Будзей О. Чи має Кам’янець-Подільський дату заснування? - Історія - Знахідки О.Будзея - Каталог статей

Кам’янець-Подільський, «мабуть, є чи не єдиним містом в Україні, що не має навіть приблизної дати свого заснування». Так, легенько прикрившись словами «мабуть» і «чи», майже безапеляційно стверджує солідний путівник «Хмельницька область», виданий 2010 року в Києві громадською організацією «Вся Україна» (голова Ігор Курус). Чи не тому 17 травня 2012 року на міжнародній науковій конференції, присвяченій містові над Смотричем, перший заступник міського голови Григорій Горшунов прямо назвав соромом те, що Кам’янець досі не має дати заснування, а молодий історик Ігор Старенький невдовзі в одній із місцевих газет публікацію про першопочатки Кам’янця подав під іронічним заголовком «День міста без дня заснування». Теза не нова. Ще у вересні 2003 року тодішній міський голова Олександр Мазурчак заявив в інтерв’ю: «Всі Дні міста, які є в будь-якому місті, в основному прив’язані до дати заснування міста. В нас немає такої дати». То чи справді місто над Смотричем є тим українським унікумом, що невідомо коли народилося?

Одразу заспокоїмо читачів і скажемо, що для давніх міст, до яких має щастя належати і Кам’янець-Подільський, дата заснування, за рідкісними винятками, невідома. Таким рідкісним винятком є, для прикладу, тезка нашого міста — білоруський Кам’янець. Це місто 1276 року заснував волинський князь Володимир-Іван Василькович (син Василька Романовича — рідного брата Данила Галицького), про що є відповідний запис під відповідним роком у «Руському літописі» (переклад Леоніда Махновця):

Більшість українських, а якщо брати ширше — європейських міст не можуть похвастатися точними вказівками на дату заснування. Що ж тоді робити?

Є відповідь і на це запитання. Зокрема, вона прозвучала 24 вересня 2008 року під час роботи круглого столу «Датування міст: європейський досвід і українські реалії», проведеного в Києво-Могилянській академії Інститутом суспільних досліджень. Так, історик Андрій Портнов указав на те, що в Європі, наприклад, переважає практика брати за точку відліку життя населеного пункту першу письмову згадку про нього або рік надання йому особливих повноважень (магдебурзького права).

Історик Віталій Бабюх у статті «Методологічні критерії та принципи датування виникнення міст», опублікованій 2009 року, звернув увагу на застосовувану у світовій практиці універсальну методику для визначення дати заснування міста чи поселення. По-перше, про їх вік говорять за першою згадкою в письмових джерелах. По-друге, історія міста з того моменту не повинна перериватися, а саме воно має розташовуватися весь цей час на одному й тому ж місці.

Якщо ці європейські та світові стандарти застосувати до Кам’янця-Подільського, то дата заснування міста над Смотричем визначається з точністю до дня. Це 7 січня (за старим стилем) 1374 року. Саме цього дня литовські князі Юрій і Олександр Коріатовичі видали грамоту, якою надали мешканцям Кам’янця значні права. 1895 року Юхим Сіцінський писав, що «історики вбачають у грамоті 1374 року запозичення зовнішніх форм німецького або магдебурзького права (у неповному вигляді), хоч в акті і немає такої назви».

1841 року текст грамоти опублікував польський історик Олександр Пшездзецький. Відтоді спливло понад півтора століття, але досі жодного достовірного документа до 1374 року, в якому мова беззаперечно йшла би про Кам’янець на Поділлі, не виявлено і не опубліковано. І, судячи з усього, імовірність, що такий документ буде виявлено, невелика.

До того ж діапазон для поглиблення реальної історії міста теж невеликий і становить приблизно 12 років. За початкову точку відліку взято дату Синьоводської битви: більшість українських істориків зійшлися на думці, що вона відбулася восени 1362 року. Адже саме після цієї битви, як свідчить недатована літописна оповідь «Про Поділля», князі Коріатовичі під час полювання загнали оленів «на той острів, де нині стоїть Кам’янець. Там вони вирубали ліс і збудували місто Кам’янець».

Щодо попереднього періоду татарського панування на наших теренах, то, як дотепно зауважив історик Віталій Михайловський у виданій 2012 року монографії «Еластична спільнота», про цей період «ми, на жаль, мабуть, ніколи не дізнаємося нічого, окрім самого факту його існування».

Марно сподіватися і на раптову появу письмових документів дотатарського періоду (до 1240 року), а літописи якщо і згадують сім разів про Кам’янець у 1196—1240 роках, то достовірно пов’язати його з Кам’янцем-Подільським вельми проблематично, про що вже не раз писалося та говорилося. Навіть Іон Винокур і Микола Петров, які спочатку вважали, що «серед літописних згадок про Кам’янець-Подільський найвірогіднішою є повідомлення під 1228 роком», невдовзі відмовилися від такої категоричності: «Звичайно, події під 1228 роком географічно можна пов’язати як із Кам’янцем на Волині, так і з Кам’янцем на Поділлі. З волинським Кам’янцем ці відомості пов’язуються тим, що на ті часи місто було родовим володінням Данила. А Галицько-Волинський літопис повідомляє, що 1228 року київський князь Володимир Рюрикович і Михайло Чернігівський напали на володіння Данила, який тоді князював на Волині».

І все ж є одна дата, на чотири роки «молодша» від дати видачі грамоти Юрія та Олександра Коріатовичів: 1370 роком традиційно датується поява в Кам’янці ченців-домініканців. Так, Митрофан Сімашкевич у капітальній праці «Римське католицтво та його ієрархія на Поділлі», виданій 1872 року, зазначає, посилаючись на працю Шимона Окольського 1646 року, що Юрій Коріатович близько 1370 року збудував для домініканців два монастирі — в Червоногороді та Кам’янці, а в примітці зазначає, що Вавжинець Марчинський у першому томі «Статистичного, топографічного та історичного опису Подільської губернії», виданого 1820 року у Вільно, «невідомо на якій підставі стверджує, усупереч ясному свідченню Окольського, нібито кам’янецький домініканський монастир ще 1360 року заснували Коріатовичі».

1370 рік як найдавнішу писемну згадку про домініканський монастир у Кам’янці вказує і сучасний історик Микола Петров у посмертно виданій монографії, посилаючись на витяг із візити 1839 року, що зберігається у відділі рукописів Львівської наукової бібліотеки імені Василя Стефаника.

У зв’язку з викладеним вище виникає резонне запитання: а чи не перенести дату найдавнішої згадки про Кам’янець з 1374 на 1370 рік? Істориків від такого кроку утримує, очевидно, те, що праця Окольського 1646 року чи візита 1839 року є не безпосередніми документами, виданими домініканському монастиреві (скажімо, князівською грамотою чи королівським привілеєм), а доволі пізніми похідними свідченнями. Хоча в достовірності цих свідчень історики, як бачимо, не сумніваються.

Тож у підсумку маємо: 1374 рік як першу достовірну письмову згадку про Кам’янець не заперечує жоден з істориків. А що тут і кому заперечувати, адже опонент у відповідь неодмінно попросить представити безпосередній документ із ранішою датою.

Ще один важливий момент: 1374 рік як відправну точку в долі Кам’янця-Подільського зафіксовано вже на рівні навчального посібника. Маю на увазі навчальний посібник для учнів шкіл, гімназій, студентів вишів «Наш край в історії України», виданий 2007 року. Про серйозність цього видання свідчить те, що його автором є кандидат історичних наук, професор, член-кореспондент Української академії історичних наук (УАІН) Іван Рибак, відповідальним редактором — доктор історичних наук, професор, дійсний член УАІН Лев Баженов, а серед рецензентів посібника бачимо ще двох докторів історичних наук — Василя Ботушанського й Олександра Каденюка. У цьому посібнику у «Покажчику перших історичних відомостей про давні поселення нашого краю» чітко зазначено: «Кам’янець-Подільський — 1374 рік».

Як бачимо, за європейськими та світовими мірками наш рідний Кам’янець таки має дату заснування. Звісно, як і для більшості міст світу, ця дата умовна. Але що поробиш, машини часу, аби зануритися в минуле та досхочу покопатися там, людство ще не придумало. Тож доводиться задовольнятися тим, що маємо.

Невдовзі фальшива дата «1062 рік» відпала, проте думка про реальний давньоруський Кам’янець міцно засіла в головах. Краєзнавці та історики спішно стала шукати заміну 1062 рокові. І тут на виручку прийшли археологічні дослідження на території Старої фортеці та Старого міста. І хоч ці дослідження були далекими від повноти, нові дати заснування Кам’янця набули чинності. Оскільки ці дати опиралися не на писемні документи, то вони виявилися доволі розмитими. Спочатку говорили, що Кам’янець сформувався як місто на рубежі XІ—XІІ століть, потім ця важливу подію перенесли на рубіж XІІ—XІІІ століть.

Одностайної підтримки нове (до того ж розмите) датування першопочатків Кам’янця не здобуло. Так, його послідовно критикував знаний український історик Ярослав Дашкевич.

Ще більшу плутанину в проблему з’ясування першопочатків міста внесли архітектори-реставратори Євгенія та Ольга Пламеницькі, запропонувавши доволі фантастичну, з погляду професійних істориків, дако-римську версію про заснування Кам’янця-Подільського в другому столітті нової ери. Їхня ключова праця з провокаційною назвою «Кам’янець-Подільський — місто на периферії Римської імперії» побачила світ 1999 року.

Ось так на рубежі XX і XXІ століть, кажучи словами класика, «все змішалося в домі Облонських». І як тут було недосвідченим мандрівникам історією Кам’янця не заблукати в трьох соснах чотирьох версій?

Тяга до конкретних дат, а не розмитих рубежів століть призвела до того, що деякі українські енциклопедії та довідники досі вказують 1062 рік як першу згадку про Кам’янець-Подільський. Серед них Географічна енциклопедія України (1990), економіко-географічний довідник «Міста України» (1990), Універсальний словник-енциклопедія (2006). 2004 року як дату заснування міста 1062 рік подала «Російська єврейська енциклопедія».

Остаточно заплуталася у версіях про заснування Кам’янця і українська влада. Зовсім парадоксально виглядає «історична дата утворення» міста на офіційному веб-сайті Верховної Ради України — 1041 рік. Джерел, звідки взято цю дату, на сайті не вказано. Виявити ж в історичній літературі дані про 1041 рік із прив’язкою до Кам’янця-Подільського не вдалося.

Проте десь на цю або ще ранішу дату орієнтувався нинішній Президент України Віктор Янукович, коли 23 жовтня 2004 року в ранзі прем’єр-міністра України відвідав Кам’янець. Виступаючи на майдані біля Ратуші, він заявив: «Вашому місту вже скоро виповниться 1000 років. Отож, держава у боргу перед ним, тому будемо робити все, щоб повернути його і жителям, і нашій історії». Отже, за версією Віктора Федоровича, Кам’янець засновано невдовзі після 1004 року.

А ось Кабінет Міністрів України підтримав дако-римську версію Пламеницьких: 26 липня 2001 року він видав постанову «Про затвердження Списку історичних населених місць України», в якій до Списку включив місто Кам’янець-Подільський із датою заснування — друге століття.

Як бачимо, три владні інституції — Верховна Рада, Кабінет Міністрів і Президент України — оперують трьома різними датами заснування Кам’янця: відповідно 1041 рік, друге століття та близько 1004 року. Найпечальніше, що всі три дати надто далекі від істини.

Якщо до Вас завітають гості і цілком резонно поцікавляться, а скільки ж років Вашому чудовому місту, то що їм відповісти? Виходячи з викладеного вище, спробуємо накидати коротку змістовну та достовірну відповідь на це непросте запитання.

На території, де нині розташувався Кам’янець-Подільський, люди жили здавна. Але першим достовірним документом, що зафіксував Кам’янець як сформоване місто, є грамота литовських князів Юрія й Олександра Коріатовичів, видана 7 січня (за старим стилем) 1374 року. Літописна оповідь «Про Поділля» зазначає, що князі Коріатовичі збудували місто Кам’янець після перемоги великого литовського князя Ольгерда над татарами у Синьоводській битві, яка, на думку багатьох істориків, відбулася восени 1362 року. Виходячи з археологічних досліджень, є певні підстави вважати, що Коріатовичі не збудували, а відбудували місто після монголо-татарської навали, що Кам’янець як місто (а не звичайнісіньке поселення) сформувалося на межі XІІ і XІІІ століть (тобто близько 1200 року). Проте таку думку підтримали не всі історики, вона потребує детальнішого обґрунтування новими археологічними дослідженнями. Не витримала серйозної наукової перевірки запропонована вірменськими вченими версія про 1062 рік як найдавнішу згадку про Кам’янець, тож сьогодні сприймається як курйоз те, що 1962 року місто відсвяткувало 900-річчя. Як цілком фантастичну розглядають фахівці і версію про те, що Кам’янець-Подільський під назвою Клепідава існував ще в ІІ столітті нашої ери на периферії Римської імперії. Отже, реальна історія Кам’янця налічує на сьогодні 639 років (а якщо відштовхуватися від встановленої дати Синьоводської битви, то щонайбільше 651).