1891 рік. У Кам’янці-Подільському на Новому плані освячено (29 вересня за старим стилем) новозбудований будинок лікарні для бідних. Тепер (з 1992 року) в цьому будинку розміщується Кам’янець-Подільська міська дитяча хорова школа. Сучасна адреса — Шевченка, 37.
1979 рік. У Кам’янець-Подільському педагогічному інституті (нині Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка) відбувся науковий симпозіум, присвячений 400-річчю з дня народження Мелетія Смотрицького та 360-річчю виходу в світ його «Граматики».
1997 рік. У газеті міської ради «Кам’янець-Подільський вісник» відбувся дебют сторінки «Око», присвяченої всьому дивному, незрозумілому, фантастичному, таємничому, що нас оточує.
Цього дня народилися:
1934 рік. У селі Зарванка Тиврівського району Вінницької області народився Григорій ФедосійовичКротюк — директор Кам’янець-Подільської філії акціонерного товариства «Хмельницькгаз» (до 1998 року). Кандидат у депутати Кам’янець-Подільської міської ради (1998).
1946 рік. У селі Лисогірка Кодимського району Одеської області народився Михайло Дмитрович Аносов — голова Кам’янець-Подільської міської ради (у 1990—1994 роках) та перший некомуністичний голова Кам’янець-Подільського міськвиконкому (у 1991—1994 роках), кандидат фізико-математичних наук. Навчався у 1953—1961 роках у Лисогірській восьмирічній школі, у 1961—1964 роках у Кодимській середній школі № 1. Закінчив фізичний факультет Одеського університету (1964—1969; фізик-теоретик), в листопаді 1972 року — аспірантуру Одеського університету. Кандидатську дисертацію «Загальна теорія магнітного резонансу в сильних періодичних магнітних полях» захистив у червні 1981 року. У 1973—1981 роках — викладач Кам’янець-Подільського вищого військово-інженерного училища, від 1981 року — доцент, завідувач кафедри фізики, заступник секретаря парткому Кам’янець-Подільського педагогічного інституту. У січні 1990 року Михайло Аносов, Володимир Лобашов, деякі інші викладачі педагогічного інституту установили контакти з Кам’янець-Подільською організацією Руху, увійшли до блоку незалежних демократичних кандидатів. Аносов став одним з авторів проекту платформи блоку (опубліковано 10 лютого 1990 року). 4 березня 1990 року Аносова обрано депутатом Кам’янець-Подільської міської Ради 1-го (21-го) скликання (був єдиним кандидатом на окрузі). Блок демократичних депутатів (з подачі Анатолія Лучка) дійшов до висновку, що Аносов — найоптимальніший кандидат від демократичного блоку на посаду голови міської Ради. 2 квітня 1990 року на першій сесії міськради Аносова на альтернативній основі обрано головою Ради. Із п’яти кандидатів двоє (Василь Ширко, Леонід Дьяконов) зняли кандидатури. Мінімум для обрання голови становив 40 голосів. Підсумки першого туру: Аносов — 39, перший секретар міськкому Комуністичної партії України Іван Гермаківський — 31, начальник молодіжного центру виробничого об’єднання «Електроприлад» Ігор Земськов — 5 голосів «за». Альянс демократичного блоку з прихильниками Земськова дозволив Аносову в другому турі перемогти Гермаківського (41:34). Взамін Аносов безальтернативно запропонував на посаду заступника голови Ради Земськова (обрано: 42 голоси «за»). У травні 1990 року Аносова обрано делегатом XXVІІІ з’їзду Комуністичної партії України: брав участь у роботі першого етапу (червень 1990 року). Став на позицію Демократичної платформи України (заява в «Прапорі Жовтня» від 1 вересня 1990 року). 3 вересня 1990 року на зборах партійної організації фізико-математичного факультету педагогічного інституту Аносова виключено з КПРС. 16 січня 1991 року на четвертій сесії міської ради Аносову надано (відповідно до змін у законодавстві) повноваження і голови виконкому. Був членом Партії демократичного відродження України. Був головою Кам’янець-Подільського товариства споріднених міст (від 1994 року). Після липня 1994 року повернуся в Кам’янець-Подільський педагогічний інститут (нині — Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка) на посаду доцента кафедри фізики. 27 червня 2001 року Кам’янець-Подільська міська рада ухвалила нагородити Аносова відзнакою «Честь і шана». Був головою міської організації Всеукраїнського об’єднання «Батьківщина» (від 4 жовтня 2005 року), 2006 року — керівником міського виборчого штабу «Блоку Юлії Тимошенко». У квітні 2006 року обраний секретарем Кам’янець-Подільської міської ради. Від 18 січня до 5 червня 2008 року був виконувачем обов’язків міського голови Кам’янця-Подільського (від звільнення з посади Олександра Мазурчака до вступу на посаду Анатолія Нестерука). Звільнився з посади секретаря міської ради за власним бажанням у липні 2010 року. Від вересня 2010 року до вересня 2012 року працював на посаді доцента в Кам’янець-Подільському національному університеті. Нині депутат Кам’янець-Подільської міської ради.
Михайло Дмитрович Аносов
1953 рік. У селі Мислова Підволочиського району Тернопільської області народився Володимир Олександрович Малащук — керівник справ у Кам’янець-Подільському міськвиконкомі в 1996—1997 роках (його попередницею була Валентина Вікторівна Стельмах, його наступником 15 жовтня 1997 року став Василь Андрійович Гріньов). Нині — підприємець, директор товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Марс ЛТД».
Цього дня відійшли у вічність:
1989 рік. У Кам’янці-Подільському померІван Вікторович Івах — кандидат педагогічних наук (1961), доцент (1963), ректор Кам’янець-Подільського педагогічного інституту у 1967—1977 роках, відмінник народної освіти Української РСР і Узбецької РСР. Народився 26 січня 1918 року в селі Балакири (тепер Городоцького району Хмельницької області). Навчався на робітничому факультеті Кам’янець-Подільського педагогічного інституту (1934), на фізико-математичному факультеті Кам’янець-Подільського педагогічного інституту (з 1935 року до ліквідації вузу). Закінчив 1939 року Ніжинський педагогічний інститут, працював учителем фізики у Вишнівчицькій середній школі Кам’янець-Подільської області (Чемеровецький район). Від 1939 року в армії, учасник війни з німцями. Після її закінчення працював у Кам’янці-Подільському (учитель фізики в середніх школах № 5 і № 9), з лютого 1950 року — в Кам’янець-Подільському педагогічному інституті: викладач, старший викладач, завідувач кафедри, заступник директора інституту (з 1959 року), проректор з навчально-виховної роботи (з 1961 року), з грудня 1966 року — виконувач обов’язків ректора, з 24 березня 1967 року до липня 1977 року — ректор. До червня 1983 року — завідувач кафедри загальнотехнічних дисциплін, згодом доцент кафедри, а після виходу на пенсію — погодинник. Кандидатську дисертацію «Криволінійний та обертальний рух у курсі фізики середньої школи» захистив 1961 року. Нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора.
0
