідженого газу створено виробниче управління з експлуатації газового господарства.
1986 рік. У Кам’янці-Подільському в міському будинку культури відбувся вечір гумору та сатири, присвячений 93-ій річниці від дня народження українського байкаря Микити Годованця (1893—1974). У вечорі взяли участь письменники з Києва (Євген Дудар, Євген Колодійчук), Львова (Іван Сварник), Хмельницького (Микола Федунець, Володимир Золотарьов, Олександр Шелепало), Ізяслава (Василь Кравчук). Вручено дипломи перших лауреатів премії імені Годованця. Їх отримали рідні байкаря з Кам’янця-Подільського Миколи Тищука (1924—1985) та Василь Кравчук за збірку гуморесок та байок «За власним бажанням» (1985). Вечір став прелюдією до свята «Подільські візерунки».
1993 рік. Біля села Устя Кам’янець-Подільського району відкрито поромну переправу через Дністер.
Цього дня народилися:
1913 рік. У селі Підзамче (нині в складі Кам’янця-Подільського) народилася Тамара Андріївна Бистрицька (згодом — Сис, Сис-Бистрицька) — подільська фольклористка, старший науковий співробітник Кам’янець-Подільського історичного музею-заповідника (у 1939—1941, 1945—1970 роках), лауреат Кам’янець-Подільської міської премії в галузі культури, мистецтва, фольклору та етнології (1995). Серед нагород: орден «Знак Пошани» (7 березня 1960 року), відзнака Кам’янець-Подільської міської ради «Честь і шана» (27 червня 2001 року). Померла 26 квітня 2009 року в Кам’янці-Подільському.
1923 рік. У селі Оленівка (нині селище міського типу Волноваськоого району Донецької області) народився Григорій Пилипович Бойко (Грицько Бойко) — український поет, перекладач. 28 вересня 1968 року був учасником ювілейного вечора в міському Будинку культури Кам’янця-Подільського з нагоди 75-річчя Микити Годованця, наступного дня (29 вересня) разом з Євгеном Кравченком та Олександром Ковінькою зустрівся з читачами в міській бібліотеці імені Затонського. Помер 25 вересня 1978 року в Києві.
1969 рік. У селі Нігин Кам’янець-Подільського району народився Віталій Євгенович Свідер — депутат Кам’янець-Подільської районної ради, директор загальноосвітньої школи I—II ступенів у селі Думанів Кам’янець-Подільського району(від вересня 1993 року). Закінчив 1996 року історичний факультет Кам’янець-Подільського педагогічного інституту (нині Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка).
Віталій Євгенович Свідер
1969 рік. У Хмельницькому народився Борис Васильович Ткач — лікар-нейрохірург. 1996 року закінчив Національний медичний університет імені академіка О. О. Богомольця. Працює нейрохірургом у Хмельницькій обласній лікарні. Голова Хмельницької крайової організації Всеукраїнського лікарського товариства. Завдяки зусиллям цієї організації в Кам’янці-Подільському 22 серпня 2015 року на будинку Картинної галереї урочисто відкрито меморіальну дошку українському поетові й лікареві Степану Руданському.
Борис Ткач виступає під час урочистого відкриття меморіальної дошки Руданському, 22 серпня 2015 року
1985 рік. Народилася Наталія Володимирівна Полотнянко (Потапська) — секретар Устянської сільської ради Кам’янець-Подільського району (обрано 2 грудня 2010 року). 2008 року закінчила Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка (магістр педагогічної освіти, викладач математики), 2009 року — Подільський державний аграрно-технічний університет (спеціаліст з обліку й аудиту).
Цього дня відійшли у вічність:
1986 рік. Помер Григорій Іванович Івасишин — відмінник народної освіти, вчитель математики. Народився 14 березня 1928 року в селі Чорна (тепер Чемеровецького району Хмельницької області). Закінчив Кам’янець-Подільський педагогічний інститут. Працював учителем математики в Тернопільській області, в 1955—1959 роках — в Орининській середній школі, далі понад чверть віку — її директором.
2000 рік. У Києві помер Георгій В’ячеславовичЯкутович — український графік, заслужений діяч мистецтв Української РСР (1968), народний художник Української РСР (1990), член-кореспондент з 1983 року та дійсний член з 1988 року Академії мистецтв СРСР, лауреат Шевченківської премії (1983, 1991). Народився 14 лютого 1930 року в Києві. Закінчив 1954 року Київський художній інститут (навчався з 1948 року). Працював у галузі книжкової та станкової графіки, кінодекораційного мистецтва. Оформляв фільми «Тіні забутих предків» (1965), «Захар Беркут» (1971). 1964 року із сином Сергієм (майбутнім графіком) відвідав Кам’янець-Подільський.
Радянський герб міста 1967року дуже поширювався. У мене, наприклад є значок у формі цього герба. Цікаво що в ідею герба вкладали неабиякий символізм
Цитата
Ескіз герба художника Дмитра Брика журі конкурсу схвалило 14 серпня 1967 року. У верхній частині щита радянського герба міста було розміщено червоно-блакитний прапор Української РСР із золотими серпом і молотом та золотою зіркою. У центрі щита на темно-синьому тлі золоте усміхнене сонце в шістнадцяти променях — давня емблема Поділля. Нижче — золоте зображення Старої фортеці — пам’ятки архітектури XII—XVIII століть і символу давньої історії міста. У нижній частині щита зображення розгорнутої книги — символ освіти, що репрезентує місто як культурно-освітній центр, та частина шестерні, що характеризує місто як промислове. Всі зображення та облямівка — золотистого кольору.
0
