1965 рік. У львівському видавництві «Каменяр» підписано до друку путівник «Кам’янець-Подільський».
1976 рік. Уведено в експлуатацію магістральний питний водовід Дністер — Кам’янець-Подільський.
1993 рік. У Кам’янці-Подільському в міському Будинку культури відбувся вечір-реквієм пам’яті жертв голодомору 1932—1933 років.
1998 рік. У Кам’янці-Подільському на валах фортеці під час свята «Козацькі забави» виступила з шоу народна артистка України Ніна МитрофанівнаМатвієнко.
2011 рік. У Кам’янці-Подільському освячено відновлений храм Олександра Невського на Новому плані. Він став кафедральним собором, а церква святого Георгія на Польських фільварках — парафіяльним храмом.
2014 рік. Кам’янець-Подільський прощався з Андрієм Анатолійовичем Журавленком — командиром групи розвідки першого взводу третьої роти добровольчого батальйону «Донбас». Він народився 8 лютого 1974 року в Кам’янці-Подільському, а загинув 29 серпня 2014 року при виході з оточення поблизу Іловайська: снаряд влучив у пожежну машину, на якій виїжджали з оточення. Поховали героя на Алеї слави міського кладовища. 31 жовтня 2014 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни посмертно відзначений орденом «За мужність» третього ступеня.
Андрій Анатолійович Журавленко
Цього дня народилися:
1875 рік. У селі Ромашки (тепер Миронівського району Київської області) народився (31 серпня за старим стилем) Олександр АнтоновичКошиць — український хоровий диригент і композитор. Закінчив 1901 року Київську духовну академію, 1910 року — музично-драматичну школу Миколи Лисенка. Один із засновників 1919 року Української республіканської капели, з якою того ж року виїхав за кордон (перед виїздом капела два місяці пробула в Кам’янці-Подільському). Від 1924 року жив поблизу Нью-Йорка, диригував хорами в США і Канаді. Записав багато народних пісень, частину з них обробив для хору, автор духовних творів. Помер 21 вересня 1944 року в місті Вінніпег (Канада).
1935 рік. Народився Юрій Олександрович Фігурський — голова ради Кам’янець-Подільської міської громадської організації «Діти війни».
1937 рік. Народився Володимир СавелійовичМулява — гетьман українського козацтва (у 1992—1998 роках), генерал-майор, кандидат філософських наук, народний депутат України другого скликання (у 1994—1998 роках). Закінчив Київський університет. Працював доцентом кафедри філософії Вінницького педагогічного інституту, начальником соціально-психологічної служби Міністерства оборони України. 25 жовтня 1996 року відвідав Кам’янець-Подільський, із заступником міського голови Олександром Петровичем Доложевським обговорив питання формування футбольного команди козацтва на базі Кам’янця-Подільського (проект не було реалізовано).
1940 рік. У селі Марія-Воля Володимир-Волинського району Волинської області народився Євген СергійовичКолодійчук — український письменник-гуморист, пісняр, журналіст, член Національної спілки письменників України (1985), лауреат літературних премій імені Остапа Вишні (2006) й імені Степана Олійника (2007). Початкову школу закінчував у рідному селі, далі навчався у Володимирі-Волинському в середній школі № 2. Після служби в армії працював шофером автобази в Нововолинську. 1969 року закінчив факультет журналістики Київського університету. Працював у газеті «Молода гвардія» (у 1969—1972 роках), старшим редактором у журналі «Україна» (у 1976—1986 роках), у газетах «Наш час» (у 1992—1996 роках), «Урядовий кур’єр» (у 1995—2007 роках). Автор прозових гумористичних збірок «Рентабельний злодій» (1979), «Неонові штани» (1984), «Поцілунок опівночі» (1986), «Куди зникла жінка?» (1987), «Бульдог на курорті» (2003), «Куплю президента» (2004), «Чого ірже лошатко?» (2009), посмертної поетичної збірки «Роса на серці» (2011), публіцистичних книжок «Диво зцілення» (1993), «Лікуймося добром (про народну та нетрадиційну медицину)» (2007), «Де і як лікують рак» (2010). Окремі твори Колодійчука поклала на музику викладач Володимир-Волинської дитячої музичної школи Людмила Бражникова («Володимире мій», «Сльозиться Луга»). Євген Колодійчук був активним учасником літературних свят гумору. Серед них: «Вишневі усмішки» (Київ), «Сорочинський ярмарок» (Полтавщина), «Дні Степана Руданського» (Вінниччина), «Дні Степана Олійника» (Одещина). 5 вересня 1986 року в Кам’янці-Подільському в міському Будинку культури він узяв участь у вечорі гумору та сатири, присвяченому 93-ій річниці від дня народження українського байкаря Микити Павловича Годованця (1893—1974). Помер письменник 20 липня 2010 року в Києві, не доживши менше ніж два місяці до свого 70-річчя. Згідно із заповітом, його поховали на цвинтарі села Селець поряд зі своїми батьками. У місті Володимир-Волинський 2012 року засновано щорічний літературно-гумористичний конкурс «Колодійчукові роси».
Євген СергійовичКолодійчук
1957 рік. У селі Завадівка Чемеровецького району Хмельницької області народився Анатолій Миколайович Бевз — директор приватного підприємства «Паритет». Закінчив історичний факультет Кам’янець-Подільського педагогічного інституту (нині Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка). Трудову діяльність почав робітником на Київському комбінаті азбестоцементних виробів. Проходив службу в армії (у 1978—1980 роках). Працював слюсарем-інструментальником, майстром на Кам’янець-Подільському приладобудівному заводі (у 1980—1989 роках), інструктором організаційного відділу Кам’янець-Подільського міськкому Комуністичної партії України (у 1989—1990 роках). Навчався в Київському інституті політології та соціального управління (у 1990—1992 роках). Працював консультантом Кам’янець-Подільської районної ради (у 1992—1994 роках). У 1994—2003 роках вів підприємницьку діяльність, створив спеціалізоване приватне підприємство «Паритет». 11 лютого 1995 року Бевза було обрано секретарем Кам’янець-Подільського міськкому Комуністичної партії України. Від березня 2003 року до квітня 2005 року працював заступником міського голови Кам’янця-Подільського з комунальних питань, від 8 квітня 2005 року — першим заступником голови Кам’янець-Подільської районної державної адміністрації. Далі повернувся до підприємницької діяльності.
1960 рік. Народився В’ячеслав Броніславович Погоржельський — директор Кам’янець-Подільського колективного швейного підприємства.
1961 рік. Народився Павло Петрович Федірко — кандидат технічних наук, доцент, завідувач кафедри ремонту машин та енергообладнання Подільського державного аграрно-технічного університету.
Павло Петрович Федірко
1963 рік. Народився Сергій Анатолійович Антонецький — директор комунального підприємства «Спецбудексплуатація», депутат Кам’янець-Подільської районної ради.
1973 рік. У Хмельницькому народилася Тетяна МихайлівнаЛук’янова — журналіст, поетеса. Закінчила 1995 року філологічний факультет (російсько-англійське відділення) Кам’янець-Подільського педагогічного інституту (нині Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка). Навчаючись, одночасно працювала коректором у газеті «Подолянин», друкувала в ній свої вірші.
1974 рік. У Кам’янці-Подільському народилася Руслана Борисівна Дубовська — завідувач другої державної нотаріальної контори в Кам’янці-Подільському.
1987 рік. Народилася Лілія Сергіївна Малищук — директор загальноосвітньої школи I—II ступенів у селі Велика Слобідка Кам’янець-Подільського району.
Цього дня відійшли у вічність:
1852 рік. У Кам’янці-Подільському 19-річна Гелена Гацька — жертва кохання й романтизму — добровільно позбавила себе життя, кинувшись з мінарету на бруківку кафедрального майдану. Олександр Сементовський у нарисі «Кам'янець-Подільський» (1862) звернув увагу на окремо розташовану її могилу на Польськофільварецькому кладовищі.
1897 рік. Померла (31 серпня за старим стилем) Олена ВільгельмівнаБабичева. Надгробний пам’ятник їй зберігається в Кам’янці-Подільському в кафедральному костелі.
1929 рік. У Кракові помер Юзеф Калленбах — історик польської літератури. Народився 24 листопада 1861 року в Кам’янці-Подільському. Був частим гостем Юзефа Ролле, чиї розповіді з історії Поділля посприяли тому, що хлопець зацікавився польською культурою. Хоча Калленбах помер у Кракові, його поховали на Личаківському цвинтарі у Львові, оскільки він вважав місто, в якому провів майже все своє життя, рідним.
Могила Юзефа Калленбаха на Личаківському цвинтарі у Львові
1981 рік. В Афганістані загинув Микола Павлович Будняк. Народився 12 грудня 1961 року в селі Устя Кам’янець-Подільського району Хмельницької області. Закінчив професійно-технічне училище, працював трактористом у місцевому колгоспі. У Збройних Силах СРСР перебував від 31 жовтня 1979 року. У березні 1980 року був направлений в Афганістан. Як рядовий проходив службу навідником гармати. Неодноразово брав участь у бойових операціях. 12 вересня 1981 року у складі підрозділу ніс службу з охорони шляху Кабул – Баграм в поблизу населеного пункту Каламурадбек. Група заколотників здійснила напад на пост охорони. При відбитті нападу Будняк знешкодив декілька вогневих осередків противника. В цьому бою він загинув. Поховано Миколу Будняка в рідному селі. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 4 лютого 1982 року посмертно нагороджено орденом Червоної Зірки. На його честь у рідному селі названо поле, а на ньому встановлено стелу з іменем Миколи Будняка.
0
