2 травня
Цього дня колись
1793 рік. Кам’янець-Подільський відійшов (21 квітня за старим стилем) від Польщі до Росії (останнім з міст Подільського, Волинського та Брацлавського воєводств).
1793 рік. У Кафедральному костьолі комендант фортеці Антон Злотницький присягнув на вірність імператриці Катерині ІІ. До речі, це сталося в день її народження.
1922 рік. Розпочато рух пасажирських поїздів з Кам’янця-Подільського до Києва.
1962 рік. У Кам’янці-Подільському, в газеті «За комунізм» розпочав журналістську діяльність Борис Іванович Урода.
1987 рік. У Кам’янці-Подільському жителі селища Першотравневе вперше провели свято свого мікрорайону, більше відомого як селище цементного заводу.
2003 рік. У міському Будинку культури Кам’янець-Подільська центральна дитяча музична школа імені Тадея Ганицького відсвяткувала столітній ювілей.
Цього дня народилися:
1912 рік. У місті Олександрія (нині Кіровоградської області) народилася Надія Семенівна Довгалюк — ветеран праці, громадська активістка в Кам’янці-Подільському. Була членом ВКП(б), працювала інспектором Центрального статистичного управління. Була депутатом Кам’янець-Подільської міської Ради третього скликання (обрано 17 грудня 1950 року). Померла 14 серпня 2004 року.
1923 рік. У Дунаївцях народився Самуїл Соломонович Дайчман — журналіст, публіцист. 1945 року став членом Всесоюзної комуністичної партії (більшовиків). 1957 року закінчив Кам’янець-Подільський педагогічний інститут (нині Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка). Працював журналістом обласної газети «Радянське Поділля» (нині «Подільські вісті»). Друкувався у всесоюзній і республіканській пресі, в альманасі «Літературне Поділля». Авто книжок «Ордена Леніна колгосп імені Леніна» (1968), «Чорна душа сіонізму» (1978).
1938 рік. У селі Велика Стадниця під Вінницею народилася Олександра Семенівна Ванжула — поетеса, член Національної спілки письменників України (1997). Батька Семена Лазаровича репресовано 1946 року й закатовано 1948 року, через рік померла мати Єфросинія Андріївна. Виховувалася в Рожнятівському дитячому будинку Томашпільського району. Закінчила 1958 року Одеський технікум харчової промисловості, навчалася в 1960—1962 роках у Московському технологічному інституті. Жила й працювала за межами України. Від 1981 року мешкає в Хмельницькому. Перші вірші написала школяркою. Видала збірки віршів «Серпень», «Жіноча лірика», «Довір’я», «Якби не ти...», «Біль у спадок», «Горицвіт», «Небесні джерела», «Душі моєї гони», «Відлуння», «Назавжди». Лауреат Міжнародної літературної премії імені Івана Кошелівця (2000), обласних премії імені Якова Гальчевського «За подвижництво у державотворенні» (2000), імені Володимира Булаєнка (2002). 27—28 вересня 1997 року була учасницею свята «Подільські вечорниці» в Кам’янці-Подільському: вона, а також журналісти Василь Плющ, Валентин Чемерис, Вітольд Кирилюк, письменники Ганна Чубач, Євген Дудар, Микола Сом, Дмитро Онкович, Анатолій Мойсієнко, письменники-подоляни Микола Федунець (чоловік Олександри Ванжули), Віталій Нечитайло, Василь Кравчук, Роман Болюх 27 вересня провели зустріч зі студентською та учнівською молоддю в школі-гімназії № 14 (в рамках днів газети «Літературна Україна» на Поділлі); увечері письменники в сквері «Гунські криниці» узяли участь у літературно-мистецькому вечорі пам’яті Микити Годованця, 28 вересня гостювали в Старій Ушиці. 2013 року видала збірку «Осіннього листя жмуток».
1958 рік. У селі Юр’ямпіль Борщівського району Тернопільської області народився Мирослав Іванович Мошак — український краєзнавець, видавець. Закінчив 1976 року Миколаївське суднобудівне училище, 1983 року — Борщівський технікум механізації сільського господарства (нині Борщівський агротехнічний коледж), 1988 року — Хмельницький технологічний інститут побутового обслуговування (нині — Хмельницький національний університет; фах — технологія машинобудування, інженер-механік). Від 1983 року живе й працює в Кам’янці-Подільському. У 1986—1992 роках працював інженером-технологом Кам’янець-Подільського приладобудівного заводу. Від 1992 року вчений секретар Кам’янець-Подільської фундації, від серпня 1995 року — директор Кам’янець-Подільської художньо-промислової школи (школа припинила існування у вересні 1997 року). Засновник і директор приватного поліграфічного підприємства «Художньо-виробничі майстерні імені Володимира Гагенмейстера». 2006 року заснував видавництво «Медобори-2006». Голова історико-культурологічного Подільського братства. З ініціативи Мирослава Мошака Подільське братство перевидало збірку Костя Широцького «Подільські колядки та щедрівки», короткий історичний нарис Дмитра Дорошенка «Про минулі часи на Поділлю», видало за машинописним текстом, що зберігається в інституті рукописів при бібліотеці імені Вернадського в Києві, «Нарис до історичної топографії міста Кам’янця-Подільського та його околиць» Юхима Сіцінського, а також видало чотири номери інформаційного вісника «Подільське братство», три книги подільських легенд, записаних Тамарою Сис. Був депутатом Кам’янець-Подільський міської ради 4-го (24-го) скликання (у 2002—2006 роках). Автор книг «Сатанівська здоровниця та подорож туристичними стежками Поділля» (2008), «Маківська здравниця: Історичні нариси та подорож туристичними стежками Поділля» (2008), «Краєзнавчими стежками Поділля» (2013), «Великий Подолянин. Біографія, спогади, документи та листування Юхима Йосиповича Сіцінського» (2014).
1974 рік. У селі Княжпіль Кам’янець-Подільського району народився Микола Миколайович Білий — журналіст, член Національної спілки журналістів України. Працював у газеті «Подолянин», був директором представництва газети «Експрес» (Львів) у Хмельницькому (від 1998 року), головою районної організації Партії захисників Вітчизни, 2006 року — кандидатом у депутати до Кам’янець-Подільської районної ради (у списку Блоку Юрія Кармазіна — під № 1).
1985 рік. У селі Круглик Хотинського району Чернівецької області народилася Таїсія Вікторівна Заплітна — українська поетеса. Навчалася у середній школі в рідному селі та Кам’янець-Подільському ліцеї, далі на факультеті іноземних мов Чернівецького університету. Автор збірки віршів «Безріччя» (2003), лауреат літературного конкурсу імені Вадима Коваля (2003).
Цього дня відійшли у вічність:
1947 рік. У Львові помер Мирон Михайлович Кордуба — український історик, бібліограф, публіцист, письменник. Народився 2 березня 1876 року в селі Острів (нині Тернопільського району Тернопільської області). Навчався у Львівському (у 1893—1895 роках) і Віденському (у 1895—1898 роках) університетах. 1920 року Кордубу удостоєно звання почесного професора Кам’янець-Подільського українського університету, але через політичні події не зміг поїхати до Кам’янця-Подільського. Був професором Варшавського університету у 1929—1939 роках, від 1944 року — професор і завідувач кафедри історії південних і західних слов’ян Львівського університету. 1928 року був у науковому відрядженні в Радянській Україні.
1978 рік. У Ленінграді (нині Санкт-Петербург, Росія) помер Леонід Арнольдович Ентеліс — композитор, музикознавець, балетний і оперний критик, педагог. Народився 26 грудня (13 грудня за старим стилем) 1903 року в Кам’янці-Подільському. Закінчив 1927 року науково-творче відділення Київського музично-драматичного інституту. У 1925—1927 роках — завідувач музичної частини театру «Березіль», викладач Київського музично-драматичного інституту. 1926 року створив перший у Києві джаз-бенд, котрий узяв участь у спектаклі «Ленін», поставленому в Театрі читця Київського музично-драматичного інституту (музику до спектаклю написав Ентеліс). У 1927—1932 року викладав у Ленінградському технікумі сценічного мистецтва, у 1939—1941, 1945—1952 роках — завідувач кафедри музичних дисциплін Ленінградського театрального інституту. Серед довоєнних учнів Ентеліса — Аркадій Райкін, який 1935 року закінчив технікум. На останньому курсі в спектаклі «Смішні манірниці» Мольєра Райкін, граючи Маскариля — одного зі слуг, які прикидаються вченими, перетворив свою роль на серію забавних пародій. Замість видуманих абстрактних учених, майбутній актор зробив легкі замальовки, шаржі на своїх професорів — серед них і Ентеліса. Це було зіграно настільки тонко, що ніхто з тих, кого Райкін пародіював, на нього не образився. У 1941—1945 роках Ентеліс був на фронті, куди пішов добровольцем. У 1954—1963 роках — викладач музично-теоретичних дисциплін у ЛХУ. З кінця 1920-х виступав як композитор. Укладав довідкові видання.
Леонід Ентеліс під час телепередачі «Терміново потрібна пісня». Ленінград, 1967 рік
1994 рік. У Кам’янці-Подільському на другий день Великодня сталося вбивство, яке мало значний резонанс у місті: в під’їзді власного будинку на вулиці Червоноармійській від сильного вибуху загинув Олександр Артурович Шевченко. Народився 28 квітня 1966 року.
2001 рік. Помер Іван Іванович Юрчук. Народився у грудні 1915 року. Був відповідальним працівником органів держбезпеки. Потім працював директором державних кінотеатрів Кам’янця-Подільського. Обирався депутатом Кам’янець-Подільської міської ради.
2005 рік. У Кам’янці-Подільському помер Віктор Михайлович Качур — футболіст, тренер. Народився 25 березня 1925 року в Кам’янці-Подільському. Батько Михайло Вікторович працював начальником зміни у міській пожежній охороні. Жили Качури в будинку на розі нинішніх вулиць Соборної й Гагаріна (він не зберігся). Навчався у міських школах № 5 і № 9 (закінчив вісім класів). Був учасником Великої Вітчизняної війни. Працював у командах «Нафтовик» (Дрогобич) — від 1958 року, «Локомотив» (Вінниця), «Буревісник» (Кам’янець-Подільський). Від 1965 року працював на факультеті фізичного виховання Кам’янець-Подільського педагогічного інституту. Серед вихованців — Володимир Булгаков, Володимир Капличний.
© Олег Будзей
Дивіться також: | 
0
). Думаю що перераховані видання - далеко не повний список тієї краєзнавчої літератури, яка вийшла під підписом видавця Мошака М.І. принаймні я маю ще кілька праць виданих тут і того ж Сіцінського і ін. Хоча про три книги легенд Т.Сис не знав (знав лише про дві), зате про інші згадані знаю, багато з них читав. 
