1904 рік. Учителькою математики жіночої гімназії Славутинської в Кам’янці-Подільському стала (16 серпня за старим стилем) Олександра Семенівна Яновська, яка закінчила вищі жіночі курси в Санкт-Петербурзі. У місті над Смотричем вона зустріла свою долю — Дмитра Плевака, який, прибувши до Кам’янця на рік раніше, в 1904—1906 роках викладав у «Славутинці» чистописання, а з 1908 року — російську мову й малювання. Олександра Плевако стала найзавантаженішою в гімназії: так, у 1913/14 навчальному році вона мала 30 уроків математики й отримувала 1870 рублів за рік (для порівняння: сама засновниця гімназії Степанида Славутинська тоді отримувала 1705 рублів). Учительська доля Олександри Семенівни виявилася щасливою і в радянські часи: 2 листопада 1945 року їй надали звання «Заслужена вчителька школи Української РСР» (тоді вона працювала в дев’ятій школі). Її також нагороджено орденами Леніна, Трудового Червоного Прапора. Померла Олександра Плевако 11 серпня 1967 року.
1914 рік. Кам’янець-Подільській учительській семінарії надано ім’я (16 серпня за старим стилем) Петра Аркадійовича Столипіна, який у 1906—1911 роках був головою Ради міністрів Російської імперії і був смертельно поранений у Києві 1(14) вересня 1911 року (помер 5(18) вересня).
1921 рік. У Шевченківському театрі Кам’янця-Подільського відбулося об’єднане засідання міської Ради та повітового виконавчого комітету, активістів профспілкових організацій, фабричних комітетів і червоноармійців. На ньому були голова Ради народних комісарів Української Соціалістичної Радянської Республіки Християн Раковський, командувач Збройними Силами України та Криму Михайло Фрунзе, народні комісари Дмитро Мануїльський і Мирон Владимиров, член Революційної військової ради Київського військового округу Володимир Затонський.
1925 рік. У зв’язку з реорганізацією Кам’янець-Подільського окружного архівного управління його завідувач Володимир Євтимович Свідзінський здав справи новопризначеному завідувачеві Дмитру Прядію, деякий час (формально — до листопада 1925 року) працював там інспектором. У жовтні 1925 року Свідзінський переїхав до Харкова — тодішньої столиці Української Соціалістичної Радянської Республіки. Так завершився кам’янецький період видатного українського поета
1960 рік. Середню школу в селі Жванець Кам’янець-Подільського району відвідав Федір Петрович Коровкін — російський історик-методист, кандидат педагогічних наук (1961), автор підручника для шкіл «Історія стародавнього світу» (видавався у 1957—1990 роках; перекладався українською мовою), почесний член історичного гуртка Жванецької середньої школи.
1969 рік. Учителька Староушицької середньої школи Ніна Максимівна Заболотна стала заслуженим учителем школи Української РСР.
1990 рік. У Кам’янці-Подільському директором спецшколи-інтернату для дітей із вадами зору (згодом — навчально-виховний комплекс із центром реабілітації дітей зі слабким зором) стала Алла Іванівна Буданцева, яка до того, у 1981—1990 роках, працювала секретарем Кам’янець-Подільського міського комітету Комуністичної партії України.
1991 рік. Позачергова сесія Кам’янець-Подільської міської ради ухвалила, зокрема, демонтувати на центральному майдані міста пам’ятник Леніну (урочисто відкрито 14 квітня 1970 року; скульптори Галина Кальченко, Анатолій Білостоцький, Оксана Супрун, архітектори Тарас Довженко, Ізяслав Медведовський). Сесія також доручила раді голів постійних комісій і виконкому визначити місце для перенесення пам’ятника. Перша спроба демонтувати пам’ятник (20 вересня 1991 року) виявилася невдалою. Через рік (18 серпня 1992 року) друга спроба стала успішною — семитонну скульптуру відправили в КАТП-222808, де вона й досі зберігається як комунальна власність міста.
1991 рік. Позачергова сесія Кам’янець-Подільської міської ради також доручила топонімічній комісії разом з відповідною депутатською комісією внести пропозиції про можливість перейменування об’єктів міста, яким надано імена Леніна та інших представників тоталітарного режиму. Питання про перейменування друкарні та міської лікарні мали вирішити самі колективи. Лікарня відмовилася від вождевого імені, друкарня вирішила жити з ним і надалі. А площа імені Леніна стала майданом Відродження з 1 червня 1992 року. Тоді ж проспект Леніна став проспектом Грушевського, вулиця Ленінградська — вулицею Лесі Українки, вулиця Ленінської «Искры» — вулицею Михайла Драй-Хмари.
1992 рік. У Кам’янці-Подільському відбулося міжнародне фольклорно-етнографічне свято «Слов’янське коло». Привітання від Президента України Леоніда Кравчука зачитала міністр культури України Лариса Хоролець.
2001 рік. Начальником Центру електрозв’язку № 5 призначено Геннадія Станіславовича Ковальчука.
Цього дня народилися:
1868 рік. У Києві народилася (17 серпня за старим стилем) Людмила Михайлівна Старицька-Черняхівська (дівоче прізвище — Старицька) — українська письменниця, дочка письменника Михайла Старицького. 1879 року з батьками та сестрою Оксаною три місяці жила в Кам’янці-Подільському. Як представник Міністерства освіти, керівник департаменту позашкільної освіти виступила 22 жовтня 1918 року на відкритті Кам’янець-Подільського державного українського університету. 1919 року стала співзасновницею і заступницею голови Національної ради українських жінок у Кам'янці-Подільському. 20 липня 1941 року, коли під стінами Києва точилися бої з німцями, на квартирі в Людмили Михайлівни співробітники НКВС провели обшук, конфіскували паспорт і теку з листуванням. Разом із сестрою Оксаною Михайлівною Стешенко Старицьку-Черняхівську вивезли вантажівкою до Харкова. Тут її звинуватили в антирадянській діяльності та вивезли під конвоєм у телячому вагоні до Казахстану. Проте в дорозі 73-літня письменниця померла. Точна дата її смерті і місце поховання невідомі.
Людмила Михайлівна Старицька-Черняхівська
1894 рік. У селі Пирогів Вінницького повіту Подільської губернії (нині село Пироги Ямпільського району Вінницької області) народився ДемидБурко-Корецький (псевдонім — Данило Святогірський) — церковний і громадський діяч, історик церкви. Закінчив 1913 року Вінницьку церковно-учительську школу, навчався у Кам’янець-Подільському інституті народної освіти. Учасник Першої світової війни. Працював у інформаційному відділі Генерального секретаріату військових справ. Служив у Волинській дивізії Української Народної Республіки (у 1920—1921 роках). Неодноразово заарештовувався радянською владою. 1942 року став священиком. Від 1943 року — на еміграції. Настоятель парафій у Інгольштадті, Новому Ульмі, Людвігсбурзі та Карлсруе. Автор спогадів про визначних діячів Української автокефальної православної церкви. Помер 9 червня 1989 року в місті Штуттгарт (Німеччина).
1906 рік. У селі Успенське (тепер Успенка Онуфріївського району Кіровоградської області) народився (16 серпня за старим стилем) Іван Костянтинович Білодід — український мовознавець, довголітній (1961—1981) директор Інституту мовознавства Академії наук Української РСР, академік Академії наук Української РСР (1957) та Академії наук СРСР (1972), міністр освіти Української РСР (1957—1962), віце-президент Академії наук Української РСР (1962—1978). 23—24 листопада 1970 року в складі групи провідних учених України (Юрій Митропольський, Віталій Шелест, Євген Кирилюк, Віктор Іванов) брав участь у Днях науки на Кам’янеччині. Зокрема, в Кам’янець-Подільському культурно-освітньому училищі виступив із доповіддю «Академія наук УРСР до XXIV з’їзду КПРС і XXIV з’їзду Компартії України». Виступив також у Кам’янець-Подільському сільськогосподарському інституті. Був на зустрічі в Кам’янець-Подільському міськкомі Комуністичної партії України, ознайомився з містом, пам’ятками історії, відвідав історичний музей-заповідник. Помер 21 вересня 1981 року в Києві.
1931 рік. У Саратові (Росія) народився Володимир ВолодимировичБесфамільнов — баяніст, педагог, народний артист Української РСР (1988). Закінчив Київське музичне училище та Київську консерваторію. Виступав 1968 року в Кам’янець-Подільському міському Будинку культури. Ще раз гастролював у Кам’янці-Подільському на початку квітня 1971 року.
Володимир ВолодимировичБесфамільнов
Цього дня відійшли у вічність:
1602 рік. У Любліні голодною смертю помер Себастіан Фабіан Кльонович — польський поет, автор латиномовної поеми «Роксоланія», в якій, зокрема, є поетичний опис Кам’янця-Подільського. Народився близько 1545 року.
1940 рік. У Берліні помер Євген Омелянович Петрушевич — український громадсько-політичний діяч, президент і диктатор Західної Області Української Народної Республіки. Народився 3 червня 1863 року в Буську (тепер Львівської області). Перебував 1919 року в Кам’янці-Подільському.
Євген Омелянович Петрушевич
1967 рік. У Києві помер Микола ДмитровичВорвулєв — український і білоруський співак (баритон), народний артист СРСР (1956). Народився 22 січня (9 січня за старим стилем) 1917 року в місті Павловськ (нині Воронезької області Росії). Закінчив 1954 року Білоруську консерваторію в Мінську. Був учасником червоноармійської художньої самодіяльності, від 1939 року — соліст ансамблю пісні й танцю Білоруського військового округу. Соліст Мінського (у 1946—1957 роках) і Київського (у 1957—1967 роках) театрів опери та балету. Дебютував 1946 року в партії Ескамільйо («Кармен» Жоржа Бізе). Серед інших партій: Апанас («Дівчина з Полісся» Євгена Тикоцького), Богдан Хмельницький (однойменна опера Костянтина Данькевича), Максим («Арсенал» Георгія Майбороди), Шевченко («Тарас Шевченко» Георгія Майбороди), Онєгін («Євгеній Онєгін» Петра Чайковського), Демон («Демон» Антона Рубінштейна), Ріголетто (однойменна опера Джузеппе Верді). Відомий як концертний співак. Від 1955 року гастролював за кордоном (Польща, Югославія, Німецька Демократична Республіка, Англія). 11—12 вересня 1965 року на міському стадіоні Кам’янця-Подільського був учасником великих театралізованих вистав «Зорі назустріч» (режисер-постановник Лев Силаєв): виконав арію тореадора з опери «Кармен» Жоржа Бізе. Депутат Верховної Ради Білоруської РСР четвертого скликання, Верховної Ради Української РСР п’ятого скликання. Нагороджено двома орденами Леніна, ще трьома орденами, медалями.
