1862 рік. Унаслідок скасування кріпацтва введено в дію (1 серпня за старим стилем) статутну грамоту для селян Кульчіївців (нині село Кам’янець-Подільського району Хмельницької області).
1873 рік. При Кам’янець-Подільській чоловічій гімназії засновано (1 серпня за старим стилем) стипендію статського радника Дмитра Колбасіна. Положення про стипендію затверджено 1(13) грудня 1873 року.
1893 рік. У Бакоті освячено (1 серпня за старим стилем) храм в ім’я всемилостивого Спаса. Детальніше в статті «Тричі збудований, тричі зруйнований». 1996 рік. У Кам’янці-Подільському за участю провідних київських фахівців Ольги Пламеницької та Георгія Фукса відбулася нарада з питань ліквідації аварійного стану Замкового мосту та його реставрації.
2001 рік. У Кам’янець-Подільський на теплоелектроцентраль привезено турбогенератор із Рахова.
2015 рік. У Кам’янці-Подільському в Ратуші відбувся круглий стіл «Трипільська культура: історія, дослідження, проблема охорони пам’яток». Його організаторами стали Кам’янець-Подільський державний історичний музей-заповідник і Кам’янець-Подільська міська організація Національної спілки краєзнавців України.
Цього дня народилися:
1873 рік. Народився Християн Георгійович Раковський — болгарський, румунський, російський і український політичний діяч, голова Ради народних комісарів Української Соціалістичної Радянської Республіки від січня 1919 року до червня 1923 року. 29 серпня 1921 року виступив у Шевченківському театрі Кам’янця-Подільського на урочистому об’єднаному засіданні міської Ради і повітового виконавчого комітету, активістів профспілкових організацій, фабричних комітетів і червоноармійців. 31 грудня 1936 року Раковського заарештували. Він проходив у сфабрикованій справі «право-троцькістського блоку» разом із Миколою Бухаріним, Олексієм Риковим та іншими керівними діячами більшовицької партії. 11 вересня 1941 року під час наближення гітлерівців до Орла всіх політичних в’язнів місцевої тюрми (серед них і Раковського) розстріляли.
Християн Георгійович Раковський
1878 рік. У Кам’янці-Подільському народився Борис БорисовичЖерве — російський теоретик військово-морського мистецтва, військовий історик, професор (1927), капітан першого рангу (1917). 1898 року закінчив Морський корпус, 1901 року — мінні класи, 1913 року — Морську академію. Учасник російсько-японської війни та Першої світової війни. 1917 року був начальником берегової оборони Фінської затоки. Нагороджений орденами Святого Станіслава другого ступеня, Святої Анни другого ступеня та мечами до ордена Святої Анни другого ступеня. Під час Жовтневого перевороту 1917 року перейшов на бік радянської влади. По сфабрикованому звинуваченню арештований 1930 року, згодом звільнений. Від 1918 року викладач, начальник кафедри стратегії, а в 1928—1931 роках — начальник Військово-морської академії. У 1931—1934 роках — керівник кафедри у Військово-політичній академії, а далі у Військово-інженерній академії. Праці Жерве з теорії та історії військово-морського мистецтва мали значний вплив на розвиток радянської військово-теоретичної думки. Основні праці: «Німеччина та її морська сила» (Санкт-Петербург, 1914), «Значення морської сили для держави» (Петроград, 1921), «Морська стратегія Наполеона» (Петроград, 1922), «Десантна операція» (Ленінград, 1931), «Основи військово-морської стратегії» в книзі «Питання стратегії та оперативного мистецтва в радянських військових працях (1917–1940)» (Москва, 1965).
Борис БорисовичЖерве
1974 рік. Народився Вадим Валентинович Костюк — український дипломат, генеральний консул України в Мюнхені (від 1 травня 2012 року). Народився в Могилеві-Подільському Вінницької області — на батьківщині матері. У віці двох тижнів його перевезли в Кам’янець-Подільський — на батьківщину батька. Мешкав у Старому місті. 1991 року закінчив Кам’янець-Подільську середню школу № 1.
Вадим Валентинович Костюк
1979 рік. У місті Норильськ Красноярського краю (Російська Федерація) народилася Катерина Володимирівна Бужинська (Ящук) — українська естрадна співачка (мецо-сопрано), заслужена артистка України (відповідно до указу Президента України від 5 березня 2003 року). У Норильську прожила три роки. Далі родина переїхала до Чернівців — на батьківщину матері. На початку кар’єри виступала під прізвищем батька — Ящук, пізніше взяла прізвище матері — Бужинська. 2000 року закінчила Київське музичне училище імені Ґлієра. У Кам’янці-Подільському співала в травні 2001 року на Дні міста.
Цього дня відійшли у вічність:
1893 рік. Помер (1 серпня за старим стилем) митрополит Леонтій (в миру Іван Олексійович Лебединський). Народився 3 лютого (22 січня за старим стилем) 1822 року в селі Нова Калитва Острогозького повіту Воронезької губернії. Призначено 1 січня 1864 року (20 грудня 1863 року за старим стилем) єпископом Подільським і Брацлавським. 20 квітня (8 квітня за старим стилем) 1873 року став архієпископом. Очолював подільську кафедру майже 11 років — до 14 жовтня (2 жовтня за старим стилем) 1874 року. Далі був архієпископом Херсонським і Одеським (у 1874—1875 роках), Холмським і Варшавським (у 1875—1891 роках), а з 1891 року — митрополитом Московським. Поховано в Троїце-Сергієвій Лаврі під склепіннями Успенського собору.
Надмогильна плита
1997 рік. У Києві помер Микола Данилович Березовчук — український історик Комуністичної партії Радянського Союзу, доктор історичних наук (1968), професор (1969). Народився 9 травня 1920 року в селі Карабачин (нині Брусилівського району Житомирської області). Був учасником Другої світової війни, відзначений бойовими нагородами. 1947 року закінчив Київський педагогічний інститут. У 1950—1953 роках працював завідувачем кафедри Ужгородського учительського інституту, у 1953—1957 роках — в Закарпатській обласній партійній школі в Ужгороді. Від лютого 1957 року до грудня 1963 року працював у Кам’янець-Подільському педагогічному інституті (нині Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка) завідувачем кафедри марксизму-ленінізму, неодноразово обирався секретарем партійної організації інституту. Був позаштатним лектором Кам’янець-Подільського міського та Хмельницького обласного комітетів Комуністичної партії України, виступав із лекціями та доповідями на важливих конференціях, семінарах, зборах, активах. У 1963—1970 роках був ректором Уманського педагогічного інституту. 1970 року перейшов на роботу в Київський педагогічний інститут імені Горького (нині Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова). Працював у ньому як завідувач кафедри історії СРСР і УРСР (нині — історії слов’янських народів) і професор. У дусі офіційної історіографії висвітлював аграрні перетворення в українському селі радянського часу та роль у цих процесах комнезамів (комітетів незаможних селян). Серед виданих Березовчуком праць: «Комнезами України в боротьбі за соціалізм» (Київ, 1965), «Перші соціалістичні перетворення на селі» (Київ, 1976). 1986 року в київському видавництві «Вища школа» видав у співавторстві з Геннадієм Бондаренком, який 1972 року закінчив історичний факультет Кам’янець-Подільського педагогічного інституту, працю «Пролетарская опора в деревне: к истории комитетов бедноты на Украине».
1860р. - у с.Можари Сапожковського повіту Рязанськ. губ. народився Матвій Кузьмич Любавський - рос. історик-славіст, чл.-кор. Петерб. АН (з 1917), акад. АН СРСР (з 1929), громадськ. діяч. За довідником: "Головною темою його досліджень була історія Литовської держави XIV-XVIст. та в її складі білор. та укр. земель, в т.ч. Поділля".
0
