14 липня
Цього дня колись:
1913 рік. У Кам’янці-Подільському на кошти Подільського губернського земства відкрито (1 липня за старим стилем) учительську семінарію, яка розпочала підготовку педагогів для початкових шкіл краю.
1958 рік. Учні Жванецької середньої школи Кам’янець-Подільського району завершили 15-денний похід у Карпати.
1968 рік. Футбольна команда з Кам’янця-Подільського «Поділля», граючи перший сезон у класі «Б» чемпіонату СРСР, в останній грі першого кола в Бендерах програла місцевій команді «Ніструл» — 1:2. За підсумками першого кола «Поділля» набрало 12 очок із 42 (4 виграші, 4 нічиї, 13 поразок) і опинилося на передостанньому місці в турнірній таблиці першої зони, де грали команди з України та Молдавії.
1993 рік. У Кам’янці-Подільському введено місцеві податки та збори, зокрема готельний збір, комунальний податок і податок з реклами.
1997 рік. Виставкою проектних робіт завершилася 12-денна практика студентів Краківської політехніки, вперше проведена в Кам’янці-Подільському.
1997 рік. У Кам’янці-Подільському відбувся мітинг-реквієм, на якому виступили учасники маршу Чортків — Умань, присвяченого пам’яті політв’язнів, знищених енкаведистами влітку 1941 року.
1998 рік. У Кам’янці-Подільському сесія міської ради затвердила комплексну програму «Діти міста».
1998 рік. У Кам’янці-Подільському сесія міської ради затвердила головним редактором газети «Кам’янець-Подільський вісник» Петра Степановича Поліщука.
2001 рік. У Кам’янці-Подільському делегації п’яти міст (Івано-Франківськ, Кам’янець-Подільський, Львів, Ужгород, Чернівці) обговорили можливості розвитку туризму спадщини.
2001 рік. У центральній районній лікарні вперше в Кам’янець-Подільському районі застосовано лапароскопічний апарат — без розрізу видалено камені з жовчного міхура.
2001 рік. У Кам’янці-Подільському в молодіжному центрі «Дружба» учасники маршу пам’яті Чортків — Умань зустрілися з громадськістю.
2013 рік. У Кам’янці-Подільському митрополит Хмельницький і Кам’янець-Подільський Антоній освятив каплицю біля відроджуваного храму Різдва Христового (колишнього Казанського кафедрального собору) в Старому місті. Участь в освяченні взяли священики Кам’янець-Подільського благочиння Української православної церкви Київського патріархату: протоієрей Марат Цишковський — настоятель каплички Різдва Христового; місцевий благочинний протоієрей Сергій Литвиненко — настоятель церкви святого Миколая Чудотворця, протоієрей Іван Бугера — настоятель церкви Покрова Пресвятої Богородиці; протоієрей Юрій Матвєйцов — настоятель церкви святого Іоанна Богослова; протоієрей Дмитро Бельзецький — настоятель церкви святого апостола Андрія Первозванного.
Цього дня народилися:
1897 рік. У селі П’ядики (тепер Коломийського району Івано-Франківської області) народився Андрій Дмитрович Баб’юк, який увійшов в історію як український письменник (прозаїк, драматург) Мирослав Ірчан. Навчався у Коломийській гімназії, Львівській учительській семінарії (закінчив 1914 року). Під час Першої світової війни служив підхорунжим у корпусі січових стрільців у складі австро-угорської армії, був редактором газети «Стрілець» (працював, зокрема, в Кам’янці-Подільському). В лютому 1920 року разом із першою галицькою бригадою перейшов на бік Червоної армії. У 1921—1922 роках працював лектором у радянській військовій школі, співпрацював у газеті «Галицький комуніст». Написав фейлетон «Кам’янецька неділя (Вражіння)», який 11 вересня 1921 року опубліковано в газеті «Червона правда» (Кам’янець-Подільський). У 1922—1923 роках жив у Празі. У жовтні 1923 року виїхав до Канади. У червні 1929 року повернувся в Україну, жив у Харкові. Заарештовано 28 грудня 1933 року, а 28 березня 1934 року винесено вирок: 10 років концтаборів. 9 жовтня 1937 року повторно засуджено — цього разу до розстрілу. Вирок виконано 3 листопада 1937 року. Посмертно реабілітовано. Окремими виданнями вийшло понад 50 книг, перша з яких — «Сміх Нірвани» (1918). Автор п’єс «Бунтар» (1921), «Безробітні» (1922), «Дванадцять», «Родина щіткарів» (обидві — 1923), «Бувші люди» (1925), «Малі ковалі», «Підземна Галичина» (обидві — 1926), «Радій» («Отрута», 1928), «Плацдарм» (1931).
1936 рік. У Шепетівці народився Анатолій Олексійович Копилов — кандидат історичних наук, професор (1992), академік Української академії історичних наук (1999), ректор Кам’янець-Подільського педагогічного інституту (у 1977—1997 роках) та педагогічного університету (у 1997—2001 роках), радник (з 29 листопада 2001 року) ректора педагогічного університету (нині Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка). 1954 року закінчив середню школу в Ізяславі, після чого працював учителем семирічної школи в селі Радошівка Ізяславського району. У 1958—1963 роках навчався на історичному факультеті Чернівецького державного університету. 1967 року в Київському державному університеті імені Тараса Шевченка захистив кандидатську дисертацію «Створення Вітчизняного фронту Болгарії і його роль у встановлені в країні народно-демократичної влади». Від 1964 року був асистентом, старшим викладачем, доцентом, деканом історичного факультету (у 1969—1975 роках), проректором із наукової роботи (у 1976—1977 роках) Кам’янець-Подільського педагогічного інституту. Помер 21 грудня 2007 року в Кам’янці-Подільському.
1938 рік. Народилася Галина Миколаївна Лемні. Працювала суддею Кам’янець-Подільського районного суду.
1957 рік. Народився Олександр Дмитрович Гавриляк. Був заступником начальника військово-інженерного інституту при Подільській державній аграрно-технічній академії, у 1998—2002 роках — депутатом Кам’янець-Подільської міської ради.
1990 рік. У селі Авратин Волочиського району Хмельницької області народився Володимир Вікторович Черняк — капітан команди КВН «Наш Формат» із Кам’янця-Подільського. Закінчив природничий факультет Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка.
Цього дня відійшли у вічність:
1959 рік. У місті Дорнштадт (Німеччина) помер Євген Порфирович Архипенко — український агроном, редактор, видавець. Народився 15 вересня 1884 року в місті Кагарлик (нині Київської області). Видавав журнал «Українське бджільництво» (у 1906—1909 роках у Санкт-Петербурзі), «Рілля» (1910 року в Києві). Був міністром земельних справ Української Народної Республіки в уряді Сергія Остапенка (призначено у Вінниці 13 лютого 1919; у Рівному 9 квітня 1919 до уряду Бориса Мартоса не увійшов). Був приват-доцентом Кам’янець-Подільського державного українського університету, одним із фундаторів сільськогосподарського факультету: призначено 17 серпня 1919 року приват-доцентом кафедри сільськогосподарської економіки й статистики, 26 травня 1920 року залишив посаду у зв’язку з призначенням міністром народного господарства УНР. На еміграції від 1921 року. На Волині до 1928 року видавав «Українське пасічництво». Написав кілька підручників з пасічництва. Від 1944 року мешкав у Німеччині, займався геральдикою.
1964 рік. Помер Степан Олександрович Шульц — директор кінотеатру імені Войкова в Кам’янці-Подільському.
1995 рік. У Києві помер Олесь (Олександр) Терентійович Гончар — український письменник, громадський діяч. Народився 3 квітня 1918 року в селі Ломівка неподалік Катеринослава (нині у межах Дніпропетровська). 1 вересня 1977 року, перебуваючи на читацькій конференції у Хмельницькому, відвідав із дружиною Валентиною Данилівною Кам’янець-Подільський. Того ж дня занотував у щоденнику: «Цей день зустрічаємо в готелі «Поділля» в Хмельницькому. Вчора були цілий день (і до ночі) в дорозі, за нами лишились і Київ, і Умань, і Гайсин (рідний край Хоми Хаєцького та всіх моїх подоляків), і Брацлав, і Тульчин, незабутній Тульчин, де так густо, щедро перемішалась історія з легендами! І Леонтович, і Пестель, і граф Потоцький… Сьогодні були в Кам’янці-Подільському. Оглянули костел, вежу Кармелюкову, каньйон. Потім були там, де Збруч впадає в Дністер, де півень співав на три держави». У розмові з Віталієм Мацьком 14 січня 1994 року зазначив: «Нам дуже сподобалося місто над Смотричем, то справжня золота перлина України». У листі Миколі Магері після прочитання його повісті «Кам’янецькими стежками» (про перебування Тараса Шевченка в Кам’янці-Подільському) написав: «Дякую за книжку, за талановите відтворення тих місць, які і я колись мав щастя бачити».
Олесь Гончар із дружиною Валентиною
1996 рік. У Кам’янці-Подільському після тривалої і важкої недуги помер Василь Володимирович Юровський — педагог. Народився 3 липня 1944 року в селі Макошине (нині селище міського типу Менського району Чернігівської області України). Працював шліфувальником на Кам’янець-Подільському автоагрегатному заводі, служив у армії, був інструктором обкому Ленінської комуністичної спілки молоді України та міськкому Комуністичної партії України. Закінчив історичний факультет Кам’янець-Подільського педагогічного інституту (нині Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка). Працював директором Кам’янець-Подільської середньої школи № 14, яку перетворив у навчальний заклад нового типу — гімназію. Юровського нагороджено медаллю «За трудову доблесть», значком «Відмінник народної освіти України».
© Олег Будзей
Дивіться також: | 
0
