1977 рік. У Кам’янці-Подільському урочисто відкрито середню школу № 16, збудовану на 1176 учнівських місць.
1990 рік. У Кам’янці-Подільському національно-демократичними силами освячено синьо-жовтий прапор, піднятий 16 жовтня на флагштоку перед будинком міської Ради.
1993 рік. Кам’янець-Подільський міськвиконком, щоб зміцнити дружні зв’язки у сферах економіки, науки та культури, а також ділові та творчі зв’язки Кам’янця-Подільського з містами Каліш (Польща), Укмерге (Литва) та Мічурінськ (Росія), ухвалив перейменувати вулиці: 7 Листопада — на Каліську, Червоного козацтва — на Укмергеську, Примакова — на Мічурінську.
2001 рік. У Луцьку на третьому Національному конкурсі «Міні-міс і міні-містер України» титул «Міні-міс Україна» здобула четвертокласниця Кам’янець-Подільської школи-комплексу № 9 Богдана Медянець.
2001 рік. У Кам’янці-Подільському на п’ятому міжобласному шашковому фестивалі «Стара фортеця» перемогу здобув майстер спорту Олександр Іванович Колін з Києва — 8 очок з 9.
Олександр Іванович Колін
2002 рік. У Кам’янці-Подільському проведено виїзне засідання Київського міського управління в справах сім’ї та молоді.
Цього дня народилися:
1860 рік. У Волинській губернії народився (23 жовтня за старим стилем) Дмитро Ананійович Жудін — художник. Закінчив Санкт-Петербурзьку академію мистецтв. Відвідував курси підвищення кваліфікації у Москві, Санкт-Петербурзі, Києві. Бував за кордоном. У 1892—1913 роках мешкав у Кам’янці-Подільському, викладав малювання в місцевих навчальних закладах. Був членом Подільського церковного історико-археологічного товариства. Помер 22 квітня 1942 року в Ленінграді (нині Санкт-Петербург).
1894 рік. У селі Глібів (тепер Новоушицького району) народився (23 жовтня за старим стилем) Костянтин Олександрович Копержинський — український і російський літературознавець, театрознавець, фольклорист, етнограф, бібліограф. Тривалий час (у 1897—1923 роках, за винятком 1914—1918 років, коли навчався в Петроградському університеті) жив у Кам’янці-Подільському, зокрема навчався у гімназії (у 1904—1913 роках), викладав у інституті народної освіти (у 1922—1923 роках). Помер 18 березня 1953 року в Ленінграді (нині Санкт-Петербург).
1918 рік. У місті Переяслав Полтавської губернії (нині Переяслав-Хмельницький Київської області) народився Олег КіндратовичБабишкін — український літературознавець і кінознавець, доктор філологічних наук (1963), професор (1967). Закінчив 1941 року філологічний факультет Київського університету. Учасник війни з німцями. Працював у 1945—1960 роках в Інституті літератури імені Тараса Шевченка, у 1960—1965 роках — завідувачем редакції «Української радянської енциклопедії». Від 1965 року — професор кафедри історії та теорії журналістики в Київському університеті. Автор низки праць про життя і творчість Лесі Українки: «Леся Українка в Грузії» (1953), «Леся Українка в боротьбі проти українського буржуазного націоналізму» (1954), «Леся Українка в Криму» (1955), «Драматургія Лесі Українки» (1963), «У мандрівку століть. Слово про Лесю Українку» (1971). Також автор книг «Юрій Яновський» (1957), «Михайло Стельмах» (1961), «Ольга Кобилянська» (1963), «Володимир Самійленко» (1963), «Агатангел Кримський» (1967), «Олесь Гончар» (1968), «Українська література на екрані» (1966), «Радянське багатонаціональне мистецтво» (1974), «Кінематограф сучасного Заходу» (1984), «Кіноспадщина Юрія Яновського» (1987) та ін. Був головою журі республіканського фестивалю аматорських фільмів у Кам’янці-Подільському (грудень 1987 року чи січень 1988 року). Помер 30 червня 1991 року в Києві.
Олег КіндратовичБабишкін
1946 рік. У селі Струга (тепер Новоушицького району Хмельницької області) народився (згідно із офіційним записом — 4 січня 1947 року) Анатолій Васильович Шевчук — директор автотранспортного підприємства «Кам’янець». Закінчив 1973 року Київський автодорожній інститут. Обирався депутатом Кам’янець-Подільської міської ради. Працював заступником міського голови Кам’янця-Подільського.
Цього дня відійшли у вічність:
1994 рік. У Києві померла Єва МатвіївнаБудницька — українська поетеса, член Спілки письменників України (1968). Народилася 3 січня 1917 року в Києві в родині службовця. Закінчила школу, 1936 року — механічний технікум. Вступила до Київського політехнічного (тоді індустріального) інституту, який закінчила 1941 року. Під час війни виїхала на Волгу — в місто Зеленодольськ (Татарська АРСР). Викладала в Зеленодольському механічному технікумі (у 1941—1943 роках), працювала на заводі, була лектором Татарського обкому КПРС. На початку 1944 року повернулася в Київ. Викладала в Київському індустріальному технікумі (у 1945—1947 роках). 1947 року стала членом ВКП(б). Понад 25 років працювала в Києві в проектному інституті («Діпроцивільпромбуд»): інженер (від 1947 року), керівник групи (від 1972 року). Тоді перейшла на творчу роботу. Перші вірші написала 1953 року. Від 1959 року друкувалася в періодичних виданнях. Поетичні збірки: «Вулиця першого кохання» (1962), «Весна чи осінь» (1967), «Кам’яна троянда» (1972), «Спалахи» (1975), «Зелений острів» (1978), «Отзвук» (1979, в перекладі російською мовою), «Червень» (1981), «Світлиця» (1983), «Паморозь» (1984), «Падолист» (1987), «Щирість» (1992). Перекладала твори російських і єврейських письменників. На тексти Будницької українські композитори (Оскар Сандлер, Марія Завалишина, Михайло Жербін та інші) написали низку пісень і романсів. У травні 1975 року відвідала Кам’янець-Подільський, разом із прозаїком із Хмельницького Миколою Сумишиним зустрілася зі студентами сільськогосподарського інституту (нині Подільський державний аграрно-технічний університет).
