1981 рік. У Кам’янці-Подільському в міському Будинку культури відбулося перше засідання клубу для тих, кому за тридцять.
1998 рік. У Кам’янці-Подільському в другому міжобласному шашковому турнірі «Стара фортеця» перемогу здобув майстер спорту з Києва Юрій Тимофєєв.
2001 рік. У Кам’янці-Подільському в молодіжному центрі «Юність» відбувся конкурс «Подільська красуня — 2001». Найкрасивішою дівчиною Кам’янця-Подільського стала 17-річна студентка індустріального технікуму Вікторія Райська. У складі журі конкурсу був народний депутат України Артур Олександрович Білоус. Для кам’янчан співали Ліна Скачко й Артур Кульпович.
2001 рік. У Кам’янці-Подільському перебував професор Ігор Галярник — сімейний лікар зі Сполучених Штатів Америки.
2001 рік. Диплом Міжнародного академічного рейтингу популярності та якості «Золота фортуна» в номінації «Адаптованість навчальних програм до міжнародних вимог» здобув Кам’янець-Подільський педагогічний університет.
2002 рік. У Кам’янці-Подільському в шаховому клубі «Гросмейстер» завершився міжнародний дитячий шаховий фестиваль «Кам’янецька осінь — 2002».
Цього дня народилися:
1868 рік. У селі Підгайчики (нині Зборівського району Тернопільської області) народилася Марія Сильвестрівна Грушевська (дівоче прізвище — Вояківська) — українська громадська діячка, перекладач, дружина історика Михайла Сергійовича Грушевського (від 1896 року). Закінчила 1887 року Львівську учительську семінарію. Вчителювала в школі містечка Скала (нині селище міського типу Скала-Подільська Борщівського району Тернопільської області). Брала активну участь у роботі Наукового товариства імені Шевченка, досягла помітних успіхів як перекладачка. Перекладала з низки мов: французької (Альфонс Доде, Гі де Мопассан, Еміль Золя), німецької (Йоганн Вольфганг фон Гете), норвезької (Генрік Ібсен), російської (Іван Тургенєв, Антон Чехов). Від 1899 року її переклади друкувалися у «Літературно-науковому віснику» та виходили окремими виданнями. У лютому — березні 1919 року разом із чоловіком і донькою мешкала в Кам’янці-Подільському. Була однією із заступників голови Національної ради українських жінок, утвореної 1919 року в Кам’янці-Подільському. Разом із чоловіком емігрувала з України. 1924 року повернулася до Києва. Відійшла від політичної та громадської діяльності, цілком присвятила себе родині. Важко пережила смерть чоловіка та репресії проти доньки. Зверталася з листами до Йосипа Сталіна з проханням про допомогу. Померла 19 вересня 1948 року в Києві.
Марія Сильвестрівна Грушевська
1887 рік. У селі Медуха (нині Галицького району Івано-Франківської області) народився Дмитро Дмитрович Вітовський — український військовий і громадський діяч. 1907 року закінчив гімназію у місті Станіслав (нині Івано-Франківськ). Навчався у Львівському університеті, звідки 1910 року був відрахований за участь у студентському антипольському русі. Закінчив юридичний факультет Краківського університету. Від 1911 року працював адвокатом у Станіславі. Організовував осередки товариств «Січ» і «Просвіта» на Покутті, брав активну участь у роботі Української радикальної партії. Під час Першої світової війни командував сотнею і куренем Українських січових стрільців (УСС) у боях із російською армією. Засновник Стрілецького фонду друкованого органу УСС «Шляхи» (1915—1918). Як комендант УСС у Ковелі (у 1916—1917 роках) сприяв розвитку українського шкільництва на Волині. 29 жовтня 1918 року очолив Український військовий генеральний комітет. Керував роботою з підготовки та проведення збройного виступу у Львові 1 листопада 1918 року, в результаті якого місто та провінція потрапили під контроль українських Збройних Сил. До 5 листопада командував українським військом у боях із поляками. Від 9 листопада 1918 року — державний секретар (міністр) військових справ в уряді Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР), перший командир Української Галицької армії (УГА). Під його керівництвом велася розбудова збройних сил і військово-адміністративних структур ЗУНР. Від березня 1919 року — військовий радник делегації ЗУНР на Паризькій мирній конференції, де виступав проти польської агресії та окупації західноукраїнських земель. 2 серпня 1919 року поблизу Ратиборга (Сілезія) загинув в авіакатастрофі, коли летів з Бреслау до Кам’янця-Подільського.
Дмитро Дмитрович Вітовський
1906 рік. У селі Сокілець (нині Дунаєвецького району Хмельницької області) народився Дмитро ГавриловичВітряний — педагог. Після війни працював до 1960 року директором середньої школи в селі Довжок Кам’янець-Подільського району, потім — директором вечірньої школи там же. Помер 24 лютого 1990 року в Кам’янці-Подільському.
1918 рік. У селі Гуків (нині Чемеровецького району Хмельницької області) народився Михайло Онуфрійович Слободян — журналіст, гвардії майор у відставці. Працював відповідальним секретарем районної газети «Над Збручем» (Оринин). 1938 року був учасником Всесоюзного семінару журналістів у Москві. Брав участь у війні з німцями (ветеран 522-го гаубичного артилерійського полку). Учасник навчань із застосуванням ядерної зброї (Оренбурзькі степи, 14 вересня 1954 року). 1987 року у Львові у видавництві «Каменяр» побачила світ накладом 15 тисяч примірників документальна повість Михайла Слободяна «Путь к Берлину». 1998 року в Кам’янці-Подільському видав документальну повість «Веселка на конвеєрах», присвячену народженню, становленню та розвитку Кам’янець-Подільського кабельного заводу. Помер 25 березня 2002 року в Кам’янці-Подільському.
1929 рік. У Кам’янці-Подільському народився Анатолій ЯковичАляб’єв — український інженер, учений у галузі літакобудування, доктор технічних наук (1972), професор (1972). 1953 року закінчив механічний факультет Київського інституту цивільного повітряного флоту (нині Національний авіаційний університет). У 1953—1954 роках працював на виробництві. Від 1954 року викладав у рідному навчальному закладі (від 1965 року відомому як Київський інститут інженерів цивільної авіації, а нині як Національний авіаційний університет). Спочатку був асистентом, від 1958 року — старшим викладачем, від 1961 року — доцентом, а далі професором. У навчальному закладі виконував значну адміністративну роботу: в 1957—1960 роках був заступником декана, а в 1960—1964 роках — деканом механічного факультету, у 1964—1975 роках — проректором із наукової роботи. Професор Аляб’єв був організатором і першим завідувачем кафедри «Технологічне обладнання аеропортів», відкритої 1970 року. У 1975—1990 роках очолював кафедру «Технології виробництва та ремонту літальних апаратів та авіаційних двигунів». За досягнення в підготовці кадрів для народного господарства та цивільної авіації був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора. Досліджував технологію поліпшення якості з’єднуваних поверхонь авіаційних деталей. Вивчав фретінг-корозію, тобто корозію, пов’язану з окисненням поверхні. Помер 25 листопада 1990 року в Києві.
Анатолій ЯковичАляб’єв
1936 рік. У селі Половинкине Старобільського району Луганської області народилася Надія Олексіївна Світлична — український публіцист, правозахисник, лауреат Шевченківської премії 1994 року за активну журналістську та публіцистичну діяльність останніх років. Молодша сестра українського літературознавця, критика, поета, перекладача Івана Світличного. 1953 року вступила на українське відділення філологічного факультету Харківського університету, 1958 року закінчила університет. Працювала на Донбасі. 1964 року переїхала до Києва. Заарештовано 1972 року. Після року слідства засуджено до 4 років таборів. Відбувала покарання в Мордовії. 1977 року одружилася з Павлом Стокотельним (народився 1943 року в Кам’янці-Подільському), разом із ним і письменником Борисом Дмитровичем Антоненком-Давидовичем відвідала Кам’янець-Подільський. 8 листопада 1978 року прибула до США (з двома дітьми: вісім років і 4,5 місяця). Працювала в Гарварді, потім у видавництві «Пролог», у 1982—1994 роках — на радіо «Свобода». Померла 8 серпня 2006 року в місті Ірвінгтон (штат Нью-Джерсі, США). Її поховали 17 серпня 2006 року в Києві на Байковому цвинтарі.
1939 рік. У селі Колибаївка (нині Кам’янець-Подільського району Хмельницької області) народився Антон ВасильовичШкварський. Закінчив Київський технологічний інститут харчової промисловості. Працював директором Кам’янець-Подільського сокового заводу (з березня 1978 року), а після його реорганізації — головою правління відкритого акціонерного товариства «Кам’янець-Подільський соковий завод». Обирався депутатом Кам’янець-Подільської районної ради.
1951 рік. У Москві народився Стас Намін (насправді — Анастас Олексійович Мікоян) — російський рок-музикант, композитор, продюсер. Дід Анастас Іванович Мікоян — член Політбюро ЦК КПРС (у 1935—1966 роках). Мати Намі Артемівна Мікоян — історик-музикознавець (закінчила консерваторію). 1977 року створив групу Стаса Наміна. 20 вересня 1981 року група виступала в Кам’янці-Подільському на міському стадіоні та в Зеленому театрі під час фестивалю майстрів мистецтв «Подільська веселка».
1952 рік. У селі Крем’янка Ємільчинського району Житомирської області народився Валерій Адамович Талько — юрист. 8—10 вересня 1989 року в Києві був делегатом від Кам’янця-Подільського на установчому з’їзді Народного руху України.
1956 рік. У місті Дніпродзержинськ Дніпропетровської області народилася Тетяна Юхимівна Очеретенко — дитячий лікар, депутат Кам’янець-Подільської міської ради третього (в 1998—2002 роках), четвертого (в 2002—2006 роках) і шостого (в 2010—2015 роках) скликань. У Кам’янці-Подільському закінчила середню школу із золотою медаллю. 1982 року закінчила з відзнакою Вінницький медичний інститут імені Миколи Пирогова. За направленням працювала в Кам’янець-Подільській міській дитячій лікарні: п’ять років — дільничним лікарем, п’ятнадцять років — завідувачем педіатричного відділення. Від 2003 року працює головним лікарем міської дитячої поліклініки. Була у 1983—1990 роках головою профспілкового комітету дитячої лікарні, у 1988—1990 роках — головою міського комітету профспілок медичних працівників, у 1990—1991 роках — секретарем партійної організації дитячої лікарні. Протягом 15 років є автором і ведучою науково-просвітницької телевізійної програми «Здоров’я вам бажаємо» телерадіокомпанії «Імпульс».
Тетяна Юхимівна Очеретенко
1957 рік. У місті Олава (адміністративному центрі Олавського повіту Нижньосілезького воєводства Польщі) народився Ян Казимеж Зубовський (Jan Kazimierz Zubowski) — польський політик. У 2005—2006 роках був послом Сейму Республіки Польща, а в 2006—2014 роках — президентом польського міста Глогув (його попередником був Збігнєв Рибка, а наступником став Рафаель Рокашевич).
1966 рік. У селі Слатине Золочівського району Харківської області народився митрополит Хмельницький і Кам’янець-Подільський Антоній (у миру — Владислав Васильович Махота) — український релігійний діяч. Закінчивши середню школу, в 1983—1984 роках навчався в Харківському технічному училищі за спеціальністю «монтажник радіоапаратури». 1984 року вступив до Харківського політехнічного інститут, але невдовзі навчання перервала служба в армії в 1984—1986 роках. Далі продовжив навчання у Харківському політехнічному інституті, який закінчив 1991 року. Від 29 травня 1991 року — православний священик. 1995 року перейшов до Київського патріархату. 24 березня 1995 року призначено настоятелем парафії святих рівноапостольних князів Володимира й Ольги міста Сімферополя. 18 липня 1996 року прийняв постриг у чернецтво з іменем Антоній. 21 липня 1996 року хіротонізований на єпископа Сімферопольського та Кримського Української православної церкви Київського патріархату. 29 жовтня 1997 року призначено єпископом Хмельницьким і Кам’янець-Подільським, керівником Хмельницької єпархії. Від 23 січня 2004 року — архієпископ, від 23 січня 2012 року — митрополит. Удостоєно найвищих церковних нагород: 1999 року — ордену Святого Архистратига Божого Михаїла, 14 грудня 2006 року — ордену Юрія Переможця.
митрополит Хмельницький і Кам’янець-Подільський Антоній
