7 листопада
Цього дня колись:
1947 рік. У Кам’янці-Подільському до 30-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції намічалося встановити в сквері Котовського (нині тут розмістився собор Олександра Невського) бюст Сталіна. Насправді в сквері було встановлено скульптурну групу, на якій Ленін сидить, а Сталін стоїть.
1971 рік. У селі Руді Кам’янець-Подільського району відкрито новий Будинок культури.
1983 рік. У Кам’янці-Подільському під час святкової демонстрації відбувся перший виступ жіночого духового оркестру Кам’янець-Подільського електромеханічного заводу. Керівником музичного колективу був Микола Дмитрович Пермяков. Комплект для великого духового оркестру (42 інструменти) закуплено в червні 1983 року через посередника (ленінградський завод «Електропульт») на Ленінградській фабриці музичних інструментів.
1988 рік. До Жовтневих свят у селі Голосків Кам’янець-Подільського району відкрито дитячий садок «Сонечко».
1993 рік. У Кам’янці-Подільському на майдані Відродження відбувся мітинг «Великий» жовтень — великий злочин», організований місцевими організаціями Народного Руху України та Демократичної партії України.
1996 рік. У Кам’янці-Подільському засновано товариство дітей-інвалідів «Вікторія» (голова Алла Михайлівна Іустінова).
2002 рік. У Кам’янці-Подільському в районному Будинку культури відбулася науково-практична конференція «Смирнов і сьогодення».
2002 рік. У Кам’янці-Подільському побачила світ збірка спогадів «Смирнов В.М.: людина, лідер, творець».
2007 рік. Наказом Міністерства освіти та науки України Кам’янець-Подільський індустріальний технікум перейменовано на Кам’янець-Подільський індустріальний коледж.
Цього дня народилися:
1923 рік. У селі Потуш (тепер Тиврівського району Вінницької області) народився Іван Володимирович Глинський — український письменник, літературознавець, перекладач, член Спілки письменників України від 1964 року. Навчався у Лучанській середній школі. На початку війни Глинського контузило, після окупації Вінниччини фашисти кинули його до концтабору. Після визволення — на газетній і культурній роботі на Вінниччині та Буковині. Закінчив 1957 року філологічний факультет Чернівецького університету. Працював на педагогічній роботі, в редакції обласної газети. Автор збірки гумору й сатири «Передбачливий гість» (1983), популярного дослідження історії українських імен і прізвищ «Твоє ім’я — твій друг» (1970, 1985), п’єс «Коли квіти стріляють» (1966), «Вас чекають матері» (1973). Восени 1971 року зустрічався зі студентами Кам’янець-Подільського педагогічного інституту. Помер 16 березня 1983 року в місті Могилів-Подільський Вінницької області.
Іван Володимирович Глинський
1927 рік. У Кам’янці-Подільському народився Володимир Михайлович Смирнов — кандидат економічних наук, перший секретар Кам’янець-Подільського райкому Комуністичної партії України (у 1970—1986 роках). У 1944—1947 роках перебував у лавах Радянської армії. Закінчив Кам’янець-Подільську торгово-кооперативну школу, працював у системі споживчої кооперації. 1952 року став членом КПРС. У 1955—1957 роках секретар виконкому, у 1957—1963 роках — голова райплану, заступник голови виконкомів Смотрицької, Кам’янець-Подільської районних рад. Від 1963 року перебував на партійній роботі (заступник секретаря партійного комітету Кам’янець-Подільського виробничого колгоспно-радгоспного управління, другий секретар Кам’янець-Подільського райкому КПУ). Делегат 25-го, 27-го з’їздів КРПС, 24-го, 26-го з’їздів КПУ. Депутат Верховної Ради Української РСР дев’ятого та десятого скликань. Нагороджено орденами Жовтневої Революції (грудень 1973 року), Трудового Червоного Прапора (двома), «Знак Пошани», Вітчизняної війни другого ступеня. Помер 1 квітня 1986 року в Кам’янці-Подільському. Див. про нього статтю «Невід’ємний від доби».
Володимир Михайлович Смирнов
1928 рік. У селі Оринин (нині Кам’янець-Подільського району Хмельницької області) народився Павло Федорович Білий — український майстер художньої кераміки, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України (від 1991 року). Учасник всеукраїнських, обласних і регіональних художніх виставок. Автор скульптур «Летять голуби» (1977), «Ой дівчина по гриби ходила» (1979), «Біля річки» (1980), «Ярмарок» (1982), «Материнство» (1983), «Буйвол» (1987), «Не рубай тополю» (1989), «Пастушок» (1993).
Павло Федорович Білий
1936 рік. У селі Богопіль (нині місто Первомайськ Миколаївської області) народився Микола Степанович Вінграновський — український письменник (поет і прозаїк), сценарист, кінорежисер, кіноактор, лауреат Шевченківської премії (1984). Закінчив 1960 року Всесоюзний державний інститут кінематографії. Перша збірка віршів «Атомні прелюди» (1962). У листопаді 1962 року з групою письменників (Микола Сингаївський, Олег Чорногуз, Володимир П’янов, Василь Шевчук, Микита Годованець та інші) був гостем у студентів Кам’янець-Подільського педагогічного інституту (нині Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка). Помер 26 травня 2004 року в Києві.
Микола Степанович Вінграновський
1937 рік. У селі Калачківці (тепер Кам’янець-Подільського району Хмельницької області) народився Микола Олексійович Малищук — педагог. Працював завучем, директором (обрано 15 жовтня 1988 року) Кам’янець-Подільської загальноосвітньої школи І—ІІ ступенів № 11. Був депутатом Кам’янець-Подільської міської ради першого (21-го) скликання (у 1990—1994 роках).
1937 рік. Народився Володимир Андрійович Арсенович — підприємець. Працював директором малого підприємства «Світязь», був депутатом Кам’янець-Подільської районної ради (від Слобідсько-Кульчієвецької сільської ради; обрано 31 березня 2002 року).
1942 рік. У селі Баговиця Кам’янець-Подільського району народився Віктор Никанорович Грабовський — український поет, літературознавець, критик, перекладач, автор книг «Конари» (1983), «Дерево слова» (1987), «Споглядання дерева», «Вербна неділя» та інших.
Віктор Никанорович Грабовський
1952 рік. У селі Мала Побіянка (нині Дунаєвецького району Хмельницької області) народився Василь Васильович Боровик — відмінник освіти України. Працював заступником директора, потім — виконувач обов’язків директора станції юних техніків у Кам’янці-Подільському.
1955 рік. У селі Вовча Гора Хмельницького району Хмельницької області (це село разом із селом Мар’янівка входить до селищної ради, центром якої є селище міського типу Чорний Острів) народилася Ольга Сергіївна Заярнюк — державний службовець шостого рангу, заслужений працівник сфери послуг України (від 5 березня 2002 року — за вагомі трудові здобутки, особистий внесок у примноження матеріальних і духовних надбань, активну громадську діяльність). 1979 року закінчила Кам’янець-Подільський педагогічний інститут імені Володимира Затонського (нині Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка) за спеціальністю «вчитель російської мови та літератури», 2004 року — Хмельницький інститут регіонального управління та права за спеціальністю «правознавство». Від серпня до листопада 1972 року — учениця швачки трикотажної фабрики в Чорному Острові. Від листопада 1972 року до січня 1977 року — старша піонервожата восьмирічної школи в селі Мар’янівка. Від січня до листопада 1977 року — керівник гуртків, а від листопада до грудня 1977 року — методист Хмельницького районного будинку піонерів. Від грудня 1977 року до жовтня 1981 року — секретар-завідувач відділу шкільної молоді та піонерів, а від жовтня 1981 року до серпня 1983 року — перший секретар Хмельницького райкому Ленінської комуністичної спілки молоді України. Від серпня 1983 року до серпня 1992 року — інспектор Хмельницького районного відділу народної освіти. Від серпня 1992 року до липня 1994 року — заступник голови Хмельницької районної державної адміністрації. Від липня 1994 року до вересня 1995 року — заступник голови виконкому Хмельницької районної ради. Від вересня 1995 року до листопада 1996 року — заступник голови Хмельницької районної державної адміністрації. Від листопада 1996 року до жовтня 1998 року — заступник голови Хмельницької обласної державної адміністрації. Від жовтня 1998 року до лютого 2000 року — заступник начальника, а в лютому — березні 2000 року — перший заступник начальника Хмельницького обласного управління Пенсійного фонду України. Від березня 2000 року — начальник головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Ольга Сергіївна Заярнюк
1956 рік. У Кам’янці-Подільському народився Михайло Юхимович Альперін — джазовий піаніст, композитор, педагог, лауреат міжнародних джазових фестивалів. Син журналіста й літературознавця Юхима Альперіна. У рідному місті навчався в середній школі № 8. Закінчив 1971 року Кам’янець-Подільську міську дитячу музичну школу (клас фортепіано), 1976 року — музичне училище у місті Бєльці (клас фортепіано). 1980 року увійшов до джазового квартету «Кварта». У 1983—1984 роках працював в «Арсеналі» Олексія Козлова. У 1984—1985 роках грав у дуеті із саксофоністом Симоном Шірманом. Після 1985 року виступав із сольними програмами на багатьох фестивалях і звернув на себе увагу цікавим використанням молдавського фольклору. У 1990-х роках Михайло Альперін, Аркадій Шіклопер і Сергій Старостін організували тріо, яке стало найпопулярнішим російським джазовим ансамблем у Західній Європі. З початку 1990-х років живе в Норвегії, у Вищій музичній школі в Осло викладає джазове фортепіано, сольфеджіо та імпровізацію. Виступає на європейських джазових фестивалях (із сольними програмами або з Moscow Art Trio). Див. про Михайла Альперіна статтю «Майстер джазу з вулиці Шевченка».
Михайло Юхимович Альперін
1958 рік. У Кам’янці-Подільському народилася Тетяна Миколаївна Шуханова (дівоче прізвище — Короткова) — журналістка. Закінчила 1976 року середню школу № 9, 1977 року — професійно-технічне училище № 5, 1983 року — факультет фізичного виховання Кам’янець-Подільського педагогічного інституту (нині Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка), 1993 року — Кам’янець-Подільське медичне училище. Працювала в міській друкарні, районному вузлі зв’язку, на електромеханічному заводі, з 1994 року — в редакції газети «Кам’янець-Подільський вісник», від 2001 року — в приватній газеті «Подолянин». Також була головним редактором газети «Сім днів». Нині одна із засновниць і головний редактор газети «Кам’янецький часопис КлюЧ».
Тетяна Миколаївна Шуханова
Цього дня відійшли у вічність:
1983 рік. У Львові померла Леся (Олександра) Сергіївна Кривицька (дівоче прізвище — Єлисеєва) — українська актриса, народна артистка Української РСР (1954). Народилася 16 січня (4 січня за старим стилем) 1899 року в місті Чигирин Київської губернії (нині Черкаської області). Навчалася в міському училищі, учительській семінарії в Чигирині. 1918 року продовжила навчання в Київському музично-драматичному інституті, водночас працювала у Театрі Миколи Садовського. У 1919—1920 роках була актрисою Державного народного театру Української Народної Республіки під керівництвом Миколи Садовського в Кам’янці-Подільському. Разом із театром виїхала в Галичину, згодом інтернована у Дембіцький табір поблизу Кракова. Від 1921 року мешкала у Львові. Працювала у мандрівних українських трупах: у 1921—1922 року — в Театрі імені Івана Франка, в 1922—1923 роках — в Українському театрі під керівництвом М. Орда-Степняка, 1924 року — в Українському театрі М. Демчишина, в 1925—1927 роках — в «Українському Придніпрянському театрі», 1927 року — в «Новому українському театрі», в 1927—1929 роках — у кооперативі «Український театр» під керівництвом Йосипа Стадника, в 1929—1934 роках — в Українському театрі імені Івана Тобілевича під керівництвом Володимира Блавацького, в 1934—1936 роках — у театрі «Заграва», в 1938—1939 роках — в Українському народному театрі імені Івана Котляревського. Під час німецької окупації 1941—1944 років виступала в Українському театрі Львова. У 1944—1973 роках — актриса Львівського українського драматичного театру імені Марії Заньковецької. 1965 року в Києві побачила світ книга Кривицької «Повість про моє життя (спогади артистки)», в якій вона, зокрема, згадала, як в Кам’янці-Подільському вперше зіграла роль Зосі в трагедії «Сава Чалий» Івана Карпенка-Карого. Кривицька була лірико-драматичною актрисою, володіла даром перевтілення в кожній ролі, могла бути ніжною і злою, гротескною і трагедійною, відкритою, правдивою.
Леся (Олександра) Сергіївна Кривицька
© Олег Будзей
Дивіться також: |
0
Я вражений від першого прочитаного і іллюстрації. Уже чув з кількох джерел про Леніна який сидить і Сталіна який стоїть. А тут побачив ще й в гарній якості і взнав більше про це 
