7 березня
Цього дня колись:
1923 рік. В Україні ліквідовано повіти та волості, утворено округи та райони, зокрема Кам’янець-Подільський округ у складі 17 районів.
1923 рік. Довжок, Жванець, Китайгород, Оринин, Стара Ушиця стали центрами відповідно Довжоцького, Жванецького, Китайгородського, Орининського, Староушицького районів.
1946 рік. Перейменовано села: Велику Мукшу на Велику Слобідку, Слобідку-Мукшанську на Слобідку, Мукшу-Пановецьку на Малу Слобідку, Ляшковицю на Збруч, Мукшу-Колубаєвецьку на Лисогірку, Татариски на Смотрич, Мукшу-Боришковецьку на Кам’янку, Мукшу-Китайгородську на Жовтневе, Великі Вірмени на Великозалісся, Малі Вірмени на Малозалісся, Вірменські Хутори на Залісся, Дурняківці на Наддністрянку.
1951 рік. В актовому залі Кам’янець-Подільського педагогічного інституту перед студентами й викладачами виступили поет Степан Крижанівський, драматург Захар Мороз. Останній читав уривки з п’єси «Чудодійна сила» (окремим виданням вийшла 1949 року).
1967 рік. ЦК КПРС, Рада міністрів СРСР, ВЦРПС ухвалили встановити в Радянському Союзі п’ятиденний робочий тиждень із двома вихідними. Відповідний указ Президія Верховної Ради СРСР видала через шість днів.
1969 рік. На Кам’янець-Подільському автоагрегатному заводі прийнято в експлуатацію новозбудований виробничий корпус площею 20341 квадратний метр.
1986 рік. У Кам’янці-Подільському в міському Будинку культури відбулися урочисті збори, присвячені Міжнародному жіночому дню. На них одностайно було обрано почесну президію у складі Політбюро ЦК КПРС. Така тоді була традиція, від якої невдовзі тихенько відмовилися.
1990 рік. У Кам’янець-Подільському районі відновлено Подільську та Думанівську сільські ради.
1993 рік. У Кам’янці-Подільському учасники мітингу «Економічна криза. Хто винен?» направили телеграму Генеральному прокурору України з вимогою притягнути до відповідальності делегатів всеукраїнської конференції комуністів у Макіївці.
1997 рік. Головою Кам’янець-Подільської державної податкової адміністрації призначено Станіслава Совецького.
1998 рік. У Кам’янці-Подільському в молодіжному центрі «Юність» відбувся концерт співака Віктора Павлика.
1998 рік. Чемпіонкою Кам’янця-Подільського з шахів уперше стала Наталя Усатюк (Чебакова).
2000 рік. Чемпіонкою Кам’янця-Подільського з шахів знову стала Наталя Усатюк (Чебакова).
2002 рік. Головою Кам’янець-Подільської об’єднаної державної податкової інспекції призначено Михайла Кацана.
2002 рік. Чемпіонкою Кам’янець-Подільської з шахів стала Яна Чумагіна, а з російських шашок — Валентина Олійник.
2012 рік. У Берліні розпочалася Міжнародна туристична виставка ITB Berlin-2012, на якій представлено і Кам’янець-Подільський. Очолила кам’янецьку делегацію директор департаменту гуманітарної політики міськради Альона Кузема. Кам’янець-Подільський брав участь у складі Подільсько-Буковинського кластера, в якому для створення потужнішого туристичного продукту об’єдналися також Чернівці й Хотин. Цей проект отримав назву «Подільсько-Буковинське намисто». Із 450 квадратних метрів українського павільйону йому відвели 24 квадратні метри.
Цього дня народилися:
1699 рік. У Бухаресті народився князь Іоанн Рудольф Кантакузен. Помер 1 червня 1761 року в селі Ластівці (нині Кам’янець-Подільського району), поховано в Кам’янці-Подільському в церкві Іоанна Предтечі (храм не зберігся).
1889 рік. У селі Гаврилівці (нині Кам’янець-Подільського району) народився Василь Степанович Зборовець — український просвітянин і мовознавець. Підготував підручник «Загальний курс української мови» під керівництвом професора Леоніда Булаховського, випущений у Харкові 1929 року. Брав участь у розробленні нового українського правопису, лексичний матеріал збирав повсюди, з різних джерел. Помер 18 грудня 1944 року в рідному селі.
1914 рік. У Санкт-Петербурзі народився (22 лютого за старим стилем) Олексій Михайлович Грицай — російський живописець-пейзажист, народний художник РРФСР (1963), народний художник СРСР (1974), дійсний член Академії мистецтв СРСР (1964). Навчався в 1932—1939 роках у Ленінграді в Інституті живопису, скульптури та архітектури Всеросійської академії мистецтв в Ісака Бродського та Василя Яковлєва. Викладав у Московському художньому інституті імені Василя Сурикова в 1948—1952 роках, потім від 1964 року, від 1966 року — професор. У пейзажах розвивав традиції російського пейзажного живопису другої половини XIX століття. Грицая нагороджено орденами Вітчизняної війни другого ступеня, Трудового Червоного Прапора, медалями. Він лауреат Сталінських премій (1951, 1952) за картини «В Жигулях. Буряний день» (1948—1950), «Засідання Президії АН СРСР» (1951; співавтори Василь Єфанов та ін.), лауреат Державної премії СРСР 1978 року за цикл пейзажів, лауреат Державної премії РРФСР імені Іллі Рєпіна 1973 року. Художника відзначено бронзовою медаллю Всесвітньої виставки 1958 року в Брюсселі. Картини Грицая зберігаються, зокрема, в Третьяковській галереї (Москва). Став прообразом червоноармійця Олексія Горскова з книги Сергія Баруздіна «Само по собі». У книзі, зокрема, зображено події перших днів війни в Кам’янці-Подільському та на Кам’янеччині, в яких брав участь Грицай. Помер 6 травня 1998 року в Москві.
1939 рік. У місті Шпола Черкаської області народився Олександр Миколайович Ткаченко — український політик і державний діяч. 16 листопада 1991 року як кандидат у Президенти України (був тоді міністром сільського господарства України) перебував у Кам’янці-Подільському, зустрічався з виборцями. Невдовзі, 25 листопада 1991 року, зняв свою кандидатуру на користь Леоніда Кравчука.
1956 рік. У селі Васильківці Гусятинського району Тернопільської області народився Іван Миколайович Гута — український підприємець у сфері сільського господарства, Герой України (2009). 1982 року закінчив економічний факультет Кам’янець-Подільського сільськогосподарського інституту (нині Подільський державний аграрно-технічний університет), за фахом економіст-організатор сільськогосподарського виробництва.
Цього дня відійшли у вічність:
1889 рік. У Кам’янці-Подільському помер (23 лютого за старим стилем) Федір Васильович Оміров — управитель Подільської казенної палати в Кам’янці-Подільському в 1872—1889 роках. Роботу на цій посаді починав як колезький радник, далі — статський радник, від 17(29) квітня 1879 року — дійсний статський радник. 1846 року за першим розрядом закінчив Віфанську духовну семінарію поблизу Сергієвого Посада. 1852 року зі ступенем кандидата закінчив юридичний факультет Московського університету. 22 лютого 1853 року розпочав службу. Працював секретарем земського суду в Москві, секретарем Московського тютюново-акцизного округу, скарбником казенної палати в Орловській губернії. 28 вересня 1878 року Федора Васильовича Омірова разом із дітьми Миколою, Олександром, Федором, Катериною, Варварою та Софією внесено до третьої частини дворянської родовідної книги Подільської губернії. 3 травня 1888 року до цієї ж книги внесено ще одну доньку Федора Васильовича — Віру. Донька Софія стала дружиною Олександра Колчака — майбутнього адмірала. Омірова нагороджено: 1867 року — орденом Святого Станіслава другого ступеня, 1871 року — орденом Святої Анни другого ступеня, 1877 року — орденом Святого Володимира третього ступеня.
1962 рік. У Києві помер Семен Дмитрович Скляренко — український письменник. Народився 26 вересня 1901 року в селі Калеберда (нині Прохорівка Канівського району Черкаської області). З поетом Олександром Підсухою у вересні 1949 року виступав у театрі імені Шевченка в Кам’янці-Подільському, розповів про роботу письменницької спілки, прочитав уривок з роману «Дорога на Київ».
1983 рік. У Львові помер Олексій Миколайович Ріпко — український режисер, заслужений діяч мистецтв Української РСР (1982). Народився 25 грудня (12 грудня за старим стилем) 1907 року в місті Охтирка (нині Сумської області). Навчався у 1932—1934 роках у Харківському театральному інституті. Учень Бориса Тягна. Творчу діяльність почав 1929 року. Працював у театрах Харкова, Сум, Тернополя, Охтирки, у 1956—1983 роках — у Львівському українському драматичному театрі імені Марії Заньковецької. 27 липня 1951 року в газеті «Прапор Жовтня» (нині «Край Кам’янецький») розповів про гастролі в Кам’янці-Подільському Тернопільського обласного українського драматичного театру імені Шевченка.
© Олег Будзей
Дивіться також: | 
0
