1911 рік. У Києві 24-річний терорист-есер Дмитро Григорович Богров смертельно поранив (1 вересня за старим стилем) голову Ради міністрів Російської імперії Петра Аркадійовича Столипіна. З пропуском, виданим начальником Київського охоронного відділення, Богров пройшов у міській оперний театр, під час другого антракту підійшов до Столипіна й двічі вистрілив. Одна куля навиліт ранила Столипіна в руку і зачепила скрипаля в оркестрі. Інша потрапила в орден на грудях, змінила напрям, пройшла через живіт і засіла в поясниці. Після поранення Столипін перехрестив імператора Миколу II, який теж був у театрі, важко опустився на стілець і сказав: «Щасливий померти за царя». Богрова схопили на місці злочину. За вироком військово-окружного суду його засудили до страти й повісили вночі 12 (25) вересня 1911 року біля Лисогірського форту Київської фортеці. Лікарі сподівалися на одужання Столипіна, але 4 (17) вересня ввечері його стан різко погіршився, і близько десятої години вечора 5 (18) вересня він помер. У перших рядках розкритого заповіту Столипіна було написано: «Я хочу бути похованим там, де мене вб’ють». Вказівку Столипіна виконали: 9 (22) вересня його поховали в Києво-Печерській лаврі. Через три роки, 16(29) серпня 1914 року, ім’я Петра Столипіна надали Кам’янець-Подільській учительській семінарії.
Пам’ятник Столипіну, що стояв у Києві після його вбивства
1919 рік. До урядового центру Української Народної Республіки в Кам’янці-Подільському приїхав повстанський отаман Зелений (насправді — Данило Ількович Терпило) — один із найвидатніших керівників селянського повстанського руху в Україні.
1946 рік. Кам’янець-Подільський облвиконком ухвалив обласну контору «Сортнасінняовоч», створену 1944 року в Кам’янці-Подільському, перевести до Проскурова. 1954 року перейменована в Хмельницьку обласну контору «Сортнасінняовоч».
1954 рік. В Оренбурзьких степах випробувано атомну зброю на людях. Учасником цих навчань були майбутні мешканці Кам’янця-Подільського: Михайло ОнуфрійовичСлободян (1918—2002) — журналіст, гвардії майор у відставці, Станіслав МихайловичФедоренко (народився 6 березня 1925 року), який у Кам’янці-Подільському працював директором Державного архіву Хмельницької області (від 1978 року), а від 1990 року до виходу на пенсію — завідувачем філії цього архіву.
1961 рік. Постановою Ради Міністрів СРСР Київський технікум харчової промисловості, який розпочав роботу 2 жовтня 1944 року, переведено до Кам’янця-Подільського. Йому надали приміщення колишнього гуртожитку індустріального технікуму (в XIX столітті тут був монастир візиток). Першим директором навчального закладу в Кам’янці-Подільському був Олександр Федорович Лубнін (помер 6 лютого 1964 року). 23 червня 1993 року технікум перетворено на коледж. Від 2005 року це Кам’янець-Подільський коледж харчової промисловості Національного університету харчової промисловості.
1979 рік. У Кам’янці-Подільському завершилися триденні гастролі тріо Мареничів.
1994 рік. У Кам’янці-Подільському розпочав роботу художній салон на Соборній. Тут товариство «Дивосвіт» відкрило виставку-продаж художніх творів. Спочатку салон належав «Дивосвіту», але невдовзі, згідно з ухвалою міськвиконкому від 5 січня 1995 року, перейшов до історичного музею-заповідника як виставковий зал (у новому статусі його відкрито 6 травня 1995 року).
1996 рік. У Кам’янці-Подільському на мосту «Стрімка лань» для підготовки роботи шоу «Вільний політ» пробний стрибок здійснив організатор атракціону Петро Олендра. Для всіх охочих шоу розпочало роботу 20 вересня.
2000 рік. У Кам’янці-Подільському після тривалого простою відновлено й здано в експлуатацію перші 33 номери готелю «Смотрич». Проте 17 серпня 2004 року за результатами конкурсу готельний комплекс продано київському товариству з обмеженою відповідальністю «Сім днів», тож згодом готель «Смотрич» став готелем «Сім днів».
2001 рік. У Кам’янці-Подільському фірма «Професіонал», яка взяла в оренду на 25 років пам’ятку архітектури — Міську браму, відкрила там — навпроти кафе «Під брамою» — літній майданчик, утім, як згодом з’ясувалося, новинка не прижилася.
2002 рік. У Кам’янці-Подільському відбувся фестиваль брейк-дансу. Ініціаторами проведення й господарями фестивалю була кам’янецька команда «No main crew».
2006 рік. Кам’янець-Подільський міськвиконком ухвалив відкрити в місті Єдиний дозвільний центр.
2009 рік. У Кам’янці-Подільському біля центрального ринку міська організація Всеукраїнського об’єднання «Свобода» провела акцію «Або він п’яний, або він бреше», в якій продемонструвала низку плакатів із претензіями Президента Російської Федерації Дмитра Медведєва до українців і показала справжній стан справ в україно-російських взаєминах.
Цього дня народилися:
1908 рік. У Севастополі народився (1 вересня за старим стилем) Сергій Миколайович Бібиков (Бібіков) — український археолог, доктор історичних наук (1953). Учасник Південно-Подільської археологічної експедиції з дослідження Середнього Подністров’я (1946—1950). Докторську дисертацію присвячено ранньотрипільському поселенню Лука-Врубловецька. Помер 21 листопада 1988 року в Києві.Детальніше див. про нього в статті «Дослідник скарбів Луки-Врубловецької».
Меморіальна дошка Сергієві Бібикову на будинку, де він мешкав (Київ, вулиця Леоніда Первомайського, 3)
1931 рік. У селі Кізя-Кудринецька (нині Кам’янець-Подільського району Хмельницької області) народився Іван Михайлович Гермаківський — український журналіст, письменник, фольклорист. Закінчив Чернівецький університет. Викладав українську мову і літературу та німецьку мову в Мельнице-Подільській середній школі. Згодом працював редактором районної газети, заступником і редактором Тернопільського обласного часопису «Вільне життя», власним кореспондентом «Сельской жизни». Зі студентських літ захопився народною творчістю, сільськими звичаями і обрядами. Спільно зі своїми вихованцями — учнями середньої школи — зібрав понад тисячу народних пісень, прислів’їв і приповідок, частину з яких було опубліковано в журналах «Народна творчість та етнографія» і «Жовтень» (згодом «Дзвін»). Працював у редакції Тернопільської обласної книги пам’яті. Автор численних публікацій у періодиці, збірок нарисів і романів. Був членом Спілки журналістів України. Помер 2 березня 2006 року в Тернополі, Гермаківського поховано на кладовищі в Мельниці-Подільській.
1932 рік. У Кам’янці-Подільському в сім’ї робітників народився Казимир Омелянович Добровольський. Закінчивши після війни дев’ятий клас, був призваний в армію, був радіотелефонним майстром. Середню освіту здобув в офіцерській школі. Після демобілізації працював автоелектриком Кам’янець-Подільського таксомоторного парку. 1956 року перейшов на роботу в Кам’янець-Подільський педагогічний інститут (нині Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка), якому віддав 27 років. Працював старшим лаборантом, механіком радіо в електролабораторії. Водночас заочно навчався в Одеському електротехнічному інституті зв’язку, який закінчив 1964 року. Був асистентом кафедри загальнотехнічних дисциплін фізико-математичного факультету, працював вчителем спеціального класу з поглибленим вивченням фізики й радіоелектроніки в середній школі № 15,заняття проводив на базі лабораторії інституту. 1966 року обраний на посаду старшого викладача кафедри фізики. Організував в інституті гурток радіоаматорів-конструкторів, який набув широкої популярності. На початку 1960-х років під керівництвом Казимира Омеляновича була сконструйована і встановлена антена з підсилювачем, яка дала можливість студентам інституту першими в місті приймати телевізійні програми. Був куратором академічних груп, виконував обов’язки заступника декана, обирався головою профбюро факультету. Склав кандидатський мінімум, розпочав роботу над кандидатською дисертацією, яку не встиг завершити. Помер 1990 року.
1934 рік. У селі Серединці (нині Шепетівського району Хмельницької області) народився Михайло МакаровичСтепанюк — довголітній (від 29 жовтня 1971 року до 1995 року) начальник Кам’янець-Подільського районного вузла зв’язку. Помер 4 березня 2004 року.
1938 рік. У Кам’янці-Подільському народився Микола Васильович Іванчук — російський філософ українського походження, доктор філософських наук, професор. 1960 року закінчив філософський факультет Московського університету, 1966 року — аспірантуру при Уральському державному університеті. Викладав філософію в Карагандинському політехнічному інституті та на заводі-втузі при Карагандинському металургійному заводі. У 1966—1979 роках — старший викладач, доцент кафедри історичного матеріалізму Уральського університету. У 1979—1990 роках — завідувач кафедри філософії та наукового комунізму Свердловського гірничого інституту. Від червня 1992 року — завідувач кафедри історії та політології Уральського кадрового центру (Єкатеринбург). Докторську дисертацію «Формування потреб особи як соціально-історичний процес» Микола Іванчук захистив 1980 року.
Микола Васильович Іванчук
1941 рік. У Дніпропетровську народилася Ольга Миколаївна Рокаш — кандидат філологічних наук, доцент, фахівець з англійської літератури кінця XIX — початку XX століття. У рідному місті закінчила із золотою медаллю жіночу середню школу № 82. Далі закінчила філологічний факультет Дніпропетровського університету. 12 серпня 1965 року розпочала працювати в Кам’янець-Подільському державному педагогічному інституті (нині Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка). У жовтні 1973 року захистила в Москві кандидатську дисертацію, маючи п’ятимісячну доньку та семирічного сина.
Ольга Миколаївна Рокаш
1946 рік. У селі Кузьминчик (нині Чемеровецького району Хмельницької області) народився Іван Федорович Яловий — відмінник освіти України. Закінчив Кам’янець-Подільське медичне училище, історичний факультет Кам’янець-Подільського державного педагогічного інституту (нині Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка). У радянський час працював завідувачем кабінету політичної освіти Кам’янець-Подільського міськкому Комуністичної партії України, заступником голови Кам’янець-Подільського міськвиконкому, обирався депутатом Кам’янець-Подільської міської ради. Далі працював директором Кам’янець-Подільського професійно-технічного училища № 15, яке при ньому стало професійним художнім ліцеєм.
Іван Федорович Яловий
1946 рік. Народився Віктор ГеоргійовичБілоцький. Закінчив Кам’янець-Подільський індустріальний технікум. Чоловік (від 24 серпня 1969 року) Інни Феодосіївни Білоцької (дівоче прізвище — Мельник), з якою співає в популярному в Кам’янці-Подільському дуеті. Дует Білоцьких брав участь у міських, обласних і республіканських конкурсах, ставав окрасою багатьох концертів. Віктор Георгійович працював слюсарем-складальником (упродовж 42 років), потім контролером СКБ МЕТ.
Інна та Віктор Білоцькі
1952 рік. У селі Шарлаївка (тепер у складі села Волиця Теофіпольського району Хмельницької області) народився Микола Васильович Гнатюк — український естрадний співак (баритон), народний артист Української РСР (1988). Виступав із концертами в Кам’янці-Подільському. Був головою журі першого Всеукраїнського дитячого фестивалю мистецтв «Стара фортеця» в Кам’янці-Подільському (7—8 жовтня 2000 року).
1957 рік. У селі Круті Горби Таращанського району Київської області народилася Віра Филимонівна Шпильова (по першому чоловікові — Власова, по другому — Порчинська, псевдонім — Ганна Вірич) — журналістка, поетеса, громадська активістка, депутат Хмельницької обласної ради у 1990—1994 роках. Закінчила факультет журналістики Київського університету. У Кам’янці-Подільському працювала в газеті «Прапор Жовтня» (нині «Край Кам’янецький»), потім власним кореспондентом газети «Голос України». Голова громадської організації «Суспільна служба» у Кам’янці-Подільському (зареєстровано в грудні 1998 року).
Віра Филимонівна Шпильова
1962 рік. У селі Оринин Кам’янець-Подільського району Хмельницької області народилася Алла Вікторівна Бабляк (дівоче прізвище — Кононенко) — головний редактор приватної газети «Подолянин», змінила на цьому посту свого чоловіка — Віталія Петровича Бабляка, який помер 24 травня 2011 року. 1980 року закінчила Кам’янець-Подільську середню школу № 1, у 1980—1983 роках навчалася в Кам’янець-Подільському технікумі харчової промисловості (тепер коледж), нині заочно навчається на історичному факультеті Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. 2014 року президія Міжнародного економічного рейтингу «Ліга найкращих» відзначила Аллу Вікторівну за ефективне й професійне управління передовим підприємством персональною нагородою «Керівник року України — 2013».
Алла Вікторівна Бабляк
1965 рік. У Кам’янці-Подільському народилася Валентина Вікторівна Стельмах — директор Кам’янець-Подільської комунальної установи «Трудовий архів». Закінчила 1982 року середню школу № 9, 1983 року з відзнакою СПТУ № 4 (монтажник радіоапаратури). Була старшою піонервожатою середньої школи № 9. Закінчила 1989 року філологічний факультет Кам’янець-Подільського педагогічного інституту (вчитель російської мови та літератури). У 1989—1991 роках — вихователь групи продовженого дня середньої школи № 4. У 1991—1992 роках — спеціаліст міського комітету у справах молоді. У 1992—1994 роках навчалася у Всесвітньому біблійному інституті (Київ). У 1994—1995 роках — завідувач організаційного відділу міськвиконкому, у 1995—1996 роках — керівник справ у виконкомі. У червні — жовтні 1996 року працювала в підприємстві «Віра — Надія Любов». Від 17 грудня 1996 року — завідувач організаційно-інформаційного відділу міськвиконкому. Від 1 липня 2002 року — директор Кам’янець-Подільського міського державного архіву. 2007 року закінчила Хмельницький університет управління та права за спеціальністю «Правознавство», а 2009 року — Український державний університет фінансів і міжнародної торгівлі за спеціальністю «Міжнародне право».
Валентина Вікторівна Стельмах
1969 рік. У Кам’янці-Подільському народилася Олена СтаніславівнаАліксійчук (дівоче прізвище — Вільчанська) — українська фольклористка, музичний педагог, член Національної всеукраїнської музичної спілки, кандидат педагогічних наук (2000). Навчалася в Кам’янець-Подільській міській дитячій музичній школі (клас фортепіано), закінчила її 1983 року. 1987 року з відзнакою закінчила Кам’янець-Подільський училище культури (кваліфікація — керівник самодіяльного оркестру народних інструментів). Займалася в класі диригування та в класі акордеона. Далі закінчила педагогічний факультет Кам’янець-Подільського педагогічного інституту (нині Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка), здобула фах учителя початкових класів і музики. Займалася в Бориса Ліпмана (клас хорового диригування) та Тетяни Карпенко (клас фортепіано). Навчалася в аспірантурі Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова. 2000 року захистила кандидатську дисертацію «Морально-естетичне виховання молодших школярів засобами української народної музики». Працює в Кам’янець-Подільському національному університеті — старший викладач, згодом доцент кафедри методики музичного виховання, вокалу та хорового диригування. Олена Аліксійчук збирає народні пісні Поділля. Серед записаних нею пісень (зокрема, і від своєї бабусі) є подільські колядки «Над церквою Олександрівськой», «Прийшов молодец та під Каменец», «На Різдво Христове», «А у теремі, а у Кам’янці», «Ой над полем, над Поповим», пісня-легенда «Заснування град Кам’янця», старовинна пісня-легенда «Була в сотника Текля-донечка». Захоплюється також народними ремеслами, зокрема вишивкою.
Олена СтаніславівнаАліксійчук
Цього дня відійшли у вічність:
1926 рік. Помер Степан Петрович Ніколаєв — фотолітописець Кам’янця-Подільського. Народився 1874 року. Був також чудовим столяром, будував, реставрував, розписував церкви, виготовляв образи. Захоплювався бджільництвом. Досконало грав на балалайці. 28 серпня 2001 року в Кам’янець-Подільському училищі культури (нині коледж культури та мистецтва) відкрито виставку «Фото з минулого», на якій представлено збережені, а також відтворені з негативів світлини Степана Ніколаєва та його сина Василя.
0
