Пт, 29.03.2024, 14:25
Вітаю Вас Гість
Головна | Реєстрація | Вхід
Головна » Статті » Знахідки О.Будзея » Кам'янецький календар

Кам’янецький календар на 8 лютого

8 лютого

Цього дня колись:

1839 рік. Військовим губернатором Кам’янця-Подільського та подільським цивільним губернатором призначено (27 січня за старим стилем) Павла Івановича Петрова —  генерал-майора Російської армії, двоюрідного дядю (по лінії матері) російського поета Михайла Юрійовича Лермонтова. За однією з версій, саме до Петрова звертався поет «Скажи-бо, дядю» на початку вірша «Бородіно». Під час губернаторства Петрова почалися кардинальні зміни в політиці російського самодержавства щодо Правобережної України: 25 червня 1840 року Микола I підписав закон «Про повне поширення російського цивільного права на західні землі, які відійшли від Польщі». 4 вересня Петров отримав друкований текст указу імператора. Припинено дію Литовського статуту і Сеймових конституцій, усі сфери життя стали керуватися загальноросійським законодавством. Праця Павла Івановича на адміністративній ниві була недовгою. Провівши все життя на військовій службі, у безперервних походах і боях, він не міг звикнути до нових умов. Петров періодично намагався довести генерал-губернаторові, що «Кам’янець не те місто, де повинен розташовуватися губернський центр». Головною причиною цього був клімат, який зовсім не сподобався начальникові губернії. Не пропрацювавши й двох років, Павло Іванович подав прохання про звільнення у відставку у зв’язку з розладнаним у багатьох походах здоров’ям. 25 листопада (13 листопада за старим стилем) 1840 року Петрова звільнили і того ж дня на його місце призначили генерал-майора Карла Фліге. Детальніше про Петрова — у статті «Скажи-бо, дядю…», про Фліге — у статті «Атлас від губернатора».

1919 рік. Директорія Української Народної Республіки виділила 1,8 мільйона гривень на розбудову університету в Кам’янці-Подільському. 200 тисяч із цієї суми було призначено на влаштування друкарні.

1920 рік. У Кам’янці-Подільському започатковано культурно-освітній часопис «Земля Подільська» («Ziemia Podolska») польською мовою.

1928 рік. На засіданні президії виконкому Кам’янецького округу, що відбулося 7—8 лютого, затверджено постанову президії Кам’янець-Подільської міської ради від 24 січня про надання третій трудовій школі в Круглому провулку на Польських фільварках імені 10-річчя Радянської влади на Україні.

1957 рік. З Угорщини до Кам’янця-Подільського на місце дислокації повернувся, втративши двох офіцерів і чотирьох солдат, 128-й танково-самохідний полк 66-ої мотострілецької дивізії, який брав участь у придушенні Угорської революції 1956 року. 2007 року в незалежному єврейському російськомовному журналі «Возрождение» спогадами про тодішні угорські події поділився Арон Брагілевський із Мельбурна, який тоді служив у Кам’янці-Подільському та виконував обов’язки начальника служби артилерійського озброєння полку.

1974 рік. Указом Президії Верховної Ради Української РСР голові Кам’янець-Подільського районного народного суду Анатолієві Васильовичу Міткевичу надано почесне звання заслуженого юриста Української РСР.

1977 рік. У Кам’янці-Подільському на кабельному заводі проведено Всесоюзний семінар газети «Труд» з питань обміну досвідом роботи з випуску продукції найвищої категорії якості.

1992 рік. У Кам’янець-Подільському районі колгосп «До комунізму» села Кульчіївці змінив назву на «Весна». У зв’язку з виходом на пенсію Івана Вікторовича Пшетаковського, який очолював господарство 20 років (з лютого 1972 року), головою правління колгоспу обрано Анатолія Олександровича Шведюка (народився 16 січня 1950 року).

1994 рік. У Заліссі Першому Кам’янець-Подільського району головою правління селянської спілки «Нове життя» замість Володимира Антонюка обрано Миколу Стефанюка.

1999 рік. Ігор Володимирович Мєлєкесцев змінив Олександра Степановича Ліпінського на посаді другого секретаря Кам’янець-Подільського міськкому Комуністичної партії України.

2001 рік. Кам’янець-Подільський міськвиконком дав дозвіл, щоб створювана філія Європейського університету в Кам’янці-Подільському орендувала частину приміщення четвертої школи на Руських фільварках (вулиця Франка, 10). Згодом усе закінчилося тим, що Руські фільварки зосталися без школи.

2005 рік. Конференція трудового колективу Кам’янець-Подільського університету ухвалила звернення до Президента України Віктора Ющенка, який незадовго до того — 23 січня — вступив на високу посаду, про надання навчальному закладові імені Огієнка. Через три з половиною роки, 20 серпня 2008 року, нарешті з’явилося розпорядження Кабінету Міністрів України, підписане Юлією Тимошенко, про надання Кам’янець-Подільському національному університету імені Івана Огієнка.

 

Цього дня народилися:

1918 рік. У селі Цвіклівці (нині Кам’янець-Подільського району) в сім’ї священика народилася Євгенія Давидівна Тондій — педагог, фольклористка. Щодо її батька, то 29 травня 1924 року газета «Червоний кордон» повідомила, що в Цвіклівцях священик Давид Тондій під впливом свого сина, студента інституту народної освіти, скинув сан священика та взявся за сільськогосподарську й освітню працю. Євгенія закінчила педагогічні курси в Бершаді. Працювала вчителькою в селах Орлівка, від 1935 року — Петрашівка, від 1958 року — Соболівка (всі Теплицького району Вінницької області). 1936 року Євгенію Давидівну, яка мала прекрасний голос, прийняли до академічної капели «Думка» в Києві, але через два місяці через важку хворобу чоловіка повернулася до педагогічної праці. 1960 року заочно закінчила Уманський педагогічний інститут. Керувала хорами: з 1952 року — в Петрашівській середній школі, з 1959 року — учнівським і вчительським у Соболівській середній школі № 2. Також у Соболівці керувала сільським колгоспним хором, створила жіночий вокальний ансамбль «Українка», який став дипломантом першого Всесоюзного огляду народної творчості, двічі був учасником республіканської радіопередачі «Золоті ключі». 1979 року вийшла на пенсію. Померла 20 липня 2003 року в селі Соболівка. Багато обрядових пісень, записаних від Євгенії Тондій, увійшли до репертуару зразкового дитячого фольклорного гурту Соболівки «Цвіт папороті». Крім українських пісень, збирала також приказки, прислів’я, загадки, думи. У Теплицькому районі на честь Євгенії Тондій щорічно, починаючи з 2003 року, проводиться районний фестиваль фольклорного мистецтва «Душа без пісні, що безкрила птиця».

1929 рік. У селі Шутнівці (нині Кам’янець-Подільського району Хмельницької області) народився Володимир Васильович Козярський — Герой Соціалістичної Праці. Був бригадиром комплексної бригади колгоспу «Україна» в 1954—1987 роках, а після роз’єднання господарства — колгоспу імені Дзержинського в 1987—1991 роках. Помер 8 травня 1991 року.

1935 рік. У селі Микитинці (тепер Косівського району Івано-Франківської області) народився Ярослав Федорович Сав’юк — лікар. Закінчив Івано-Франківський медичний інститут. Працював з 1960 року в селі Ковалівка Косівського району. 1970 року переїхав до Кам’янця-Подільського. Від 10 серпня 1976 року (з часу заснування) працював головним лікарем Кам’янець-Подільської міської поліклініки № 2. Помер 5 листопада 2001 року.

1942 рік. Народився Віктор Іванович Сопов — депутат Кам’янець-Подільської міської ради 1-го (21-го) скликання (у 1990—1994 роках), кандидат у депутати цієї ж ради на виборах 1998 року. Працював провідним інженером виробничого об’єднання «Електроприлад».

1942 рік. На Підзамчі (нині в складі Кам’янця-Подільського) народився Віталій Семенович Ткачук. Від 1964 року працював на виробничому об’єднанні будівельних матеріалів: начальником цеху, заступником генерального директора із загальних питань, від липня 1993 року — генеральним директором (змінив на цій посаді Івана Григоровича Василенка, який помер 4 травня 1993 року). Після перетворення об’єднання на відкрите акціонерне товариство «Гіпсовик» був його головою правління — до 28 травня 1997 року, коли цю посаду обійняв Володимир Ілліч Постовий.

1949 рік. У селі Круті Броди Ярмолинецького району народився Василь Григорович Добровольський — журналіст, голова Кам’янець-Подільської міськрайонної організації Національної спілки журналістів України. Здобувши журналістську освіту, працював у Криму заступником редактора газети «Керченский рабочий», в обласних керівних органах. Від 1985 року Василь Григорович мешкає в Кам’янці-Подільському. Був заступником головного редактора міськрайонної газети «Край Кам’янецький» (до серпня 1991 року — «Прапор Жовтня»), від 2009 року — власний кореспондент обласної газети «Подільські вісті».

1958 рік. Народився Сергій Анатолійович Берлінський — громадський активіст. Працював муляром Кам’янець-Подільського будівельно-монтажного управління «Промбуд-2». Був членом Хмельницької обласної ради Всеукраїнської спілки робітників. Депутат Кам’янець-Подільської міської ради 2-го (22-го) скликання (у 1994—1998 роках). Кандидат у депутати Хмельницької обласної ради на виборах 1998 року.

Сергій Берлінський. Допомога для АТО, грудень 2014 року

1970 рік. Народився Володимир Степанович Бучківський — сільський голова Думанівської територіальної громади (входить єдине село — Думанів). 1992 року закінчив Кам’янець-Подільський сільськогосподарський інститут (нині Подільський державний аграрно-технічний університет), де здобув фах агронома. Сільським головою обрано 31 жовтня 2010 року (змінив на цій посаді Василя Павловича Лавренюка).

1982 рік. У Кам’янці-Подільському народилася Ірина Олексіївна Мерлені (Мельник) — українська спортсменка (вільна боротьба, вагова категорія — до 48 кілограмів), заслужений майстер спорту, чемпіонка (Афіни, 2004) та бронзова призерка (Пекін, 2008) Олімпійських ігор, чемпіонка світу (2000, 2001, 2003, 2007) та Європи (2004, 2005). Батько і перший тренер — Олексій Володимирович Мельник. 14 липня 2014 року очолила управління молоді та спорту Хмельницької обласної державної адміністрації. Нагороджено орденом «За заслуги» третього ступеня (18 вересня 2004 року) — за досягнення значних спортивних результатів на XXVIII літніх Олімпійських іграх в Афінах, піднесення міжнародного авторитету України: орденом княгині Ольги третього ступеня (4 вересня 2008 року) — за досягнення високих спортивних результатів на XXIX літніх Олімпійських іграх в Пекіні (Китайська Народна Республіка), виявлені мужність, самовідданість та волю до перемоги, піднесення міжнародного авторитету України. 2014 року стала почесним громадянином міста Хмельницького.

1990 рік. Народився Ігор Сергійович Абросімов — депутат Кам’янець-Подільської районної ради (обрано 31 жовтня 2010 року).

 

Цього дня відійшли у вічність:

1725 рік. У Санкт-Петербурзі помер (28 січня за старим стилем) Петро I (Петро Олексійович Романов) — російський цар (від 1682 року), імператор (від 1721 року), фундатор Російської імперії. Народився 9 червня (30 травня за старим стилем) 1672 року в Москві. На початку серпня 1711 року, після провального Прутського походу та укладення невигідної для Росії вимушеної угоди з турками, 39-річний Петро I відправився на лікування водами в Карлсбад. Його шлях проліг через Поділля, яке тоді належало Польщі. Разом із Петром їхала його 27-річна дружина Катерина (майбутня імператриця Катерина I). 5 серпня вони добралися до Дунаївців і десь на півшляху до Кам’янця (орієнтовно в околі Слобідки-Рахнівської) заночували. Уранці 6 серпня цар і цариця поснідали і вирушили в Кам’янець, куди прибули після полудня. В місто вони в’їхали через Польські фільварки та браму, яка відома нині як Вітряна (за легендою, так її назвав Петро I, коли в ній вітер зірвав з його голови капелюха). Високих гостей зустріли гарматними залпами. Пообідавши, цар оглянув міські укріплення (зокрема, старий і новий замки). Його супроводжували кам’янецький староста Ян-Станіслав Контський, комендант фортеці Бартщ, мазовецький староста Станіслав Хоментовський. Із Кам’янця Петро I написав листи капітану Андрію Ушакову (своєму ад’ютантові) та князю Михайлові Ромодановському. Ночували цар і цариця на Довжку в резиденції старости, спеціально обладнаній для прийому високих гостей. Тут вони, очевидно, повечеряли, а зранку 7 серпня поснідали. Звідси Петро I написав лист фельдмаршалу Борисові Шереметєву, в якому поклопотався про кар’єру майора Івана Кампенгаузена (той, очевидно, звернувся в Кам’янці з проханням до царя). Далі цар і цариця в супроводі Станіслава Хоментовського продовжили поїздку. На півдорозі до Гусятина вони пообідали в шатрі, ніч з 7 на 8 серпня провели в Гусятині, наступну ніч — у селі Настасів (поблизу Тернополя), а 9 серпня прибули в Золочів (нині місто Львівської області).

1923 рік. У Варшаві загинув митрополит Варшавський і Холмський, патріарший екзарх Польщі Георгій (у миру Григорій Григорович Ярошевський). Народився 30 листопада (18 листопада за старим стилем) 1872 року в сім’ї священика. 1887 року закінчив Шаргородське духовне училище, 1893 року — Подільську духовну семінарію в Кам’янці-Подільському (перший у списку випускників), 1897 року — Київську духовну академію.  Від 1910 року — ректор Петербурзької духовної академії, від 1913 року — єпископ Калузький і Боровський, від 1917 року — єпископ Мінський і Турівський. 25 квітня 1918 року надано сан архієпископа. 1919 року тимчасово керував Харківською єпархією, емігрував із Добровольчою армією в Сербію, звідти переїхав до Італії. 1921 року, коли уряд Польщі вирішив установити у своїй державі автокефалію Церкви, був викликаний з Італії і призначений на Варшавську кафедру з умовою, що сприятиме встановленню автокефалії Православної церкви в Польщі. Указом патріарха Московського Тихона від 11 жовтня (28 вересня за старим стилем) 1921 року Георгію доручили тимчасово керувати Варшавською єпархією й одночасно призначили патріаршим екзархом у Польщі. 30 січня 1922 року патріаршим указом надано сан митрополита. Після того, як у Москві було здійснено обновленський переворот, митрополит Георгій зібрав у Варшаві в середині червня 1922 року перший Собор православних єпископів у Польщі і під тиском польського уряду зробив кроки, спрямовані на відділення православних єпархій, які опинилися на території Польщі, від Московського патріархату. 8 лютого 1923 року, в розпалі церковної боротьби, його застрелив ректор Волинської духовної семінарії архімандрит Смарагд (Латишенко).

1940 рік. У Празі помер Спиридон Феодосійович Черкасенко — український письменник (поет, драматург). Народився 24 грудня 1876 року в місті Новий Буг (тепер Миколаївської області). Закінчив Новобузьке двокласне училище, 1895 року — Новобузьку учительську семінарію. Учителював, від 1910 року працював у Києві. 1919 року Черкасенко переїхав до Кам'янця-Подільського, куди змушені були перебратися з Києва урядові та культурно-освітні інституції Української Народної Республіки. Тут він і далі активно працював у Міністерстві освіти УНР, у театрі Миколи Садовського, проводив культурно-освітню та просвітницьку діяльність. Цього ж року Міністерство освіти УНР запропонувало Черкасенку готувати підручники для українських шкіл і для цього відрядило його до Відня, де він працював у різних видавництвах («Дзвін», «Українська школа», «Земля»), укладаючи та редагуючи українські книжки. Першій річниці відкриття Кам’янець-Подільського державного українського університету, яка відзначалася 22 жовтня 1919 року, присвятив вірш «Наш світлий храм».

1977 рік. У Празі помер Олекса Кіндратович Приходько — український диригент, педагог, брат автора спогадів «Під сонцем Поділля» Віктора Приходька. Народився 17 жовтня (5 жовтня за старим стилем) 1887 року в селі Княжпіль (нині Кам’янець-Подільського району). 1899 року родина Приходьків переїхала в Кам'янець-Подільський. Тут батько Олекси — Кіндрат Вікторович — працював міським садівником. Олекса закінчив Подільську духовну семінарію. Він мав добрий музичний слух і гарний голос, тож юнака прийняли до кафедрального хору, в якому він ознайомився з найкращими зразками хорової творчості українських, російських і зарубіжних композиторів і добре засвоїв техніку хорового співу. Закінчив філологічний факультет університету та Музичний інститут у Варшаві. Керував українськими хорами у Варшаві (у 1909—1915 роках), Чернігові (у 1915—1917 роках), Києві (від 1917 року — Перший український національний хор під керуванням Кирила Стеценка, Українська республіканська капела під керівництвом Олександра Кошиця). Від 1920 року — організатор хорового життя на Закарпатті, у 1921—1923 роках — диригент Театру Миколи Садовського в Ужгороді. Від 1922 року — викладач літератури та музики в учительських семінаріях. Від 1940 року — керівник хорів і театральної студії у Празі.


© Олег Будзей


Дивіться також:

Категорія: Кам'янецький календар | Додав: OlegB (07.02.2015) | Автор: Олег Будзей
Переглядів: 874 | Коментарі: 4 | Теги: 8 лютого, Петро І, Приходько, Черкасенко, кам'янецький календар, Мерлені | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 4
0
1 KamPod   (07.02.2015 16:14) [Материал]
Дуже цікаві факти розкрились у події 1839р. Якщо це справді той до кого Лєрмонтов говорив "Скажи-ка, дядя, ведь не даром
Москва, спаленная пожаром, французу отдана?" то це взагалі прикольно, але й просто факт про родича великого поета вже щось.

0
2 KamPod   (07.02.2015 16:15) [Материал]
Ірину Мерлені вітаю з Днем Народження!

0
3 RD   (07.02.2015 22:01) [Материал]
Пам'ятаю "Труд", батьки передплачували колись...

0
4 RD   (07.02.2015 22:03) [Материал]
Мерлені з Днем Народження! Наскільки знаю дитинство спортсменки ніби пройшло в Кульчіївцях.

Имя *:
Email:
Код *:
Категорії розділу
Кам'янецький календар [366]
Села від А до Я [1]
Історія [54]
Культура [38]
Персоналії [86]
Релігія [11]
Суспільство [21]
Різне [23]
Пошук
Свіжина
Дуже цікаво розповідає про вулицю Зантус

Доброго дня,
хто може показати на

Скажите пожайлуста а где хранится виньет


да... мне бы такая штуенция не помешала


Пошук
Статистика
Rated by ORS3
Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Copyright MyCorp © 2024Створити безкоштовний сайт на uCoz