5 березня
Цього дня колись:
1891 рік. У Кам’янці-Подільському при місцевому управлінні Російського товариства Червоного Хреста відкрито (21 лютого за старим стилем) громаду сестер милосердя.
1935 рік. У Кам’янці-Подільському газета «Червоний кордон» повідомила про переведення Кам’янець-Подільського зоотехнічного інституту до Херсона. Цей захід офіційно пояснювався владою близьким розташуванням інституту біля західного кордону СРСР і загрозою початку війни. Таким чином, зоотехнічний інститут було ліквідовано, а студентів для продовження навчання переведено до Херсонського сільськогосподарського інституту.
1961 рік. Першого секретаря Кам’янець-Подільського міськкому Комуністичної партії України Григорія Андрійовича Тонкочеєва обрано депутатом трьох Рад — міської, районної, обласної.
1993 рік. У газеті «Франкфуртер аллгемайне цайтунг» Марія фон Павельц-Вольф із Вісбадена повідала про кам’янецькі складнощі надання кам’янчанам гуманітарної допомоги.
1999 рік. У Кам’янці-Подільському у виставковому залі на Соборній відкрилася виставка робіт місцевих художниць.
2002 рік. У молодіжному центрі «Юність» відбулася зустріч кам’янчан із народним депутатом України, головою Української народної партії «Собор» Анатолієм Сергійовичем Матвієнком і народним депутатом України першого демократичного скликання Валерієм Петровичем Івасюком.
2002 рік. Директор ЗАТ «Нива» Анатолій Андрійович Пастух із Кам’янця-Подільського став лауреатом Всеукраїнського конкурсу «Кращий роботодавець року».
2005 рік. Головою правління ЗАТ «Кам’янець-Подільський хлібокомбінат» обрано Наталію Георгіївну Лящук.
Цього дня народилися:
1896 рік. У Кам’янці-Подільському народився (22 лютого за старим стилем) Яків Еммануїлович Блікштейн — суфлер Київського театру російської драми імені Лесі Українки. Почав діяльність наприкінці 1915 року в антрепризі Крамова. Від 1917 року до серпня 1923 року служив в Одесі в оперному та драматичних театрах, у 1923—1926 роках — в антрепризах Варського, Галентера та Догмарова. У 1926—1933 роках був суфлером Київського державного російського драматичного театру (з дня його заснування), у 1933—1949 роках — інспектором (так називалася адміністративна посада з організації глядачів), від 1949 року — знову суфлером театру. Яків Блікштейн був непересічною особистістю, його дотепні висловлювання пам’ятають досі. Помер у середині 1970-х років у Києві.
1903 рік. У Санкт-Петербурзі народилася (20 лютого за старим стилем) Наталія Львівна Забіла — українська дитяча письменниця. Перший вірш опублікувала у серпні 1924 року в Кам’янці-Подільському в газеті «Червоний кордон», редактором якої працював її тодішній чоловік — письменник Сава Божко. Померла 6 лютого 1985 року в Києві.
1927 рік. У місті Острог (нині Рівненської області) народився Борис Володимирович Заверуха — український ботанік, доктор біологічних наук (1986), професор (1991). Закінчив 1956 року біологічний факультет Кременецького педагогічного інституту. Працював в Інституті ботаніки АН України: науковий співробітник, з 1978 року — завідувач відділу вищих рослин, з 1991 року — завідувач ботанічного музею. 1965 року захистив кандидатську дисертацію «Флора і рослинність Кременецьких гір», 1985 року — докторську дисертацію «Флора Волино-Поділля, її аналіз і генезис». Здійснив, зокрема, детальне дослідження флори Товтр і Подністров’я. У науковому доробку Заверухи понад 200 наукових праць, серед них є монографії, довідники, визначники, науково-популярні видання, зокрема: «Охраняемые растения УCCР» (1983), «Флора Волыно-Подолии и ее генезис» (1985), «Хорологія флори України» (1986), «Определитель высших растений Украины» (1987), «Барви землі» (1990), а також науково-популярні книги: «Дикорослі рослини — джерело вітамінів» (1966), «Бережіть рідкісні рослини» (1971), «У царстві флори» (1978), «У світі рослин» (1980), «По сторінках «Червоної книги» (Рослини)» (1980), «Квіти дванадцяти місяців» (1986) та ін. Помер 2000 року.
1950 рік. Народилася Ольга Луківна Волчкова — еколог. 1998 року працювала начальником аналітичного відділу Дністовської регіональної державної інспекції екобезпеки, була членом Партії зелених, кандидатом у депутати Хмельницької обласної ради.
1964 рік. У Кам’янці-Подільському народився Анатолій Анатолійович Заводовський — історик, кандидат історичних наук (2006), доцент. Закінчив Кам’янець-Подільську середню школу № 3, 1983 року — будівельний технікум. Відразу після служби в лавах Радянської армії вступив 1986 року на історичний факультет Кам’янець-Подільського педагогічного інституту, який закінчив 1991 року. Працював учителем історії Кам’янець-Подільського ліцею № 18. Від 1993 року — в Кам’янець-Подільському педагогічному інституті (нині — Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка): помічник ректора, від 14 листопада 2001 року — проректор з виховної роботи, водночас — старший викладач, потім доцент кафедри історії України. Був капітаном популярної в 1990-х роках команди КВК «Чорна кішка».
Цього дня відійшли у вічність:
1949 рік. Помер (напевно, в Аргентині) Василь Омелянович Мазур-Ляховський — військовик. Народився 1889 року в Кам’янці-Подільському. Закінчив Суворовський кадетський корпус у Варшаві, 1909 року — Київське піхотне юнкерське училище. Вийшов з нього підпоручиком 168-го піхотного Миргородського полку. В його складі брав участь у Першій світовій війні. 1917 року закінчив два курси Військової академії Генерального штабу. 1917 року був старшим ад’ютантом штабу 11-ї піхотної дивізії, помічником старшого ад’ютанта оперативної частини штабу 8-ї армії. Останнє звання у російській армії — капітан. Від 10 березня 1918 року — помічник начальника розвідчого відділу Генерального штабу Української Народної Республіки. Від 20 квітня 1918 року — старшина для доручень розвідчого відділу Генерального штабу УНР, одночасно — викладач тактики Інструкторської школи старшин. За Гетьманату був підвищений до звання військового старшини (підполковника). Від 9 січня 1919 року — у розпорядженні штабу Лівобережного фронту Дієвої Армії УНР. Станом на 6 березня 1919 року — працівник оперативного відділу штабу Дієвої Армії УНР. Від 11 квітня 1919 року — начальник дислокаційної частини оперативного відділу штабу Дієвої Армії УНР. Восени 1919 року перейшов на бік Збройних Сил Півдня Росії. Від 1921 року перебував в еміграції у Німеччині, співпрацював із журналом «Война и Мир». Згодом мешкав в еміграції в Аргентині.
© Олег Будзей
Дивіться також: |