1919 рік. Відбувся парад залоги Кам’янця-Подільського, на якому був присутній головний отаман Симон Петлюра. Приводом для параду стало те, що увечері 30 серпня 1919 року частинам об’єднаної української армії героїчними зусиллями вдалося відвоювати у більшовиків Київ. Проте вже наступного дня (коли в місті над Смотричем проходив парад) Київ довелося віддати денікінцям, тож Кам’янець-Подільський і далі залишався тимчасовою столицею Української Народної Республіки.
1927 рік. Генеральний секретар Центрального комітету Комуністичної партії (більшовиків) України Лазар Мойсейович Каганович, який напередодні прибув до Кам’янця-Подільського, відвідав Жванецький район. Тут він, зокрема, розмовляв із червоноармійцями, цікавився життям Червоної армії на кордоні.
1929 рік. Заарештовано українського літературознавця Юхима Павловича Філя, який викладав українську літературу в Кам’янець-Подільському інституті народної освіти. Його звинувачено, що, викладаючи українську літературу в інституті, надто багато уваги звертав на національні моменти в історії боротьби українського народу, одночасно випускав соціологічне обґрунтування, слухачам свого курсу рекомендував здебільшого користуватися неокласичною літературою, аж до забороненої «Чорної ради» Пантелеймона Куліша. 24 лютого 1930 року судова трійка при колегії Державного політичного управління в Кам’янці-Подільському присудила Філеві сім років концтаборів. За висновками прокуратури Хмельницької області від 16 липня 1989 року в діях Філя немає складу злочину, тому його реабілітовано.
1929 рік. Заарештовано Антона Михайловича Шумлянського, який від жовтня 1928 року працював лектором (викладачем) зоології і сільського господарства Кам’янець-Подільського інституту народної освіти. 24 лютого 1930 року його засуджено судовою трійкою до п’яти років концтаборів. 5 травня 1989 року прокуратурою Хмельницької області Шумлянського реабілітовано.
1960 рік. У Кам’янці-Подільському здано в експлуатацію новозбудований готель «Україна» на 225 місць. Готель запланували триповерховим, четвертий поверх з’явився з ініціативи тодішнього першого секретаря Кам’янець-Подільського міськкому Комуністичної партії України Григорія Андрійовича Тонкочеєва, за що бюро Хмельницького обкому партії відзначило його... доганою за самоуправство.
1967 рік. У Кам’янці-Подільському урочисто відкрито військово-інженерне командне училище зі строком навчання три роки. 1969 року воно стало вищим військовим навчальним закладом. Першим начальником училища був призначений ще 20 лютого 1967 року полковник, а від 19 лютого 1968 року вже генерал-майор Василь Іванович Єрмаков (1921—1991). Він керував училищем до 1983 року.
1971 рік. У Кам’янці-Подільському на цементному заводі введено в експлуатацію другу технологічну лінію. Перша технологічна лінія, яка започаткувала роботу заводу, стала до ладу 30 грудня 1970 року, а остання (шоста) — 28 грудня 1975 року. Запроектованої потужності (3,7 мільйона тонн цементу за рік) завод досяг тільки 1987 року (тобто, через 12 років після введення в дію всіх ліній).
1978 рік. До Кам’янця-Подільського як новий редактор міськрайонної газети «Прапор Жовтня» (від серпня 1991 року це «Край Кам’янецький») прибув 35-літній журналіст Мар’ян Іванович Красуцький, який до того працював на Вінниччині. Перший номер, підписаний ним до друку, вийшов 2 вересня. Наклад газети тоді становив 27500 примірників. При Красуцькому газета досягла рекордного тиражу в часи перебудови: у червні 1990 року він сягнув 38875 примірників. Один номер газети коштував: 1978 року — дві копійки, 1990 року — три копійки, 1991 року — п’ять копійок.
1993 рік. Кам’янець-Подільський міськвиконком ухвалив перейменувати вулицю Крупської та розділити її на дві. Відтоді її відрізок від вулиці Лесі Українки до проспекту Грушевського став вулицею Гагенмейстера, а відрізок від вулиці Кулика до м’ясокомбінату — вулицею Маршала Харченка. Пропозиція топонімічної комісії, оприлюднена 16 жовтня 1991 року, була іншою: перейменувати вулицю Крупської на вулицю Шолом-Алейхема (на заміну тієї, що була в Старому місті та якій 1990 року повернули давню назву — Гімназійний провулок). Первісно ж (у другій половині XIX століття) це була невелика новопланівська вулиця Дівоча, яка, ставши в радянський час вулицею Крупської, сильно просунулася на південний схід — аж до території сучасного м’ясокомбінату.
1994 рік. У Кам’янці-Подільському на прибудові-сходах до кінотеатру «Юність», що на Черемушках, відкрито салон-люкс «Іоланта».
2002 рік. У Кам’янці-Подільському відкрито банкомат відділення акціонерного поштово-пенсійного банку (АППБ) «Аваль» (вулиця Соборна, 5). Варто зауважити, що перший у місті банкомат було відкрито ще 5 грудня 2001 року філією «Приватбанку».
2011 рік. Хмельницький обласний апеляційний суд пом’якшив покарання для колишнього міського голови Кам’янця-Подільського Анатолія Макаровича Нестерука з чотирьох років позбавлення волі до одного року умовно. Цього ж дня він вийшов на свободу.
Цього дня народилися:
1853 рік. У Тбілісі народився (19 серпня за старим стилем) Олексій Олексійович Брусилов — російський військовий діяч, генерал від кавалерії (1912). Закінчив 1872 року Пажеський корпус. Учасник російсько-турецької війни 1877—1878 років. Під час Першої світової війни — командувач восьмої армії, від березня 1916 року — головнокомандувач Південно-Західного фронту (штаб розміщувався в Кам’янці-Подільському). Війська фронту 22 травня (4 червня) — 7(20) вересня 1916 року здійснили прорив австрійсько-німецького фронту. Від 22 травня (4 червня) до 19 липня (1 серпня) 1917 року — головнокомандувач російської армії. Від травня 1920 року — на службі в Червоній армії. Працював в апараті Народного комісаріату військових справ та інспектором кавалерії Робітничо-селянської червоної армії. Від 1924 року — у відставці. Помер 17 березня 1926 року в Москві.
1883 рік. У місті Бучач (тепер Тернопільської області) народився Осип ТадейовичНазарук — український письменник, публіцист, історик, діяч українського визвольного руху. У складі Українських січових стрільців (УСС), що входили до Української Галицької армії (УГА), перебував у Кам’янці-Подільському (липень — жовтень 1919 року). Прибув до міста над Смотричем у середині липня 1919 року, увійшов до уряду Директорії, одночасно редагував газету УГА «Стрілець». У серпні 1919 року здійснив наукову екскурсію до Бакоти. У видавництві «Стрілець» вийшла книжечка Назарука «До Бакоти. Враження з подорожі до української Помпеї». У Кам’янці-Подільському почав писати повість «Роксоляна». Помер 31 березня 1940 року в Кракові (Польща).
Осип Назарук, 1915 рік
1893 рік. У місті Бережани (тепер Тернопільської області) у сім’ї композитора, диригента, греко-католицького священика Остапа Нижанківського народився син Нестор Остапович Нижанківський, який увійшов в історію музики як український композитор, піаніст і музичний критик. Середню освіту здобув у Стрию, навчаючись у гімназії. Потім навчався у Вищому музичному інституті імені Миколи Лисенка у Львові. Улітку 1919 року працював хормейстером театру в Кам’янці-Подільському. Помер 12 квітня 1940 року в Лодзі (Польща), там був і похований. У листопаді 1993 року прах композитора перезахоронили на цвинтарі Стрия, недалеко від могили його батьків.
Нестор Остапович Нижанківський
1955 рік. У селі Велика Слобідка Кам’янець-Подільського району народився Валерій Семенович Ткачук — колишній сільський голова Устянської територіальної громади.
1962 рік. У селі Верхні Синівці Глибоцького району Чернівецької області народився Дмитро ВасильовичВолков — підприємець. Був кандидатом у депутати Кам’янець-Подільської міської ради (1994, 1998). Відомий як директор малого підприємства (товариства з обмеженою відповідальністю) «Албіна».
1970 рік. У селищі міського типу Опішня Зіньківського району Полтавської області народилася Людмила Миколаївна Овчаренко — український керамолог, етнолог, ентопедагог, кандидат історичних наук (2010), заслужений працівник культури України (2009). 1992 року закінчила з відзнакою історичний факультет Полтавського державного педагогічного інституту імені Володимира Короленка. Від 2005 року — директор Державної спеціалізованої художньої школи-інтернату І—ІІІ ступенів «Колегіум мистецтв у Опішні». 2010 року захистила кандидатську дисертацію «Макарово-ярівський осередок народного гончарства в Україні (друга половина XIX — перша половина XX століття)». Депутат Зіньківської районної ради двох скликань (у 2006—2015 роках). Автор книги «Кам’янець-Подільський осередок гончарної освіти в Україні (1905—1933)» (Опішня, 2015).
Людмила Миколаївна Овчаренко
1976 рік. У німецькому місті Потсдам народився Роман Миколайович Кіфлюк — шахіст. Триразовий чемпіон Кам’янця-Подільського з шахів. Учасник міжнародного турніру «Київська весна» (1993) — 10-те місце (5,5 очка з 9); національного турніру «Кубок незалежності — 95» (Київ, 1995) — 3-є місце (8 очок з 11; приз за найкращу партію, приз «Просвіти» за найдосконаліше володіння українською мовою). Після закінчення 1998 року філологічного факультету Кам’янець-Подільського педагогічного університету працював завідувачем відділу молодіжної політики в Кам’янець-Подільському міськвиконкомі. Закінчив Львівську філію Академії державного управління при Президенті України. Видав збірку віршів «Ангел кохання на барикадах совісті» (Кам’янець-Подільський, 2005). Нині Роман Миколайович працює у Києві. 20 листопада 2014 року його призначено начальником управління контролю та аналізу телерадіомовлення Національної ради з питань телебачення і радіомовлення.
1979 рік. У селі Сокіл Кам’янець-Подільського району народився Сергій Вікторович Козак — педагог. Від 2013 року працює директором загальноосвітньої школи I—III ступенів у рідному селі.
Цього дня відійшли у вічність:
1990 рік. У Києві помер Станіслав ВолодимировичТельнюк — український поет, прозаїк, критик, перекладач, публіцист, громадський діяч, батько українських співачок Лесі та Галі Тельнюк. Народився 26 квітня 1935 року в селі Іскрівка Якимівського району Запорізької області. 1954 року закінчив Переяслав-Хмельницьке педагогічне училище, 1959 року — Київський університет. У 1962—1966 роках працював у редакції газети «Літературна Україна», далі відповідальним секретар Комісії критики та теорії літератури Спілки письменників України. У 1976—1977 роках працював на будівництві Байкало-Амурської магістралі. Лауреат Республіканської комсомольської премії імені Миколи Островського за 1984 рік. У вересні 1963 року був учасником урочистостей у Кам’янці-Подільському, присвячених 70-річчю байкаря Микити Годованця.
Могила Станіслава Тельнюка на Байковому кладовищі в Києві
1992 рік. У Кам’янці-Подільському помер Олександр Михайлович Миронюк — художник. Народився 20 червня 1955 року в селищі Сокиряни (нині місто, один із районних центрів Чернівецької області). Закінчив Кам’янець-Подільську дитячу художню школу, Одеське художнє училище, факультет графіки Київського художнього інституту (його дипломною роботою стала серія графічних творів про Устима Кармалюка). Жив і працював у Кам’янці-Подільському, мав майстерню на вулиці Довгій, був активним учасником Народного руху України. Олександр Миронюк уперше в місті в новітній час підняв синьо-жовтий прапор. Це сталося 8 грудня 1989 року, коли на Руськофільварецькому кладовищі відкривали пам’ятний знак «Жертвам репресій».13 жовтня 1992 року в Ратуші відкрилася посмертна персональна виставка робіт Олександра Миронюка. 2005 рік. У Варшаві (Польща) померла Стефанія Войтович (Stefania Woytowicz) — польська співачка академічного репертуару (сопрано), сестра композитора Болеслава Войтовича. Народилася 8 жовтня 1922 року в містечку Оринин (нині село Кам’янець-Подільського району Хмельницької області). Виросла в Бресті, від 1943 року жила у Варшаві, після закінчення Другої світової війни перебралася до Кракова та вступила до Краківського університету на відділення романістики, одночасно навчалася у Краківській вищій школі музики у Станіслави Завадської. 1950 року виграла конкурс вокалістів імені Баха в Познані, 1954 року була серед лауреатів Міжнародного фестивалю «Празька весна». 1955 року здійснила гастрольні поїздки в СРСР, Китай і Австрію, надалі понад три десятиліття гастролювала по всьому світу. Була постійною учасницею музичного фестивалю «Варшавська осінь». Войтович не виступала на оперній сцені, хоча і взяла участь у кількох повних записах опер (серед них «Сила долі» Верді та «Галька» Монюшко). Замість цього вона зосередилася на камерному й особливо вокально-симфонічному репертуарі. Серед цілої низки значних творів польської музики, з якими пов’язане ім’я Войтович, — Третя симфонія Генріка Гурецкого (Войтович співала 1977 року на прем’єрі, 1978 року на першому записі, а також на двох пізніших записах), твори Кшиштофа Пендерецького, Тадеуша Байрда та інших. У 1977—1992 роках була головою Варшавського музичного товариства.
Стефанія Войтович
У серпні (точну дату не встановлено)
1914 рік. З Кам’янця-Подільського під час Першої світової війни евакуювали всі державні заклади — до Воронежа, Києва та Вінниці, а чоловічу гімназію — до Симбірська.
1966 рік. У Кам’янці-Подільському введено в дію телеретранслятор (телевишку біля школи-інтернату № 1). 1 січня 1984 року до ладу став телеретранслятор у селі Кульчіївці Кам’янець-Подільського району, який забезпечив передачу першої програми центрального телебачення на дециметрових хвилях — і невдовзі телевишку в місті ліквідували.
1971 рік. Переїхавши до Кам’янця-Подільського з Чемеровеччини, на цементному заводі став працювати водієм БілАЗу 42-річний Іван Ілліч Кизима. Невдовзі зарекомендував себе одним із провідних робітничих поетів міста, активним оспівувачем праці цементників у формі поетичного репортажу. Місцева газета «Прапор Жовтня» відзначила Івана Ілліча премією імені письменника Володимира Бєляєва за третій квартал 1974 року, 30-карбованцевою премією за перемогу в літературно-публіцистичному конкурсі «З іменем Леніна від перемоги до перемоги» (1980). Друкував вірші в обласних газетах «Радянське Поділля», «Корчагінець». Віддав цементному виробництву 20 років (1971—1991): спочатку на цементному заводі (шофер, наставник водіїв БілАЗів), потім у «Цемремонті» (слюсар, бригадир інструментальників). Став членом ВКП(б) ще під час служби в армії, а на заводі був парторгом автотранспортного цеху, членом заводського парткому, кандидатом у члени міськкому Комуністичної партії України. Вже в незалежній Україні видав низку поетичних і прозових збірок.
1984 рік. Міжнародний майстер Йосип Ватников (Москва) дав шахістам міста два сеанси одночасної гри — на 18 і 10 дошках. У гостя виграли Віктор Кулик й Іван Петров.
1986 рік. У селі Колодіївка Кам’янець-Подільського району до нового навчального року завершено будівництво нової двоповерхової школи. Вело будівництво МПМК-35.
1986 рік. У селі Дерев’яне та на його околицях розпочалися зйомки фільму «У синьому небі висію ліс» (остаточна назва — «Солом’яні дзвони»). Знімав фільм, написавши сценарій за творами Євгена Гуцала, Юрій Ільєнко. У фільмі, зокрема, знімалися Лесь Сердюк, Михайло Голубович, Майя Булгакова, Ніна Матвієнко.
1986 рік. Члени кафедри історії СРСР і УРСР Кам’янець-Подільського державного педагогічного інституту імені Володимира Затонського затаврували ганьбою російського письменника Олександра Солженіцина — «відступника та зрадника, який створив «фонд» допомоги запеклим ворогам Радянської влади». За дорученням кафедри професор Юрій Тарасов проінформував кам’янчан про позицію науковців через місцеву газету «Прапор Жовтня».
1991 рік. Створено митний пост «Кам’янець-Подільський» на базі Хмельницького поста Львівської регіональної митниці.
1991 рік. Економічна гра «Банк» (насправді ж, фінансова піраміда), яку організували Кам’янець-Подільський райком комсомолу та мале підприємство «Катарсис» досягла апогею. На середину серпня до гри прилучилося понад 7 тисяч чоловік, окремі щасливчики збагатилися на 9—10 тисяч карбованців.
1996 рік. У Кам’янець-Подільському міськвиконкомі розпочав діяльність новостворений відділ зовнішньоекономічних зв’язків і туризму, який очолив Станіслав Миколайович Герук. Згодом відділ реорганізували в управління зовнішньоекономічних зв’язків, туризму та комплексного розвитку Старого міста (його начальником був Віктор Степанович Травінський, який з лютого 2011 року працює директором Кам’янець-Подільського історичного музею-заповідника).
1996 рік. Сталися зміни в керівництві колективного підприємства «Кам’янець-Подільська меблева фабрика». Після виходу на пенсію Миколи Мусійовича Годованого (на початку серпня йому виповнилося 60 років), який очолював підприємство 31 рік (з 1965 року), колектив обрав директором Володимира Миколайовича Гагу.
2001 рік. Помер краєзнавець Андрій Михайлович Терлецький. Народився 30 жовтня 1917 року в місті Павлоград (тепер місто обласного значення, один із районних центрів Дніпропетровської області). Закінчив 1941 року геолого-географічний факультет Харківського університету. Працював інженером-геологом, викладачем Кам’янець-Подільського індустріального технікуму. Вів у газеті «Прапор Жовтня» рубрику «Вулиці нашого міста». Перша публікація з цієї рубрики — «Подорож по Жовтневому» — з’явилася 4 липня 1981 року.
За повідомленням з офіційної спільноти ВК фестивалю "Республіка" сьогодні, 31.08.2016р. до Кам'янця приїхали гурт з Великобританії MolotovJukebox, вокалісткою якої є акторка "Гарі Потера" і "Гри Престолів" Наталі Тена та гурт з Німеччини KADAVAR. Завтра вони виступатимуть у програмі першого дня фестивалю
0
