20 березня
Цього дня колись:
1849 рік. До Кам’янця-Подільського прибув (8 березня за старим стилем) Віктор Іпатійович Аскоченський, призначений головою совісного суду Подільської губернії. Раніше він працював у Житомирі радником Волинського губернського правління. У щоденнику Віктор Іпатійович занотував: «І ось я тепер у Кам’янці. Але мало ще в мене вражень, хоч від дум голова ломиться. Я бачив місто і подивувався сміливій і гордо-неправильній його архітектурі».
1923 рік. У Кам’янці-Подільському газета «Червоний шлях» опублікувала повідомлення окркомгосу (окружного відділу комунального господарства) за підписом завідувача комгосу Буланова про те, що «від цього часу» 17 вулицям міста надано нові назви. Отже, Петроградська вулиця стала вулицею імені Петровського (нині — Лесі Українки), Коріатовичів — імені Нероновича (нині — Князів Коріатовичів), Поштова — імені Леніна (нині — частина Зарванської), Кишинівська — імені Драгоманова (нині — Данила Галицького), Довга — імені Люксембург (нині — знову Довга), Хрестова — імені Михайличенка (нині — Драй-Хмари), Жандармська — імені Іваницького (нині — Слєпньова), П’ятницька — імені Бебеля (нині — знову П’ятницька), Резервуарна — імені Примакова (нині — Уральська), Московська — імені Затонського (нині — Огієнка), Троїцька — імені Раковського (нині — частина Зарванської), Поліційна — імені Урицького (нині — Старобульварна), Соборна — імені Маркса (нині — Татарська), Губернаторська — імені Троцького (нині — Вірменська), Дворянська — імені Лібкнехта (нині — Домініканська), Старопоштова — імені Вутіша, Архієрейська — імені ІІІ Інтернаціоналу (нині — Францисканська). З цих 17 нових назв до нашого часу дожила тільки одна — вулиця Вутіша.
1957 рік. На базі колгоспів імені Сталіна села Стара Ушиця, імені Орджонікідзе села Гораївка, «Шлях Леніна» села Бакота, імені Котовського села Студениця організовано радгосп лікарських рослин імені Орджонікідзе села Стара Ушиця (тепер радгосп «Староушицький»).
1995 рік. У Кам’янці-Подільському тютюнова фабрика розпочала діяльність у новозбудованих корпусах на вулиці Крип’якевича, 3.
1999 рік. У Кам’янці-Подільському перебував і зустрічався з кам’янчанами в молодіжному центрі «Юність» Євген Кирилович Марчук — колишній голова Служби безпеки України.
1999 рік. У міському Будинку культури в конкурсі «Дюймовочка-99» перемогу здобула першокласниця школи-комплексу № 9 Яна Заклевська.
2002 рік. У Кам’янці-Подільському агітацію за виборчий блок «Єдність» провів голова державного комітету в справах ветеранів Сергій Червонописький.
2002 рік. У Кам’янець-Подільському педагогічному університеті з двома концертами виступив камерний ансамбль «Київські солісти» під керівництвом Богодара Которовича.
2002 рік. У Хмельницькому голова адміністрації Президента України Володимир Литвин вручив орден «За заслуги» третього ступеня Адаму Яхієву, посвідчення про звання «Заслужений машинобудівник України» Леоніду Дьяконову.
2004 рік. У Кам’янці-Подільському з приватним візитом перебував міністр юстиції України Олександр Володимирович Лавринович із дружиною.
Цього дня народилися:
1925 рік. У Кам’янці-Подільському народилася Оксана Михайлівна Ашер — філолог, донька поета Михайла Драй-Хмари. У 1942—1945 роках навчалася в консерваторії при Карловому університеті в Празі. У 1951—1952 роках викладала українську мову в університеті (Ітака, США). Закінчила 1955 року аспірантуру слов’янського відділу Колумбійського університету в Нью-Йорку (здобула ступінь магістра), 1967 року — аспірантуру Сорбонни в Парижі (здобула ступінь доктора слов’янської літератури за працю про творчість Михайла Драй-Хмари). Викладала російську мову та літературу й була професором Лонґ-Айлендського університету (у 1970—1972 роках) та Політехнічного інституту (у 1972—1974 роках, обидва — Нью-Йорк). Досліджує творчість батька. Дійсний член Української вільної академії наук і Наукового товариства імені Шевченка в США.
1929 рік. Народився Микола Онуфрійович Рибак — лікар, відмінник охорони здоров’я. Закінчив Чернівецький медичний інститут. У Кам’янець-Подільській міській лікарні працював лікарем-невропатологом, головний лікар. Був депутатом Кам’янець-Подільської міської ради, головою постійної комісії з питань праці та побуту жінок, охорони материнства й дитинства.
Цього дня відійшли у вічність:
1892 рік. У Санкт-Петербурзі помер Помпей Миколайович Батюшков — російський історик, член Подільського єпархіального історико-статистичного комітету, молодший брат (по батькові) російського поета Костянтина Батюшкова. Народився 14 квітня 1811 року. Освіту здобув в академічних класах артилерійського училища. Розпочав військову службу, невдовзі перейшов у відомство Міністерства внутрішніх справ: від 1850 року — віце-губернатор у Ковно (нині Каунас), далі — помічник попечителя Віленського навчального округу, віце-директор департаменту духовних справ іноземних сповідань, попечитель Віленського навчального округу. Видавець і організатор цінних збірників з археології та етнографії північних і південно-західних окраїн Російської імперії. Так, сприяв Миколі Петрову, Митрофану Городецькому підібрати джерела, історичні карти для написання книг «Волынь. Историческое описание» (Петербург, 1888) і «Подолия. Историческое описание» (Петербург, 1891).
Помпей Батюшков (стоїть ліворуч), перед ним сидить його дружина — Софія Миколаївна
1925 рік. У Нерві поблизу Генуї помер Мирон Костянтинович Владимиров (насправді — Шейнфінкель; партійний псевдонім — Льова) — радянський державний і партійний діяч. Поховано у Москві біля Кремлівської стіни. Народився 27 листопада (15 листопада за старим стилем) 1879 року в Херсоні в сім’ї земельного орендаря. Закінчив 1898 року Херсонське сільськогосподарське училище (був одним з організаторів революційного гуртка учнів). Член РСДРП від 1903 року. Вів партійну роботу в Гомелі, був членом Поліського комітету РСДРП. Делегат 3-го з’їзду РСДРП (псевдонім — Константинов). У 1905—1907 роках — на підпільній партійній роботі в Петербурзі, Одесі, Луганську, Катеринославі. У серпні 1907 року вислано до Сибіру, в травні 1908 року втік за кордон. 1911 року читав лекції з національного питання в партійній школі в Лонжюмо (Франція). 1917 року разом із «міжрайонцями» прийнято до партії більшовиків. Від 1921 року — нарком продовольства (засідання Політбюро ЦК РКП від 18 лютого 1922 року постановило звільнити з посади), потім землеробства УРСР, у 1922—1924 роках — нарком фінансів РРФСР і заступник наркома фінансів СРСР, від листопада 1924 року — заступник голови ВРНГ СРСР. Від 1925 року — член ЦВК СРСР і ВЦВК. 29 серпня 1921 року в складі солідної делегації (Християн Раковський, Михайло Фрунзе, Дмитро Мануїльський, Володимир Затонський) відвідав Кам’янець-Подільський, був у Шевченківському театрі на об’єднаному засіданні міської Ради та повітового виконавчого комітету, активістів профспілкових організацій, фабричних комітетів і червоноармійців.
© Олег Будзей
Дивіться також: | 
0
За Л.Баженовим він "
