7 січня
Цього дня колись:
1816 рік. 28-річний російський поет Костянтин Миколайович Батюшков, закінчивши службу в Кам’янці-Подільському, виїхав (26 грудня 1815 року за старим стилем) до Москви. За півроку перебування на військовій службі в місті над Смотричем поет написав тут вірші «Мой гений» (липень-серпень), «Разлука» (влітку), «Пробуждение» (очевидно, восени), «Таврида» (восени), низку прозових творів (усі восени) — «Нечто о поэте и поэзии», «О характере Ломоносова», «Две аллегории», «Ариост и Тасс», «Петрарка», «О лучших свойствах сердца», «Нечто о морали», «Воспоминание о Петине» (датовано 9 листопада 1815 року), підготував до друку «Путешествие в замок Сизей» (восени). Уже покинувши місто, в другій половині 1816 року написав «Воспоминание мест, сражений и путешествий», де є опис Кам’янця-Подільського (див. матеріал «Кам’янець-Подільський 1815 року очима поета Костянтина Батюшкова»).
1917 рік. У Києві (25 грудня 1916 року за старим стилем) хоровий колектив університету святого Володимира під керівництвом диригента Олександра Антоновича Кошиця вперше виконав знаменитий «Щедрик» Миколи Дмитровича Леонтовича — українського композитора, який 1899 року закінчив Подільську духовну семінарію в Кам’янці-Подільському.
1950 рік. Відновив роботу кінотеатр на вулиці Шевченка. Сьогодні тут розмістився Кам’янець-Подільський районний центр національної культури і мистецтв «Розмай».
1957 рік. У Кам’янці-Подільському в кінотеатрі «Родина» (українською «Батьківщина») розпочато показ комедії Ельдара Рязанова «Карнавальна ніч» з Ігорем Ільїнським і Людмилою Гурченко в головних ролях. Невдовзі в газеті «Прапор Жовтня» з’явилися відгуки на цю подію: рецензія «Весело, смішно, розумно» (13 січня) та повідомлення «Колективний похід в кіно» (27 січня). Варто зазначити, що московська прем’єра фільму відбулася вчасно — 29 грудня 1956 року (якраз напередодні Нового року), а до Кам’янця-Подільського «Карнавальна ніч» дійшла з невеликим запізненням.
1984 рік. Справили новосілля мешканці дев’ятиповерхового житлового будинку на Хмельницькому шосе, 14. Трудівники будівельно-монтажного управління «Промжитлобуд» звели цей 108-квартирний будинок, а заселили його працівники заводу сільськогосподарських машин.
1990 рік. «Робітнича газета» надрукувала спогади майора у відставці з Кам’янця-Подільського Михайла Онуфрійовича Слободяна про масову участь радянських військ у навчаннях із застосуванням атомної зброї у вересні 1954 року.
1994 рік. Уперше на кам’янецькому радіо з’явилася «Музична вітальня» (організатор і ведучий передачі — Михайло Коцюбанський).
Цього дня народилися:
1793 рік. У місті Меджибіж (тепер Летичівського району) народився Сильвестр Венжик Гроза — польський письменник, публіцист, представник «української школи» в польській літературі. Навчався в Умані (1802—1809), Вінниці (1809—1812). Працював юристом в Кам’янці-Подільському (1812—1819). Помер 4 серпня 1849 року в селі Безіменне (тепер Козятинського району Вінницької області).
1868 рік. У місті Себеж (нині Псковської області Росії) народилася (26 грудня 1867 року за старим стилем) Ганна Іванівна Борисоглібська (насправді Сидоренко-Свидерська) — українська актриса. У січні — лютому 1907 року виступала на сцені Пушкінського народного дому в Кам’янці-Подільському під час гастролей у місті трупи Миколи Садовського. Померла 26 вересня 1939 року в Києві.
1905 рік. У Кам’янці-Подільському народилася (25 грудня 1904 року за старим стилем) Зінаїда Власівна Вікторжевська — український живописець. 1930 року закінчила факультет живопису Київського художнього інституту (нині НАОМА — Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури; майстерня Федора Григоровича Кричевського; серед учителів — Лев Юрійович Крамаренко, Віктор Никандрович Пальмов, Андрій Іванович Таран). Працювала у театральній майстерні четвертого Мистецького об’єднання «Березіль» (1923—1924), художником на доломітному Артемівському заводі (нині Луганської області, 1929), викладачем Луганської трудової школи (1930), режисером-мультиплікатором на Київській кінофабриці «Українфільм» (1930—1933). Від 1935 року брала участь у художніх виставках. Учасниця республіканських і всесоюзних виставок. Померла 8 листопада 1985 року в Києві. Улітку 2003 року відбулася посмертна персональна виставка живопису Вікторжевської у Національному музеї Тараса Шевченка в Києві. Основний жанр Вікторжевської — станкове малярство реалістично-імпресіоністичного напряму (портрети діячів української культури, натюрморти, пейзажі, тематичні картини). Особливість натюрмортів Вікторжевської — синкретичність, органічне поєднання в одній композиції портрета та натюрморту. Улюблені мотиви — квіти та яблука, які з портретами дітей створюють асоціативний ряд, що об'єднується оптимістичним настроєм, темою краси й повноти життя. Роботи зберігаються в Національному художньому музеї, Харківському та Дніпропетровському музеях українського мистецтва, Сумському художньому музеї, Шевченківському національному заповіднику в Каневі Черкаської області, Кам’янець-Подільському історичному музеї-заповіднику.
Картина Зінаїди Вікторжевської «Червоні маки», 1945 рік
1968 рік. У Києві народився Артур Олександрович Білоус — український політик і політолог, кандидат політичних наук (1993), народний депутат України третього скликання (1998—2002). Учасник семінару з проблем виборчого законодавства, організованого Комітетом виборців України 18—19 листопада 1995 року в Кам’янці-Подільському. 17 лютого 2001 року в Кам’янці-Подільському в молодіжному центрі «Юність» узяв участь в установчій конференції Хмельницької обласної організації партії «Нова політика». 8 листопада 2001 року був членом журі конкурсу «Подільська красуня-2001», який проходив у Кам’янці-Подільському в молодіжному центрі «Юність».
1970 рік. У Кам’янці-Подільському народився Павло Леонідович Білоус — один з організаторів відродження в Кам’янці-Подільському Пласту. Закінчив фізико-математичний факультет Кам’янець-Подільського педагогічного інституту (нині Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка). Двічі обирався депутатом Кам’янець-Подільської міської ради. Учасник Революції гідності. У січні 2014 року придумав ще один куплет до колядки: «А четвертий празник — взяття Межигір’я...», який уже через півтора місяці став дійсністю.
Цього дня відійшли у вічність:
1944 рік. У бою загинув перший командир партизанського загону імені Боженка села Оринин Петро Арсентійович Заплатинський. Народився 1913 року в селі Свинна (тепер село Веснянка Старокостянтинівського району).
© Олег Будзей
Дивіться також: |