1924 рік. У Кам’янці-Подільському газета «Червоний кордон» розповіла про незаконне чудо в селі Бережанка Чемеревецькому району. Там громадянка Олексиха Леськова стверджувала, що безпосередньо спілкувалася «з якоюсь із святих», яка пророкувала «скорий кінець радянської влади».
1940 рік. У старших класах середніх шкіл і у вищих навчальних закладах навчання стало платним.
1967 рік. Від імені Президії Верховної Ради СРСР член військової ради, начальник політуправління Прикарпатського військового округу генерал-полковник Мальцев вручив Кам’янець-Подільському військово-інженерному училищу бойовий прапор. Його в навчальний заклад ще навесні 1967 року привіз під охороною зі Львова заступник начальника політвідділу училища Андрій Іщенко. Після останнього випуску курсантів (16 червня 1995 року) прапор передали в архів. Його замінили прапором українського зразка.
1980 рік. У Кам’янець-Подільському районі після 21 року перерви, що тривала від 15 серпня 1959 року, Колодіївка знову стала адміністративним центром сільської ради.
1990 рік. Президія Кам’янець-Подільської міської ради виробила заходи для звільнення приміщення церкви Святого Георгія на Польських фільварках від планетарію та передачі її громаді Української православної церкви Московського патріархату.
2002 рік. Указом Президента України звання «Заслужений працівник освіти України» надано Олександру Григоровичу Луданному — директорові Кам’янець-Подільської станції юних техніків.
2003 рік. Указом Президента України звання «Заслужений працівник освіти України» надано Миколі Володимировичу Павлюку — директорові навчально-виховного комплексу в Кам’янці-Подільському.
2004 рік. Указом Президента України звання «Заслужений працівник освіти України» надано Едуарду Євстафійовичу Кульчицькому — голові Кам’янець-Подільської районної ради.
2011 рік. У Кам’янці-Подільському під час міжнародного військово-історичного фестивалю «Кам’янець — земля героїв» 36-річний киянин мимовільним пострілом із саморобного макета рушниці шомполом поранив у голову 38-річного громадянина Росії. Чоловік помер у лікарні.
Цього дня народилися:
1904 рік. У селі Новоборисівка (тепер Мелітопольського району Запорізької області) народився Григорій Андрійович Тонкочеєв — почесний громадянин Кам’янця-Подільського. Працював у місті над Смотричем першим секретарем міськкому Комуністичної партії України (у 1953—1962 роках), головою міськвиконкому (у 1964—1968 роках), директором стадіону (до 1972 року). Помер 3 червня 1991 року.
1906 рік. У селі Куземин теперішнього Охтирського району Сумської області народився Іван Багряний (справжні ім’я, по батькові та прізвище — Іван Павлович Лозов’ягін) — український письменник і громадсько-політичний діяч, лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка (1992). У 1920-ї роках жив у Кам’янці-Подільському, працював у редакції газети «Червоний кордон», був її репортером, ілюстратором-колографом та друкував у ній свої вірші. Зазнав репресій. З 1945 року перебував у еміграції. Автор романів «Тигролови», «Сад Гетсиманський». Помер 25 серпня 1963 року в місті Новий Ульм (земля Баварія, Німеччина).
1949 рік. У Кам’янці-Подільському народилася Антоніна Олександрівна Губанова — кандидат фізико-математичних наук, доцент. У 1957—1965 роках навчалася в середній школі № 8 Кам’янця-Подільського, у 1965—1967 роках — у Київській спеціалізованій школі-інтернаті фізико-математичного профілю, яку закінчила зі срібною медаллю. У 1967—1972 роках навчалася у Київському державному університеті імені Тараса Шевченка. У 1972—1976 роках за направленням працювала на Загорському оптико-механічному заводі. 1976 року повернулася в Кам’янець-Подільський, працювала лаборантом у педагогічному інституті, у 1977—1980 роках — у Кам’янець-Подільському вищому військово-інженерному командному училищі імені Віктора Харченка. 1983 року закінчила аспірантуру при Кишинівському інституті прикладної фізики. Від 1983 року працює в Кам’янець-Подільському педагогічному інституті (нині Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка) на посадах асистента, наукового співробітника, старшого викладача, доцента кафедри фізики. 1984 року захистила кандидатську дисертацію.
1949 рік. На станції Дунаївці (нині Дунаєвецького району Хмельницької області) у сім'ї робітників народилася Валентина Олександрівна Стадник — педагог. 1956 року пішла до школи. 1960 року сім’я переїхала до Кам’янця-Подільського. Тут навчалася у школі-інтернаті № 1 і середній школі № 10, яку закінчила 1967 року. 1969 року стала студенткою філологічного факультету (спеціальність російська мова та література) Чернівецького університету імені Юрія Федьковича. 1972 року перевелася на філологічний факультет Кам’янець-Подільського педагогічного інституту (заочна форма навчання), який закінчила 1975 року, за спеціальністю — вчитель російської мови та літератури. Деякий час працювала у Кам’янець-Подільському міському комітеті комсомолу, потім за фахом — у міській середній школі № 6, школі-інтернаті № 1. У грудні 1980 року перейшла на роботу старшим лаборантом кафедри мовознавчих дисциплін Кам’янець-Подільського педагогічного інституту (нині національний університет імені Івана Огієнка).
1953 рік. У селі Михайлівка (нині Дунаєвецького району Хмельницької області) народився Василь Іванович Підопригора. У 1974—1976 роках — сержант патрульно-постової служби Кам’янець-Подільського міського відділу внутрішніх справ. Далі навчався в Горькому (нині Нижній Новгород) у вищій школі Міністерства внутрішніх справ СРСР, яку закінчив 1980 року. У 1980—1981 роках — старший оперуповноважений Білогірського районного відділу внутрішніх справ (Хмельницька область), у 1981—1991 роках — оперуповноважений відділу боротьби з розкраданням соціалістичної власності у Кам’янці-Подільському, з 1991 року — начальник цього відділу (що згодом став відділом боротьби з економічними злочинами). Від 1996 року — старший оперуповноважений з особливо важливих справ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України з боротьби з економічними злочинами (Хмельницька, Тернопільська та Чернівецька області), далі — начальник Кам’янець-Подільського міжрайонного головного відділу податкової міліції (звільнено з 30 листопада 1998 року), підполковник податкової міліції.
1959 рік. У селі Мала Деревичка Любарського району Житомирської області народився Петро Степанович Поліщук — журналіст. 12 років працював у газеті «Прапор Жовтня» («Край Кам’янецький») — кореспондентом, завідувачем відділу, редактором відділу соціальних проблем. Від 1998 року — головний редактор газети «Кам’янець-Подільський вісник», нині — директор комунального підприємства «Редакція газети «Кам’янець-Подільський вісник».
Петро Поліщук (крайній ліворуч у нижньому ряду)
в складі футбольної збірної кам’янецьких журналістів, 2012 рік
1966 рік. У Кам’янці-Подільському народився Валерій Анатолійович Нестеренко — кандидат історичних наук, доцент, член Національної спілки краєзнавців України. Закінчив історичний факультет Кам’янець-Подільського державного педагогічного інституту (нині Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка). Працює в Подільському державному аграрно-технічному університеті (від 1999 року), водночас — провідний науковий співробітник Кам’янець-Подільського державного історичного музею-заповідника (працює в ньому з 1992 року). Відомий також як шахіст, учасник чемпіонатів міста та інших турнірів.
1969 рік. Народилася Ірина Анатоліївна Кульчицька — завідувач дошкільного навчального закладу № 18 у Кам’янці-Подільському.
1971 рік. У Львові народилася Тетяна ІллівнаБєляєва — українська спортсменка (дзюдо, самбо), заслужений майстер спорту (1996). Навчалася у Львівському інституті фізкультури, перевелася до Кам’янець-Подільського педагогічного інституту (закінчила 1999 року). Чемпіонка України (1990), Європи (1992, 1993) та світу (1992—1994, 1996), срібна призерка чемпіонатів світу (1990, 1997) із самбо. Чемпіонка України (1989, 1993, 1994, 1996—1999), срібна призерка чемпіонату світу серед студентів (1994), бронзова призерка чемпіонатів Європи (1992) та світу (1995) із дзюдо. Учасниця Олімпійських ігор в Атланті (1996, V—VІІІ місця) та Сіднеї (2000). Виступала за Спортивний клуб армії (Львів) у 1991—1998 роках, спортивне товариство «Динамо» — у 1998—2000 роках. Від 2002 року працює тренером із дзюдо у Школі вищої спортивної майстерності (Дніпропетровськ). Станом на жовтень 2011 року — директор Дніпропетровського клубу дзюдо «Тайфун».
Цього дня відійшли у вічність:
1973 рік. У Києві помер (за іншими даними — 4 жовтня) Віктор Степанович Кушнір — український поет, журналіст. Народився 3 серпня 1937 року в селі Калиня (нині Кам’янець-Подільського району Хмельницької області). Закінчив Княжпільську середню школу (із золотою медаллю), факультет журналістики Київського університету (заочно). Працював у газетах «Рідне слово» (Кельменці), «Радянські Карпати» (Путила; редактор), «Радянська Буковина» (відповідальний секретар), «Вечірній Київ» (завідувач відділу партійного життя). Побачили світ збірки Кушніра «Пам’ять» (1967), «Неподільність» (1972), «Повернення» (1980). Поховано на Байковому кладовищі. На могилі пам’ятник: брила з білого мармуру з написом «Віктор Кушнір. 1937—1973».
1985 рік. У Києві помер Любомир Дмитрович Дмитерко — український письменник, лауреат Шевченківської премії (1979). Народився 18 березня (5 березня за старим стилем) 1911 року в місті Винники (тепер у складі міста Львів). Разом з батьками переїхав 1919 року до Кам’янця-Подільського, тут закінчив школу, навчався у 1928—1929 роках на філологічному факультеті інституту народної освіти, друкувався в газеті «Червоний кордон» (перший вірш «Мати» надруковано 1928 року). Від 1930 року проживав у Києві. Навчався на сценарних курсах при Київському кіноінституті. Працював редактором на Київській кіностудії, від 1962 року — головний редактор журналу «Вітчизна». За збірки віршів «Основа» та «Світе мій» (обидві — 1978) удостоєно Державної премії Української РСР імені Тараса Шевченка (1979). 1958 і 1962 року в складі делегації Української РСР брав участь у роботі сесії Генеральної Асамблеї ООН.
2008 рік. У Кам’янці-Подільському помер Микола Борисович Петров — український історик, археолог, краєзнавець, кандидат історичних наук (1987), доцент (1992). Народився 25 грудня 1952 року в селі Сирватинці (нині Городоцького району Хмельницької області). 1977 року закінчив історичний факультет Кам’янець-Подільського державного педагогічного інституту (нині Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка). Працював у цьому навчальному закладі. Від листопада 1990 року до листопада 2004 року був завідувачем кафедри історії України. 1987 року в Інституті археології Академії наук Української РСР захистив кандидатську дисертацію «Історична топографія Кам’янця-Подільського XII—XVII століть». Автор монографії «Історична топографія Кам’янця-Подільського кінця XVII — XVIII століть (Історіографія. Джерела)» (Кам’янець-Подільський, 2004). Посмертно побачила світ монографія «Місто Кам’янець-Подільський в 30-х роках XV — XVIII століть: проблеми соціально-економічного, демографічного, етнічного та історико-топографічного розвитку. Міське і замкове управління» (Кам’янець-Подільський, 2012). Співавтор (з Іоном Винокуром) давньоруської гіпотези про заснування Кам’янця-Подільського.
0
. А от пророцтво кінця Радянської влади виявився не таким вже скорим
