1937 рік. У відповідь на критичну статтю «Окружком, який боїться мас», опубліковану 19 серпня 1937 року в Москві в газеті «Правда», пленум Кам’янець-Подільського окружного комітету Комуністичної партії (більшовиків) України «засудив гнилу практику роботи бюро окружкому» й особливо голови окружкому Панаса Корженка, яка полягала «в непартійному підході до підбору кадрів, у відсутності непримиренної боротьби з ворогами народу». Корженка та керівника Кам’янець-Подільського окружного виконавчого комітету Яковенка звільнили з роботи.
1991 рік. У Кам’янці-Подільському опечатуванням приміщень міського та районного комітетів Комуністичної партії України практично припинено діяльність міської та районної партійних організацій. Одночасно опечатано і приміщення міського та районного комітетів ЛКСМУ (МДС).
1991 рік. У Кам’янці-Подільському відбулися «прощальні» збори активу міської організації Комуністичної партії України (останнім першим секретарем міськкому КПУ радянського періоду увійшов у історію Микола Сокольський). У багатьох виступах звучала думка про відмежування від КПРС, створення нової партії.
1991 рік. У Москві для делегації кам’янчан влаштовано офіційний прийом у Московській Раді. Гостей з України прийняв заступник прем’єр-міністра уряду Москви Володимир Олексійович Карнаухов. За час перебування в Москві хор «Смотрич» дав сім концертів. А 12—13 листопада в подяку за підтримку москвичів у пам’ятні серпневі дні в міському Будинку культури Кам’янця-Подільського відбулися виступи Московського державного театру естради за участю корифеїв розмовного жанру Бориса Брунова, Клари Новикової та молодих артистів Андрія Дьяконова, Сергія Чванова, Сергія Єрмакова.
Цього дня народилися:
1887 рік. У місті Таганрог (нині місто обласного підпорядкування в Ростовській області Російської Федерації) народився (14 серпня за старим стилем) Дмитро Михайлович Дяченко — український архітектор. Перші роки життя провів у Новочеркаську, де закінчив церковнопарафіяльну школу та гімназію. Далі навчався у восьмикласному Таганрозькому технічному училищі, після закінчення якого 1907 року вступив до Харківського технологічного інституту. Наступного року переїхав до Санкт-Петербурга, де слухав окремі лекції в Петербурзькій академії мистецтв та навчався в Інституті цивільних інженерів на архітектурному відділенні. Розробив проект Кам’янець-Подільського музею у формах українського бароко і здобув першу премію на огляді-конкурсі в Інституті цивільних інженерів у Петербурзі (1913). 1937 року Дяченко, рятуючись від переслідувань в Україні з боку партійних чиновників, виїхав до Москви. Його арештували 1941 року, ув’язнили і за звинуваченням в «українському націоналізмі» засудили до восьми років таборів, в яких він помер 21 травня 1942 року від виснаження й голоду. Архітектора реабілітували 1957 року.
Проект будинку Кам’янець-Подільського музею, запропонований Дмитром Дяченком
1950 рік. Народився Іван Михайлович Рибак — директор товариства з обмеженою відповідальністю «Газбудсервіс».
1966 рік. Народився Ярослав Болеславович Клівіцький — колишній начальник відділу земельних ресурсів Кам’янець-Подільської районної державної адміністрації.
1980 рік. Народилася Ірина Григорівна Ржеп’янська — завідувач дошкільного навчального закладу «Козачок» у селі Нефедівці Кам’янець-Подільського району.
Цього дня відійшли у вічність:
1976 рік. У Києві помер Юрій Корнелійович (Корнійович) Смолич — український письменник, драматург, публіцист, літературний критик, громадський діяч, Герой Соціалістичної Праці (1970). Народився 7 липня (25 червня за старим стилем) 1900 року в Умані. Навчався у Кам’янець-Подільській чоловічій гімназії (у 1911—1913 роках). В автобіографічній повісті «Дитинство» (1937) завершальний розділ «Біла квітка» (первісна назва — «Війна білої й червоної рози») присвятив Кам’янцю-Подільському.
Юрій Корнелійович (Корнійович) Смолич
1986 рік. У Кам’янці-Подільському на 85-му році життя помер Андрій Паравійчук — краєзнавець, бібліограф. Народився 1 жовтня 1901 року в селі Бережанка (тепер Чемеровецького району Хмельницької області). Закінчив 1928 року Кам’янець-Подільський сільськогосподарський інститут. Працював агрономом, головним агрономом Вінницького цукротресту (у 1928—1933 роках), в Київському обласному рибному тресті (у 1933—1941 рокаї), начальником відділу Хмельницького облплану (у 1944—1945 роках). Вийшовши 1956 року на пенсію у зв’язку з хворобою, повністю віддався краєзнавчій і бібліографічній роботі. Підготував, зокрема, рукописні «Бібліографічний покажчик літератури і публікацій з історії Подільського краю (з найдавніших часів до 1964 року включно)» (3400 назв літератури), «Кам’янець-Подільський у минулому і сучасному (хронологія основних історичних подій)».
1992 рік. У Філадельфіі (США) помер Петро Мегик — український живописець. Народився 24 червня 1899 року в селі Бочківці Хотинського повіту (нині Хотинського району Чернівецької області). До 1920 року жив у Кам’янці-Подільському (тут закінчив гімназію), від 1920 року — у Польщі. Навчався у 1921—1928 роках у Варшавській академії мистецтв. Мешкав у Варшаві — до 1944 року, у 1944—1945 роках — у Ротенбурзі (Німеччина), від 1949 року — у Філадельфії (США). Викладав в українській мистецькій студії. Один із засновників і видавець журналу «Нотатки з мистецтва». Серед творів: «Натюрморт» (1955), «Портрет старого емігранта» (1959), «Портрет скульптора Валентина Сім’янцева» та інші. 1991 року відбулися виставки творів Мегика у Львові та Києві.
0
